(navigation image)
Home American Libraries | Canadian Libraries | Universal Library | Community Texts | Project Gutenberg | Children's Library | Biodiversity Heritage Library | Additional Collections
Search: Advanced Search
Anonymous User (login or join us)
Upload
See other formats

Full text of "Vybir z ukraïns'koho narodnoho pys'menstva"

Антін Крушельницький 



♦ ♦ 



ВИБІР з УКРАЇН- 
СЬКОГО НАРОДНОГО 
ПИСЬМЕНСТВА 

д^^' Перший том. 
(Від 1798 р. до 1876 р.) 

ДЛЯ сьомої КЛЯСИ СереДНИХ ШКІЛ; 

для третьої КЛЯСИ колегії. 









Київ • Відень • Львів. 

„Чайка" 
Українське Акційне Видавниче Товариство. 



Всі права застережено. 
Соругі^Ьі 1922, Ьу „Т8сЬа^ка", "\Уіеп. 









А С з з 7 з о 



иі — 



Зміст. 

І. Іван Котляревський: 



("тороВа. 

1. Мандрування Енея (6 І частини Енеїди) 1 

2. В гостях у Дидони (З І частини Енеїди) 4 

3. Троянки надять кораблі на Сицилії (З II частини Енеїди) 6 

4. Еней у пеклі (З III частини Енеїди) 10 

5. Наталка Полтавка (Українська опера на дві дії — частина) 19 

П. Петро Артемовський : 

6. Пантасобака • 38 

ПІ. Григорій Квітка (Основяненко): 

7. Маруся (З повісти) 43 

8. Ярмарок (З оповідання: „Солдатський патрет") 62 

9. Конотопська відьма (З оповідання) 65 

10. Перекотиполе (З оповідання) 70 

IV. Лев Боровиковський: 

11. Маруся 83 

12. До друкаря 86 

13. Крила у вітряка 86 

14. Метелик 87 

15. Будяк 87 

16. Багаїий-бідний • 87 

V. Евген Гребінка: 

17. Цад 88 

18. Лебідь і гуси 89 

19. Ведмежий суд 89 

20. Пшениця .90 

21. Сонде та хмари ^^ 

22. Маківка ^1 

23. Рожа та хміль "1 

24. Віл 92 

25. Злий кінь 93 



— IV — 

Сторон». 

VI. Маркіян Шашкевич: 

26. Веснівка П4 

27. Безрідний 94 

28. ГГідлисся 9.Ї 

29. Лиха доля 96 

30. Туга 96 

81. Вірна 97 

32. Волеслав Кривоустий під Галичем 1139 9й 

VII. Микола Устиянович: 

33. Осінь 100 

34. Наддністрянка 100 

35. Верховинець 102 

36. Пісня опришків 108 

37. Рекрутка 108 

38. Хлібороб 104 

39. Месть верховинця (З оповідання) 10.^ 

VIII. Антін Могильницький: 

40. Скит Манявський (Піснотвір рпичний. оснований на народних повістях) . . . 10'^ 

а) Заспів . 10!^ 

б) Га.іиї ПО 

в) Старинний Галич ПО 

г) Нинішній Галич 111 

IX. Амвросій Метлинський: 

41. Степ П4 

42. Гетьман 115 

43. Козача смерть 116 

44. Козак, гайдамак, чумак 117 

45. Козак та буря 117 

46. Підземна церква 118 

47. Пішли па втікачі 119 

48. Ніч 120 

49. Вязонько 122 

X. Олександер Афанасєв (Чужбинський) : 

50. Гребінці 123 

51. Ой, у полі 123 

XI. Михайло Макаровський: 

52. Весілля 125 



— V - 
XII. Микола Костомаров: 

53. Берби 130 

54. Весна й зіма 130 

55. Клятьба 131 

56. Переяславська ніч (З траґедії) 131 

57. Хмельницький і польські комясари (Українська сцена з 1649-ого року) . 143 

58. Українці і Москалі (Дві руські народности) 155 

XIII. Тарас Шевченко: 

А. Ліричні поезії: 

59. ДоОсяовяненка 163 

60. Заспів 164 

(Ц. Вітер в гаї лг 166 

62. Н. В. Гоголю 167 

63. Не завидуй багатому 167 

64. Минають дні 167 

65. Заповіт 168 

66. Мені однаково 168 

67. Чи ми ще зійдемося знову 169 

^'>8. Невільницькі думи 169 

69. Сонце заходить 170 

70. Не гріє сонце на чужині 170 

71. Самому чудно 170 

72. Добро, у кого є господа 171 

73. Як-бизустрілисямизнову 171 

74. Не для людей. ті«ї слави 171 

75. І виріс я на чужині 172 

76. Не так тії вороги 173 

77. Ой чого ти почорніло 173 

78. І широкую долину 173 

79. І знов мені не привезла 174 

80. Хіба самому написать 174 

81. І золотої й дорогої 175 

82. .Іічу в неволі 175 

83. Як-би ви знали, паничі 177 

84. Доля . . .' 178 

85. Я не нездужаю 178 

86. Мій Боже милий! (Прочитавши XI псалом) 178 

87. Радуйся, ниво неполитая! (Прочитавши главу XXXV у Ісаії) 179 

88. Сестрі 180 

89. О сії глава XIV (Подражаніє) 180 

90. Ой. діброво, темний гаю! 181 

91. Молитви - 182 

92. .1 183 

93. Минули літа молодії 183 

94. Як-би з ким сісти 183 



— VI — 

Сторона. 

П5. Бувалпвойни 184 

96. Зійшлись, побрались, поєднались 184 

97. ^1 и нр покинуть нам, небого 18.т 

Б. Описи, оповідання, поеми: 

08. Причинна : . . 186 

99. Гайдамаки 192 

а) Інтродукція 192 

б) Титарь 193 

в) Треті півні 200 

г) Лебедин 204 

ґ) Епільоґ 207 

д) Передмова 211 

100. Розрита могила 212 

101. Чигирин (]УІ. С. Щепкину) 213 

102. Сон (У всякого своя доля) 215 

103. .Єретик" або „Іван Гус" (І, IV, V) 231 

104. Великий льох (ІУІістерія; Три душі) 233 

105. Су ботів (Могила Богданова) 236 

106. Кавказ (Якову де Бальмену) 237 

107. Холоднийяр 242 

108. Калина 243 

109. До мертвих і нсіівиї і ненарожденних земляків моїх, в Україні і не 
Україні сущих, моє дружнєє посланіє 244 

110. Сон на чужині (Горн мої високії) 251 

111. їїржавець 256 

112. Неофіти (^І. С. Щепкину) 259 

XIV. Пантелимон Куліш: 

Досвітки: 

113. ^Заспів 269 

114. Солониця (1596) 269 

115. Дунайська дума (1648 — 1654) 270 

116. Давнє Горе (Дума) 271 

117. Ьа5,'о Ма^оіоге 271 

118. Брату Тарасові па той світ (Замісп,ь епі.цьоґа до поеми: „Настуся") . . . 272 

Хуторна поезія: 

119. До кобзи 273 

120. Ііі^алтирна псальма 274 

121. Божий суд 274 

122. Молитва (Присвячена докторові Пулюєві. на спомин зоряної ночи на Вкраїні 

в Хуторі'і 275 

Дзвін: 

123. Яке нам діло до того? 275 

124. Чолом доземній моїй-же таки знаній (Епильоґ до: „Думи-казки про діда 

ґі бабу, про курочку рябеньку і надібку золотеньку") 276 



— УП — 

Сторона. 

125. До ко«5зи та до музи 277 

126. Рай . . . . • 277 

127. Покобзарщина 278 

128. Поетові 279 

129. Серцемоєтихе 280 

130. Квіти з сльозами 280 

131. Шукання-викликання .• 280 

132. Видіння 281 

133. Соловейко 282 

134. Степ о півдні 282 

135. Ніч у степу г 283 

136. Україна 283 

137. Гадання-віщуванпя , 284 

Епична й драматична поезія: 

138. Україна (Од початку Вкраїни до батька Хмельницького; девята дума) .... 285 

139. Настуся (З поеми) 289 

140. Магомет і Хадиза (З поеми — перша пісня) 293 

141. Маруся Богуславка (З поеми — шоста пісня) 305 

142. Байда, князь Вишневецький (Драма) 312 

143. Дівоче се4)Це (Іділія) 324 

144. Чорна Рада (З повісти) 339 

Проза: 

145. Чого стоїть Шевченко як народний поет (Третій лист з хутора) .... 358 

XV. Олекса Стороженко: 

146. Вуси 364 

147. Не в добрий час 373 

148. Матусине благословення 382 

149. Марко Проклятий (З поеми) 392 

XVI. Марія Марковичка (Марко Вовчок): 

1.50. Два сини 400 

151. Сестра .405 

1.52. Козачка 421 

153. Данило Гурч 4.86 

XVII. Олександра Кулішева (Ганна Барвінок): 

154. Квітки з сльозами, сльози з квітками (З подорожньої книжечки) .... 442 

XVIII. Василь Мова-Лиманський: 

155. В холодній хаті 454 

156. Три деревини 454 

157. Козачий кістяк 455 



— УПІ — 

Сторона. 

XIX. Яків Щоголів: 

158 До чарівниці 458 

159. Опізнив.-.я 459 

160. Діброва 459 

161. Черевички 460 

162. Я не раз тобі казала 460 

163. Нево.ія 461 

164. У аолі 461 

165. Бурлаки 462 

166. Шинок 462 

167. Косарі 463 

168. Суботи св. Дмитра 463 

XX. Леонид Глібів: 

169. Журба 465 

170. Пісня 465 

171. Вечір 466 

172. Зіронька 467 

173. Троянда 467 

174. Собака й кінь 468 

175. Півень і перлинка 469 

176. Гренада 470 

177. Вівці та собаки • 471 

178. Перли й свині 471 

179. Мальований стовб • 472 

180. Соломяний дід 473 

181. Сила 474 

XXI. Степан Руданський: 

182. Големоєполе! 476 

183. Студент . . . ' 476 

184. Звела мене не біда 47' 

185. Мене^забудь 478 

186. Гей, бики! 478 

187. До України 479 

188. На>алнтку 479 

189. Треба всюди ириатедя (Баба в церквії 480 

190. Чужа дитина не то. що рідна 480 

191. Страшний суд 481 

192. Шляхтич 482 

193. Невинний^Мошко 482 

194. Циганський наймит 482 

195. Царь Соловей (З поеми) 483 

196. Мазепа, гетьман український (З поеми) 487 

ХХП. Анатоль Свидницький: 

197. Гірке коріння науки (З ^^овістн: „Ліоборацькі'") 494 



- ]Х — 

Сторчвв. 

XXIII. Данило Мордовець: 

1 И!^. Дйвонарь ''І^ 

XXIV. Олександер Кониський: 

1ї»9. В ясну ніч •''1'^ 

-•00. Думка'. '^18 

'_'01. Ой. поля ви. иоля! 519 

_'(і2. Молитись хочу -^І^ 

-•(•.3. Сподівання 520 

-М)4. Мо(; бажання 520 

'_'05. Янебоюсьтюрми • 520 

Ліб, НепризивайтевсуєБога 521 

207. Проповідь на горі . 521 

208. Непрнмирена (З оповідання) 523 

209. Молодий вік Максима Одинця (З Хроніки з давноминулого і 543 

ХХУ. Осип Юрій Федькович: 

210. Рекрут 550 

211. Дезертир 550 

212. Ой вийду я з хати 551 

213. Нічліг 552 

214. У П0.1ІІ, гей у полі! 552 

215. Бервінок 553 

216. Русь (По Мі§-поп Ґєтє) 553 

217. Не знакі 554 

218. Квітки 554 

219. Пречиста Діво, радуйся. Марік! 55о 

220. З окрушків 556 

221. Гуляли 556 

222. Куда? 557 

223. Баркароля 55/ 

224. Сонні мари 558 

225. Добуш 562 

226. Три як рідні брати 565 

227. Безталанне закохання 5і8 

228. .Гю б а- з губ а 582 

XXVI. Ізидор Воробкевич: 

229. Там липа стоїть вже похила 603 

230. При потоці явір 603 

231. Ліс дрімає 604 

232. Тепер аж догадалась ти 604 

233. Схилилася березонька 604 

234. Журавлики, ключолети 605 

2И5. На ЧУЖИНІ 605 



— X — 

Сторов». 

236. г?аг рай ти. Цигане старий 606 

237. Над Прутом у лузі 607 

238. Ви, дівочі сині очі " 607 

239. Мурашка (поема) 608 

XXVII. Володимир Антонович: 

24У. Польське суспільство України • 614 

241. Подорожі по Україні 621 

242. Суд 622 

243. Початок української громади 625 



Спис 

(у читанках: V, 

Ллсксандрів Володимир: 

Пратча Христова нро сіяча. VI. 

Антонович Володимир: 

АвтобіоґрафічЕІ записки (Польське су- 
спільство України. Подорожи по 
Україні. Суд. Початок української 
громади). XI. 

А р т є м о в с ь к и й Петро: 
Пан та собака. XI. 



А ф а н а с с в (Ч у ж о її п с ь к и й] О д є к с ан д є р : 
Гребінці. XI. 
Ой, у полі. XI. 

Барвікський Володимир: 

Отець Григорій (з повісти: „Скошений 
цвіт"). VII. 

Бодруляк Тимофій: 

Дай, Боже, здоровля корові! VI. 
Для хворого Федя. V. 
Жебрачка. VII. 

Борисів Евген: 
Чумаки VII. 

Боровиковськнй Лев: 
Багатий-бідшін. XI. 
Вудяк. XI. 
До друкаря. XI. 



авторів 

VI. VП. VШ і XI): 

Крила у вітряка. XI. 
Маруся. XI. 
Метелик. XI. 

Б рик Іван: 

Московщина іюневолкіе свободу України. 
VТ. 

Васильченко С: 

Вдома. VI. 
Дощ. VI. 
На світанні. VТ. 
Під школою, V. 
Свекор. V. 

Верхратський Іван: 
Зозуля. VIII. 

Весоловський Ярослав: 
На людськім костовищі. ^І. 

Вовк Федір: 

Біля моря — між Басками (Морські 
купелі. Життя Басків). VI. 

Воробкевич Сидір: 

Буковина. V. 

Вечір. VI. 

Ви, дівочі сині очі. XI. 

Журавлики, ключолетн. XI. 

Заграй тн. Цигане старий. XI. 

Козацький бенкет. V. 



XI — 



, Ліс дрімак. XI. 
Мурашка. XI. 
Над прутом у лузі. XI. 
На чужпні. XI. 
Озеро царя. Л'І. 
При потоці явір. .XI. 
Смерть козака. V. 
Сїи.іилася березонька. XI. 
Там липа стоїть вже похила. VII. XI. 
Тепер аж догадалась ти. XI. 

Ворони іг Микола: 
Євшан-зі.іля. V. 
Ікар. VIII. 
Сонце заходить. VI. 

Глібів Леонид: 
Вечір. XI. 
Вівці та собаки. XI. 
Громада. XI. 
Дві бочки. VII. 
Жаба і віл. V. 
Журба. XI. , 
Зіронька. XI. 
Мальований стовб. XI. 
На току. VIII. 
Орачі і мл'ха. V. 
Перли і свині. XI. 
Півень і перлинка. XI. 
Пісня. XI. 
Сила. XI. 
Синиця. V. 

Собака й кінь. VI. XI. 
Соломяний дід. XI. 
Троянда. XI. 
Чиж та голуб. V. 

Гоголь Микола: 
На Січ! VI. 
Ревизор з Петербурґу. VIII. 

Грабович Іларіон: 

Упадок Новгорода (з оповідання: „Марта 
Борецька''). VII. 

Гребінка Евген: 

Будяк та коноплиночка. VII. 
Ведмежий суд. VIII. XI. 
Віл. XI. 
, Злий кінь. XI. 



Лебідь і гуси. XI. 
Маківка. XI. 
Пшениця. VIII. XI. 
Рожа та хміль. XI. 
Соловей. VII. 
Сонце та хмари. VI. 
Цап. XI. 
Ячмінь. VII. 

Грінченко Борис: 
Весняні Сонети. VI. 
Гурт. VIII. 
Завтра. VПI. 
Зорі. V. 

Лесь, преславний гайдамака. VI. 
Могила. VI. 
Неможливе. VIII. 
Олеся. V. 
Пастушки. V. 
Петрусь. V. 
Подивись. V. 
Поспішайсь. VіЦ. 
Прийде день. VIII. 
Ранок V. 

Руйнування київа Москалями. V. 
Серед П0.1Я. Л'^ІІІ. 
Слова і діла. VIII. 
Смерть отаманова. VI. 
Смутні картини. VIII. 
Троянда. VI. 
Шматок хліба. VI. 
Як сонце мог}'че. VIII. 

Гругаевський Михайло: 
Ворота Італії. VIII. 
Грецькі кольопії на Україні. \'Ш. 
Київ — осередком ку.іьтурног() життя 

на Україні в XVII в. VIII. 
Молоді літа Хмельницького. V. 
Морські походи козаків. VТ, 
Острог — осередок освіти на Україні. V. 
Перемога Хмельницького коло Жовтих 

Вод і Корсуня. VI. 
Початки Січи. VII. 
Татарський погром України. V. 
Як козаіги лагодяться в морський похід. V. 

Груш,енко С: 

День в Остенді. VII. 



XII — 



Дрмяпчук Іван: 

Дедалі, і Ікар. VIII. 
Филимон і Бавкида. \'І. 

Дпіігрква Чайка: 
Дві іітцді. VIII. 
Дівчина чайка. VI. 
Собака. VI. 
Тополі. VII. 

(іфименкова Олександра: 
Україна в „Кобзарі". VI. 

Жук Михайли: 
Стогне вітер. VII. 

Кал іітовський бронім: 
Михайло Доруидяк. VIII. 

Карманський Петро: 
В святий вечір. VII. 
Галицький пейзаж. VПI. 
Над колискою. VIII. 
Ніч на Адрії. VII. 
Перші роковини Листопада. VI. 
Сади окув спокій задуми. VII. 
Тямиш. VIII. 
Як в тихім гані. VII. 

Квітка (Основяненко) Григорій: 

Конотопська відьма. XI. 

Маруся. XI. 

Перекотиполе. XI. 

Ярмарок (з оповідання: „Салдатськнй 
патрет"). XI. 

Кисілевська (Галичанка) Олена: 
Море. VIII. 

На Тарасовій могилі. VI. 
Ялта й околиця. VII. 

Кічура Мелетій: 

На золотих пісках. VIII. 

Кобилянська Ольга: 
Битва. VиI. 
В долах. VП. 

Коваленко (Коломацькпйі Грицько: 
Тарас ПГевчснко. V. 



Ковалів Степан: 
Калічка. V. 

Китайська яб.іунька. V. 
Неймовірне. VП. 

Козацькі думи: 

Азійські брати. VII. 
Маруся Вогуславка. VI. 
Олексій Попович. VI. 
Самійло Кішка. VIII. 

Козловський Олександер: 
Будь кришталем. VII. 
Цвинтарьок. VIII. 

Колесса Філярет: 

Микола .Тпсенко. VIII. 
Українські народні пісні і їх ;івязі> 
з життям народу. VIII. 

Комарівна Галина: 

Т. Шевченко. VI. 
Комарь Микола: 

Землі Запорожців. V. 

Як Запорожці живилися з своьї землі. V. 

Кониський Олександер: 
В ясну ніч. XI. 
Думка. XI. 
Моє бажання. XI. 
Молитись хочу. XI. 
Молодечий вік Шевченка. VI. 
Молодий вік Максима Одинця із Хроніки 

з давноминулого). XI. 
Не грає безкрає. VII. 
Не призивайте всуе Бога. XI. 
Непримирена. XI. 
Ой, поля ви, поля. XI. 
Пороги на Дніпрі. VII. 
Проповідь на горі. XI. 
Сестра жалібниця. VI. 
Сподівання. XI. 
Я не боюсь тюрми. XI. 

Коноиенко Мусій: 
Багатий Марко. VIII. 
Батуринські руїни. VII. 

Копач Іван: 

В ^IV. роковини смертн Шевченка. VII. 
Р^мануїл Кант. VIII. 



хш 



Корпікнко Василь: 
Запорозький окарб. VI. 

Королів Василь: 

Життя українських переселенців у Ка- 
наді. VII. 

Кос Михайло: 

З подорожі по Норвеґії. VII. 
Москва. VII. 

Костомаров Микола: 

Верба. XI. 

Весна й зіма. XI. 

Клятьба. XI. 

Переяславська ніч. XI. 

Українці і Москалі (Дві руські яарод- 
ности). XI. 

Хмельницький і польські комисари (Укра- 
їнська сцена з 1в49-ого року). XI. 

Котляревський Іван: 
В гостях у Дидони. XI. 
Еней у пеклі. XI. 
Мандрування Енея. XI. 
Наталка Полтавка. XI. 
Троянки палять кораблі на Сицилії. XI. 
Троянські посли у .Іатяна. VIII. 

К(іцнібинськип Михайло: 
Буря. VП. 

На винограднику. VII. 
Нпки у червні. VIП. 
Ялинка. V. 

Кравченко Уляна: 

Молодій дитині. VI. 
Чи р. що краще? VII. 

Кримський Аг а ф ангел: 
Іслям. VII. 

Стоять зачаровані. VШ. 
Туга за рідноні землекі. VI. 

К р и п я к о в и ч Іван: 

Великий князь. V. 

Військо княжих часів. V. 

Княжий город Галич. V. 

Львівське Ставропігійське братство в XVI. 
віці. VIII. 



Стариняий Львів. VПI. 

Українське військо за Гетьманщини (ІІо- 

чатки козаччини. Гетьманщина. Січ). 

\Ч. 

Крушельницький Антін: 
В свято відрод;кендя. УШ. 
Шж окопами. VII. 
Чар життя. VIII. 

Куліш Панте лимон: 

Байда, князь Вишневецький. XI. 

Божий суд. XI. 

Брату Тарасові па той світ. XI. 

Видіння. XI. 

Гадаипя-віпі^уванпя. XI. 

Давне: горе. XI. 

Дівоче серце. XI. 

До кобзи. ХТ. 

До кобзи та до музи. XI. 

Д5найеька дума. XI. 

Запорозький суд (з повісти: „Чорна 

Рада"). УПІ.' 
Заспів. XI. 
Квіти з сльозами. XI. 
Ьа^о Ма§-§^іоге. XI. 
Магомет і Хадпза. XI. 
Мартся Богуславка. XI. 
Молитва (Пулюеві). XI. 
На прощі у Київі (з повісти: „Чорна 

Рада"). V. 
Настуся. XI. 
Ніч у степу. XI. 
Орися. УШ. 
Поетові. XI. 
Покобзарщина. XI. 
Полковник Шрам (^з повісти: „Чорна 

Рада"). ^^. 
Псалтирпа псальма. XI. 
Псальма ЬХІІ. УШ. 
Псальма СХХХІ. УН. 
Рай. XI. 

Серце моє тихе. XI. 
Соловейко. XI. 
Солониця. ХЗ. 
Степ. УП. 
Степ о півдні. XI. 
Турова круча (з ..Орисі"). V. 
Україна. XI. 



XIV 



Україна (дум:>)- ні- 
чого і'тоїть Шевченко як народний 

поет. XI. 
'Іолом доземній моїй-же таки знаній. XI. 
Чорна Рада. XI. 
Шукання-викликання. XI. 
Яке нам діло до того? XI. 

Кулішева Олександра (Ганна Бар- 
вінок): 
Квітки з сльозами, сльози з квітками. XI. 

Лазаревський Михайло: 

Спомини про Тараса Шевченка. VIII. 

Малнцька Коястантина (Віра Лебе- 
дова): 

За-для науки. УТ. 
Урятувала. V. 

Левицький (Нечуй) Іван: 

Вітрогон. VI. 

Запорожці. VI. 

На баштані. VIII. 

Перекази про давній Київ. V. 

Л є в н п, ь к н й М о д є 1- т : 

Дурисвіги. VI. 

Негайна справа. VIII. ♦ 

Щастя Пейсаха Лейдермана. VII. 

Левицький о р є с т : 

Український замок у Коблині. VI. 

Лежогубський Теодозій: 

Привіт на сокільське свято. VII. 
Слово над гробом учениці. УШ. 

Лей кий Богдан: 
В жнива. V. 

Громом розбита ялице. V. 
Дай мені руьу. УШ. 
День і ніч падуть сніги. VII. 
Дідусь. VI. 

Заповіт Тарасового батька. V. 
Зімою. VII. 
З сумних часів. VII. 

Ідейна й артистична сторона твору: 

„Слово о полк-у Ігоревім". VIII. 
Коли в саду. VIII. 



На небі сонце гасне. УП. 

На святий вечір. V. 

На свято. VII. 

На Сокільськім. VIII. 

Не хиляйте в діл прапора. УШ. 

Прірвався гарний снів. УП. 

Про нерпіі друкарні на Україні. V. 

Розвіяні мрії. VI. 

Суд над поетом. VI. 

Суд над Шевченком. У1. 

Тямлю, як на свята Великодні. V^ 

У Задушні дні. У. 

Цвіт щастя. УД. 

Часом у вечірню годину. УШ. 

Як шумно хвиля грав. УШ. 

Макаровськнй Михайло: 

Весілля (з поеми: „Наталя"). XI. 

Макарушка Остап: 

Давні українські пісні й народні казки. У. 

Маркович Дмитро: 

На Вовчому хуторі. УШ. 

Марковичка Марія (Марко Вовчок): 
Данилг) Гурч. XI. 
Два сини. УП. XI. 
Козачка. XI. 
Сестра. XI. 

Степовий гість (з оповідання: „Маруся"). 
УГ. 

Маковей Осип: 

В Чернівцях на перевозі. УП. 
Молитва в полі. УП. 
Пустельник із Путни. УІ. 
Сарна. УП. ' 

Метлинський Амвросій: 
Вязонько. XI. 
Гетьман. XI. 

Козак, гайдамак, чумак. XI. 
Козак та буря. XI. 
Козача смерть. XI. 
Ніч. XI. 

Підземна церква. XI. 
Пішли на втікачі. XI. 
Стен. XI. 



— XV — 



АІква (Лиианський) Басиль: 
В холодній хаті. XI. 
Козачий кістяк, XI, 
Три деревини. VII, XI. 

М огильницький Антін: 

Скит Манявський (Заспів. Галич. Ста- 
ринний Галич. Нинішній Галич), XI, 

Мордовець Данило: 

Дзвонарь, XI. 

Народні байки: 

Всюди добре, а вдома найліаше. VI. 
Царь лев, VI. 

Народні загадки: 
Загадки 1—7. VП. 
Загадки 1—6. VШ. 

Народні казки: 
Злидні. V. 
Котигорошко. ТП. 
Летючий корабель. V. 
Лисичка сваха. VI. 
Орел. VIII. 

Песинський, жабинський, сухинський 

і золотокудрії сини цариці. VШ. 
Про бідного парубка й царівну, V. 
Про двох братів. VI. 
Про Марусю, козацьку дочку. VП. 
Три брати, V, 
Царевич Яків. V, 
Царенко і змій, VI. 

Народні леґенди: 

Брат у брата на тому світі. V. 
Великодна пятниця. VI. 
Гордий царь. VI. 
Київська Лавра. VI, 
Праведний у церкві, V. 
Смерть, VI, 

Пародні міти: 
Вітер. VI. 

Лісовий царь Ох. V. 
Про морського царя й його дочок. V. 

Народні (жартівливі) оповідання: 
.Тінива. VI. 
Старий Максимець. VI. 



Народні перекази: 

Золоті ворота у Київі. VII. 
Кирило Кожумяка. V. 

Народні пісні: 

Козак вибірається в похід. V. 

Коломиііки. VII. 

Пісня сироти. V. 

Смерть у Московщині. VIII. 

Татарський напад. V. 

Татарський попас, V. 

Народні приповідки: 
Приповідки 1—42. VП. 
Приповідки 1 — 19. VиТ. 

Народні сміховинки: 
Брехун. VI. 
Господарь і циган. V. 
Добрий кравець. VII. 
Драбина. V. 
Липова паска. VШ. 
Мантило. VП. 
Наївний. VIII. 
На празнику у Бойка. V^I. 
Рідня. V^I. 
Скупий. V. 

Собака на містку. VI. 
Татаре і селяне. VII. 
Тепер мені не до соли. V. 
Тягар. VIII. 

Школяр на мандрівці. VII. 
Як Каньовський пробував дідів. VП^. 
Як трава встала. VI. 

Окуневський Ярослав: 
З подорожі по Єгипті. VIII. 
Із Крети. VIII. 
Мручок. VП. 

Олесницький Евген: 
Вибух Везувія. VШ. 

Олесь Олександер: 
Вільна Україна. V. 
В країні мертвій і безплодній. VШ. 
Живи, Україно! V. 
Конвалія. УШ. 



XVI 



Літній вечір. VII. 

Місії. УПТ. 

Народ і пост. V. 

На чужині. VIII. 

ІІамяті Дмитра Вітові-ьілно. VIII. 

Переселенці. \Ч. 

ГГіоня мо:іодоіти. \Ти. 

Рано вранці. VII. 

Рідна мова. VII. 

Олово рідні'! VIII. 

їй па ніч не дивись. VШ. 

Тута за рідною землею. VI. 

Усе жило. VII. 

Островськкй Олелько: 

Руйнування Чортомлицької Січи. VII. 

Ііавлусевит Володимир: 

Заграй м€ні, заграй. VIII. 
Ой, як гребля прірветься. VIII. 
Смерть жовняра. VIII. 
Тим цінніший скарб. VIII. 
Туга. VIII. 

Пачовськнй Василь: 

Мірамаре. VТII. 

По тучі. VII. 

Спів відлетних журавлів. \ЧІІ. 

Труби трублять. VI. 

Я плакав у сні. VII. 

П є т р у НІС І! II ч Іван: 

Анґлійське домапіні: огнище. \'ПІ. 

Пил и п о в и ч М. : 

Давня пригода. VIII. 

П ігуляк Є ротей: 

Полонинські спомини (Водоспад. Верхо- 
вина. Чівчин. Життя на полонині). VI 

Підгірянка Марійка: 
Смереко, смереко! V. 

Потапепко Вячеслав: 
На чужі гнізда. VI. 

Пчілка Олена: 
Волинь. V. 



Раковський Іван: 

Взасмини наших ;!миі лів. УІН. 

Ром а п чу к Юл ія н : 

Паптелимон Куліш. VII. 

Руданський Степан: 
Віщий Олег. V. 
Ворона і лис. V. 
Гей, бики! XI. 
Голе жон поле. XI. 
До Удраїни. XI. 
Звела мене не біда. XI. 
Козак і король. ТІ. 
Мазепа, гетьман український. XI. 
Мене забудь. XI. 
На калитку. ХЗ. 
Наука. VII. 
Невинний. XI. 
Не мої ноги. VШ. 
Окуляри. VII. 
Оциганив. V. 
По воді піду. VIТ. 
Початок світа. V. 
Страшний суд. XI. 
Студент. XI. 

Треба всюди приятеля. XI. 
Царь соловей. XI. 
Циган пасічник. УШ. 
Циганський наймит. XI. 
Чужа дитина не то, що рідна. XI. 
Чумак з мазницею. VI. 
Шляхтич. XI. 

Рудницький Степан: 
Балки на Україні. VI. 
Дніпро. V. 

Краєвид Поділля і Покутті. VII. 
.Ііси і полонини в Карпатах. VI. 
Наші гори. УП. 
Рідний край. V. 

Рудченко (Мирний) Панас: 
Батіевщина. УП. 
Польова царівна. VIII. 

Садовськнй Микола: 

Перед битвою. VI. 
Через Дунаіі. VIII. 



XVII 



Самііїлеяко Волод иміір : 
Вечірня пісня. VI. 
Герострат. УШ. 
Горе поета. VII. 
Госпбдарь і віл. VII. 
Найдорожча перлина. VII. 
Наша славна Удраїна. VI. 
Невдячний кінь. \ТІ1. 
Орел. VIII. 
Пригода. VII. 
Пташки. VI. 

Свидницький Анатоль: 

Гірке коріння науки (я повісти: „Любо- 
радькі"). XI. 

Сірий Юрій: 

Фатаморґана в Криму. V, 

Слобода Михайло: 
Вільгельм Тель. VII. 

Соневндький Михайло: 

Одисей в гостині у ІТоліфема. VI. 

Старицький Михайло: 

Мурашка та польовий коник. V. 
На ріднім попелищі. VI. 

Староукраїнська повість: 
Притча про однорога. VI. 

Стороженко Олекса: 
Вуси. XI. 
Дорош. V. 

Марко Проклятий. XI. 
Матусине благословення. XI. 
Не в добрий час. XI. 

Сумдов Микола: 

Краса українських народних пісень. УІІТ. 

Українка Леся: 

Ой здається — не журюся. VIII. 

Пісня. УІП. 

Поділля. V. 

Робері Брюс, шотляндський кор(»ль. "N11. 

Тиша в морі. VI. 

XI Читанка. 



Український лидарський епос: 

Похід Ігоря Святославича на Половдів 
(у переспівах: М. Максимовича, П. Мир- 
ного, С. Руданського, Т. Шевченка 
і В. Щурата). УПІ. 

У с т и я н о в и ч К о р н и л о : 
Роябита гусля. VIII. 

Устиянович Микола: 

Верховинедь. XI. 
Месть верховиндя. XI. 
Наддністрянка. XI. 
Осінь. XI. 

Пісня опришків. XI-. 
Рекрутка. XI. 
Хлібороб. XI. 

Федькович Осип Юрій: 
Баркарола. XI. 
Безталанне закохання. XI. 
Бервінок. XI. 
Брат та сестра. VI. 
Гуляли. XI. 
Дезертир. XI. 
Добуш. УШ. ХТ. 
З окрушків. XI. 
Квітки. XI. 
Король Гудул. VII. 
Куда? ХІ. 
Люба-згуба. XI. 
Нічліг. УШ. XI. 
Ой вийду я з хати. VII. XI. 
Пречиста Діво, радуйся, Маріє! XI. 
Рекрут. XI. 
Русь. XI. 
Сонні мари. XI. 
Співак. ТІІІ. 
Три як рідні брати. XI. 
У полі, гей у полі. XI. 

Ф и л я н с ь к и й Микола: 

І рідний гай і рідний лан. VII. 
Лани веснянії. ^11. 

Франк о Іван: 

Борис Граб. VIII. 
Великі роковини. VIII. 
Весна. V. 



ХУІП — 



Війна між псом і вовком. V. 

Герман Ґольдкремер. УП, 

Гнів — це вогонь. \ТІІ. 

Гордість. VII. 

Дивувалась зіма. V, 

Дружані. УШ. 

Життя Івана Вншенського. УШ. 

Іван Вишенський. УІІ. 

Каменяр бвлогій. УП. 

Каменярі. УШ. 

Книги. УШ. 

Лис на суді. УШ. 

Лидарь Олександер. УІІ. 

Лови на ведмедів. УП. 

Маєва елегія. УШ. 

Мій злочин. УП. 

Мойсей у пустині. УШ. 

Молоді літа (автобіоґрафія). ^Ш. 

Молодому другові. УШ. 

Не високо мудруй. УШ. 

Осел і лев. У. 

Перший Великдень на волі. УШ. 

Погідна ніч літня. У. 

Поки умре. УШ. 

Полуднє. УШ. 

Помилки. УП. 

Предслава і Святослав. УШ. 

Привіт тобі, мій друже вірний, гаю. УШ. 

Пригода ведмедя з лисом. УП. 

Притча про життя. УІІ. 

Притча про нерозум. УІ. 

Притча про піст. УП. 

Притча про правдиву вартість. УШ. 

Притча про рівновагу. УШ. 

Промова у відповідь на привіти в часі 

25-літнього ювилею. \ЧП. 
Пусті і плідні слова. УІІ. 
Ранок у лісі. УП. 
Рука Івана Дамаскина. УТ. 
Сам лицемірствуе з собою. УШ, 
Себе самого наперед. УП. 
Синій лис. УШ. 
Сипле сніг. VI. 
У вивозі. V. 
У лісі. УП. 
У полонині. УІ. 
Ходить вітер по житі. УІ. 
Хто помилок лякавться. УІП. 



Чорвона калино! У. 

Щастя і горе. УІІ. 

Я згадую минулеє життя. УП. 

Як би ти знав. УШ. 

Як почуєш вночі. УШ. 

Хоткевич Гнат: 

Св. Юрій на Гуцульщині. УП. 
Старий Київ. УІІ. 

Деглннський Григорій: 

Де срібнолентий Сян пливе. У. 

Чайковський Андрій: 

З Фочі до Калиновика. УІП. 
Подорож Сагайдачного до Кафи. УІ. 
Сагайдачний у шкоді в Острозі. V. 
У січовій школі, у. 
Христос воскрсс! УТ. 
Чудова редуїа. У. 

Черкасе'нко Спиридон: 
Берези, УП. 
Вересень. VI. 
Весна. У. 
Вечір у степу. VI. 
В Карпатах. У. 
Вперед. УШ. 
В часи зневірря. УП. 
Запорожці. УІ. 
Зеленожупанник. У. 
Змагання. УП. 
Козак. У. 

Край в пожежі. У. 
Над морем, УПІ. 
Найвиш,а краса, УШ. 
Наша доля, VI, 
Осінь. УІП. 

Повстанський табор. УІ. 
При дорозі, УПІ. 
Снища. УПІ. 
Україна. VI, 
Фабрика, VI. 
Човен, VI. 
Шахтарі, УІ, 

Чернявський Микола: 

Журавлі, УІ. 

Лкґенда про сокола. ^^II, 



- хгх 



АІарш Сагайдачного. V. 

Орел. УШ. 

Перли. УШ. 

Пороги. V. 

Рідний край. (Мені все сниться.) \Ч1І. 

Рідний край. (У всіх людей.) V. 

Сельська осінь. VI. 

Сельський вечір. VI. 

Степ. VI. 

Урожай. VI. 

Як щасливий ти. VIII. 

Чупринка Григорій: 
Байда. VI. 
Зіма. VI. 
Осінна квітка. VI. 

Шашкевич Маркіян: 
Безрідний. XI. 
Болеслав Кривоустий під Галичем 1139 

року. XI. 
Веснівка. XI. 
Вірна. XI. 
Лиха доля. XI. 
Підлисся. XI. 
Туга. XI. 

Шевченко Тарас: 
Бували войни. ХІ. 
Великий льох (Три душі.) XI. 
Вибір гетьмана. V. 
Вітер в гаї. XI. 
В неволі. VI. 

Гайдамаки (Інтродукція. Титарь. Треті 
півні. Лебедин. Епільоґ. Передмова.) XI. 
Гамалія. VI. 
Дневник". УШ. 

Добро, у кого є господа. VII. XI. 
Доля. XI. 

До мертвих і живих і ненарожденних 
земляків моїх, в Україні і не Україні 
сущих, моє дружнек посланіе. ХІ, 
До Основяненка. XI. 
„Єретик", або „Іван Гус". XI. 
Ва байраком байрак. VI. 
Заповіт. XI. 
Заспів. XI. 

Зійшлись, побрались, поєднались. XI. . 
Иржаведь. XI. 
Іван Підкова. VI. 



І виріс я на чужині. XI. 

І день іде. VII. 

І досі сниться. VI. 

1 ^нов мені не привезла. VIII. XI. 

І золотої й дорогої. VII. XI. 

І широкую долину. XI. 

Кавказ. XI. 

Калина. XI. 

Л ... XI. 

Лист до Лизогуба. УІІ. 

Листи до Лазаревського. VII. VIII. 

Лічу в НЄВ0.1І дні і ночі. УПІ. XI. 

Мені однаково. VII. XI. 

Минають дні. XI. 

Минули літа молодії. XI. 

Мій Боже милий! XI. 

Молитви. XI. 

Над дніпровою сагою. VII. 

Наймичка. V. 

На старість у рідному селі. VII. 

Наша слава. V, 

Н. В. Гоголю. XI. 

Невільнип;ькі думи. XI. 

Не гріє сопде на чужині. XI. 

Неділя в неволі. VII. 

Не для людей, тієї слави. VIII. XI. 

Не завидуй багатому. XI. 

Неофіти. XI. 

Не так тії вороги. XI. 

Огні горять. VII. 

Ой гляну я. VIII. 

Ой, діброво, темний гаю. VII. XI. 

Осії глава XIV. (Подражаніє.) XI. 

Ой чого ти почорніло. XI. 

Причинна. XI. 

Прощання козака (з поеми: „Неволь- 
ник"). VII. 

Псальма СХЬІХ. VIII. 

Радуйся, ниво неполитая! XI. 

Розрита могила. XI. 

Самому чудно. УПІ. XI. 

Село на Україні. V. 

Сестрі. XI. 

Сон. (Гори мої високії.) УП. XI. 

Сон. (На панщині пшеницю жала.) VI. 

Сон. (У всякого своя доля.)- XI. 

Сонце заходить. VIII. XI. 

Страшний косарь. V. 



.— XX 



Суботів. VI. ХТ. 

їополл. УШ. 

Три шляхи. VII. 

У моїй хатині. VII. 

Хіба самому написать. XI. 

Холодниіі яр. XI. 

Хустина. VII. 

Чернець VII. 

Чигирин. V. XI. 

Чи ми ще зійдемося знову. XI. 

Чи не покинуть нам. небого. XI. 

Чума. VI. 

Як-би ви знали паничі. XI. 

Як-би з ким сісти. XI. 

Як-би зустрілися ми знову. XI. 

Я не нездужаю. XI. 

Шерстю к Грицько: 
Гірка праця. V. 

Щоголів Яків: 
Бурлаки. XI. 
Діброва. XI. 
До чарівниці. XI. 
Косарі. XI. 
На степу. VI. 
Неволя. XI, 
Опізнився. XI. 
Покинутий хутір. VII. 



Суботи св. Дмитра. XI, 
У полі. XI. 
Черевички. XI. 
Шинок. XI. 
Я не раз тобі казала. XI. 

Щурат Василь: 
Зарваниця. VIII. 
Лиш Ти один. УТІ. 
Молитва в терпінні. VIII. 
Молитва до Ісуса Христа. VII. 
На синій Чорногорі. VI. 
Плач Ярославни. V. 
Плила хтиаронька. VI. 
Посів пана Чарнецького. V. 
Поход на Жовті Води. VI. 
Притча. V. 
Псальма Ь. VII. 

Св. Андрій на Київських горах. V. 
С!вятослав! V. 
Слово Іларіона. VIII. 
У волинській тихій стороні. VIII. 
У страстний четвер. V. 

Яворницький Дмитро: 

Як Запорожці стрічали Новий Рік. VI. 

Яцків Михайло: 
Бузьок. VI. 



Примітка: 

V. (Пята читанка -^ пяіе видання.) 

VI, (Шоста читанка: — пяте видання.) 

VII. (Сьома читанка — пяте видання.) 
УШ. (Восьма читанка — трете: видання.) 

XI, (Одинадцята читанка — перше видання.) 



І. Іван Котляревський. 

(1769—1838.) 

1. Мандрування Енея. 

(З І частини Енеїди.) 



Кней був парубок моторний 
Т хлопець хоч куди козак, 
Удавсь на всеє зле проворний, 
і^авзятіипш од всіх бурлак. 
По Греїш, яі:, спаливши Трою, 
^робили з неї скирту гною, 
Він, взявіїш торбу, тягу дав ; * ) 
Забравши де-яких Троянців, 
Осмалених, яі; гиря 2) ланців, З) 
Пятами з Трої накивав. 

Він, швидко поробивши човни. 
На синє море поспускав. 
Троянців насажавпш, повні. 
І, куди очі, почухрав. 
Но зла Юнона, суча дочка,*) 
Рожз'ді:удакалась, яі^ квочка: 
Енея не любила — страх! 
Давцо уже вона хотіла, 
Його щоб душка полетіла 
ТС чортам, і пііоб і дух не пах. 

Еней був тяжко не по серцю 
Юноні, все її гнівив: 
Здававсь гірчіший їй від перцю. 



Ні в чім Юнони не просив; 
Но гірш за те їй не злюбився. 
Що, бачиш, в Трої народився 
І мамою Венеру звав, 
І що його покійний дядько 
Нарис, Нріямове дитятко, 
Нутивочку^) Венері дав. 

Побачила Юнона з неба. 
Що пан Еней на поромах, ^) — 
А те шепнула сука Геба*) — 
Юнону взяв великий жах! 
Впрягла в ґринджолята ^) павичку. 
Сховала під кибалку^) мичку, з) 
Щоб не світилася коса; 
Взяла спідницю і шнурівку, '«) 
І хліба з сіллю на тарілку, 
К Еолу мчалась, як оса. 

„Здоров, Еоле, пане-свату! 
„Ой як ся маєш, як живеш?" 
Сказала, як ввійшла у хату, 
Юнона: „чи гостей ти ждеш?.." 
Поставила тарілку з хлібом 
Перед старим Еолом-дідом, 



1) Тягу дав = утіїс. 2) гиря = низько обстрижений. 3) ланець = обірванець, 
гшьтяїї, ледащо. *) дуже неестетичні вислови, одначе я не вважав можливим пропускати 
їх або змідяти в поезії Котляревського. ^) путивка = порода яблок. 6) пором = великим: 
човен до перевозу па ріці. 7) санки. ») кибалка = рід жіночого убрання на голову. 
*) мичка = моток прядива, во-тосся, що вилізло з-під платка. іо) шнурівка = шнуровиці, 
і.'орсет. 



XI Читанка. 



— 2 



Сама же ша на ослін. 
„Будь ласкав, сватоньку-старвжу ! 
„І;5бпп Енея з пантелшгу:^) 
„Тепер пливе на морі він. 

„Тл знаєш — він ЯЕПЙ суціга, ") 
^Иаливодаз) і горлоріз: 
„По світу ті іще побіга, 
„Чиїхсь багацько виллє сліз. 
„Поишп на його лихо злеє, 
„ІЦоб люди всі, що при Енеї, 
„Послизли і щоб він і сам. 
„За цеє-ж дівку чорнобриву, 
„Смачную, гарну, уродливу 
„Тобі я, далебі, що дам." 

„Гай, гай! ой дай же його 

[кату!*) — 
Еол, насуиивппісь, сказав: — 
„Я все-б зробив за цюю илату, 
„Та вітри всі порозпускав: 
„ Ворей недуж лежить з похмілля, 
„А Нот поїхав на весіл.ля, 
„Зефир же, давній негодяй, 
„З дівчатами заженихався, 
„А Евр в по денщики нанявся, 
„Як хочеш, так і помишляй! 

„Та вже для тебе обіцяюсь 
„ Енеєві я ляпас дать ; •'•) 
„Я хутко, миттю постараюсь 
„В трістяб) його к чортам загнать. 
„Прощай же, пшидче убірайся, 
„Обіцянки не забувайся, 
„Бо послі, чуєш, ні-^шчирк! 



„Як збрешеш, то хоча надсядься, 
„На ласку послі не понадься: 
„Тоді від мене візьмеш чвирк".^) 

Еол, оставшись на господі. 
Зібрав всіх вітрів до двора, 
Ве.лів поганій буть погоді . . . 
Як-раз на морі і гора! 
Все море зараз спузирило, *) 
Водою мов в ключі забило, ^) 
Еней тут 'крикнув, як на пуп: ^"^ 
Заплакався і зарпдався. 
Пошарпався, увесь подрався. 
На тімї начесав аж струп. 

Прокляті вітри роздулися^ 
А море з .лиха аж реве; 
Слізьми Троянці облилися, 
Енея за живіт бере ; 
Всі човники їх розчухрало. 
Багацько війська тут пропало: 
Тоді набрались всі сто-.лих! 
Еней кричить, що ^ — „я Нептуну 
„Півкопи грошей в руі:у суну, 
„Аби на морі штурм 11) утих". 

Нептун іздавна був дряшчка:!^) 
Почув Енеїв голосок, 
Шатнувся 13) зараз із запічка: 
Півкопи д.ля його кусок! . . . 
І миттю осідлавши рака, ■ 
Схвативсь на його, мов бурлака» 
І вирнув з моря, як карась. 
Загомонів на вітрів грізно: 
„Чого ви гудете так різно? 
„До моря, знаєте, вам зась!" 



1) Збити з пантелику ^ збпти з пуття, з дороги, з розуму. 2) драбуга. з) заго- 
рілець, заііека. *) дай д:е його кату = примівка, що означає досаду або незадоволення. 
'^) ляпас = ударії в лице, лолпчилк. «) трістя = трісця, трясависко, багновище. ■?) чвнрк 
= останки прц виробі опп})ту; тоді від мене візьмеш чвирк = тоді я тобі нічого не дам. 
в) спузиритп = здути, схвилювати. ») бити ц'вками, хвилювати (бити в ключі). ^^>) як би 
захворів на жпвіт. и) буря. і2) здирщик. із) кинутися. 



і 



От тут-то вітри схамеШ'Лпсь, 
І ну всі драла до норп; 
До ляса^) мов Ляхи шатнулись. 
Або од їжака тхори. 
Нептун же зараз взяв мітелку 
І вимів море, як світелку, 2) 
То сонце глянуло на світ. 
Еней тоді як народився, 
Разів із пять перехрестився. 
Звелів готовити обід. 



Поклали шальовки^) соснові, 
їфугом наставили мисок; 

страву всякую, без мови, 
В голодниіі пхали все куток. 
Гут з салом галушки лигали, 
Лемішку і куліш глитали 
[ брагу кухлш:ом тяглп, 
Га і горілочку хлестали, 
Насилу із-за столу встали 
[ спати послі всі .лягли. 



Венера не нослідня шльоха, 
Проворна, враг її не взяв, 
Побачила, що так полоха 
Еол синка, п];о аж захляв, — 
Умилася, нриченурилась 
1, як в НЄДІ.1ГО, нарядилась, 
Хоч би до дудки на танець! 
зяла очіпок грезетовиіі *) 
' кунтуш з усами '">) люстровиіі, ^) 
Пішла к Зевесу на ралець. '') 



Зевес тоді кружав сивуху 
І ОСЄ.ІЄДЦЄМ заїдав; 
Він, сьому випивши восьмуху, 
Послідки з кварти виливав. 
Приіішла Венера, іскривившись. 
Заплакавшись і завіскрившись. 
І стала хлипать перед ним: 
.,Чим пред тобою, милий тату, 
„Сип заслужив таку мій илату? 
^І он, мов в свинки, грають їм. " ^) 

Юпитер, все допивши з кубка. 
Погладив свій рукою чуб: 
„Ох, доцю, ти моя го.іубко! 
>Я в правді твердий так, як дуб. 
„Епей збудує си.льне царство 
„І заведе своє там панство; 
„Не малжй буде він панок, 
.,На панпі,ину ввесь світ по- 

[гонить, 
„Багацько хлопців там на- 

[плодить 
„І всім їм буде ватажок. 

„Заїде до Дидонп в гості 
„І буде там бені:етувать ; 
„Полюбиться її він мосці 
„І буде бісики пускать. 
.,Іди, небого, не журися, 
„Пононеді.ікуй, помолися, — 
„Все буде так, як я сказав". 
Венера низько поклонилась 
І з пан-отцем своїм простилась, 
А він її поцілував. 



1) До лісу. 2) світлицю. 3) тонка дошка. *; з двоцвітної матерії, з парчи, ткашш 
фіблом або золотом. '^) ґальояп, що ними кунтуш обшитиіі. С) шовковий. ■<) подарок 
ібо данина, ш,о ії приносили кріпаки панові на Різдво; іти з подарком. «^ гра при ябій 
і;еревялу кульку ганяється по льоду або по землі. 



2. В гостях у Дидони. 

ҐЗ І частії Енегду.) 



Еней прочумавсії, проспався. 
І гол(Щ)абців позбірав, 
Зовсім зібрався і уЕлався, 
І скільки впдно почухрав, і) 
Илпв-плпв, илпв-плив, що аж 

[обридло 
І море так ііому огидло, 
БІ^о бісом на його дививсь. 
„Коли-б, — каже, — умер я в Трої, 
„Уже-б не пив ції гіркої, 
^І марне так не волочивсь'^. 

Потім до берега приставши " 
З Троянством голнм всим своїм, 
На землю з човнів постававиш, 
Опитавсь, чи є що їсти їм? 
І зараз чогось попоїли, , 
Щоб на путі 2) не • ослабіли, — 
Пішли, куди хто запопав. 
Енеп по берегу попхався 
І сам не знав, куди слонявся, ■^) 
Аж гу.льк — і в город причвалав. 

В тім городі жила Дидона. 
А город звався Еарфаїен. — 
Розумна наш і моторна, 
Д.ЛЯ неї трохи цих імен: 
Трудяща, дуже працьовита. 
Весела, гарна, сановпта,*) 
Бідняжка — що була вдова . . . 
По городу тоді гу.ляла, 
Ко.іи Троїшців повст|)ічала. 
Такі сказала їм слова: 



„Відкіль такі це гольтіпаки? 
,.Чи рибу з Дону везете? 
.,Чи може виходці-бурлаки? 
„Кудп, прочане, ви йдете? 
^Який вас враг сюди направив 
„І хто до города причалив? 
„Яка-ж ватага розбишак!'* 
Троянці всі заму|)мота.іп, 
Дидоні низько в ногп впа.ли, 
А вставши, їй мовля.ли так: 

„Ш всі, як бач, народ хрещений. 
,,Во.лочимся без талану: 
„Ми в Трої, знаєш, норождені. 
„Еней пустив на нас ману. 
„Дали нам Греки прочухана 
„І самого Енея пана 
„В трп-вп})вн вигнали відтіль: 
,,3ве.лів покинути- нам Трою. 
„Підмовив плавати з собою. 
^ Тепер, ти знаєш, ми відкіль. 

,,Помн.іуй, пані благородна! 
„Не дай загинуть головам, 
„Будь милостива, будь не з.лобна 
„Енеп спасибі скаже сам. 
„Чи бачиш, як ми обідра.іись: 
„Убрання, постоли порва.лись, 
„Ох.ляли, ніби в дощ щеня! 
„Кожухи, свити погубили 
„Із Г0.10ДУ в кулак труби.іи, 
„Така нам лучп.іась неня ".5) 



1) Очистити галуззя на дереві, вичистити руками одіж з бо.іота. поїхати, втікт 
кудц. -) в дорояі. з) хилитися, йти. хиляючись. *) сановник = доі'тойпик. з) бід 
паиасть. 



Діідона гірко заридала 

І :{ бІІОГО свого лиця 

Ллаточкоіі сльози обтирала: 
І ..Коли-б, сказала, молодця 
І .. Енея нашого злапала — 
! .. Уже-б тоді весела стала, 
ї „Тоді Великдень був би нам!" 
І Тут нлюсь Енеп, як будь-то з неба : 
І „Ось, ось де я, коли вам треба! 
і ..Дидоні поклонюся сам'". 

І Потім з Дидоною обнявшись. 
І Поцілувались гарно в смак; 

^у,і рученьки біленькі взявшись, 

І балакали то сяі:, то так. 

і І ішли к Дидоні до господи 

Через великі переходи, 

Ввійшли в світлицю, та іі на піл; 

Пили на радопі,ах сивуху 

І їли сімяну макуху. 

Покіль кликну.іи їх за стіл. 

І Тут їли різнії потрави, 
Д все з полиБяних мисок, 
І самі гарнії приправи 
З нових кленових тарілок: 
Свинячу голову до хріну 
І локшину на переміну. 
Потім з підлевою индш:; 
На закуску куліш і кашу, 
Лемішку, -зубці, ї) путрю, 2) квашу з) 
І з маком медовпії шулик.*) 



І кубками пили сливянк)'. 
Мед, пиво, брагу, ^) сирівець, "5) 
Горілку просту і калганку,") 
Куривсь для духу 8) яловець. 
Бандура горлиці ^) бринчала. 
Сопілка зуба затинала, 
А дудріа грала по балках: 
Санжарівки на скрипці грали, 
Кругом дівчата танцювали 
В дробушках**'), в чоботах, 

[в свитках. 

Сестру Дидона мала Ганну, 
Навспраікки дівку, хоч куди: 
Проворну, чепурну і гарну, — 
Приходила і ця сюди 
В червоній юпочці баєвій, '•) 
В запасці гарній фаналевій, ^^^ 
В стьонжках, в намисті і ковтках ; 
Тут танцювала викрутасом 
І пред Енеєм вихилясом, 
Під дудку би.ла третяка. ^з) 

Еней і сам так розходився. 
Як на аркані жеребець. 
Що трохи не увередився,'*) 
Піпіовши з Гандзею в танець. 
В обох підківки забряжчали. 
Жижки од танців задріжали, 
Вистрибувавши гоцака. *'^) 
Еней, матню в кулак прибравши, 
І не до солп*^) примовлявши, 
Садив крутенько гайдука. 



^) Зубці = страва з опиханого ячменю, паче каша. ~) путря = страва :; ва- 
реного 5ГЧМЄНЮ і солодкого квасу, з) варене рідке кпсло-солодке тісто. *; прісні коржики, 
пляцки, политі маком розпущеаюі у меді. •'•) рід папптку з солоду із проса. ") і:вас із 
хліба. 7) калган = рослина Магапіа §а1ап.:^а, калгаика = наливка на калгані. **) для 
запаху. ») „Горлиця", „Зуб", „По балках" і „Санжарівка" — пісні до танцю, ю) рід танцю 
(беруться двоє за руки, стаїгувши проти себе і іідуть у танець}. ") рід суіоіа. і-) фла- 
нелевій. 13) третяі: = фгґура в танці. ^*^ підірвати собі здоровля. і^) гоцак і гаіідук = 
танці; садити гайдука ^^ наприсядки тапцн)ватн. і'ї) Тепер мені не до соли, коли грають 
на басолі! (з народної сміховинки). 



6 — 



А послі танців варенухи 
По филіжанці ') піднесли, 
І молодиці-цокотухп 
Тут баляндраси 2) понесли. 
Дидона Еріш:о заюрпла,^) 
Горщок з вареною розбила, 
До ду|)у всі тоді шілп. 
Ввесь день весело щзогулялп 
І пяні спати полягали, 
Енея-ж ледви повели. 

Еней на піч забрався спати, 
Зарився в просо, там і ліг; 
А хто схотів, побрів до хати, 
А хто в хлівець, а хто під стіг: 
А де-які та так хлеснули, 
Що де упали — там заснули. 
Сопли, харчали і хропли; 
А добрі молодці кружали, 
Покп аж півні заспівали — 
ІЦо здужали, то все тягли. 

Дидона рано ісхопилась. 
Пила з похмілля сирівець, 
А послі гарно нарядилась, 
Як би в оренду на танець. 
Взяла кораблик*) бархатовий. 



Спідницю і корсет шовковий 
І начепила лашцожок; 
Червоні чоботи обула. 
Та і запаскп не забула, 
А в руки з вибійки 5) платок. 

Енеп же з хме.ію як проспався, 
Іззів солонпй огірок; 
Потім умився і убрався. 
Як парубійка до дівок. 
Йому Дидона підослала, 
Що од покійника украла: 
Штани і пару чобіток, 
Сорочку і каптан з китайки. 
І шапку, пояс з каламайки, 
І чоркпй шовковий платок. 

Як ОДЯГ.ІИСЬ, то ІЗІЙШ.1ИЄЯ, 

З собою стали розмовлять; 
Наїлися І принялися, 
Щоб по-вчорашньому гу.лять. 
Дидона-ж тяжко сподобала 
Енея так, п];о і не знала, 
Де дітися і иі,о робить; 
Точила всякії баляси, 
І підпускала різні ляси,®) 
Енею тільки-б догодить. 



3. Троянки палять кораблі на Сицилії. 

(8 II уастини Енеїдгі.) 



Яе пан Еней так забав.іявся, 
То лиха він собі не ждав, 
Не думав і не сподівався, 
Щоб хто з Олимпа куч5іу дав. 
Но те Юнона повернула 



І в голові так коверзнула, '') 
Щоб зараз учинить ярміс ; ®) 
Назула без панчіх патиШлИ, 
Пішла в Ірисині будинки. 
Бо хптра ця була, яі^ біс. 



<^ Чашка. 2) ліеенітніщі, смішні вигадкп. з) розпустуваі;цся, вигадки вигадувати. 

*) •л:іно<гий одяг на голову. 5) накранна тканина, в) лдеи = любі речі, підпускати лясн 

= говорити любі слова, '^і подумати, пригадати. »' ярзііс ;= лад, саосіб; учинити ярміс 
=; иридз"мати, пі,о треба зробити. 



— 7 



Прийшла, Ірисі підморгнула, 
Черкнули в хижу ра:зом вдвох, 
І на ухо щось їй шепнула, 
Щоб не підслухав якиіі бог; 
І пальцем цупію прикрутила, 
ІЦоб зараз все те ізробила 
1 їй би принесла лепорт.*) 
Ірися низько поклонилась 
І в ліжник 2) зараз нарядилась, 
Побігла з неба, як би хорт. 

В Сицилію як-раз спустилась. 
Човни Троянські де були, 
1 між Троянок помістилась, 
Еоторі човнів стерегли. 
В кружку сердешні ці сиділи, 
І кисло на море гляділи, 
Бо їх не кликали гулять. 
Де чоловіки їх гуляли, 
Медок, сивушку попивали 
Без просипу 3) неділь із пять. 

Дівчата з лиха горюва.ли, 
Нудило тяжко молодиць; 
Лиш слинку з голоду ковтали, 
Як хочеться кому кислиць. 
€воїх Троянців проклпна.іи. 
Що через їх так горювали; 
Дівки кричали на ввесь рот: 
„Щоб їм хотілось так гуляти, 
.,Як хочеться нам дівувати, 
^Коли-б замордував їх чорт!" 

Троянці во.локли з собою 
Старую бабу, як ягу, 
Лукаву відьму, злу Берою, 
Іскорчившуюся в дугу. 



Ірися нею ізробилась 

І, як Бероя, нарядилась 

І підступила до дівок; 

І щоб к ним .лучче підмоститься 

І пред Юноноп заслужиться. 

То піднесла їм пиріжок: 

„Послухайте .лиш, молодиці, 
„Я добрую вам раду дам; 
„І ви, дівчата білолиці, — 
„Зробім кінець своїм бідам: 
„За горе ми заплатим горем, — 
„А доки нам сидіть над морем? 
„Приіімімось, човни попа.лім. 
„Тоді і мусять тут остаться 
„І нехотя до нас прижаться, — 
„Ось так на лід їх посадім!" 

„Спасеть же Біг тебе, бабусю ї^' 
Трояш:и в голос загули: 
„Такої-б ради, паньматусю, 
„Ми ізгадати не могли". 
І зараз ирпступилп к флоту 
І принялися за роботу: 
Огонь кресати і нести 
Скіпі:и, тріски, солому, клоччя. 
Була тут всяка з них охоча. 
Пожар щоб швидче розвести. 

Розжеврілось і загорілось. 
Пішов димок до самих хмар, 
А:к небо все зачервонілось, 
Великий тяжко був пожар! 
Човни і байдаки палали, 
Соснові пороми тріщали, 
Горіли дьоготь і смола. 
Поки Троянці огляділись, 



1) Рапорт, повідомлення про те, що діється. ~) ліжник 
ліжко, одіяло. 3) без просипу = не приїодячи до памяти. 



шерстяне покривало на 



Що добре їх Троянкн і'рілись, 
То часть мала човнів була. 

Еней, пожар такий уздрівши, 
ЗляЕався, побілів, ик сніг, 
І, бігти всім туди звелівши, 
Чим-дуж до човнів сам побіг. 
На ґвалт у дзвона задзвонили, 
По вулицях в треп];отки били, 
Еней же па ввесь рот кричав: 
^Хто в Бога вірує — рятуйте! 
., Рубай, туши, гаси, лий, куйте! 
„А хто-ж таку нам кучму дав?" 

Еней од страху з плигу збився, і) 
В умі сердега помішавсь 
І зараз сам не свій зробився: 
Скакав, вертівся і качавсь; 
І із цього свого задору 
Він, голову піднявши вгору. 
Кричав, опарений мов иес. 
Олимпських шпетив на всю губу, 
Свою і неню лаяв любу, 
Добувсь і в рот, і в ніс Зевес. 

„Гей ти, проклятий стариїаню! 
„На землю з неба не зиркнеш, 
у, Не чуєш, яї: тебе я ганю, 
„ Зевес ! — ні усом не моргнеш ? ! . . . 
„На очах більма поробились, 
„Коли-б довіку посліпились, 
„Що не поможеш ти мені! 
„Чи це-ж таки тобі не стидно. 
„Що пропаду, от лиш не видно? 
„Я-ж, кажуть люди, внук тобі! 

„А ти, з сідою бородою, 
„ Пане-добродію Нептун! 



„Сидиш, мов демон, під водою, 
„Ізморпщвпшсь, старий шкар- 
бун! «) 
„Еоли-б струхнув хоч головою 
„І цей пожар залив водою — 
„Тризубець щоб тобі зломивсь! 
„Ти базаринкуз) любиш брати. 
„А людям в нужді помагати 
„Не дуже, бачу, поспіишвсь. 

„І братік ваш Плутон, поганець, 
„Із Прозерпиною засів; 
„Пекельний, гаспидський ко- 

[ханець, 
„Ьце себе там не нагрів? 
„Завів братерство з дяволами 
„їв світі нашими бідами 
„Не погорює ні на час. 
„Не посплкується ні мало, 
„Щоб так палати перестало 
„І ш;об оцей пожар погас. 

„Та враг бери вас — ш;о хотіте, 
„Про мене те собі робіть; 
„Мене на лід не посадіте, 
„Пожар лиш тільки погасіть: 
„Завередуйте по своєму 
„І будьте ласкаві, моєму 
„Зробіте лихові кінець. 
„Пустіть .лиш з неба веремію 
„І покажіте чудасію, 
„А я вам піднесу ра.лець!" 

Тут тільки що перемолився 
Еней і рот свій затулжв. 
Як ось із неба дощ полився. 
В годину ввесь пожар залив. 
Бурхнуло з неба мов із бочки. 



1) з плигу збитись = не знати що робити, обараніти, розум стратити. 2) шкарбун 
= старий зношений чобіт; дід. з) дарунок. 



111,0 промотало до сорочки, 
То драла врозтіч всі дали. 
'Гроянид стали всі, як хлюща, 
їм лучплася невсипуща, — 
Не раді і дощу були! 

Не знав же, на яку ступити, 
Еяей і тяжко горював: 
Чи тут остатись, чи поплисти. 
Бо враг не всі човни забрав. 
І миттю кинувсь до громади 
Просить собі у ней*) поради. 
Чого собою не вбагне. 
Тут довго тяжко рахували, 
І скільки не коверзували,^) 
Та все було, що не оне. 

Один з Троянської громади. 
Насупившися, все мовчав, 
І дослухавшись до поради, 
Ціпі:ом все землю колупав. 
Це був пройдисвіт і непевний 
І всім відьмам був родич кревний, 
Упирь і знахарь ворожить: 
Умів і трясцю одиіептатїї 
І кров христянську замовляти 
І добре знав греблі гатить. 

Брав і в Шльонському з волами. 
Не раз ходив за сіллю в Крим, 
Тарані 3) торгував возами. 
Всі чумаки братались з ним. 
Він так здавався і нікчемний. 
Та був розумний, як письменний. 
Слова так сипав, як горох. 
Уже в чім, бач, порахувати. 
Що розказать — йому вже дати: 
І Ні в чім не був страхополох. 



Невтесом всі його дра:книли, 
Но нашому-ж то звавсь Охрім, — 
Мені так люди говорили, 
Самому-ж незнакомий він. 
Побачив, що Еней гнівився. 
До його зараз підмостився. 
За білу рученьку і взяв, 
І, вивівши Енея в сіни. 
Сам поклонився аж в коліни. 
Таку Енею річ сказав: 

„Чого ти сильно зажурився 
„І так надувся, як ивдик? 
„Зовсім охляв і занудився, 
„Мов по болотові кулик? 
„ Чим більш журитися — все гірше.. 
„Заплутаєшся в лісі більше, — 
„Покинь лиш горе і заплюй. 
„Піди вкладися гарно спати. 
„А послі будеш і гадати: 
„Спочинь та вже тоді міркуй *". 

Послухавши Еней Охріма, 
Укрившись, на полу ліг спать; 
Но лупав тільки все очима. 
Не міг ні крихти задрімать. 
На всі боки перевертався, 
До люлькїї разів три приймався. 
Знемігся-ж, мов і задрімав. 
Як ось Анхиз йому приснився, — 
Із пекла батечко явпвся 
І синові таке сказав: 

„Прокинься, милеє дитятко І 
„Пробуркайся і проходись. 
„Це твій прийшов до тебе батько. 
„То не сполохайсь, не жахнись. 
„Мене боги к тобі послали 



1) у неї. 2) роздумувати, придумувати. ») риба, АЬгатіз уітЬга. 



— 10 



^І так сказати ирпказалж, 
^Щоб ти ні трохи не журивсь: 
-Пошлють тобі щасливу доліо, 
^Щоб учинив ти божу волю 
-І іпвидчо в Рим переселивсь. 

.^ Збери всі човни, що остались, 
-І гарно зараз їх оправ, 
^ Придерж своїх, щоб не впивались 
^І цю Сицилію остав. 
^ Пливи і не ж\т)ись, небоже! 
^Уже тобі скрізь буде гоже. 
^Та ще, послухай, щось скажу: 
^Щоб в пекло ти зайшов до мене, 
^Бо діло єсть мені до тебе. 
^Я все тобі там покажу. 

-І по олимпському закону 
^Уже ти пекла не мпнеш, 
^Бо треба кланятпсь Плутону. 

^ А то і в Рим не ДОИ.ІПВЄШ. 

.„Якусь тобі він казань 1) скаже, 
^Дорогу добру в Рим покаже. 
.„Побачиш, як живу і я. 
^А за дорогу не турбуйся. 



„До пекла навпростець прямуйся 
„Пішком, — не треба і коня. 

„Прощай же, сизий голубочок! 
„Бо вже стає на дворі світ: 
., Прощай, дитя! прощай, си- 

[ночок І . . •• 
І в землю провалився дід. 
Еней зпросоння як схопився, 
Дріжав од страху і трусився. 
Холодний лився з його піт. 
І всіх Троянців поскіиісавши, 
І лагодитись прит:азавши, 
Щоб завтра поплисти, як світ. : 

Е Ацесту зараз сам махнувши. 
За хліб подякував, за сі.ль; 
І там не довго щось побувши. 
Вернувся до своїх відтіль. 
Ввесь деньзбіралпсь та вкладалиси 
І світа тільки що дождались. 
То посідали на човни. 
Еней же їхав щось не сміло, 
Бо море дуже надоїло. 
Як чумакам дощ в-осени. 



4. Еней у пеклі. 

(З III частини Енеїди.) 



Еней в цю путь як-раз зібрався. 

Шкапові 2) чоботи обув. 

Підтикався, підперезався 

І пояс цушш підтягнув; 

А в руки добру взяв дрючину. 

Обороняти з.іу .іичипу,з) 

Як лучиться де од собак. 



А послі за руки взя.іися,*) 
Прямцем до пекла поплелися, -^| 
Пішли на прощу до чортяк. 

Еней з Сивиллою хвата.лись, 
До пекла швидче щоб прийти, 
І дуже ші.льно приглядались. 



•) Кязань = промова, проповідь. ') ія кінської шкіри. ^^ лайливе слово, з 
ліпшна = чорт. *) з Спбиллею. 



11 



До пекла двері як найти. 
Як ось перед якуюсь гору 
Прийшли і в ній велику нору 
Знайшли і вскочили туди. 
Пішли під землю темнотою, 
Еней все щупався рукою, 
БІ,об не ввалитися куди. 

Ця у.іиця вела у пекло. 
Була вонюча і кальна;*) 
У ній і вдень було, мов смеркло. 
Од диму вся була чадна. 
Жила з сестрою тут Дрімота, 
Сестра же .звалася Зівота; 
Поклон іц перші одда.іи 
Тім^сі нашому Енею 
З його старою понадею, 
А послі далі повели. 

А потім смерть до артикулу 
їм воздала косою честь, 
Наперед стоя калавуру,^) 
Який у її мосці єсть: 
Чума, війна, харцизство, холод. 
Короста, трясця, парші, голод; 
За ЦИ5ІИ-Ж тут стояли в ряд: 
Холера, шолуді, 3) бешиха*) 
І всі мирянські, знаєш, лиха. 
Що нас без милости морять. 

Іще-ж не все тут окоцшлось,^) 
Іще брела ватага лих: 
За смертію слідом валилось 
Жінок, свекрух і мачух злих; 
Вітчими йшли, тесті скупяги, 
Зяті і свояки мотяги. 
Сердиті шурини, брати, 



Зовиці, невістки, ятровки, 
Що все гризуться без умовки, 
І всякі тут були кати. 

Якіїсь злидні ще стояли. 
Жували все в зубах напір, 
В руках каламарі держа.ли. 
За уха настром.ляли пір. 
Це все десятські та соцькії, 
Нача.льники, пявки людськії, 
І всі прокляті писарі. 
Ісправники все ваканцьові,®) 
Судді і стряпчі^) безтолкові, 
Повіренні, секретарі. 

Еней хоч сильно тут дивився 
Такій великій новині. 
Та вже од страху так трусився. 
Мов сидя ОХ.ЛЯП на коні. 
Побачивши-ж іщ;е іздалі, 
Які там дива плазували. 
Кругом куди не поглядиш 
Злякавсь, к Сиви.ллі прихилився. 
Хватавсь за дергу і тулився. 
Мов од кота в коморі миш. 

Сивилла в дальший путь таскала — 
Не баскаличивсь^) би та йшов, 
І так швиденько поспішала — 
Еней не чув аж підошов. 
Хватаючися за ягою. 
Як ось уздрі.ли пред собою 
Чрез річку в пекло перевіз. 
Ця річка Стиксом називалась. 
Сюди ватага д)тп збіралась, 
Щоб хто на той бік перевіз. 



1) Повна яехарі, грязна. 2) стоячті наперед сіорожі. -") струїш на голові. *) рожа 
(запальна недуга). 5) спинитися на пристановище, поселитися. ") не на службі, т) адвокат, 
присяжний. 8) противитися. 



12 



І перевізник тут явився; 
Як циган, смуглойї) цери був, 
Од сонця ввесь він попалився, 
1 губи, як арап, оддув; 
0«шща в лоб позападали. 
Сметаною позапливали, 
А голова вся в ковтунах; 
Із рота слина все котилась, 
Як повстка, борода скомши- 

лась,2) 
Всім задавав собою страх. 

Сорочка звязана узлами 
Держалась всилу на плечах. 
І1опричеп.іяна мотузками, 
Як решето, була в дірках; 
Замазана була на палець, 
Засалена, але капав смалець; 
Обутип в драні постоли. 
Із дір онучі волочились, 
Зовсім, хоч внжми, помочились; 
Пошарпані штани були. 

За пояс лико одвічало. 
На йому висів гаманець: 
Тютюн і люлька і кресало, 
Лежали губка, кремінець. 
Хароном перевізник звався, 
Скобою дуже ве.їїичався, 
Во і не в шутку був божок: 
З крючком весельцем ногрібався. 
По Отиксові, як стрілка мчався, — 
Ііув човен легкий, як пушок. 

На ярмарку як слобожане. 
Або на ісрасному торгу 



До риби товпляться миряне — 
Було на цьому так лугу. 
Душа товкала душу в боки 
І скреготали, мов сороки; 
Той пхавсь, топ сунувсь, ин- 

ШИЙ .1ІЗ, 

Всі мялїїся, перебірались, 
Кричали, спорили, і рвались, 
І всяк хотів, його п],об віз. 

Як гутца^) в сирівці іграє. 
Шиплять, як кваснуть, буряки, 
Як проти сонця рій гуляє. ■ — 
Гули ці так небораки; 
Харона плачучи прохали. 
До його руки простягали, 
Щоб взяв з собою на каюк: 
Но цеп того плачу байдуже, 
На просьби уважав не дуже: 
Злий з сина був старий дундук.*) 

І знай, що все веслом махає 
І в морду тиче хоч кому. 
Од каюка всіх одганяє, 
А по вибору своєму 
Потрошечку в човен сажає, 
І зараз човен однихає. 
На другпп перевозить бік. 
Кого не візьме, як затнеться. 
Тому сидіти доведеться, 
Гляди — і цілий може вік. 

Еней з Сивиллою своєю 

Не мішкавшп^) в човен ввійшли; 

Кальною річкою цією 

На той бік в пекло поплили: 



1) Смуглої. -) зіїшялася. -ч) осад у хлібному квасі. *) іпдігаськпй когут, насміш- 
диве = стариіі дід, старий хріл. ^) негайно. 



— 13 



Вода в розколини лилася, 
Що аж Сивнлла піднялася, 
Еней боявсь, щоб не втонуть; 
Но пан Харон так потрудився. 
На топ бік так перехоипвся, 
Що шльзя*) п оком ізмигнуть. 

Приставиш, висадив на землю, 

Узяв копійку за труди, 

За працьовиту свою греблю, 

І ще сказав, іти куди. 

Пройшовши відсіль гонів з двоє, 

Побравшись за руки обоє, 

Побачили, що ось лежав 

3^ буі)яні бровко 2) муругий, 3) 

Три голови мав пес цей мурий,*) 

Він на Енея загарчав. 

Загавкав грізно в три язики, 
Уже був кинувсь і кусать, 

Еней підняв тут крик ВЄ.ЇЇИКИЙ. 

Хотів чим дуж назад втікать. 
Аж баба хліб бровку шпурнула 
І горло глевтігком^) заткнула. 
То він за кормом і погнавсь. 
Еней же з бабою старою, 
То сяк, то так по-під рукою 
Тихенько од бровка убравсь. 

Тепер Еней убрався в пекло. 
Прийшов зовсім на инший світ, 
Там все поблідло і поблекло. 
Нема ні місяця, ні звізд . . . 
Там тільки тумани ве.іикі. 
Там чутно жалібнії крики. 
Там мука грішним не мала. 



Еней з Сивиллою г.'іяділи, 
Якії муки тут терпіли. 
Якая кара всім була . . . 

Смола там в пеклі клекотіла 
І грілася все в казанах. 
Живиця, сірка, нефть'^) кипіла, - - 
Палав огонь — ■ ве.тшшй страх! 
В смолі цій грішники сиділи 
І на огні пеклись, горіли. 
Хто як за віщо заслужив . . . 
Пером неможна написати. 
Неможна і в казках сказати. 
Яких було багацько див! 

Панів за те там мордували 
І жарили зо всіх боків. 
Що людям льготп^) не давали, 
І ставн.іи їх за скотів; 
За те вони дрова возили, 
В болотах очерет косшш, 
Носили в пекло на підпал. 
Чорти за ними приглядали. 
Залізним пруттям підганяли. 
Коли жий з них приставав. 

Огненним пруттям оддирали 
Кругом на сшшу і живіт. 
Себе що сами убива.лп. 
Яким остив наш білий світ. 
Гарячим дьогтем за.лпвали. 
Ножами під боки штрикали, 
Щоб не хана.іись умірать. 
Роби.ли різнії їм муки. 
Товкли у мужчирях їм руки, 
Не важи.лись щоб убивать. 



1) Годі. 2) собака з ве.ійкизш бровами, з) іемно-сірия з тезшими смугалн. ^) му- 
ругий. 5) мякушка педопеченого хліба, б) нафіа. ^) свободи, иі.тьги. 



14 



Всім старипшам тут без розбору, 
Панам, підпанкам і слугам, 
Давалп в пеклі добру хльору,*) 
Всім по заслузі, як котам. 
Т}т всякії були цехмжстри, 
І ратманп,2) і бургомпстри, 
Судді, підсудки, писарі, 
Яеі по правді не судили 
Та тільки гроипіки лупили 
І одбірали хабарі. 

Жінок своїх що не держали 
В руїнах, а во.лю їм дали, 
По весіллях їх одпускали. 
Щоб часто в приданках були 
І до півночп там гуляли 
І в гречку де-колп скакали — 
Такі сиділи всі в шапках 
І з превелпкпми рогами, 
З зажмуреними всі очами, 
В кипячих сіркоп^) казанах. 

Батьки, яга синів не вчили, 
А глади.ли по головах, 
І ті.льки знай, що їх хва.лилп — 
Кипіли в нефті в казанах; 
Що через їх синки в ледащо 
Пустилися, ПІШ.ЛП в ні-на-що, 
А послі чубили батьків 
І всею силою бажали, 
Батьки щоб швидче умірали, 
Щоб їм прпнятись до замків. 

Були там купчики проворні, 

Що їздили по ярмаркам 

1 на аршипець на підборний*) 



Поганий продавали ь-рам. 
Тут всякії бу.іп пронози, 5) 
Перекупки і шмаровозп. 
Жиди, міняйлп, іипнкарі; 
І ті, що фиГи-мпГи возять, 
Що в боклагах гарячий в) но- 
сять, — 
Там всі пеклися крамарі. 

Паливоди і волоцюги, 
Всі зводнпки і всі плути, 
Ярижнпки") і всі пянюги, 
Обманщики і всі моти, 
Всі ворожбити, чародії, 
Всі гайдамаки, всі злодії. 
Шевці, кравці і кова.лі; 
Цехи: різницький, коновальський, 
Еупшірськпй. ткаїцікий, піапо- 

ва.іьськип -- 
Кшгіли в пеклі всі в смолі. 

Там всі невірні і христяне, 
Були пани і мужики, 
Була тут шляхта і міщаие, 
І молоді, і старики; 
Були багаті і убогі, 
Прямі бу.іп і кривоногі, 
Бу.тці видющі і сііпі, 
Були і штатські, і воєнні, 
Бу.іи і панські, і казенні, 
Були миряне і попи. 

Гай, гай! ... та нігде правди 

діти. 
Брехня-ж наробить лиха більш: 
Сиділи там скучні піїти, 



1) Дати хльору = внпарнтн. завдати кару. 2) радники, з) сіркою. *) фальтивий, 
неправдивий. ■■•) вл'зливедь, хитрун, мудрагедь. б) гарячий напиток з води, жеду 
і корілля. ') розпусник. 



15 



Писарчуки поганих вірш, 
Великії терпіли муки: 
їм звязані були і руки, 
Мов у Татар терпіли плін. 
<іт-так і наш брат попадеться, 
ІЦо пише, не остережеться . . . 
і [кий же втерпить його хрін? 

гікусь особу мацапуру^) 
Там пікварили на шашлику, 
Гарячу мідь лили за шкуру 
І розпинали на бику: 
Натуру мав він дуже бридку, 
К'рпвив душею для прибитку, 
Чужее оддавав в печать; 
Г)рз сорома, без Бога бувши 
І восьму заповідь забувши. 
Чужим пустився промишлять. 

Еней як відсіль відступився ■ 
І далі трохи одіпшов. 
То на другеє нахопився, 
Жіночу муку тут найшов. 
В другім зовсім цих каравані 
Піджарювали, яг: у бані. 
Що аж крича-ли на чім світ; 
Оці то галас існравляли. 
Гарчали, ви.іи і пищали. 
Після куті мов на живіт . . . 

Дівки, баби і молодиці 
Кляли себе і ввесь свій рід. 
Кляли всі жарти, вечорниці, 
К.тя.ли і жизнь, і білий світ . . 
За те їм так там задава.іи, 
Що через міру мудрували 
І верховодили над всим; 



Хоч чоловік і не онев, 
Ко^ш же жінці, бачиш, теє, 
Так треба угодити їй. 

Пеклись тут гарні молодиці, 
Аж жаль було на їх глядіть — 
Чорняві, повні, милолиці; 
1 ці тут мусіли кипіть, 
Що заміж за старих ходили 
І мишаком^) їх поморили, 
Щоб послі гарно погулять 
І з парубками поводитись, 
На світі весело нажитись 
1 не голодним умірать. 

Но це були все осужденні, 
Які помер.ли не тепер; 
Без суду-ж не палив пекельний 
Огонь, недавно хто умер. 
Ці всі були в другім загоні. 
Як би лошата, або коні, — 
Не зна.іи попадуть куди. 
Еней, на перших подивившись 
І о бідах їх пожурпвишсь. 
Пішов другими ворітьми. 

Еней ввійшовши в цю кошару, 
Побачив там багацько душ, 
Вміпіавшися між цю отару, 
Яі: між гадюки чорний уж. 
Тут різні дуигі нохожали. 
Все думали та все гадали — 
Куди то за гріхи їх впруть? 
Чи в рай їх пустять веселитись. 
Чи може в пекло пошмалитись 
І за гріхи їм носа втруть? 



1) Неповоротний чоловік. ^) отрута. 



— 16 — 



Було їм вільно розмовляти 
Про всяЕІЇ свої діла, 
І дріати, і міркувати — 
Яка дупіа, де, як жила. 
Багатий тут на смерть гнівився. 
Що він з грішми не розлі- 

чпвсл, 
Кому і скільки треба дать; 
Скупий же тоскував, нудився. 
Що він на світі не нажився. 
І що не вспів і погулять. 

Сутяга толкував укази, 

І що то значить наш Статут; *) 

Розказував свої прокази. 

На світі що робив цей и.лут; 

Мудрен^. же фізику провадив 

І толкував якихсь монадів, 

І думав, віді:і.ль взявся світ? 

А мартопляс кричав, сміявся. 

Розказував і дпв)^ався, 

Як добре знав жінок дурить. 

Сулдя там признавався сміло. 
Що з їудзнками за мундир 
Таке перепначив діло. 
Що може-б навістив Сибір, 
Та смерть ізбавила косою. 
Що кат .легенькою рукою 
Плечей йому не поь-ропив: 
А лікарь скрізь ходив з ланцетом 
З слабите.льним і спермацетом 2) 
І чванивсь, яіч- людей морив. 

Ласощох.іисти иохожали, 

Всі фертикп і папичі,. 

На па.льцях нігтптсп кусали, 



Розприндпвшись. як павичі; 
Все очі вгору підніма.ли. 
По світу нашому вздиха:ш, 
Що рано їх побра.ла смерть, 
Що трохи слави учини.ли. 
Не всіх на світі подурили, 
Не всім успі.ли морду втерть. 

Еней з Сивиллою попхався 
В пекельную подалі глуш; 
Як на дорозі повстрічався 
З громадою знакомпх душ. 
Тут всі з Енеєм обніма.лись. 
Чолозіка.іись і ці.лува.лпсь ; 
Побачивши князька свого. 
Тут всяк сміявся, реготався: 
Еней до всіх їх доглядався. 
Знайшов з Троянців ось кого 

Педька, Терешка, Ше.ліфона. 
Панька, Охріма і Харька, 
.Іеська, Слешка і Сізьона, 
Пархома, їська і Феська. 
Стецька, Ониська, Онанаса, 
Свирида, .Іазаря, Тараса: 
Бу.ли Денис, Остап, Овсіп 
І всі Трояпці, що втопп.лись. 
Як на човнах з ним волочилисі 
Тут був Вернпгора Мусіп. 

Жидівська школа завелася, 
Ве.іикпй крик всі підняли, 
І реготня де не взялася, 
Тут всяку всячину верз.ли; 
Згада.ли чорт-знає ко.лишне. 
Балакали уже і лишнє, 
І сам Еней тут розходивсь. 



1) Наш статут = .Ілтовський Статут, що за часів Котляревського був законом 
Україні; скасовапо іїого 1840 р. ~) спермацет = сало китове, уживалось як ліки. 



17 — 



Щись оалагурплп довгенько. 
Хоч ізіпшлися і раненько. 
Та пан Енеп наш опізневсь. 

Сивпллі це не показалось, 
Що так пахолок застоявсь. 
Що дитятко так розбрехалось. 
Уже і о світі не знавсь, — 
На його грізно закричала. 
Залаяла, запорощала, 
Що аж Енеп ввесь затрусивсь. 
Троянпд так же всі здрігнули 
І врозтіч, хто куди, махнули, 
Енеп за бабою пустивсь. 

ІШ.ЛИ, і як би не збрехати — 

Трохи не з пару добрих гін. 

Як ось побачили і хати, 

І ввесь П.лутонів царський дім. 

Сивилла пальцем указала 

І так Енеєві сказала: 

,,0т тут і пан Плутон живе 

„Із Прозерниною своєю, 

,,До їх то на поклон з гіллею 

,, Тепер я поведу тебе". 

Ворота сами одчинились. 
Не смів ніхто їх задержать, 
Енеп з СиБи.ллою пустились 
Щоб Прозерпині честь оддать 
І піднести їй: на болячі:у 
Ту суто-золоту гіл.лячку. 
Що сильно так вона бажа. 
Но к ній Енея не иусти.ли, 
Прогаали, трохи і не били, 
Бо хирі.іа їх госпожа. 



А далі вперлися в будинки 
Підземного цього царя, — 
Ні гіч, ні гаріля нилинки,*) 
Бу.іо все чисто, як зоря: 
Цвяховані бу.ли там стіни 
І вікна всі з морської піни; 
Шумиха,^) оливо, свинець, 
Б.лищали міді там і криці, 
Всі убрані булж світ.лиці, — 
По правді, панський був дворець. 

Еней з ягою розглядали 
Всі дива там, які бу.ли. 
Роти свої нороззявля.ли 
І очі на лоби пя.ли; 
Проміж собою все зглядались, 
Всьому дивились, осміхались, 
Еней то цмокав, то свистав. 
Отут то душі .ликува.іи, 
Що праведно в миру живали! 
Еней і цих туг навіщав. 

І ласоп];і все ті.іьки ї.ли: 
Сластьонж, коржики, стовпці, з) 
Вареники шпенпшні, білі. 
Пухкі з кавяром буханці; 
Часник, рогіз,*) паслін, 5) ки- 
слиці. 
Козельці, терн, г.лід, по.луниці. 
Крутії. яйця з сирівцем, 
І дуже вкусную яєшню — 
Якусь німецьку, не тутешню. 
А запива.ли все пивцем. 

Ве.лжке тут було роздолля 
Тому, хто праведно живе. 



1) Ні гіч, ні гаріля пилинки = не було ані порошинки: ні гіч :== нічого, гаріль ^ 
манісенька порошинка. ~) позлітка. з) тіста з гречаного борошна. *) рослина, що росте 
на болотах Туїіра ап^ийІі£оІіа. 5) рослина: 8оІапит пі^гит. 



XI Читанка. 



і» — 



Так, як велике безголова 
Тому, хто і^ііішт жизнь веде. 
Хто мав к чому яьу охоту, 
Тут утішався тим до поту, ■ — 
Тут чистий був розгардіяш: 
Лежи, спи, їж, пий, веселися, 
Кричи, мовчи, співай, крутися; 
Рубайсь — так і дадуть палаш. 

Ні чванились, ні величались. 
Ніхто не знав тут мудрувать. 
Крий Боже! ш;об не догадались 
Брат з брата в чім покепку- 
вать; 
Ні сердилися, ні гнівились, • 
Ні .лаялися і не бились, 
А всі жи.іи тут .любязно; 
Тут всякий гласно женихався. 
Ревнивих ябед не боявся; 
Було в-обще все за одно. 

Ні холодно було, ні душно, • 
А саме так, як в сіряках, 
І весело і так не скушно. 
На ве.ликодних як святках; 
Ко.іи кому пїо захотілось. 
То тут ЯЕ з неба і вроди.іось, — 
Отак то добрі тут жи.ли! 
Еней, це зрівпш,' дивувався, 
І тут яги своєй*) спитався, 
Які це праведні бу.лп? 

,,Не думай, п;об були чиновні*", — 
Сивилла цей дала одвіт, — 
,,Або п],о грошей скрині повні, 
,,Або в яких товстий живіт: 
.,Не ті це, що в цвітних жу- 
панах, 
,,В кармазинах, або сапянах; 

О Свокї. 



,,Не ті-ж, що з книгами в руках, 
,,Не лицарі, не розбишаки; 
,,Не ті це, що кричать: ,і иаки', 
,,Не ті, що в золотих шашчах. 

,,Це бідні ншці, навіжені, 
,,Що дурншш счисляли їх, 
,, Старці, хромі, сліпорожденні, 
,,3 яких був .людський глум 

і сміх; 
,,Це — що з порожніми сумказш 
,,Жили голодні під тинами, 
,, Собак дражни.іи по дворах: 
,,Це ті, що Біг дасть ио.лу- 

чали, 
,,Це ті, яких випроважали 
.,В потилицю і по п.лечах. 

,Це вдови бідні, безпомощні. 

,Яким приюту не бу.ло; 

,Це діви чесні, непорочні, 

,Яким спідниці не ду.ло; 

,Це - — що без родичів оста.іпсь 

,1 сиротами назива.іись, 

,А послі вбгались і в оклад: 

,Це — що проценту не .лупили, 

,ІЦо людям помагать .любили, 

,Хто чим багат, то тим і рад. 

,Тут так же старшина правдива, 
,Бувають всякії пани, — 
,Но тільки трохи цього дива, 
,Не кваплються на це вони! 
,Бувають військові, значкові, 
,1 сотники, і бунчукові, 
,Які правдиву жизнь вели; 
,Тут .люди всякого завіту 
,По білому єсть кілько світу, 
,Которі праведно жили''. 

І 



— 19 — 

5. Наталка-Полтавка. 

Українська опера на дві дії. 



Дієві ЛЮДИ: 

Наталка — українська дівчина. 

Горпина Терни.іиха — її мати. 

Петро — коханий Наталчнн. 

Микола — далекий родич Терпидишин. 

Тетерваковський — возний, жених Наталчнн. 

Макогоненко — сельеький виборний. 



Перша дія. 
Перша одміна. 

!ело над рікою Ворсклом. Уподовж гцепи улиця до ріщ;и; між хатами тут і Терпи- 
. лишила оселя. 

І ЯВА. 

Наталка (внходиті. з хати з відрами на коромислі; дійшовши до річки, по- 
ставила відра на березі, а сама ходить задумана, потім співає:) 

Віють вітри, ВІЮТЬ буйні, аж дерева гнуться. 

о ЯЕ болпть моє серце, а сльози не ллються! . . . 

Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу, 

Тільки тоді і полегша, як нишком заплачу. 

Не нонравлять сльози щастя, серцю легше буде; 

Хто ш,аслив був хоч часочок, ио-вік не забуде . . . 

бсть же .люди, що і моїй завидують долі: 

Чи щаслив а-ж та билинка, що росте у полі? 

Що на полі, на пісочісу, без роси на сонці — 

Тяжко жити без милого і в своїй сторонці! 

Де ти, милий, чорнобривий? 'Де ти — озовися! . . . 

Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися! ... 

Нолетіла-б я до тебе, та крилець не маю, 

ІЦоб побачив, яї: без тебе з горя висихаю . . . 

До кого-ж я пригорнуся і хто н|Шго.лубить, 

Коли тепер нема того, який мене любить? . . . 

Петре, Петре! ... Де ти тепер? Може де скитаєшся у нужді, 
горі і проклинаєш Наталку, що через неї утеряв пристанище, 



— 20 — 

а може . . . (плаче) може й забув, ЩО Я живу на світі! ... Ти був 
бідний, любив мене і за те потерпів і мусів мене оставити; я тебе 
любила і тепер .люблю ... Ми тепе|) рівня з тобою: і я стала така 
бідна, як і ти, — вернися-ж до мого серця! . . . Нехай глянуть 
очі мої на тебе іще раз і навіки закриються . . . 



Друга одміна. 
IV. ЯВА. 

(Терпилишина хата. Мати пряде, а дочка шиє.) 

Терпилиха. Ти ізнов сумуєш, Наталко . . . ізнов щось тобі 
на думку спало? . . . 

Наталка. Мені з думки не ііде наше безталання. 

Тернилїїха. ТЦо-ж робити? Три роки вже, як ми по убожеств; 
своєму продали дворик свій на Мазурівці, покину.ли Полтаву і не 
рейшли сюди жити: покійний твій батько довів нас до цього. 

Наталка. І, мамо! . . . Так йому на роду написано, щоб жит: 
багатим до старости, а вмерти бідним ... він не винуватий. 

Тернилиха. Лучче-б була я вмерла: не терпіла-б такої біди 
а бі.іьш — через твою непокірність. 

Наталка (кладе роботу). Через мою непокірність ви біду те 
пите, мамо? 

Терпплпха. А як же? Скільки хороших .людей сваталось за 
тебе — розумних і зажиточних, і чесних, а ти всім одказала, — 
скажи, в яку надію? 

Наталка. В надію на Бога. Лучче посивію дівкою, як під^ 
заміж за таких женихів, як на мені сватались. Уже нічого сказати — 
хороші люди! . . . 

Тернилиха. А чому й ні? Дяк Тахтау.лівський чом не чоловік 
Він письменний, розумний і не без копійки. А волостний писарі ( 
і підканцелярист Скоробрешенко — чому не люди . . . Кого-ж .Т] 
думаєш діждатись — може нана якого, або губерського панича 
Лучче-б всього, як би вийшла за дяка, — мала-б вічний хліб} 
була-б перпіе дячихою, а послі й попадею. 

Наталка. Хоч би і протопопшею, то Бог з ним! Нехай во: 
будуть розумні, багаті і письменніші од нашого возного, та колії 
серце моє не лежить до їх і коли вони мені осоружні ... Та і В( 
письменні — нехай вони собі тямляться! 



І 



— 21 — 

Терпнлпха. Знаю, чом тобі всі не любязні: Петро навяз тобі 
в зуби. Дурниця все те, що ти думаєш: чотирі годи об нім ні слуху 
нема, ні послу шанія. 

Наталка. Так що-ж? Адже-ж і він об нас нічого не чув, та 
ми живемо; то п він жив і так же иамятує об нас, та боїться 
вернутись. 

Терпилиха. Ти не забула, як покійниіт твіїі батько напослідок 
не злюбив Петра і, уміраючи, не дав свого благословення на твоє 
з ним замужество; так і мого ніколи не буде! 

Наталка (підбігає до матері, халае її за руку іі співає:) 

ОЙ мати, мати! Серце не вважає: 

Кого раз полюбить, з тим і помірає. 

Лучче умерти, як з немилим жити. 

Сохнуть з печалі, що-день сльози лити. 

Бідність і багатство — єсть то божа воля: 

З милим їх ділити — щасливая доля. 

Ой, хіба-ж я, мати, не твоя дитина, 

Коли моя мука тобі буде мила? . . . 

І до мого горя ти жалю не маєш: 

Хто прийшовсь по серцю, забуть заставляєш! . . . 

О, мамо, мамо! ... Не погуби дочки своєї! (Плаче.) 

Терпилиха (чуло). Наталко, схаменись! ... Ти в мене одна, 
ти кров моя: чи захочу-ж я тебе погубити? Убожество моє і старість 
силують мене швидче заміж тебе оддати ... Не плач! ... Я тобі 
не ворог. Правда, Петро добрий парубок, та де-ж він? . . . Нехай 
же прийде, вернеться до нас. Він не лежень, трудяпщй; з ним 
обідніти до злиднів неможна . . . Але що-ж! Хто відає — може 
де запропастився, а може й одружився де, може і забув тебе! Тепер 
так буває, що одну ніби то .іюбить, а про другу думає. 

Наталка. Петро не такий: серце моє за його ручається і воно 
мені віщує, що він до нас вернеться. Як би він знав, що ми тепер 
бідні — о, з кінця світа прилинув би до нас на номіч! . . . 

Терпилиха. Не дуже довіряй своєму серцю: цей віщун часто 
обманює. Придивися, як тепер робиться на світі, та й о Нетрі так 
думай ... А лучче, як би ти була мені покірна і мене слухала. 

Чи я тобі, дочко, добра не желаю. 
Коли кого зятем собі вибіраю? 

Ой, дочко, дочко! що-ж мені почати, 

Де-ж любязного .зятя дістати? 



— 22 — 

Петро десь блукає, може оженився. 
Може за тобою не довго журився. 

Ой, дочко . . . 
По старости моїй живу через силу, 
Не діждавшись Петра, піду і в могилу. 

Ой, дочко . . . 
Тебе-ж без приюту молоду дитину 
На кого оставлю, бідну сиротину? 

Ой, дочко . . . 
Ти на те ведеш, ш;об я не діждала бачити тебе замужем; п],об 
через твоє упрямство не дожила я віку: бідність, сльози і перебори 

твої положать мене в домовину . . . (Плаче.) 

Наталка. Не плачте, мамо! Я покорюсь вашій волі і для вас 
за первого жениха, вам угодного, піду заміж. . . перенесу своє горе, 
забуду Петра і не буду ніколи плакати . . . 

Терпилиха. Наталко, дочко моя! Ти все для мене на світі! 
Прошу тебе, викинь Петра з голови і ти будеш ш,аслжвою . . . Але 

хтось мелькнув мимо вікна ... Чи не йде хто до нас? . . . (Виходить.) 

V ЯВА. 

Наталка (сама). Ті^удно, мамо, викинути Петра з голови, а ш,е 
трудніше із серця. Та що робити! . . . Дала слово за первого вийти 
заміж: Д.ЛЯ пор:ою матері треба все перенести .. . Скріп.тю серце своє, 
перестану журитись, осушу сльози свої — і буду весела. Женихи, 
яким я одЕсазала, в другий раз не привяжуться. Возному так одрі- 
зала, що мусити, одчепитися; більше, здається, нема на приміті . . . 

А там — ох ! . . . Серце моє чогось щемить . . . (Почувши, що хтось на- 
ближається до дверей, береться до роботи.) 

VI ЯВА. 

(5'віходить виборний, а за ним Териилиха.) 

Виборний. Помагай-бі, Наталко! ... Як ся маєш, як по- 
живаєш? 

Наталка. От :кпвемо і маємося, як горох при дорозі: хто не 
схоче, той не вскубне! . . . 

Терпилиха. На нас бідних і безпомощних, як на те похи.ле 
дерево, і кози скачуть. 

Виборний. Хто-ж тобі винуват, стара? Як би ода;а.їїа дочку 
заміж, то й мала-б, хто вас обороняв би. 



— 23 — 

Терпилпха. Я цього тільки іі хочу, так що-ж . . . 

Виборний. А що такеє? Може женихів нема, або що? А може 
Наталка . . . 

Терпилиха. То-то-бо й горе! Скільки не траплялось — і хо- 
роші людці — так: „не хочу, та й не хочу!" 

Виборний. Дивно мені й чудно, що Наталка так говорить: 
я ніколи-б од її розітну цього не ждав. 

Наталка. Так то вам здається, а ніхто не віда, хто як обіда. 

Терпилиха. Отак все вона — при орками та одговоркамп 
і вивертається: а до того, як іще щ)ид ь охання та сліз, то 
я і руки онущу. 

Виборний. Час би, Наталко, взятись за розум: ти вже дівка, 
не дитя. Кого-ж ти дожидаєшся? Чи не з города ти таку примху 
принесла з собою? О, там панночки дуже собою чваняться і вере- 
дують женихами: той не гарний, той не багатий, той не меткий: 
другий дуже смирний, инший дуже бистрий; той кирпатий, той но- 
сатий, та чом не воєнний, та ко.ли і воєнний, то щоб гусарин . . . 
А од такого перебору досидяться до того, що опісля на їх ніхто 
і не г.ляне. 

Наталка. Не рівняйте мене, пане 'виборний, з городянками: 
я не вередую і не перебіраю женихами. Ви знаєте, хто за мене 
сватався. Чи вже-ж ви хочете спхнути мене з мосту та в воду? 

Виборний. Правда, заміж вийти — не дощову годину пере- 
сидіти; але мені, здається, як би чоловік надежнпй трапився, то-б 
не треба ні для себе, ні для матері йому одказувати: ви .люди не 
багаті ... 

Терпилиха. Не багаті! ... Та така бідність, таке убожество, 
що я не знаю, як дальше й на світі жити. 

Наталка. Мамо! Бог нас не оставить: єсть і бідніші од нас, 
а живуть -ке . . . 

Терпилиха. Запевне, що живуть, а.іе яка жизнь їх? 

* 

Наталка. Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому 
й кусок черствого хліба смачніший од мякої булки, неправдою 
нажитої. 

Терпилиха. Говори, говори! ... А на старості гірко терпіти 
нужду і во всьому недостаток . . . (До виборного.) Хоч і не годиться 
своєї дочі:и вихваляти, та скажу вам, що вона добра у мене ди- 
тина: вона обіщала для мого покою за первого жениха, аби-б добрий, 
вийти заміл;. 



— 24 — 

Виборний. Об роиуму і доброму серцю Наталки нічого гово- 
рити, — всі матері приміром ставлять її своїм дочкам; тільки — 
нігде правди діти — без приданого, хоч будь вона мудріша од царя 
Соломона, а краща од прекрасного Іосифа, то може умерти сідою 
папною. 

Терпи лих а. Наталко! Чуєш що говорять? Жалій послі на себе, 
а не па другого кого. 

Наталка (зітхає). Я й так терплю горе. 

Виборний. Та можна вашому горю ПОСобпТП . . . Лукаво.) У МЄНЄ 

єсть на приміті чоловяга — і поважниіі, і багатий, і Наталку дуже 
собі уподобав. 

Наталка (на бік). От і біда мені! 

Терпилиха. Жартуєте, пане виборний! 

Виборний. Без жартів, .знаю гарного жениха для Наталки . . . 
А коли правду сказати, то я і прийшов за його поговорити з вами, 
пані Терпилихо. 

Наталка (нетерпляче). А хто такий той жених? 

Виборний. Наш возний Тетерваковський, Ви його знаєте . .' . 
Чим же не чоловік? 

Наталка. Возний? Чи він же мені рівня? Ви глумитеся надо 
мною, пане виборний! 

Териилиха. Я так привикла к своєму безталанню, що боюся 
і віритп, щоб була цьому правда. 

Виборний. З якого-ж побиту мені вас обманювати? Возний 
Наталку по.любив і хоче на їй женитись — що-ж тут за диво? Ну, 
скажіть же хутенько, як ви думаєте? 

Териилиха. Я душею рада такому .зятеві. 

Виборний. А ти, Наталко? 

Наталка. Бога бійтесь, папе виборний! Мені страшно п поду- 
мати, щоб такий пап ' — письменний, розумний і поважний — хотів 
на мені женитись . . . Скажіть мені перше, д.ля чого .люди женяться? 

Виборний. Д.ля чого? . . . Д.ля того ... А ти буцім і не 
знаєш! 

Наталка. Мені здається, д.ля того, щоб завести хазяйство і се- 
мейство, жити любязно і дружно, бутп вірними до смерти і помагати 
одно другому. А пан, котрий жениться на простій дівці, чи буде їй ^ 
щирим другом до смерти? йому Б голові й буде все роїтись, що він 
Гі виручив із бідностп, вивів у .люди, і що вона йому не рівня. 
Буде па неї дпвптись з прпзпрством і обходитись з неповагою, — 
і у пана така жінка буде гірше наймички . . . буде крепачкою . . . 



— 25 — 

Терпи лнха. Отак вона всякий раз занесе, та п справляйся 
з нею! . . . Еолп на те пішло, то я скажу:, як бп не годованець 
наш Петро, то й Наталка була-и яі: шовкова. 

Виборний. Петро? Де-ж він! А скільки років, як він пропадає? 

Терпи лиха. Уже років трохп не з чотирі. 

Виборний. І Наталка так обезглузділа, п],о любить запропа- 
стившогося Петра! ... І Ната.лка, кажеш ти, добра дитина, коли 
бачпть рідну свою матір при старості, в убожестві, всякий час з за- 
плаканими очима і туж-туж уміраючу од голодної смерти — і не 
зжалиться над матірю? А ради кого? Ради пройдисвіта, ланця, що 
може де в острозі сидить, може вмер, або в моска.лі завербувався ! . . . 

(Терпилиха й Натаока плачуть.) 

Виборний. Ей, Наталко! Не дрочися! 
Терпилиха. 

Та пожалій рідну 

Мене стару бідну, — 
Схаменися! . . . 

Наталка. Не плач, мамо, не журися! 
Виборний. 

Забудь Петра-ланця, 

Пройдоху, поганця, — 
Покорися! ... 

Терпилиха. Будь же, дочко, мні неслушна! 
Наталка. 

Тобі покоряюсь. 

На все соглашаюсь 
Прямодушно! ... 

Виборний, Терпилиха і Наталка (разом)-. 

Де згода в семействі, де мир і тишина. 
Щасливі там люди, блаженна сторона: 

їх Бог благослов.ляб. 

Добро їм посилає 

І з ними вік живе. 

Терпилиха. Дочко моя! Голубко моя! . . . Пригорнись до мого 
серця! Покірність твоя жпзні і здоровя мені придасть. За твою по- 
вагу й любов до мене Бог тебе не оставить, моє дитятко! . . . 



— 26 — 

Наталка. Мамо, мамо! . . . Все для тебе стерплю, все для 
тебе зроблю, і коли мені Бог поможе осуіпити твої сльози, то я най- 
щаслпвіша буду на світі, тількп . . . 

Виборний. А все-таки „тільки"?! . . . Вже куди не кинь, то 
клпн. Викинь лшп дур з голови: ударь лихом об землю, — мовчж 
та диш! . . . 

Тернилиха. Так, дочко моя! Коли тобі що і наверзеться на 
ум, то подумай, для кого і для чого виходиш за возного заміж. 

Наталка. Так я сказала вже, що все д.їїя тебе зроблю, тільки 
щоб не спіпшли з весіллям. 

Виборний. А на що-ж і одкладувати в довгий ящик? Адже 
ми не судді! . . . 

Тернилиха. Та треба-ж таки прибратися к весіл.ію: хоч руш- 
нш:п і єсть готові, так іще де-чого треба. 

Виборний. Аби рушники були, а за прибори на весіл.ля не 
турбуйтесь: наш возний — не взяв його кат — на свій кошт таке 
бундячне весілля уджиїне, що ну! . . . Послухайте-ж сюди: сьогодня 
зробимо сватання, і ви подавайте рушники, а там уже умовитеся 
собі з паном женихом і за весілля. Прощайте ! . . . Гляди-ж, Наталко, 
не зїедзайся, як старости прийдуть! Памятап, що ти обіщала матері... 
Прощайте . . . Прощайте! . . . 

Терпилпха. Прощайте, пане виборний! Спасеть вас Бог за 
вашу приязнь. 

(Виходить разом з ним.) 

УП ЯВА. 

Наталка (сама). Не минула мене .лиха година! . . . Возний гірше 
репяха причепився. А здається, що Макогоненко до всеї біди при- 
відця . . . Боже .милосердний! Що зо мною буде? Страшно й по- 
думати, як з немилим чоловіком увесь вік жити ... Як не.люба ми.лу- 
вати, як осоружного любитп! . . . Куди мені діватись? Де помочи 
шуі:ати? Кого просити? . . . Горе мені! . . . Добрі люди, поможіть 
мені, пожалійте мене! ... А я од всього серця жалію об дівках, 

які в ТаШЙ біді, як я тепер . . . (Падає навколішки її здіймає догори руки.) 

Боже! Коли вже воля твоя єсть, щоб я була за возним, то вижени 
любов до Петра із мого серця і наверни дуіиу мою до возного! Без 
цього чуда я пропаду навіки ... 

(Встає й співає.) 

Чого-ж вода каламутна? Чи не хви.ія збила? 
Чого-ж і я смутна тепер? Чи не мати била? 



27 



Мене мати та не била — сами сльози ллються: 
Од милого людей нема, од нелюба шлються. 
Прийди, милий, подивися — яку тернлю муку. 
Ти хоч в серці, та од тебе беруть мою руку. 
Спіши, милий! Спаси мене од лютой напасти! 
За нелюбом КО.ЛИ буду, то мушу пропасти. 



Друга дія. 

(Та сама вулиця до річки в селі над Ворсклом.) 

III ЯВА. 

(ВозниіІ і виборниіі виходять з Терпилишиної хати. У возного рука повязана шовковою 

хусткою, у виборного через плече старостнпськиіі рушник. Микола й Петро одходять на 

бік. ВозниіІ з задоволенюі лицем похожае.) 

IV ЯВА. 

Петро. Це старший у вашім селі? 

Микола. Який чорт! Він живе тільки тут. Бач, возний — так 
і бундячиться, ш;о помазався паном. Юриста завзятий і хапун такий, 
що і з рідного батька з.іунить! 

Петро. А той, другий? 

Микола. То виборний Макогоненко, — чо.іовік і добрий був би, 
так біда — хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається: де не 
посій, там і вродиться. І вже де й чорт не зможе, то пошли Макого- 
ненЕса. зараз докаже. 

Петро. Так він штука! Кого-ж вони висватали? 

Микола. Я догадуюсь. Тут живе одна бідна вдова з дочкою: 
то мабуть на Наталці возний засватався, бо до неї багато женихів 
залицялось. 

Петро. На Наталці? ... Та Наталка-ж не одна на світі . . . 
Так, видно, Наталка — багата, хороша і розумна? 

Микола. Правда, хороша і розумна, а до того і добра; тільки 
не багата; вони недавно тут поселились і дуже бідно живуть. Я да- 
лекий їх родич і знаю їх бідне ноживання. 

Петро. Де-ж вони перше жили? 

Микола. В По.ітаві. 

Петро (жахається). В По.ЛТавІ? . . . 

Микола. Чого-ж ти не своїм голосом крикнув? 
Петро. Миколо, братіку мій рідний! . . . Скажи по правді: чи 
давно вже Наталка з матірю тут живуть і як вони прозиваються? 



•^Я — 



Микола. Як тут вони живуть . . . (говорить, розтягаючи, немов собі на 

думці розважає час). Четвертпй ужб год. Вони оставилж Полтаву зараз 
по смертп Наталчиного батька. 

Петро (скрикнув). Так він умер?! 

Микола. Що з тобок) робиться? 

Петро. Нічого, нічого . . . Скажи, будь ласкав, як вони прози- 
ваються? 

Микола. Стара прозивається Терпилпха Горпина, а дочка — 
Наталка. 

Петро (сплеснув руїсами, закриває ними лице, голову схилив, стоїть непорушно). 
Микола (бе себе по лобі й робить знак, наче щось одгадав). Я НО ЗНаЮ, 

ХТО ти, І тепер не питаюсь, а тільки послухай: 

Вітер віє горою, А за того Петруся 

Любивсь Петрусь зо мною. Била мене матуся. 

Ой, лихо — не Петрусь, Оп, лихо . . . 

Лице біле, чорний ус! Де-ж блукає мій Петрусь, 

Полюбила Петруся, Що і досі не вернувсь? 
Та сказати боюся. Ой, лихо . . . 

Ой, лихо ... 

Я хоч дівка молода. 
Та вже знаю, що біда. 

Ой, лихо — не Петрусь, 

Лице біле, чорний ус. 

А що, може не одгадав? (Обнімає Петра.) 

Петро. Так, угадав! Я — той нещасний Петро, якому На- 
талка приспівувала цю пісню, якого вона любила і обіщала до смерти 
не забути, а тепер ... 

Микола. Що-ж тепер? Іще ми нічого не знаємо. Може й не 
її засватали. 

Петро. Та серце моє замірає: чує д.ля себе великого горя. 
Братіку, Миколо! Ти говорив мені, що ти їх родич': чи неможна 
тобі довідатися про сватання Ната.лки? . . . Нехай буду знати свою 
долю ! 

Микола. Чом неможна? Коли хочеш, я зараз піду і все роз- 
відаю. Ти скажи мені, чи говорити Наталці, що ти тут? 

Петро. Коли вона свободна, то скажи за мене, а коли зару- 
чена, то лучче не говори. Нехай буду один горювати і сохнути 
з печалі. Нащо їй споминати про того, кого так легко забула! 



— 29 — 

Микола. Стережись, Петре, нарікати на Наталку. Скільки 
я знаю її, то вона не од того ііде за возного, що тебе забула . . . 

ПІДОЖДИ-Ж мене тут. (Іде до Терпилихи.) 

V ЯВА. 
Петро (сам). Чотирі годи ВЖЄ, Ж розлучили МЄНЄ з Наталкою. 
я бідний був тоді, любив Наталку без усякої надії. Тепер, наживши 
крівавим потом копійку, поспішав, ш;об багатому Терпилові показа- 
тись годним його дочки; а вмісто багатого батька — найшов матір 
і дочку в бідності і без помочи . . . Все, здається, близило мене до 
щастя — і, як на те, треба-ж опізнитись одним днем, щоб горю- 
вати всю жизнь! Кого безталання нападе, тому нема ні в чім удачи. 
Правду в тій піспі сказано, що сусідові удається, всі його люблять, 
всі до його липнуть, а другому все, як одрізано . . . 

У сусіда хата біла. Сусід раньше мене сіє, — 

У сусіда жінка мила; У <;усіда зеленіє; 

А у мене ні хатинки, А у мене не орано 

Нема щастя, нема жінки. І нічого не' шео. 

За сусідом молодиці, Всі сусіда вихваляють. 

За сусідом і вдойиці. Всі сусіда поважають; 

І дівчата поглядають, — А я марно часи трачу. 

Всі сусіда полюбляють. Один в світі тільки плачу . . . 

VI ЯВА. 

ВиборЦИИ (вийшов тим часом на улицю; сдухав-слухав. а тоді підходпті, до 

Петра). Ти, небоже, І снівака добрий . . . 

Петро. Не так, щоб дуже — от аби-то . . . 

Виборний. Скажи-ж мені, відкіля ти йдеш, куди і що ти за 
чоловік? ... 

Петро. Я собі бурлака. Шукаю роботи по всіх усюдах і тепер 
іду в Полтаву. 

Виборний. Де-ж ти бував, що ти видав і що чував? 

Петро. Довго буде все розказувати. Був я і у моря, був і на 
Дону, був і на линії, заходив і в Харьків . . . 

Виборний. І в Харькові був? Лепський то десь город? 

Петро. Гарний город. Там усього доброго єсть ... я і в те- 
атрі був. 

Виборний. Де? В театрі? А що це таке театр — город, чи 
містечко? 



— зо — 

Петро. Ні, це не город і не шстечко, а в городі впстроенпп 
велЕкпії бтдпЕОк. Туди ВБЄЧері зїзжаються пани і сходяться всякі 
люди, хто заплатити може, і дивляться на кріедію. 

Виборний. На кумедію! Тп-ж бачив, пане-брате, цю кумедію, 
яка вона? 

Петро. Я не раз бачив. Це таке диво — як побачиш раз, то 
і вдруге захочеться. 

ЛІТ ЯВА. 

В0 3НИП\,(іШ;ходить до виборного). Що ТИ ТуТ, СТарОСТО МІЙ, — ТЄЄ 

то, ЯК його — розглагольствуєш з прише.тьцем? 

Виборний. Та тут диво, добродію . . . Цей парняга був у 
театрі та бачив кумедію і зачав був мені розказувати, яка вона, так 
от ви перебили. 

Возний. КумеДІЯ, сиріч, ЛИЦеДІҐІСТВО . . . ПрОДОЛЖаЙ (до Петря^) 

вашець ... * 

Петро. На кумедії одні виходять, — поговорять та й підуть: 
другі вийдуть, — те-ж роб.лять; де-ко.іи під музику співають, сміються, 
плачуть, бються, стрі.ляються, валяться і умірають. 

Виборний. Так така то кумедія? Єсть на що дивитись, коли 
люди убиваються до смертп! . . . Нехай їй всячина! . . . 

Возний. Вони не убиваються і не умірають, — теє то, як його 
— настояще; а тільки так удають іскусно і иршшдаються мертвими . . . 
О, як би справді убивалися, то-б було за що гроші заплатити! 

Виборний. Так це ті.льки гроші видурюють ! . . . Скажи-ж, братіку, 
яке тобі .лучче всіх но.іюбилось, як каже пан возний, лицемірство? 

Возний. Не лицемірство, а лицедійство . . . 

Виборний. Ну, ну, лицедійство . . . 

Петро. Мені полюбилась наша малоросійська кумедія. Там була 
Маруся, був Елпмовський, Продиус і ГриіЦ)К0. 

Виборний. Розкажи-ж мені, що вони робп.іи, що говорили. 

Петро. Співали московські пісні на наш голос, Елимовський 
танцював з москалем, а що говорили, то трудно розібрати, бо цю 
штуку написав Москаль по-нашому і дуже поперевертав слова. 

Виборний. Моска.ть? Нічого-ж і говорити. Мабуть, вельми на- 
шкодив і наколотив гороху з капустою. 

Петро. Елимовський був письменний, компонував пісні і був 
виборний козак, служив у полку пана Еочубея на бата.лії з Шведами, 
під нашою Полтавою. 



— 31 — 

Вознпй. В полку пана Кочубея? їїо в славнії Полтавськії времена 

— теє то, ЯЕ його — Еочубей не був полі:овнжком і полка не жмів. 

Виборний. Так це так, не во гнів сказати: буки — барабан 

— башта, шануючп Бога і вас. 

Петро. Там Продиуса і писаря його Грпцька дуже бридко ви- 
ставлено, що ніби царську казну затаїли. 

Возний. О, це діло возможне і за це сердиться не треба. 
В сєіії не без виродка — теє то, як його. Хіба єсть яка земля 
праведними Іовамп населена? Два плути в се.іі і селу безчестя не 
роблять, а не ті.льки цілому краєві. 

Виборний. От то ті.льки не чепурно, що Москаль, взявся по- 
нашому і про нас писати, не бачивши зроду краю і не знавши зви- 
чаїв і повіря нашого . . . Коли не піп . . . 

Возний. Полно, довольно, годі буде балакати. Тобі яке діло до 
чужого хисту? Ходім лиш до буд^тцої моєї тещі. 

у ПІ ЯВА. 
Петро (сам). Гірко мені слухати, що Терпилиху зове другий, 
а не я, тещею. Так Наталка не моя, — Ната.лі:а, котру я любив 
більше всього на світі, для котрої одважував жизнь свою на всі біди, 
для котрої стогнав під тяжкою роботою, для котрої скитався на 
чужині і зароблену копійку збивав до купи, щоб розбагатіти і на- 
звати Ната.іку своєю вічно! І коли сам Бог благословив мої труди, 
Наталка тоді достається другому! ... О, злая доле! Чом ти не такая, 
як у других? . . . 

Та йшов козак з Дону, та з Дону додому. 

Та з Дону додому, та й сів над водою, 

Та й сів над водою, проклинає долю: 

Ой, доле-ж моя, доле, доле-ж моя злая! 

Доле-ж моя злая, чом ти не такая. 

Чом ти не такая, як доля чужая? 

Другим даєш лишнє, мене-ж обижаеш, 

І що мені миле, і те однімаєш! . . . 

IX ЯВА. 

(Микола вертакться.) 

Петро. А що, Миколо, — яка чутка? 

Микола. Не уснів нічого п спитати. Лихий приніс возного 
з виборним. Та тобі-б треба притаїтись де-небудь. Наталка обіщалась 
на час сюди вийти. 



— 32 — 

Петро. Як же я удержусь не показатись, коли побачу свою милу? 
Микола. Я кликну тебе, коли треба буде. 

X ЯВА. 

(Наталка виходить, Петро ховається.) 

Наталка (швиденько виходить). Що ти хотів сказати мені, ]УІиколо? 
Говори игвидче, бо за мною зараз збігаються. 

Микола. Нічого. Я хотів спитати тебе, чи ти справді посва- 
тана за возного? 

Наталка (сужно). Посватана . . . Що-ж робити: неможна бііьше 
супротивлятися матері! Я і так скільки одвилювалася і всякиіі раз 
убивала її своїм одказом. 

Микола. Ну що-ж? . . . Возний — не взяв його враг — за- 
видний женнх. Не бійсь, полюбиться, а може і полюбивсь уже? 

Наталка (докірливо). Миколо, Мико.ло! ... Не гріх тобі тепер 
надо мною сміятись! ... Чи можна мені по.іюбити возного або кого 
другого, коли я .іюблю Петра. О коли-б ти знав його, пожалів би 
і мене, і його. 1 

Мпкола. Петра? . . . 

Що за того Петруся 
Била мене матуся. 
Ой. .лихо — не Петрусь, 
Ллце біле, чорний ус. 

Наталка (п.іаче). Що ти мені згадав! Ти роздираєш моє серце. . . 

О. я бідна . . . (Мовтать, потім показує на річку.) БаЧШП ВорСКЛО? . . . АбО 

там, або ні за ким ... 

Микола (показує в топ бік, де Петро сховався). БаЧИШ Ту СТОрОНу? От 

же І В Ворсклі не будеш, і журитись перестанеш. 

Наталка. Ти, мені здається, побувавши довго в городі, ошалів 
і зовсім не тим став, п],о був. 

Мпкола. Коли хочеш, то я так зроблю, що і ти не та будеш, що тепер. 

Наталка. Ти чорт-зна що верзеш. Піду лучче додому, (йде.) 

Мпкола (не пускає її). Пожди. Одно СЛОВО вислухай та й одвя- 
жись ОД мене. 

Наталка. Говори-ж — що таке? 

Мпкола. Хочеш бачити Петра? 

Наталка. Що ти — перехрестись! Де-б то він узявся? 

Мпкола. Він тут, та боїться показатись тобі затим, що ти 
посватана за возного. 



— 33 — 

Наталка. Чого йом)' боятись? Нам не г})іх побачитись: я ще 
не вінчана ... Та ти обманюєш! . . . 

Микола. Не обманюю, - приглядайсь . . . Петре, явись! 

Наталка (иобачила Петра, скриклула). Петр0 ! . . . 
Петро. Наталко! . . . (Облімаються.і 

Микола. Поблукавіші мій Петрусь, 

До мене упять вернувсь. 
Ой, лихо — не Петрусь, 
Лице біле, чорний ус . . . 

Петро. Наталко! В який час я тебе стрічаю! . . . Для того 
тільки побачились, іцоб навіки розлуїштись . . . 

Наталка. О, Петре! . . . Скільки сліз вилила я ча тобою! . . . 
Я знаю тебе і затим не питаюся, чи ти любипі мене, а за себе — 
божусь ... 

Микола. Об любві поговорите другим разом, иниіим часом; 
а тепер поговоріть, як з возним рознизатися. 

Наталка. Не довго з пиж розвязуватися : не хочу, не піду, — 
та й кінці в воду! 

Петро. Чи добре так буде? . . . Твоя мати . . . 

Наталка (перебивав). Моя мати хотіла, щоб я за возного вийшла 
заміж затим, що тебе не було; а коли ти прийшов, то возний му- 
сить одсту питись. 

Петро. Возний пан — чиновний і багатий; а я не маю нічого. 
Вам з матірю треба підпори й запщтп; а я через себе ворогів вам 
прибавлю, а не нозііч подам. 

Наталка. Петре! Не так ти думав, зш одходив! 

Петро. Я однаковий, як тоді був, так і тепер, і скажу тобі, 
що й мати твоя не согласиться проміняти багатого зятя на бідного. 

Микола. Трохи Петро чи не правду говорить. 

Наталка. Одгадую своє нещастя! . . . Петро більше не любить 
мене і йому нужди мало, хоч би я й иронала. От ігка тепер правда 
на світі! . . . 

Підеш, Петре, до тієї, яку тепер любиш. 
Перед нею мене бідну за любов осудиш. 

Петро. Я другої не любив і любить не буду. 

Тебе-ж, моє серденятко, по смерть не забуду. 

Наталка. Коли-б любив по прежньому, то-б не мав цураться, 
Не попустив свою милу другому достаться. 

XI Читамка 'З 



— 34 — 

Петро. Люб.ів» тсоо по іірежньому. не думав цураться! . . . 
Не цопА'щу мою мплу другому достаться. 

Наталгса. /І жпзнь свою ненавнжу, серцем не звладаю. 
Коли Петро мій не буде, то смерть загадаю. 

Петро. Коли вірно Петра .іюоиш, так живи для його! 
Молись Богу, моя мила, не страінись нікого. 

0(1 о в. Бог поможе серцям вірним пережити муку; 
Душі наші звдинились, зєдинить і руки. 

Микола. Так, Наталко! Молись Богу і надійся од його всього 
доброго. Бог так зробить. иі,о ви обоє не. счуєтесь, як і іцастя на 
вашій стороні буде. 

Наталка. Я давно вже поклялась і тепер клянусь, що окрім 
Петра, ні за ким не буду. У мене рідна мати — не мачуха, не 
••хоче своєї дитини погубити. 

Петро. Дай, Боже, шіоб її природна доброта взяла верх над 
приманою багатого зятя. 

Наталка. Петре, любиш ти мене? 

Петро. Ти все-таки не довіряєш?... Люблю тебе більше, як самого себе. 

Наталка. Дай же мені свою руку! . . . Будь же добрим і мені 
вірним, а я навік твоя. 

Микола. Ай Наталка! Ай По.лтавка! От дівка, пі,о й па краю 
пропасти не ті.їїьки не здрігнулась, а й другого піддержує! 

XI ЯВА. 

і^Виходяті. возний, виборний і їерпнлиха.і 

Виборний. Що ви тут так довго роздобарюєте ? . . . 
Возний, о чом ви — теє то, як його "- бесідуєте? 

ТерПИЛИХа (Побачила Петра). Ох МЄПІ ЛИХО ! 

Наталка. Чого ви лякаєтесь, мамо? Це Петро. 

Терпилиха. Це Петро? . . . Свят, свят, свят! . . . Відкіля 
він узявся? Це мара. 

Петро. Ні, це не мара, а це я Петро, і тілом, і душею. 

Возний. Що це за Петро? 

Виборний. Це, мабуть, той, ш,о я вам говорив. Наталчин лю- 
безний, проіїдисвіт, ланець ... 

Возний. Так ти, вашець, Петро? Чи неможна-б — теє то, 
як його — убіратись своєю дорогою? Бо тп, кажеться — бачиться — 
здається, між нами лпшній. 

Наталка. Чого-ж це він лишній? 



Терпжлжха. 1 відомо — лишніи,колине в час прийшов хату холодити. 

Петро. Я вам ні в щм не помішаю. Кінчайте з Богом те, що зачалп. 

Наталка. Не так то легко можна скінчити те, що вони почали. 

Возний. А по какоп би то такой резонной причині? 

Наталка. А по такій п|)ичині: коли Петро мій вернувсь, то 
:з не ваша, добродію. - 

Возний. Однако-ж, вашець проше, ви рушники подавали, сиріч — 
тес то, як ного - - ти одруж'пласи зо мною. 

Наталка. Далеко ще до того, щоб я з вами одружилася! 
Рушники нічого не значать. 

Возний. Не прогнівайся, стара. Дотаа твоя — теє то, як 
його — нарушаеть узаконений порядок. А иопеже рушниі:и і шовковая 
хустка суть доказательства добровольного і непринужденнаго бя со- 
глаеія — бить моєю сожительницею, то в таковом припадці станете 
лред суд і заплатите пеню і посидите на вежі. 

Виборний. О, так ! О, так ! Зараз до волосного иравленія таі в колоду. 

Терпи лиха. Батечки мої, змилосердьтесь ! Я не одступлю од 
вого слова . . . Що хочете, робіть з Петром, а Наталку, про мене, 
тея'лсіть і до вінця ведіть. 

Наталка. Не докажуть вони цього. Петро нічого не винуват, 
І ;і сама не хочу за пана возного: до цього силою ніхто .мене не 
ірішудить ... І коли на те йде, так знайте, що я вічно одрікаюсь 
)д Петра і за возним ніі:оли не буду. 

Микола. Що тепер скажуть? 

Виборний. От вам і Полтавка! Люблю за звичай! . . . 

Терни лиха. Вислухайте мене, мої рідні! Дочка моя до цього 

асу не була такою уПрЯМОЮ і смілою; а ЯІ-: прийшов — (показує на Потра) 

- цей шибеник, пройдисвіт, то й Наталка збожеволіла і зробилась 
акою, як бачите. Коли ви не випровадите відсіля цього голодранця, 
Ь я не ручаюсь, щоб вона й мене послухала. 

І Возний і виборний (разом). Вон, ро-збишако, із нашого села 
нраз! ... І щоб і дух твій не пах! А ко.іи волею не нідеиг, то туди 
іировторимо, де козам роги правлять. 

Петро. Утихомиріться на час і с.іухайте мене . . . Що ми 
Наталкою любилися, про те і Богу і людям -звісно; а щоб я На- 
ілку одговорював іти замж за пана возного, навчав дочку не сл}- 
іти матері і поселяв несогласіе; в семї -- нехай мене Бог на- 
ііже! Наталко, покорися своїй долі: послухай матері, полюби пана 

ЗПОІН) і забудь З^ене навіки ! . . . (Обертається п утирає сльози.) 
(Всі виявляють спочуття до Петра, навіть возшій.) 



— Зі) — 

Терпи.ііїхії. Добрдіі Петро! Серце моє ііротив волі яа його 
оступавтьс;] ! . . . 

(^Наталка іілачс, возніш замислився.; 

Впборіпій. ІЦо не говори, а мені жаль його. 

Микола. На чім то все це окоіпиться? 

Возний (до Петра). Ти, ваіііець. - - теє то, як його — ктди 
тепер помандруєпі? 

Петро, я йшов у Полтаву, а тепер піду так, щоб ніколи сюди 
не вертатись . . . Іще пару слів скажу Наталці . . . Наталко ! Я дл;і 
тебе оставив Полтаву і для тебе в дальніх сторонах трудився чотпрі 
годи; ми з тобою виросли і згодувалися вкупі у твоєї матері: ніхто 
не воспретить мені почитати тебе своєю сестрою. Що я нажив -- 

усе твоєї на, ВІЗЬШі! (Вяігмає з-за пазухи завилені в лубок гровгі). Щоб ПаН 

г>озний НІКОЛИ не попрікнув тебе, що взяв бідну і на тебе іздер- 
/Кався. Прощай! БІануй матір нашу, люби свого суженого, а за мене 
і^дправ панахиду . . . 

Наталка. Петре! Нещастя моє не таке, щоб грішми можна од 
його одкупитпсь : воно (показує на серце) тут ! ' Не треба мені грошей 
твоїх. Вони мені не поможуть ... Та бідою наїпою не потішаться 

вороги наші ... І моєї ЖИЗНИ ІЛНеЦЬ недалеко. (Схиляється на плече Петрові.) 
Терпи ЛПХа (підбігає іі обнічае Петра). ПбТре! 

Наталка (обнімає Петра). Мамо. кого МИ теряємо! . . . 

Микола (до виборного). А тобі як він здається? 

Виборний. Такого чоловіі:а, т: Петро, я зроду не бачив! 

Возний (виходить наперед). РОЗМИІИ.ТЯЛ Я НрОДОВОЛЬНО І НаШбЛ, ЩО 

іїеликодушний поступок всякії страсти в нас переси.ливаєть. Я — возний, 
1 признаюсь, що од рождешя моєго расположен к добрим ділам; по, 
за недосужностію по до.хі:ности і за другими клопотами, доселі ні 
одного не зділав. Поступок Петра, толико усердний і без примісу 
ухищренія, подвпгаеть мене на нижеслідующеє ... (До Терпилпхи.) Ветха 
деньми! Благословите-ли на благоє діло? 

Терпи лиха. Во:ія ваша, добродію! Що не зробите, все буде 
хороше: ви у нас пан письменний. 

Возний. Добрий Петре і бойкая Ната.іко! . . . Приступіте до 

мене! (Бере їі за руки, підводить до матері.) БлаГОСЛОВИ ДІТЄЙ СВОЇХ ЩаСТЯМ 

і здоровям. я одказуюсь од Наталки і уступаю Петру во вічпоє 

і ПОТОМСТВеННОе ВЛаДІНІе з тим, щоб зробив ГІ благополучною. (До гля- 
дачів.) Поєлпку же я — возний, то по прпвилегії, статутом мені па- 
данной, заповідаю всім: „де два бються — третій не иііиайсь!'' 
і твердо памятувать, що насн.іьпо милим не будеш. 



— 37 — 

Петро і Наталка (обнімають матіїу^. Мати наша ріднаа, благо- 
слови нас! 

Терпилиха. Бог зєдиняє вас чудом, — нехай вас і благосло- 
впть своєю благостію . . . 

Микола. Отакові то наші Полтавці! Коли діло підр, щоб добро 
зробити, то один перед другим хапаються. 

Виборний. Наталка — по всьому Полтавка, Петро — Полта- 
вець, та й возний, здається, не з дізугої Губернії. 

Петро. Наталко! Тепер ми ніко.ти не розлучимось. Бог нам 
номіг перенести біди і напасти. Він поможе нам вірною любовію 
і порядочною жизнію бути приміром для других і заслужити прі- 
звище добрих Полтавців. Заспівай ж-е, коли не забула, свою пісню, 
що я найбільше люблю. 

Наталка. Коли кого любиш, того нічого не забудеш. (Ціллв 

Летра н співає.) 

Ой Я дівчина Полтавка, Мої подруги пустують 

А зовутт:, мене Наталка, — І зо всякими жартують. 

Дівка проста^ не красива, А я без Петра скучаю 

З добрим серцем, не спесива. І веселости не знаю. 

Коло мене хлопщ вються Я з Петром моїм щаслива. 

І за мене часом бються, ' І весела^ і жартлива, 

А я люблю Петра дуже, — Я Петра .люб.ію душею, 

До других мені байдуже. Він один владіє нею. 

'Співають гуртом.) 

Начжнаймо веселиться. Нехай з.іії одні нлачуть, 

Час нам сльози осушить; Бо недобре замиш:їяють. 

Доки лиха нам страпшться? А Полтавці добре скачуть 

Не до смерти в горі жить! І на з.іо другим гуляють. 

Ко.ли хочеш буть щасливим, 
То на Бога полагайся. 
Перенось все терпеливо 
І на бідних оглядайся! 



II. Петро Артемовський. 

(1790 1866.) 

6. Пан та собака. 

На землю з.іізла віч . . . нігде ані иіипшрхне, 
Хіба то де-ЕТДП крізь сон що-небудь пирхне. 
Хоч в око стрель тобі — так темно на дворі: 
Уклався місяць спать, нема ані зорі, 
І ледви крадькома яка маленька зірка 
'З-за хмарп впгляне, неначе >шш з засіка. 
І небо і земля — усе одпочпва: 
Все ніч під чорною запаскою хова. 
Одпн Рябко. один як палець, не дрімає: 
Худобу панську, мов брат рідшій, доглядає. 
Бо дармо їстп хліб Рябко наш не любпв: 
Ів за пятьох, але те їв. що заробнв. 
Рябко на панському дворі не спить всю нічку. 
Колп-б тобі на сміх було де видно свічку. 
Або в СЄ.ЛІ де на опічку. 

Маячив каганець. 

Всі сплять, хропуть. 

А де-яі:і сопуть. 
А наш Рябко, кажу, вже спатки не вкладався. 
Знай, неборак, ганя то в той. то в цеп куток: 
То зазирне в курник, то - дейко до свинок 
Спита: чи всі таки живенькі поросятка. 
Индики та качки, курчатка й гусенятка? 
То звідтіль навпростець 
Махає до овець, 
До клуні, до стіжків, до стайні, до обори: 
То знов назад чим-дуж, — щоб часом моска.іі 
(А їх тоді бу.ло до хріна на селі), 
Щоб москалі, мовляв, не вбрались до комори. 
Не спить Рябко та все так гавка, скаву^шть, . 
Що вражий син, ко.іи а:к в ухах не лящить! 



39 



Все дума: як би то івдобритьси під пана? 

Ш зна-ж, що не мине Рябка обрадованна! 

Як гав, так гав, нокп свінуло на дворі: 

Тоді Рябко простягсь, захріп в своїй норі. 

Чому-ж Рябку не спать? Чи знав він, що :? ним буде? 

Заснр він смачно так, як сплять всі добрі люди. 

Що щиро стережуть добра своїх панів . . . 

Як ось — трус, галас, крик!... ввесь двір загомонів; 

> Цу-цу, Рябко, на, на! Сюди Рябка кликніте." 

,. Ось-ось я. батечки! . . . Чого ви там? Скажіте." 

Гтриба, Рябко, вертить хвостом. 
Неначе помелом, 

І, знай, дурненький ска.лить зуби 
Та лиже губи. 
_Уже-ж, бач'*, дума він, „не дурно це в дворі 

Од самої тобі зорі 

Всі нанькаються коло мене: 
Мабуть, сам пан звелів віддать Рябку печене 

І, що зосталося, варене 
За те, що, бач, Рябко всю божу іїіч не гіга в. 
Та гавкав на ввесь рот, злодіїв одганяв.^* 
^ Цу-цу, Рябко!" Ще раз сказав один хитруха. 

Та п хап Рябка за уха! 
„Кладіть Рябка!'" гукнув . . . Аж ось і пан прибіг. 
„Лупіть Рябка!" сказав: „Чухрайте! . . . ось батіг!" 
„За-що?'" спитав Рябко. А пан кричить: „Чухрайте!" 
„Ой! йой! пой! йой!'' А пан їм каже: „Не вважайте!" 
„Не буду, батечку! ... За що-ж це честь така?" 
„Не слухай!" пан кричить: „.Тупіть, деріть Рябка!" 

Деруть Р}[бка, мов піря. 

На галас збіглась двірня: 
„Що? яі:? за що? про що?" Не знав ні один. 
„Пустіть", кричить Рябко, „не будь я песький скн. 
Коли вже вдержу більш! ..." 

Рябко наш хоч не бреше, 
Так що-ж? Явтух Рябка все знай по жижках чеше. 
„Пустіть, швидчій пустіть!" Пан на ввесь рот гукнув. 

Та й з хати сам умкнув, 
„Пустіть!" гукнули всі: „Рябко вже вдоволився," 
-Чим, люди добрі, так оце я провинився? 



— 40 — 

„За пі,о-',к глузуєте?'" сказав наш неборак. 

„За що, знущаєтесь ви надо мною так? 

„За що, за що?'^ сказав, та й попустив потоки. 

Потоки гірких сліз, узяБпіися за бокп. 

„За те", сказав один Рябкові з наймитів, 

„Щоб не колоіпкав *) ти вночі своїх панів; 

За те . . . але що тут? . . . Ходім, Рябко, лині з хати; 

Не дуже, бачу, рот тут можна роззявляти. 

Ходім, Рябко, на двір." 

ІТіш.ли. 

„Це не пусте." 

Сказав Явтух Рябку : „ Оце тебе за , те 

По жижках, бра Рябко, так гарно пошмагали, 

Що пан із панєю цю цілу ніч не спали." 

„Чи винен я цьому? Чи ти, Явтух, здурів?" 
„Гай, гай!" сказав Явтух. „Рябко! Ти знавіснів: 

Ти винен, бра Рябко, що ніччю розбрехався; 

Ти-ж знав, пі,о вчора наш у карти пан п])огрався: 

Ти-ж знав. 

Що хто програв, 

Той чорта (не тепер на споминки) здрімаь, 

Той батька рідного, розсердившись, програє, 

Ти-ж знав, кажу, І^ябко, що пан не буде спать. 

До чого-ж гавкав ти? На що-ж бу.іо гарчать? 

Нехай би гавкав сам, а ти-б уклавсь тихенько. 

Забравшись в ожеред, та й спав би там гарненькФ. 

Тепер ти бачиш сам, що мокрим він рядном 

Напався на тебе, і знай верзе притьмом: 

Що буцім вчора він грать в карти-б не сідав, 

Коли-б сьогодняшню був ніч хоч закуняв; 

Що буцім ти, Рябко, та гавкав, як собака: 

Що буцім по тобі походить ще й ломака; 

Що, бачся, ти йому остив, надозолив, 

І, бачся, він тебе за те й прохворостив. 

А бач, Рябко, а бач! Не гавкай, не ганяйсь; . ^і, 

Ляж, хирний, та й мовчи, і з паном не рівняйсь. 

Чого брехать? Нехай наш пан здоровий буде 

Він сам і без собак цю панщину відбуде." 

1) Турбував, лякав. 



<■ 



— 41 — 

Послухав наш Рябко иоради Явтуха. 
„Нехай тяжка йому година та лігха'^, 
Окаяап: „Щоб за моє, як кажуть, жито, 

Та ще мене і бито. 

Коли мов не в лад. 

То я з своїм назад. 
Чи баба з воза, — що-ж? Велика дуже вада! 
Кобилі лекіиий віз, п;ьому кобила іі рада.'* 
Отак сердега наш Рябко поміркувавсь. 
Та й спать на цілий день ті на цілу ніч ноихавсь. 
Заснув Рябко, захріп, аж ожеред трясеться: 
Рябку й не сниться, й не верзеться. 
Що вже москалики в коморі й на дворі 
Скрізь ншппорять, мов тут вони й господарі, 
Що вовк ягнят, а тхір кз^зчаток убірає . . . 
Аж тут і на дворі туж-туж уже світав. 
„Цу-цу, Рябко!" Тут всі, повибігавши з хат, 
„Цу-цу, Рябко! На, на!" гукнули, .те на Ґвалт. 
А наш Рябко тобі і усом не моргав; 
Хоч чує, та мов снить і мов не дочував. 
„Тепер-то^', дума він, „мій пан всю нічку спав. 
Бо не будив його Рябко і не брехав; 
„Тепер-то він мені свою покаже дяку; 
Тепер уже не втре мені, як вчора, маку! 
Нехай цуцукають . . . мене цим не зведуть, 
Поки сами сюди обід не щзинесуть. 
Та ще й тоді, не бійсь, поскачуть коло мене. 
Поки візьму я в рот хоч страву, хоч печене!" 
„Цу-цу!" сказав іще Рябкові тут Явтух; 
„Цу-цу!" задихавшись, мов з його перло дух. 
„Ходім, Рябко!" 

„Еге, ходім! Не дуже квапся, 
Оаіг іфинеси сюди." 

„Іди-ж хутчій, не бався!" 
„Ба не піду, Явтух!" 

„Іди, бо кличе пан!" 

біїазав та й зашморгнув на іпиї він аркан; 

яЧепгіть Рябка!" гукнув ... Алі; тут їх щось з десят'^к 

Вліпили з сотеньку київ Рябку в завдаток. 



42 



„Лупіть РлбкаІ" кричить тут пай, як навісний; 
Рябко-ж наш тільки вже що теплий та •,ІV■пві^п. 
Разів із шість Рябка водою одливали, 
І стільки-ж раз його, одливши, знов игаагали. 

А потім перестали. 
Рябко спитать хотів, але Рябків язик 
Був в роті спутаний, неначе путом з лик, 
І кгеркготав щось, як на сідалі индик. 
^Постій", - сказав Явтух Рябкові, — ^не турбуйся, 
Я правду всю скажу: ото, Рябко, шануйся. 
Добра своїх панів, як ока, стережи, 
Зарання спать не кватісь, в солому не біжи, 
Злодіїв обі^аняй та гавігай на звірюку. 
Не гавкав тп, Рябко. - за те-ж ми бач в науку, 

Із ласкп, з милостп панів, 
Вліпи.іи сотеньок із пить тобі* київ". 
.,Чорт би убив твого, Явтух, з панами батька 
За ласку їх!'' — сказав Рябко тут на одріз. 
„Нехай їм служить більиі рябий в бо.лоті біс! 
Той дурень, хто дух)ним іде панам служити. 
А бі..тьшип дурень, хто їм дума догодити! 
Годив Рябко їм. мов болячці й чиряку. 

І пі,о-ж за те Рябку? 

За слу;кбу от таку! 

Спороли батогами, 

А за вислугу палюгами. 
Ми гавкає Рябко. чи мовчки ніччю спить. 
Все вїїпада таки Рябка притьмом побить. 
Уже мені. бачу, чи то туди — високо. 

Чи то сюди - глибоко; 
Повернешся сюдп і тута гаряче: 

Повернешся туди — і там-то боляче. 
Хоч би я тісто вніс псяюсі із діжею, 
То-б він розтовк і ту над спиною моєю. 
з ледачим все біда: хоч верть-круть, хоч к]>уть-воі)гь. 
Він найде все тобі хоч в череп(^їгку смерть. '* 



III. Григорій Квітка (Основяненко). 

(1778-1843.) 

7. Маруся. 

(З повісти.) 

()і діждались і Петра, розговілись. 

На самого по.їїу-Петра, так вже перед вечером. вбігає Ннстіі 
в хату, аж задихалась, ти іі кричить: 

— Науме, Науме! либонь старости ідуть. 

— До кого? 

— Та до нас, до нас; от вже у дворі. Сідай швидче на лаву! 
А ти, Марусю, біжи хутко у кімнату, та вбіраііся. 

Маруся, як тільки почула про старостів, то що було у руках, 
усе попускала, і не стямиться, що й робити, тільки дивиться іін 
матір, а очиці, як жар, так і горять; а сама була румяна, а то по- 
червоніла, як калина. От мати мерщій пхнула її у кімнату, і стала 
її убірати у нову плахту і усе, що треба, по-дІБчачи. 

Затим ось стукнуло під дверима палицею тричі. Наум хутко 
дістав нову свиту, новий пояс, одягається, шдперізується, а сам тру- 
ситься, неначе з переляку, і каже собі нищечком: „Господи мило- 
сердний! дай моїй дочечці доброго чоловіка: не за мої гріхи, а за 
її добрість пошли їй щастя. '• 

От вже стукнули і вдруге, теж тричі палицею. 

Наум, одягтись зовсім, ізмів із скатерти, що на столі, і нису- 
нувіпи хліб, що завсігди лежить на столі, к покутю (а затим Настя 
засвітила свічечку перед богами), сів на лавку в кінці стола і дожи- 
дається. 

Аж ось стукнули під дверима і втретє, теж тричі. 

Тоді Наум перехрестився і каже до них: 
- Коли добрі люди та з добрим словом, то просимо до господи. 
Насте! іди-ж сідай і ти. 

Г)т Настя, затим упоравпш Марусв). виііпіла і, перехрестившись 
тричі, сіла біля Наума. 



— 44 — 

За Наумовим словом ввійпіля в хату двоє старостів, ліоди хо- 
роші, міщане, у синіх лсупанах, аглпцької каламайки поясами поггід- 
пері-зувані, я паличками, і у старшого старости хліб святий у руках. 
За ними ввійшов Василь . . . крий Мати Бо;ка! ні живий, ні мертвий, 
білий, !п;: стіна. 

Пришедіпи у хату, старости помолились Богу святому, і покло- 
нились хаадїну і хазяйщ. 

Зараз Иаум (хоч і знав їх ду^ісе доб))о, а тільки для закону) питав: 

— Б1,о ви за люди і відкіля, і зачпм вас Бог приніс? 
Старший староста і каже: 

— - Прожде усього подозвольте вам поклонитись і добриж словом 
прислужитись. Не позгнущайтесь вислухати нас: і коли буде теє, то 
ми і онеє; ко.ли-ж напіе слово буде не в лад, то мп і підемо назад. 
А іцо ми люди чеснії і без худої науки, то от вам хліб святий 
у руки. 

Наум, узявіїш хліб, поцілував, і положивши ка стіл крап свого 
хліба, каже: 

— Хліб святий приймаємо, а вас послухаємо. Сідайте, люди 
добрі! До чого ще дійдеться, а ви своїх ніг не турбуйте, мол^е і так 
здалеку ішли. А з яко^ царства, з якого государства? 

Старший староста і ка;ке: 

Ми є люди німецькії, а ідемо з землі тз-рецької. Мп собі 
.10 1? 1 1.1, удалії молодці. Раз дома, у нашій землі, випала пороша. 
Я і кажу товаришу: „чого нам дивитись на таку піквирю, ходім ськать 
усіїкого звірю!" — і пішли. їздили, слідили, і нічого не полупили. 
Назустріч нам яі^-раз їде на вороному коню оцей князь (а Василь 
устав, та п кланяється, бо це щзо нього говорили). От піс.ія зустрічи 
він каже-говорить нам такії речі: .,Ей ви, ловці, добрі молодці! 
услуяате мені службу, пока:кіте друж'бу. Ось як-раз попалась мені 
лисиця, або куниця, а троха чи не красна дівиця. їсти-пити не 
бажаю, дістати її бажаю. Поможіте, піймайте; чого душа захоче, 
усього від мене бажайте. Десять і^ородів вам дам і скирту хліба." 
< »т ловціш-молодцям того і треба. Піпіли ми по слідам, по усім горо- 
дам. Перш слід піїпов у Німеччину, а далі у Туреччину; ходимо, 
іиукаємо, а її не піймаємо. Усі царства-государства пройшли, а її не 
знайіплн; от і кажемо князю: „Не тільки звіря в полі, що куниця, 
пошукаємо де-инде, найдеться і красная дівиця". Так наш князь 
чатявсь, ігри своїй думці зоставсь. ,,Скі.іьки, каже-говорить, по світу 
ні ї:гл:ав. у яких царствах-государствах по бував, а такої куниці, 
ніби к{):існої дівиці, не видав." От ми усе по сліду ііпли, та і в це 



~ 45 — 

село — як зоветься, ііе знаємо - прийшли. Тут виять пала порота; 
>ш ловці молодці даваі'і ходить, даваіі слідить: сьогодші рано устали 
і зараз на слід напали. ІІііиов наш звірь, та до вас у двір, і з двора 
до хати; тепер бажаємо його піймати. Певно вже наїпа куниця — 
у вас у хаті красна дівиця. Наїпому слову кінець, а ви зробіте 
иаіиому ділу вінець. Віддайте напіому князю куницю, вапіу красную 
ідвицю! Чи віддасте, чи нехай підросте?" 

Поки староста це законне слово казав, Маруся у шмнаті усе 
поклони била, щоб батько віддав її за Василя, а він. сидячи на 
лавці, скрізь двері дивиться па неї, та тож то зітхне, то з нею 
переглянеться. Як же усе староста розказав, і прийпілося батькові 
<>двітне слово казати, вона так і припала до дверей і слухає. 

От Наум усе, насуппвпшсь. слухав; помовчав, а далі і каже: 

— Не вмію я до прикладу у цім ділі сказати. Спасибі вам за 
вашу працю. Ідете ви з да.льної дороги, то може-б випили по чарці? 

Маруся як це почула, та в голос; Настя аж об поли руками 
івдарила, та й крикнула: 

— Ох мені лихо! А чому-*л: це так? 

А Василь так об землю і кинувся, та аж припівз павколінікаї 
до Наумових ніг. та цілує їх, та гірко плаче і просить: 

— Будьте мені батеньком рідненьким! не гнущайтесь бідним 
гиротою! . . . Защо в мене душу віднімаєте? ... Не можу без ваиіої 
Марусі жити! Буду вам за батрака вічно служити . . . Буду усякую 
вашу волю сповняти . . . Що хотіть, те й робіть зо мною! Дайте 
і'.иротпночці ще на світі прожити! ... 

Тут і Маруся, забувши, иі,о їй гоже і що ні, вибіїла теж собі 
і впала до ніг отцівських- і просит]> і плаче, то кинеться до матері, 
і руки їх цілує і приговорює: 

— Таточку! голубчику, соколику, .лебедику! Матінко моя рід- 
несенька! утІЕко -МОЯ, переш.лочігО, голу()Очко! Не погублтте свого 
;ідтяти, дайте мені бідненькій ще на світі пожити! не розлучайте 
мене з моїм Василечком . . , Не держіть мене як дочку, нехай я буду 
вам замісць наймички: усяку роботу, що скажете, буду робити, і не 
охну. Не давайте мені ніякої худобоньки, буду сама на себе за- 
роб.ляти, буду вас доглядати і шанувати, аж поки жива. Хоч один 
іюдочок дайте мені з Василечііом прожити, щоб і я знала, що то за 
радість на світі! ... 

Отак і Маруся і Василь один перед одним усе щ)осили своїх 
<-тарих, та так жалібно, що старости обидва повставали і знай полами 
сльози утирають. Далі старпшй староста не витерпів і каже: 



— 4:П — 

- (>х. ианове-сватове ! Не слід мені, бувиш у цьому важцому 
чішу, лпіііне слово говорптп: моє діло таке: сказав, що закон велить, 
та І1 жди одвіту; що почуєш, з тим. назад іди. ('[сазано, дати нам 
П'» чарці, так вже тут нічого доброго ждати. Одначе, впдючи їх 
сльози і нобиваїшя, якось-то ніякаво і нам не сь-азати чого-небудь. 
А що пак Олексіі'іовичу? Нігде дітись: благослови діток, нехаіт Ма- 
ііуі^н нас повяже. 

Наз'м тільки покрутив головою, обтер слізку рукавом та й впять 
иіінурив голову і мовчить. 

Староста каже : 

— Може стара мати цеє усе вередує? 

— О, батечки мої! — зараз каже стара Настя: — чи я-ж би 
не хотіла щастя своєму дитяті? Адже вона моя утроба. Та де-ж 
нам лушиого Васи.ля ськати? Він дитина розумна, покірна; усяк би 
нам позавидував. Так хіба-ж я не жона своєму мужу, щоб не мала 
ІІОГ0 слухати? У нас іде по-божому та по-старосвітськи : він мені 
загсон, а не я йому. А чому він не віддає, я не знаю; він Василя 
завсігди любив. Кажи бо, Науме, що це ти робиш? 

Тут знова приступили і діти, плачучи, і стара Настя, голосючи, 
і старости, кланяючись, та знай просять Наума-. 

Мовчав вій, мовчав, тільки знай сльози ковтає, далі устав, зітхнув 
:]:а.ііібно, перехрестивсь перед Господом милосердним, та й каже: 

— Одна в мене на світі радість, моя Марусеньк&І Що божий 
день молюсь, щоб вона була щаслива; так язе ;ке, молившись об 
однім, буду сам робити друге? Молившись об її щасті, сам буду її 
тоїшти? Прощайте, панове-сватове! Ко.ли хочете, то справді випийте 
по чарці; ї:оли-ж ні, то не здивуйте, дайте і мені покій, бо . . . Ох. 
не хотілось було цього казати, . та ви мене розжалобили ! ... Бо мені 
дуже жалісо, що рішаюся Василя, та нігде дітись. ІГрощайте, люди 
л.ибрі, ідіть собі, не здивуйте. 

Тут впять усі пристуии.іи до нього, що коли, кажуть, любиш 
Василя, так чом не віддаєш за нього Марусі? Маруся-ж так і повисла 
йому на піию і обмиває і'іого слізоньками, а Василь теж припав на- 
ні:олішки, та гірко плаче, та знай просить. 

— Але, чому не віддаю? — сказав Наум зітхнувши, — бо 
л:аль своєї дитини. Не той час; при такому важному ділі, як є сва- 
тання, неможна усього говорити. Прийди, Василю, завтра, та сам, 
б(':>, людей, отут я тобі усб розкажт. ія.тьш нічого і говорптп. про- 
П!,аі1те! От вам ваш і хліб святий. 



' " -^^ — 

Чи Хі)тіліі. чи не хотіли ('та])о("!И, у:{ивтіі хліи ннзад. піщлп 
хати з Василем, або так ска^гатл. що посели його, бо бій г-аи бо 
т.у',кав } ітп. 

Зостався Наум із своєю семею. сів собі і сумує. Маруся а*,і: 
валилася на піл від сліз, і Настя, плачучи, сиділа над нею і дпву- 
алася: що це старому сталося, що разом загудив Василя? ()б вечері 
іхто 11 не думав; нікому було поратись і ніхто не хотів нічого їсти. 

От сидів Наум, сидів; думав та думав, а далі і обізвався: 
- Годі плакати, Марусю ! Устань та . слухай, чого я питатиму. 

Не тоі'і був Наум батько, щоб його му сіл а Маруся не послухати, 
[и здужала чи не здуясала, а коли батько кал^е без жартів, та трохи 
[і й не сердитий, то треба устати. Устала і вті^рла слізоньки і жде, 
[О він їй скаже. 

— Ти, бачу, Василя знала ще неріи, щім я його привів? 

— Знала, пан отченьку! — і затрусилася, як осиковий листочок 
опусти.їїа свої довгії вії на очі, щоб не бачив батько, як їй стало 
щно. 

— Як же це було? — спитав він г])ізио. 
Тут Маруся, хоч і запинаючись, а розказала йому усе : як 

)оачила його уперше на весіллі, як. їй стало і'іого жа.лко, як він 
ітався горіїпками, як вона його соромилась, і усе, усе розказала: 
: і на базар ідучи зійиі.лися, як з базарю верталися, що говорили 
— нігде було правди діти! — яіс і цілузалися . . . 

— Ну, ну, що дальні; а ночпн хороишй, каже Наум, а сам 
видно, що яе; на ножах сидить. 

От Маруся, сплакнрши, веселіпіе стала було розказувати, як 
овилися з ним зійтися у бір на озера і як зійшлися, і як . . . 

— Годі, годі! — зак-ричав не своїм голосом з серця Наум. — 
вже розказуй матері, що не вміла тебе берегти і від худа віт.- 

дити! — ^ а сам, схопивиги шапку, хотів було втікати на двір, так 
іруся так і вчепилася йому за шию і каже: 

— Ні, таточку, ні, мій сизий голуб^шку! не погубила сЄ'іо твоя 
чка і не погубить. Матіночко моя ріднесенька! лучіпе мені усяку 
ку приняти, на смерть піду, а не принесу тобі ніяісого безчестя: 
памятую ваші молитви, я знаю, що я ваяга дочка, так чи М07гаа, 
>б я на свою погибель ішла? А ось-як у пас було . . . 

Тут вона й розрсазала, що собі з Василем говори.ли, і як у них 
і було, і як вона заборонила Василеві ходити до себе і для чого, 
зказала й те, як скучала і журилась без нього; усе розказала до 
ліднього часу, як що було. 



— 48 — 

Наум ще таки сіштавси: 

— Гляди лшпотіь. 'ЛІ все цьому правда і чи не потаїла 
ти чого? 

— Усю правду вам сказала і що нічого не потаїла, так коли 
велиш, тату, щоб побожилась, то як хоч. так і побожусь. 

— Гріх великий. — каже Наум, — божитись, а ще пуще. 
як вапрасно; я-ж тобі і без божби вірю. Тепер слухай мене, Марусю: 
не раз я тобі казав, що дівкою тобі зоставатись неможна, треба замьж 
іти. Приказрав тобі, що тільки кого полгоҐ)Піи, зараз мені скаж] 
ігрязіо, а я, побачивши, що воно таке є. так би дію і кінчав': коли- 
мені не годивсь, то я-б тобі сказав: не треба, не знай ного: а коли- 
би годився, то-б йому поперед усього сказав би, щоб і ти не знала 
присилай, козаче, за рушниками, затим, щоб поки до сватання, та] 
щоб не було у вас ніякого женихання, бо воно до добра не доводить] 
Щастя і твоє і наше з Настею, що Василь такий че.сний і бого| 
боязнии: а другші. і не счулася-б. як би навязав тобі камінь на' 
ипію. що п по-вік би його не зняла, хіба-б з мосту та у воду. Як би 
я знав з самого першу об Василеві, то я-б тобі сказав, зачим не 
віддам за нього; і ти-б так не пристала до нього і тобі леппе було-б 
його забувати. А тепер як хоч, так і терпи, бо не відцам. 

Тут Маруся, як розказала перед своїми усю правду, то й стал© 
їй на душі ВЄСЄ.ЛІШЄ. і на серці полегшало: почала знову просити 
батька, щоб таки відл,ав за Василя, а що вона хоч вії; у дівках 
сидітиме, а ні за кого не піде, опріч його. 

— Говори! — каже Наум. - а знаєиі ти, голово, що батько 
лучче бачить твоє; щастя, ніж ти? Ти молода, дурна! Лягай же, 
дівко, спати: завтра будеіп старіїпа, ніж сього дня, а від того й розумніша. 

Перехрестив її та й пішов собі від неї. 

Ні світ ні зоря, а вже Василь і в Наума. То аш то так про- 
були до обід. І варивши обід, і подававши на стіл, Маруся заливалася 
слізоньками, відгадувавиш певно, що в-останнє бачить свого Василечка. 
Та правду сказати, так і всі невесе.лі сиділи, а за обідом до страви 
ніхто й не приймавсь. 

От як позбірали з стола, Наум і каже яанді і дочці: 

— Ідіть собі або у кімнату, або під комору на простір щити, 
а нам тут з Василем не мішайте. 

От як повиходили вони, Наум і каже: 

— Василю! сядь лишень, біля мене, та слухай,, не перебиваючи, 
що я тобі скажу. Не по моїй правді, бо у мене опріч гріхів нема 
нічого, а за отцівські і материнські мо.литви наградив мене Бог мило- 



— 49 — 

серднлй жінкою доброю, роботящою, покірною і несварливою. Бать- 
ківщини ми з нею не розтратили, а потроху, Бог благословляє, усе 
добавляємо. Велиіча милость божа! Утро, веч^р дякую за наше не- 
оставлення, а що-напбільша милость божая до нас грішних у тім, 
що наградив нас дочкою; та ще якою? Це не чоловік, це янгол 
святий ... 

— Ох, правда, дядечку ... — перебив йому Василь, а він 
його зараз зупинив і каже: 

— Цить бо, Василю, мовчи та слухай, і не перебивай мене. 
Це ти, бачивши її очі або щоки і що вона ,во всім собою краси- 
венька, та й хвалиш її; а я не про її тіло, я кажу про її душу. 
Яка-то вона тихая, слухняная; Бога небесного знає і любить, і боїться 
ирогнівитн його; нас шанує і бережеться яко мога, щоб ні в чім нас 
не прогнівити. Жалослива не то що до чоловіка, та аж до манісінької 
комашечки. Худа ніякого і но духу не знає і боїться самої думки об 
нім. Яка сама добра і незлобна, так і про усіх думає, усякому по- 
вірить, і Бог її сохранив, що вона тебе, а не кого ледачого по- 
любила; з другим би пропала на віки вічнії. Та й ти її сердешну 
збив, було, з пантелику; знаю усе. Ох! гріх так робити! 

— Дядьку! — обізвавсь, було, Василь. 

— Мовчи, племіннику; ти розкажеш опісля. Такую-то дитину 
нам Бог милосердний дав; хоч я і батько їй, а не можу нротнв 
щзавди казати. Що-ж ми називаємося за родителі, щоб не думати 

І об щасті свого дитяти? Я-ж кажу: коли-б уже і сяї:а і така, ну, 
так би й бути. А за її добрість, за Гі смирноту, покірність, треба 
їй такого мужика, щоб їй був як отець, щоб він її кохав, жалував, 
щоб — не дай Бог! — коли і трапи.лось якеє худо, чи ділом, чи 
думкою, так він би її відводив, вчив би її на усе добре, не давав 
би її кому зря зобиждати: а покірну та смирну, як вона, хто захоче, 
той і зобидить. Чим нас Бог благословив у цім світі, чи худобинкою, 
чи скотинкою, усе тут би зосталося зятеві, затим, що я хочу зятя, 
ко.ли Бог благословить, узяти до себе у прийми. Так це вже не чиє, 
як моє діло, г.^ядіти дуже пильно, щоб він був хазяїн добрий, щоб 
хоч-би вже не розтратив і не розтеряв, що від нас приііме, і щоб 
і її не довів ні до якої нужди; а коли Бог благословить діточками, 
так щоб і їх до пуття через науку довести і де-що і їм зоставити. 
Тепер скажи мені, Василю, не правду я кажу? 

— Правду, панотче, святу правду ви говорите. Коли-б ваша 
милость, щоб мене наградили Марусею, я-б усе те сповнив, що ви 
тепер розказуєте. 

XI Читанка. 4 



Е1 






■.•^ 



— 50 — 

— Неможна, Василю; не будеш ти їй таким мужем і хазяїном, 
як хочеш, бо це не від тебе. Еоли-ж я знаю, що цьому неможна 
бути, і бачу свою Марусю, п];о зовсім розум погубила, з.лю6ибши 
тебе . . . вона тепер рада за тобою хоч на крап світа, іи];е то Господь 
її не зовсім покинув, а то думаю . . . криіі Мати Божа! (аж скрикнув 
Наум і перехрестився). От по цьому-то, прошу тебе ласкою, та п при- 
казую, як отець мого дитяти: покинь її, забудь, не ходи до нас і не 
знаіі її, хоч би вона тобі де і повстрічалась. Не погубляіі її і душі 
її, та і1 нас не пхаіі живих у яму, прошу тебе об цім . . . (сказав 
і гірко заплакав) даіт нам спокійно віку дожити і не доведи нас 
відвічати за неї на тім світі! 

— Та чом же ви, Наум Семенович, думаєте, иїо я не буду 
добрим їй мужем і хорошим хазяїном? 

— Ти-ж мені розказував про себе. Ти сирота: у дядьків твоїх 
по два, по три сини, і ти з нпмп у одній сказці. Сказка ваша девятп- 
душна, дядькові хлопці ма.іі; а як прийде набор, то певно тобі лоб 
забриють, бо ти сирота, за тебе нікому заступитись; і дядьки скажуть: 
ми тебе поїли, зодяга.іи і до розуму довели, служи за нашу чергу. 
А що тоді буде з Марусею? — Ні шнка ні удова; звісно, як сал- 
даток шанують: і ніхто і не вірить, щоб була салдатка та й чесна. 
Та й трохи чи й не так! Де їй за полкамп таскатись? А молоде, і 
ДАфне, попадеться ледачим людям, наведуть на усе злеє. Худобу 
розтаскають, повіднімають, хто Гї защптить? Діточки без догля- 
діння, у бідности, у ншцеті, без науки, без усього помруть або. 
не дай Боже! бездільнпками стануть. А вона затим ізстаріється, 
немопц одоліють, бідність, каліцтво-. . . тільки що в шпиталь, до 
старців ! 

Сказав це та й заплакав, як мала дитина. 

— Не приведи, Господи, і ворогу нашому такої судьби! . . . 
Так от, Васп.ію, як би я тебе ні .любив — а скажу по правді: так 
я тебе по.любив, так- мені тебе жалко, як рідного сина! — а не 
хочу загубити своєї дочки, і такої, як наша Маруся. Тепер сам здор(ш 
бачиш, чому не можу тебе зятем прпнятп. 

Довго Васи.іь думав, похиливши голову, а далі а:к повеселів, 
та й каже: 

— А як я найму за себе найомщпка? 

— Найомщпка? — подумав Наум, а далі й каже: — А з чого-ж 
ти наймеш, коли тільки получаєпі від хазяїна вісімдесят рублів у год,. 
а батькової копійчпнп нема. 

— Дядькп поможуть. 



— 51 — 

— Не иотурай на те, Василю; поможуть, та не тобі, а собі. 
До чого діпдеться, тобі за тебе лоб забрпють, а найомщиі: опісля 
піде за дядькових хлопців. Рад би і я тобі помогтп, так усе не те. 
Як знатшіуть, що в тебе жіні;а багата, то так тягнутимуть, що тільки 
держись, і усе до кінця не доведуть, усе зостав ляттіуть, щоб було 
за що вчепитись. Коли-б ти сам, своєю копііікою здужав наїтяти, 
так би так! Василю! От тобі образ Царя небесного і його Матері 
Пре^шстої і Мш;олая святого! принеси бумагу, що напозпцик принят 
за самого тебе і за твої гроші — от тобі зараз обома руками віддам 
Марусю. 

Як ударить Василь, вислухавши усе, руками об груди, як при- 
паде на стіл, яі; заплаче, а да.лі сказавши: „усьому кінець", кинувся 
на шию, обняв Наума кріпко і каже: 

— Прощай, мій . . .! Ео.ли-ж тобі хоч трохи жа.ль бідного 
Василя, будь ласкав, будь жа.ліслив: пок.лич сюди Марусю, нехай 
я ігрн тобі попрощаюсь із нею! 

— Добре, Василю, — каже Наум; — та гляди-ж: попрощайся! 
Чи розумієш? 

— Усе знаю і усе зроблю, як мені кажете. ■ 
От увійшла Маруся, а за нею і Настя. 
Васп.ль, узявши Марусю за руку, і каже: 

— Марусенько! Правду, велику правду сказав мені твій батько. 
Треба нам розлучитись ! 

— І навіки? — через велику си.іу спитала Маруся. 

— Побачимося ... і будеш ти моєю, ко.ли не на іщі світі, 
так на тім! Прощай, зіоя Ма . . . і не договорив, як вона зомліла 

[ і покотилася йому на руки. Він її пригорнув до серця крінко, по- 
цілував, віддав її нечуственну батькові на руки, поці.іував руі:у 
йому і Насті ... і піїпов иівидко, не оглядаючись . . . 



Не одні старости заходили і до старого Дрота сватати Марусю; 
так що-ж? 

— Таточку шй ріднесенький! я їм, каже, піднесу по чарці! 
Старий було гримне на неї: 

— Чи ти дурна та божевільна? чом ти не йдеш? Люди хороші, 
чесного роду, парень бойкий; чи тобі поповича, чи купця треба? — 

— Василя, а коли не Василя, то п нікого!... — каже, бу.ло, 
Маруся. Мати її у сльози, а батько, було, аж розсердиться, та й крикне: 



— 52 — 

— Та де того Василя візьмемо ? Тепер тп людей цураєшся, а там 
стануть і тебе людп цуратись і досидишся до сивої коси. 

— Дарма, таточку! Без Василя не страшна мені і домовина, 
не то сивая коса. 

Здвигне ті-тьки плечима Наум, подумає: нехай ще до того году. 
та й замовчить. І йому жалко було, п],о про Василя не було ніяі:ої 
чутки; бо він його дуже любив і усе сподівався, пі;о він з собою п];(^ 
небудь до пуття зробить. 

От і мясниці пройшли і усюди пішла слава, пі,о Дротівна Маруся 
і горда і пишна, за тутешніх парубків не хоче, а жде собі панича 
із-за моря. Вона про сюю славу -знала, сміялась і каже було: „дарма! 
і підожду^. Парубкам же хоч і кріпі:о досадно було, що така красива 
і багата дівка у лад не дається, та нічого бу.ло робити: силою не 
візьмеш. 

Пройшов і піст, відговілись і — слава Тобі Господи! — дожда- 
лись Воскресення. Маруся у великодну суботу сама учинила паску, 
положила туди яєчок, імберю, бібків, шапрану, і спеклася паска 
і висока і жовта, і ще у печі зарумянилась. Полагодила усе, що 
треба, а на самий Велшсдень уранці з батраками понесла до церкви 
на посвящення паску, баранця печеного, порося, ковбасу, крашанок 
з десяток, сало і грудку соли, і розіславши на цвинтарі у ряду 
з другими хустку, розложила усе гарненько, як її мати навчила, бо 
Настя після недуги не пішла з двора. Наум же став у церкві божій 
і молиться. 

Коли Наум приходив до церкви мо.їитпсь, то вже справді 
милився, а не ловив вітрів, не розглядав і сюди і туди, а стояв, 
я і; і треба, неначе перед самим Господом, царем небесним, і тільки 
слухав, що читають і співають. А сього дня, у такий великий нразник, 
він ще більш молився, і на серці так йому було весело, як і усяі:ому 
богобоязному. кого приведе Бог діждатись Великодня. 

От як він стоїть і молиться, служба божая співається, вийшов 
насеред церкви читати Апостола ... і хто-ж? Васи.ть! . . . Наум 
дивиться, і сам собі не вірить, чп це він, чи не він? Розглядів хоро- 
іненько — аж зовсім він! .' . . Та він же овсі неписьменний! як же 
він буде читати? Може навманя, без книжки; може витвердив на- 
память? Побачим! 

От Василь вже і „Павла чтениє" сказав, та й почав . . . та_ 
що за голос важний! Чистий, го.іоснип підбасок, та нонятний! . 
От Наум і думає: „Бачив я сліпорожденного, що читав Псалтир,' 
також без книжки; а Василь так у книжку дивиться, хіба чи не 



— 53 — 

хвастав? Може напамять від дяка переняв, та буїщ-то й ппсьменнш? 
Так отже за титлу було зачеппвся, та п розібрав потроху ... от 
і дочитав без помилки; от і Алилупю по закладі:ам знаіішов . . . 
Ні ! ЯЕ-би не письменний, то не зумів би Апостола, та ще п на самий 
Великдень прочжтати!" 

Прислухається Наум, Василь співає. Як же почав Херувимську, 
так таку, що й сам дш: не вмів у лад узяти, а Василь без заппшси 
тар: усі голоси і покриває, і переводи виводить, сам і кінчає, сам 
впять і починає. Тоді вже Наум зовсім положивсь, що Васи.ль став 
письменним: та коли-ж він справивсь і де пробував? Нехай, думає 
собі, опісля знатиму. 

Яі: вийшов панотець зо христи паску свяченую почитувати 
і народ рушив з церкви, Наум зупинив Василя та зараз і каже: 

— Христос воскресе! 
От похристосувавшись з ним, яі: довг велить, і каже йому Наум: 

— Чи ще ти нас, Василю, не заб\^? 

— Нехай мене Бог забуде, ко.лн . . . 

— Добре-ж, добре, сину! тепер не до того. Приходь до нас 
розговітись; а хоч і пообідаєш, колп не підеш додому. 

— Ви мені і дім, ви і родите.лі . . . 

— Добре-ж. добре. Приходь же, не забудь; я ждатиму. 
Сказавши це, Наум носпііпав додому і дорогою собі думає: -Не 

дуже-ж я добре зробив, що, не розпитавши Василя, що він і що 
з ним, та й покликав його до себе. Може він вже об Марусі і не 
думає, а може вже і жонатий, а я тільки нот}^бую Марусю і знову 
розважу її тоску. Та хоч би і не те, так може ще він не відкупився 
від некрутщини, так що тоді робити? Та вже-ж, побачу. Дасть Бог 
розговітись, а там буду поправляти, що напортпв з радопцв, що 
побачив нежданно Василя, та ще й письменного! Відкіля йому 
Бог таку благодать послав? Правда, дитина розумна, йому-б тільки 
дяічом бути. 

З такою думі.-ою приіппов додому і не каже жінці нічого, що 
кого він бачив. Прийшла і Маруся і принесла усе свячене, і байдуже! 
бо вона, яі: не стояла у церкві, а при пасках, то й не бачила Василя. 
Розстановила усе на столі, яі: треба, і налагодила, та п дивується 
з матірю, що батько не сідає розговлятись, а ходить собі по хаті 
та думає. Аж ось двері — рип! і Васи.ль у хату. Маруся так і не 
стїпіилась і крикнула не своїм голосом: „Ох, мій Василечку!" та 
й стала, як уі:опана. Стара Настя теж зрадувалась, неначе Бог знає 
чому, і кинулась до Василя і похристосувалась. От Наум бачить, що 



— 54 — 

Василь з Марусею стоять і тільки поглядають, він на неї, а вона на 
нього, неначе зроду вперше бачаться, от і каже Ьі: 

— Чом-же вп не христосуєтесь? 
А Василь і і:аже: 

— Не смію, панотче! 

— Чом не сміти? — каже Наум, — закон повеліває христо- 
суватися зо всяі:им і хоч-би з смертельним урагом. Похристосуйтесь 
же по закону тричі, та нехай вас Бог боронить від усякої поганої 
думки! Тяжкий гріх у такому святому ділі думати лукаве! 

От і похристосувались гарненько. 

Маруся кинулась до нього з розпросами: „Де це ти, Василечку, був?" 

— Знай бо уремя, — перебив її Наум, — ■ одно що-небудь: 
або розговлятись, або говорити. Бог дав празник і паску свячену: 
дякуючи Бога милосердного, треба розрішати без усяких хлоиіт і з 
веселою душею, а говорити будемо опісля. Сідайте лишень. Господи, 



олагослови 



Стара Настя сіла за столом на лаві, а Маруся біля неї з краю, 
ш,об ближче поратись, Васи.ть сів на ослоні, старий на покуті, а ба- 
траки конці стола. От перехрестившись Наум і прочитавши тричі 
,,Хрпстос воскрес з мертвих", зараз відрізав паски свяченої і поло- 
жив перед усяким по куску. Покуштовавши її беріжно, щоб крихот 
не розсипати під стіл, усяк перехрестивсь і сказав: „Спасибі Богу 
милосердному! Дай Боже і на той год діждати!" Тут уже ириня.іися 
за печене: поїли баранця, поросятини, а кісточок під стіл не кидали, 
а клали на стіл, щоб опісля покидати у піч. Далі ї.іи ковбасу, сала 
кусочками нарізали, і крашанок облупплн і поріза.ли на тарілочці. 
От цеє скінчивши, Маруся усе прибрала, із стола теж беріжно змела 
і усі крихти і кісточки і лушпиння з яєць повкидала у піч, та тоді 
вже стала подавати страву. '' 

Старий Наум випив чарку горілки перед обідом, а Василь не 
став, бо, каже, ще не починав її нити. От і пода.іи борщ, а далі 
яловичину покришили на деревяніп тарілочці, посолили та й їли — 
вже звісно що не но-панськи, бо виделок не водиться — пальцями. 
Опісля подали юшку з хляками, печене було баранина, а там молошна 
каша, та й годі, бі.іьш і нічого. 

Маруся чи їла що чи не їла, їй лучче усяких розговін — опріч 
празнжка святого — те, що Василь вернувся і жив і здоров. Захи- 
лившись за матір, щоб батько не бачив, яі: ясочка, дивилась на свого 
Василечка, а сама наче ложкою дістає з миски, аби-б то неначе 
і вона їсть. РСуди їй уже їсти! У неї одно на думці, як і у Василя! 



— 55 — 

Так той вже через силу їв, бо біля Наума сидів і неможна було 
йому злукавнувати, щоб хорошенько подивитись на свою Марусю. 

Пообідавши і подякувавши Богу і батькові з матірю, як попри- 
бірала усе Маруся, от Наум і каже: 

— А в пас новий дяк сьогодня Апостола читав. 
Настя зараз і питається: 

— х1 хто такий і відкіля? 

— Осьде він, пан Василь, ■ — сказав Наум, та й всміхнувся. 

— Хіба-ж Василь письменний, щоб йому Апостола читати? — 
спиталася Настя; а Маруся так уха і насторошила, щоб чути усе, 
що будуть говорити. 

— Був неписьменний, а тепер Бог йому розум послав, а ят: і що? 
я п сам не знаю. Розкажи мені, зділан милость, Василю: як це тобі 
світ відкрився? Це мені навдивовижу: ще й году нема, як ти пішов від 
нас, а навчився письма і співати вмієш, як і сам дяк. Де ти побував? 

— Я, дядьку, не був дуже далеко, — став розказувати Василь. 
— От як ви мені відкрили світ і розтолкували мені, що й я буду 
пропапщй і чужий вік заїм, коли не знайду за себе найомпщка, то 
я думав, думав, і трохи з ума не зійшов. Правду ви казали: що за 
гроші вісімдесят рублів, що я від хазяїна брав? тільки що на одежу. 
Що-ж тут мені було робити? Як-то Бог послав на думку: піди до 
купців, у них хороший заробіток. Прийшов я до залізняка, він мене 
трохи знав, розказав йому все своє лихо. Він, подумавши, приняв 
мене за пятьдесят рублів на год з тим, що коли буду у своїм ділі 
справний, то він мені і більш прибавить і усе буде прибавляти, 
бачивши моє старання. Я зрадувався, почувши, що більш нічого не 
треба, щоб гроші заробити, яі^ тільки бути чесним і своє діло, не 
лінуючись, справляти. З товаришами, хоч усе й Москалі були, зараз 
поладпав. Тільки бачу, що вони усі нисьменні, і хто більш чого знає, 
більш получає жалування. От яі: сів, як сів ... і правду вам, дя- 
дюшка, скажу, що ніч і день вчивсь і Бог мені дарування послав: 
і те таки правду сказати, що нашого братчика куди ні піткни, хоч 
у науку, хоч у яке ремество, то з нього путь буде, не пропащі за 
нього гроші. Ото я від Спасівки та до Різдва вивчивсь читати і цер- 
ковне і граждансьі:е, писати потроху вмію, цихвіру знаю, і на щотах 
хоч тисяч десять пудів у ро.здроб на фунти, не помиляючись, положу; 
хурщиків розщитаю і хазяйського добра гляжу, як ока, щоб і копійка 
нігде даром не дівалась. Товариші, знаєте, охотпики на крилосі спі- 
вати замісць півчеської; от і мене, як побачили, що голос є, то 
й привчили трохи. Поки себе не поставив на путь, не ііпов до вас. 



— 56 — 

дядюшЕа; і як ні тяжко мені було, не бачивши Марусі, та памятавзчи 
ваше слово, сам себе морив і не ходив сюди. І теж таки, иі;о хазяїн, 
знавши мою чесність, посилав мене не за великими ділами по малень- 
ких ярмарках, а після Хрещення посилав уже і дальш, і я тільки 
ш;о перед празнпком оце привіз йому немалу суму грошей. Як же 
він мене потішив добрим словом і розвів мою тугу, то я вже певно 
й прийшов до вас на празник, а ш,об ви увірилися, и];о я не зле- 
даицв, от і став я на крплосі співати і Апостола прочитав. 

Наум, вислухавши його, не стерпів та аж поцілував його у го- 
лову, і думає: „Що за премила дитина! Не даром його люблю! Такий 
не пропаде." Далі і питає: 

-— Скільки-ж ти жалування получаєіи тепер? 

— Жалування не ш,от, — каже Василь, — аби-б стало на одежу, 
а те важніш усього, що хазяїн, знавши мою нужду, чого я боюся 
і через що ви не віддаєте за мене Марусі, сам хлопоче об мені; 
тепер посилає мене з хурою у-в Одесу, а відтіля піду у Москву і на 
заводп. і тільки вернусь сюди ік Пречистій, а він мені сиськає на- 
йомпщка, каже, хоч пятьеот рублів потеряю, у»-в осенп, як скажуть 
набор, сам і віддасть, а гропгі, каже, будеш одслужувати. 

— Нехай тобі Бог помагає! — сказав Наум: а далі, подумавиш, 
й каже: — Чого-ж більше думати? Присилай у вівторок, після завтра, 
людей, бери рушники; і тобі веселіше буде у дорозі, і Маруся тут 
світом не нудптиме. Тепер нічого боятись. Це вже певно, що ти 
найомщика поставиш. Дасть Бог вернешся, у-в осени і весіл.ля. 

Неможна й розказати, як зрадощі.ли і Баси.іь і Маруся! Зараз 
кину.шсіт аж до ніг батькових, і ці.іують їх, і руки йому цілують, 
і сами обнімуться, і знов до нього кинуться, і дякують йому, то до 
матері, то впять до нього, і не тямлять себе, і. що робити — не знають. 

Довго дивився на них Наум та все нишком сміється та думає: 
то-то діти! Да.іі й каже: 

— Годі-ж, годі! Пустіте-ж мене: зш ляжемо з старою спати, 
бо я усю ніч стояБ на Діянпї, аж поки Христа дочитались; а ви, 
хочете, дома сидіте або гуляти йдіте до колисок; та ті.іьки сами не 
качайтесь, бо гріх для такого празника з цею пустотою возитись. 

Як вже той день у Васи-ля та в Марусі було, нам нужди мало: 
бо звісно, чи ходили чи СПДІ.ЛИ, а усе об однім говорили: яіс- один 
без одного скучав, коли, що і як думав; яі:, ні думано ні гадано, 
вони ноба^шлись; яка ще радість буде, як уже посватаються — отаке 
усе говорили, та голубилися та милувалися. 



Отже і вівторок настав. Ік вечору стали дожидати старостів: 
прибрали хату, засвітили свічечку перед богажи; старі нарядилися, 
як довг велить, а що Маруся прибралася, так вже нічого п казати. 
От постукали і раз і удруге й утретє, і ввійшли старости і подали 
хліб, і говорили старости законні речі про куницю, як і поперед 
цього було. 

Зараз Наум — а раденький же такий! — і каже буцім-то з серцем: 

— Та що це за напасть така? Жінко! що будемо робити?. 
Дочко! а ходи-ке сюди на пораду! 

Маруся, вийшовиш із кімнати, засоромилась — Господи! почер- 
воніла, що твій мак; і не поклонившись, зараз стала біля печп та 
й колупає її пальцем. 

От Наум і каже: 

— Бачите, ловці-молодці, що ви наробили? Мене з жішсою 
смутили, до^шу пристидили, що скоро піч зовсім повалить, мабуть 
думає тут більш не жити! Гай, гай! Так ось що ми зробимо: хліб 
святий приймаємо, доброго слова не цураємося, а щоб ви нас не 
порочили, що ми передержуєм куниці та красні дівпці, так ми вас 
повяжемо і тоді усе добре вам скажемо. Доіко! прпйшла й наша 
черга до прикладу казати; годі лишень піч колупати, а чи нема чим 
цих ловців-молодців повязати? 

Іще не час було Марусі послухати, знай колупає. 
От вже мати їй каже: 

— Чи чуєш, Марусю, що батько каже? Ідп-ж, іди та давай 
чим .людей повязати. Або може нічого не придбала, та з сорому піч 
ко.лупаєш? Не вміла матері слухати, не вчплася прясти, не заробила 
рушниіав, так вяжи хоч валом, ко.іи і той ще є. 

Пішла Маруся у кімнату, і винесла на деревяній тарілочці два 
рушники довгпх та мудро вишитих, хрест на хрест нокладених, 
і положила на хлібові святому, а сама стала перед образом, та 
ії вдарила три поклони, далі отцю тричі поклонилася у ноги і по- 
цілувала у руку, і неньці також; і узявши рушниіси, піднесла на 
тарілочці перше старшому старості, а там і другому. Вони, уставши, 
теж поклонилися, узяли рушникп і кажуть: 

— Спасибі батькові і матері, що своє дитя рано будили і до- 
брому ділу ВЧИ.ЛИ. Спасибі і дівочці, що рано уставала, тонко пряла 
і хорошенькі рушники придбала. 

Повязавши собі один одному рушники, от староста й каже: 

— Робіть же діло з кінцем, розвідайтесь з князем молодцем: 
ми, приведені, не 3-так виноваті; вяжіте приводця, щоб не втік з хати. 



От матп й каже: 

— А ну, доню! Тп-ж мені казала, що на те но 'нятінкам за- 
робляла, щоб шовкову хустку нрпдбатп та нею неню звязатп. Тепер 
на тебе неня напала, що не усіх повязала. 

Винесла Маруся зашсць хустки шовковиії платок. красний та 
хороінип, як сама. Наум їй і каже: 

— Цьому, дочко, сама чінляй, за пояс хустку затикай та до 
себе нрптягап. та слухай його та шануй, а тепер його й поцілуй. 

От вони й іюцілува.іись. а Василь і викинув Марусі на талірку 
цілкового. 

Після цього староста зве.лів посватаним, щоб кланяджсь перш 
батькові у ноги тричі, а як поклони.іись утретє та й лежать, а батьк(^ 
їм і каже: 

— Гляди-ж, зятю! Жінку свою бий і уранці і увечері, і вста- 
ючи і лягаючи, і за діло і без діла, а сварись з нею по усяк час. 
Не справ.іяй їй ні плаття ні одежі: дома не сиди, таскайся по шин- 
ках: то з жінкою у парці і з діточі:ами як-раз підете у старці. А ти. 
дочко, мужику не спускай і ні у чім йому не поважай; коли дурний 
буде та поїде у поле до хліба, а ти іди у шинок, пропивай останній 
шматок, пий, гуляй, а він нехай голодує: та і в печі ніко.ли не 
клопочи, нехай павутинням застелиться піч; от вам і уся річ. Ви не 
маленькі вже, самп розум маєте, і що я вам кажу і як вам жити, 
знаєте. 

А староста і крикнув: 

— За таку науку цілуйте, діти, батька в руку. 
Поці.тувавши, покланялись матері теж тричі. Мати не казала їм 

нічого; їй закон велить, благослов.іяючи діточок, тільки плакати. 

Далі староста сів і каже тричі: ..Христос воскрес!" А старі 
йому у-в одвіт теж тричі: „Воістину воскрес!^ 

Старости кажуть: ..Панове сватове!" А свати кажуть: „А ми 
раді слухати." 

Старости кажуть: „Що ви жадали, то ми зділа.ли: а за сії речі 
дайте нам горі.іки к-речи." А старі й кажуть: „Просимо милости на 
х.ліб. на сі.іь і на сватання.'' 

Після цього посватаних і посадили, як звичайно, на покуть, на 
посад. Батько сів біля зятя, а матп. звісно, поралась сама і страву 
на стіл подавала, бо вже Марусі не годилося з посаду уставати. 
Старости сіли на ослоні, біля сто.іа. 

Поки мати страву носи.іа, батько став частувати старостів 
Перший староста покуштував, покрутив головою, поцмокав, та й каже: 



— 59 — 

— Штьо це, сватушка-пануиііса, за наїштки? Скільки ми по 
світу ні їзжали. а таких нашітків і не чували і не видали і не 
куштували. 

— Це ми таке для любезних сватів з-за моря придбали, — 
каже Наум і просить: — Ось нуте-ж, усю покушапте. Зверху хороша, 
а на споді самиі! гарниі'і смак! 

Винив староста, зморщився, закректав та й каже: 

— Від ид.ого зразу почервонієш, як мак. Глядіте лишекь, сва- 
тушка-панушка : чи не напоїли ви нас таким, що може іі на стіни 
поліземо ? 

— Так що це ви на нас з пенею ? — казав Наум, — тут таки, що 
мудре само по собі, а то ще ось-що : ішла баба від Ляхів, та несла 
здоровя СВ1 міхів, так ми у неї купи.іи, сім золотих заплатили, та 
в напиток пустили. 

А староста п каже: 

— Ну, що мудре, то вже справді мудре! А ну, товаришу, 
попробуй і ти. та й скажи, чи пи.іи ми таке у Туреччині або хоч 
і в Німеччині, та і в Рассе.ї не пивали цієї. 

Випив і другий староста, теж прицмокуючи, і теж примовляв, 
похваляючи. 

Проговоривши усі законнії речі, стали частуватись попросту, 
з своїми вигадками, а далі, ті.іьки що стали вечеряти, і обізвались 
дівчата, що Маруся ще за-видна просила до себе на сватання, і спі- 
вали, уходячи у хату, сюю пісеньку: 

Та ти душенько, наша Марєчко! 

Обмітайте двори. 

Застеляйте столи. 

Кладіте ложечки. 

Срібні блюдечїщ, 

Золоті мпсочіж: 

От ідуть дружечки! 

От 'гШ переспівали, та п поклонились низенько, та й кажуть: 

— Дай, Боже, вам вечір добрий, помагай-бі вам на усе добре! 
Стара Настя така вже радісінька, що Бог привів її діждати, 

одним одну дочечку просватати за хорошого чоловіка, та ще їй лю- 
бязного; землі під собою не чує, порається хутко і де та сила узялася, 
аж бігає від стола до печи, і страву сама носить і порядок дає. Ки- 
нулась зараз до дружечок і к'аже: 

— Спасибі! просимо на х.ііб, на сі.ль і на сватання. 



60 



Та й усадила їх по чину, від Марусі скрізь ио лаві, та й каже: 
— Сідайте, дружечки, мої голубочки! та без сорома брусупте, 

а ти, старосто, їм батуп! 

Так дівчатам вже не до їжі: одно те, що стидно при людях 

їсти, щоб не сказали люди: „ото голодна! мабуть дома нічого їсти, 

так бігає по чужим людям, та й поживляється : он, бач, як запихається" ; 

а друге й те, що треба своє діло справляти; та не бравшись за 

ложечки і заспівали: 



Ой чому, чому 
У цім новім дому 
Так рано засвічено? 

Марєчі:а встала, 
Косу чесала. 
Батенька поражала: 



„Порадь мене. 
Мій батеньку. 
Кого в дружечки брати?"* 

— Бери, доненько. 
Собі рівненьку. 
Щоб не було гнівненько. 

Садови, доненько, 
І вище і нижче, 
А свою родиноньку ближче. 

Як же побачи.іи, що стара Настя від такої жалібної нісні, по- 
кинувши поратись, стала тяжко плакати, так вони стали співати инпшх. 

Де-ж був селезень? 
Де-ж була утінка? 
Селезень на ставку. 
Утінка ■ на плавку. 
А тепер же вони 
На однім плавку. 
Та їдять же вони 



Дрібнії калачі, 
У мед умочаючи, 
Маком обсипаючи. 



Дрібную ряску. 

Ой пють же вони 

Холодную воду. 

Де-ж був Василько, 
Де-ж була Маречка? 
Василько у батенька, 
Марєчіса у свого. 
А тепер же вони 
У-в одній світлонці. 
Ой пють же вони 
Зелене вино, 
Та їдять же вони 



Та в неділеньку рано 
Чогось тое та море гра.ло: 
Там Марєчі:а та потопала, 
К собі батенька бажала. 
А батенько та на бережечі;у, 
в човничок і веселечко: 
„Потопай, моє сердечко ї^" 

Та в неділеньку рано 
Чогось тоє та море грало; 
Там Марєчка та потопала, 
К собі матінку бажала. 
А матінка та на бережечісу, 
Є човничок і веселечі:о: 
„Потопай, моє сердечко!'' 



І 



— бі- 
та в неділеньку рано 
Чогось тоє та море грало; 
Там Марєчіса та потопала, 
К собі Василька бажала. 
А Василько та на бережечку, 
в човничок і веселечісо: 
„Не потопай, моє. сердечко!" 

Далі дівчата, бачучп, що просватані собі сидять і опріч себе 
нікого не бачуть і нічого, п;о біля них робиться, не чують, захотіли 
їх зачепити і повеселитп. та іі заспівали: 

Та в саду соловейко не щебетав, 
Тим Васи.ль Марусі не цілував: 
Як же соловейко защебетав, 
Василько Марусю поці.іував. 

Тут усі зареготались на усю хату, і Наум напавсь, щоб таки 
діти поцілува.лись, а їм те і на руку ковінька! . . . Да.іі дівчата, 
буцім-то жартуючи, і заспівали: 

Та ти душечко, наша Марєчко! 

Ламліте роженьку, 

Сте.літь дороженьку. 

Щоб мягко ступати. 

На двір танцювати, 

З скрипісами, з цимбалами 

З хорошими боярами. 

Як же вслухався у це Наум, та як розходивсь! Притьмом: давай 
музику, та п давай! Нігде дітись: побігла моторніша із усіх, от-таки 
Домаха ТретяЕІвна, до скрипника, та й прикликала його. Батечі:и! 
ПІДНЯ.ТИСЯ танці, та скоки, так що ну. Набігла повна хата людей, 
як иочу.іи, що старий Дрот та просватав свою дочку. То ще мало, 
що у хаті, а то й около вікон бу.іо багацько, так і зазирають; а бі.ля 
хати дівчата з парубками носяться, дівчата дрібушки вибивають, 
парубоцтво гопака гарцює, батько з матірю знай людей частують: 
така гульня була, що іфий Боже ! Трохи чи не ' до світа гуляли. 
Тільки Василь та Маруся нікого не бачили і дивувалися, що так 
швидко народ розійшовся. За голубленням та за милуванням не 
счулися, як і ніч минулася. 



— 62 — 

8. Ярмарок. 

(З оповідання: ,, Солдатський патрет''.) 

А ТИМ часом позіходилося народу вже чимало! Такп куди оком 
не глянеш, то усе людп, усе людп, як сарана у нолі. І чого-то туди 
не понаносилп або не понавозпли! Такн такпп ярмарок, що неначе 
в ХарьЕОві об Пречистій: усякого товару, якого тільки подумаєш, 
усе є. Чп груш? так і на возах група і в міпшах груигі, і купами 
груші: прийди, торгуй, скільки тобі треба, та з якої хоч купи і скільки 
хоч коштуй, ніхто тобі і не поборонить. А там Москва з лаптями та 
з лиі:амп: були в них і зіиски, ложт:и і тарілки розмальовані: були 
п решета, і ночовки, діжі, лопати, сівці; черевики, чоботи з підковами 
і німецькі, тільки гвіздочказш попідбпвувані. Тут Суздальці з богазш 
та з книжками завалящими: а побіля їх сластьониця згрубкою: тільки 
спитай, на скільки тобі треба сластьоних. ' так живо підніме пелену 
та й зніме стару онучу, що нею горщик з тістом накритий, щоб, 
знаєте, тісто на холоді не нростивало, і затим під пеленою у себе 
держить; от пальці послинить, щоб тісто не приставало, та й упщпне 
тіста, та на сковороду в олію, аж шкварчить! та зараз і пряже й 
подає, а вже олією не скупиться, бо так з пальців і тече, тільки 
знай обсмоктує. Тут-же біля неї продавалася терта табака і тютюн 
у напушах, а там залізний товар: підкови, гвіздочки, сокири, піддіски, 
ухналі й усе, чого треба. А тут вже лавки з красним товаром для 
панів: струковатпй перець на нитках, родзинки, фиґи, цибуля, усякії 
сливи, горіхи, зшло, медяничіш, свічки, тараня ще по весні з Дону 
навезена, і суха і солона, кавяр, оселедці, яловичина, ніжки, шпильки, 
голки, гаплики і для нашого брата свинина. Дьоготь і в шерітвасах 
і в мазницях, щ)одавались і самі квачі: а побіля їх стояли бублики, 
буханці, горохвяншлИ, гречаники, носили у ночовочііах печеню шмат- 
ками покраяну: на скільки тобі треба, на стільки й бери. А там 
купами капуста, буржп, морква огородна, а хатньої наші жінки не 
продають, держать про нужду на напіу голову . . . цур їй! Тут-же 
був хрін, ріпа, картоплі, що вже швидко хліб святий з світу божого 
зженуть. А тут з Водолаги горшки, кахлі, миски, иокрипіки, глечики, 
і:ухлпки . . . та я-ж кажу: нема того на світі, чого не було на тому 
ярмарку, і як-би грошей до сина, то наі:упив би усього, та п їв би 
цілісінький год! А що ще обіддя, коліс, війя, двій.ла, .люшні! Були 
й свити простого ^-разівського і мильного сукна; були кожухи, усякі 
пояси, шапки і козацькі і кап.лоухі. Був і дівчачий товар: стрічки, 
скиндящш, серги, байові юпки, плахти, шиті рукави і хустки. Жіноцькі 



63 



ОЧІПКИ, серпанки, запаскп, кораоликп, рушники і шиті з мережкаіШу 
щітки, г|)ебні, днища, веретена, сіль товчена, г.інна жовта, запонки 
головяБІ, перстві, черевики, аж утомишся, розказуючи. Чого-то там 
не було. 

А проміж такої пропасти товару, що то народу було! крлй 
Зіати Божа! Ще трохи чп* не більш, ніж на Воскресення у-в утрені, 
яі; Христа дочитуються, або на Йордані, так що іі протовпитись не- 
можна. Топ купує, топ торгує, той божиться, топ приціняється, топ 
спорить, топ товариство скликає, топ на жінку гукає, ті лаються, 
ті йдуть могоричі запивати; жіноцтво щебече, усі разом розказують 
і ні одна не слухає: старці співають .Іазаря, кобили ржуть, колеса 
скриплять, той возом їде та крпчпть: .,по-глпну, по-глину!'" а на- 
зустріч йому викриі:уе: „по-горшки, ио-горшки!" Діти, погубивши 
матерів, пищать, таж скавучить собака, там придуши.іи порося, впсчпть 
на ввесь базар, а свиня, хрюкаючи, пробірається проміж народом; 
там перекупки хватають за поли ігарубків та школярів. „Ходи св)ди. 
дядюшка!" кричать: ., візьми в мене, паничеиьку! От бублигси гаря- 
ченькі, з мачком! от паляниця легесенька, ті.іьки що з печи! ..." 
та-та-та-та-та п'не розбереш, що вони там і крпчать, бо усюди го- 
монять, стукотять, крпчать . . . точнісінько як у млині, як на всі 
меле і товче! А там чути, скрипка грає з цимбалами: Матвій ІІІионь 
та продав сі.ль, розщптавсь і грошит:и вчистив, та п наняв троїсту 
і водиться з нею но ярмарщ. Вже й шайки кат-ма, десь кинув її 
на когось та й відбіг. Іде і співає, а де калюжа, тут і вдарить 
тропака. Забризкався, зах.іюстався . . . еге, та не мішай йому! він 
гуляє. У-в одній руці пляїика, а у другій чарка; кого ні -зустріне: 
.,ІТпй, дядюшка любезний! пий! Матвій Шпонь гуляє! ппй у його 
голову, щоб ти подавивсь! будь здоров на зіногії літа!'' Впне і частує 
його: КО.ЛИ той не схоче, так додолу горілку виллє, а його лає, лає, 
та й стане другого частувати; оце-ж ще не зовсім допив з п.іяпіки, 
зараз н.іяшку об землю і гукає: ., Шинкарю! подавай Шпоню знов. 
Музика, ^зай!" та й піпшов далі. Іде, побачив дігтярів — шубовсть 
у Біерітвас з чоботя:\ш зовсім і кричить: „Дігтярю! не журись! ПІионь 
відвічає гроїипма." Та й викине йому з кишені повнісіньку жменю 
грошей, а сам знову крпчпть: .,Не абедно? Не мішай же! Музика, 
грай!" Та й стане хлюпатися у дьогтеві, як мала дитина у ка.івгжі. 
Що то, як Ч0.10ВІК у щасті та у радости! чого то він не впдріає! 
Нічого не жалує і ні об чім не жалкує! 

А там чутп, ведмідь реве і танцює, а Циган викрикує: .,А-ну, 
Гаври.лку, як старії баби пя:ні валяються?" Циганка ворожить та 



— 64 — 

приговорює.: „і щаслпвпп, уродливий, чорнява молодиця за тобою 
вбивається; положи-ж пяташіа на рученьку, усю правду скажу . . .^^ 
Циганчата танцюють халяндрп та кричать не своїж голосом, мов з них 
чорт лика дере. Старий Циган туди-ж з своєю шкапою. Знай, божиться 
і жінкою і дітьми, та проклинає свою душу і батька і матір, а все 
затим, пі,об стару, сліпу, сапату і з вибитою ногою кобилу продати 
замісць молодої, здорової. Та як обстутлять нашого брата циганське 
навождення, так не знаєш, п];о й робити. Як напустять мару, так 
і сам бачиш, п];о шкапа трьох денежок не варт, та ті.лькп дивишся 
та лупаєш очшіа і не знаєш, куди від них дітись. Топ божиться, 
другий суне тобі у руку оброть з шкапою, третій тягне з твоєї 
кишені хустрсу, де гаманець з грошшіа завязанпп, а цей уже і здачі 
дає, та усі гуртом волочуть тебе під ятку могоричі запивати. Так пі,о. 
я-ж кажу, поки схаменешся, дивись, хотів своє ледаиі;о продати, 
а прокляті Цигане всунули тобі в руку таку патш:у, ш;о п скипка.ми 
гидко узяти, та за таку ціну віддали, ш,о можна-б, бува, і вола 
купити; та ш;е-ж за мої гроші і горі'лку купували і пили, а далі, за- 
місць дяки, у вічі насмія.лись: » Шкапа твоя," кажуть, „трохи, чоло- 
віче, не добачає; так купи їй окуляри, та й почепи на очі, як паничі 
у городі носять, то ще потягне ..." 

Отаке-то там було, п];о й розказати усього неможна. І усякий 
народ, хто там ні був, и];о йде, біля того со.лдатського патрета, усяі: 
шапку зніме, та й скаже або добридень або „здрастуйте, господа 
служба!" А служба нічичирк; стоїть собі гарненько, ,і па.льцем не- 
кпвне і очима не поведе і усом не моргне. Такп ніхто, ніхто не 
вгадав, що то нама.льованпй. — А Кузьма Трохшіович, сидячи у 
своїй ятці, бачив цеє все та й думає: Добре наше ді.ло: побачимо, 
що далі буде." 

Аж ось. де узявся со.їїдат, та вже справжній солдат і живісінький, 
от яі; ми з вами. Ходить він по базарі, визирає, визирає, — і вже 
один рушничок у молодички з купи і вчистив і у кишеню запакрав : 
стягнув у чугуївської нерекупкп бумажну хустку, таку, що гривень 
шість стоїть, відрізав з воза і вінок цпбу.лі і зараз за півціни й про- 
дав, та усе так хитро та мудро зробив, що жаден ^хазяїн і не 
счувсь. Далі прийшов, де груигі продають; бачить, що при возах самі 
хлопці, та й ті роти пороззяв.ляли і дивляться на ведмедів. Він такії 
й положив руку на мішок — ■ ніхто не бачить; потягнув його до 
себе — ніхто не бачить; положив гарненько на плече — ніхто не 
бачить ... та, не озираючись, і чкурнув, куди йому треба! Аж ось 
кинулось хазяйство, бачуть, що Моска.ль без спросу узяв повнісінький 



V. 



65 



жішок груш та й пре його, мов своє, разом гукнули на нього та н 
побігли за ним у догоню. Не хитрий же й Москаль! Чим би на- 
втікача, а він іде собі любешзко, мішок з грушами несе та й мугиче 
собі під ніс пісеньку; а тут його за мішок сіп! „Нащо ти груші 
узяв, сякий-такий сину?" питаються його у-в один голос. Стоїть 
сердега, очі вивалив, мов баран, далі озирнувсь та й каже: „Нєшта 
то ваші груші-ста?" — „Адже-ж не чиї, як наші!" А він як крикне 
на них: „Ах, ви, хахли безмозґлпї!" (і зараз лаятись! ш,об то перше 
розпитати, та тоді-б уже і лаявсь, скільки хотів). „А за чим ви," 
каже, „мені тагда не сказа.іи, как я з воза мішок узяв?" та до них 
з пенею: „Ви", каже, „зіваєте по старанам, а я вот ніс, ніс, да 
вота как умарилса, да амуницю патьор. Вот виш мундєр запачкал; 
давай сюда дєньїі на впчистку." Наше хазяйство щоб то і сюди і туди, 
так де-ж! ні приступу, та ще й лає. А да.іі ухопив за комір, і тягне 
і кричить: „Давай на впчистку та за праходку; я казьонний мундєр 
патьор і сапаїи тантал, давай та і толька!" Наші ні відхристяться 
ні відмоляться: „Ц}^ тобі," кажуть, „батечісу! Зділай милость, го- 
спода служба, візьми собі і груші з шшком, тільки — ц)ф тобі! від- 
чепись і пусти!" Так де! Так репяхом і узявсь і каже: „Менє чу- 
жова не нада; не хачу ваших груш, а подай майо!" Що тут на 
світі робити? Іще таки подумали сяі:-так, щоб вивернутись: хотіли 
йти до волостного нравленія, так Москаль не тії співає: „Воп мая 
каманда!" та й показує на солдатський натрет: „Пайдьом ік ньому." 
Наші бачуть, що непереливки, страшно! кинули йому иятиалтинного 
— так ні : веди до ятки, постав за • проходку кварту водки. Нічого 
робити, поставили, аби-б відчепивсь та не вів до солдата, що з оружжям 
стоїть. Як же опісля розслухали та роздивились і відгадали, що то 
солдат малііований, так аж об поли вдарили руками, та — фіть, фіть ! 
посвистали, та й пішли до возів. — А Кузьма Трохимович у своїй 
ятці сміявсь, сміявсь, що аж качається, а далі каже : „ Ох ! " та й сів, 
яложивши руїси, приглядатись, що ще буде за кумедія. 



9. Конотопська відьма. 

(З оповідання.) 

Смутний і невеселий сидів собі на лавці у новій світлипд, що 
відгородив від противної хати, конотопський пан сотник Микита 
Уласович Забрьоха. Хоч парень собі і чепурний був, а тут і у не- 
діленьку святу не брав білої сорочки, та й — прощайте у цім 

XI Читав ка. 5 



— 66 



слові — китаєвих синіх шташв на нш не знімав, так сердега у них 
і ночував, рад-рад, що за північ допхався додому; а там чп заснув 
чи ні, вже його, ще сонце не сходило, збудпли. Зараз схопивсь^ 
випозіхався, вичухався, помоливсь Богу, нюхнув разів тричи кріпкої 
роменської табакп, прослухав, що йому читали, дав порядок і, зостав- 
шись сам у світлиці, сів на лавці. Голова йому нечесана, чуб не 
підголений, пика невмпта, очі заспані, вуси розкудовчані, сорочка 
розхрістана; крап його на столі люлька і гаманець, каламарь, гребінець 
і повна карватка ще торіпшьої дулівки, що ще з вечора наточила 
йому Пазька у пляшку, а він, хоч і насипав у карватку, щоб то, 
знаєте, з журби випити, та як зажуривсь знову, та й забув, так 
і ліг та й заснув; та й тепер, уставши, не дуже на ту дулівку 
квапився, бо ще нове лихо зовсім його сь*рутило, і він і сам себ& 
з журби не тямив. 

Яке-ж то там йому лихо зіклалося, і від чого така журба його 
узяла? Але! тривайте лшпень, я вам усе розкажу: і відкіля він так 
пізно щ)пїхав, і зачші не дали йому добре й виспатись. Ось кете 
лшпень табакп, в кого міцніша, та й слухайте. 

Пан сотник Уласович був чесного і важного роду. Таки хто 
скільки не зазнає, то сотенною старшиною усе були Забрьохи; а діди 
і прадіди Мпіситові усе були у славному сотеннозіу містечкові Коно- 
топі сотниками, так від отця до сина так сотенство і переходило^ 
От як і старий Улас Забрьоха, таки сотник конотопський, як помер 
— і що то жалкувало за ним козацтво ! та таки й усі люди, і старе 
і мале, усі плакали. А як ховали, так труну його несли через усе 
село на руках, мов дітського батька, та біля церкви й поховали 
і добре на усіх обідах помяну.ли. Як же відші.іи сорочини і громада 
зібралася на пораду, кого начпнити сотником, то усі у-в один голос 
так і гукну.тіп: ,,А кому-ж бути? Уласовичу, Забрйошенку; якого нам 
лучшого ськати?" Отак-то і настановили його сотником і став він 
із Забрьошенка вже й сам Забрьоха. 

От він, поховавши батька, сюди-туди оглядівсь, аж вже йому 
годів двадцять пять; нігде дітпсь, треба женитися, треба дівки 
ськати. Батько бо його, старий Улас, був собі скупенький, і коли 
було Микита, як візьме його за серце, стане батька прохати, щоб 
його оженив, то старий насупить брови, зпрне на нього сторч та 
й скаже : 

— Нехай лишень виясниться, бач нахмарило. Який тепер сякип- 
такий син жениться? Бач, хліб дорогий, ио иять алтин мішок, та й 
тісно нам буде, як тобі жінку візьмемо: тільки і є, що хата з кім- 



07 



натою, та через сінп протдвна хата, та п годі; де жені вас шститп з діт- 
ворою, що вже знаю, що так і обсипле. Нехай лпшень опісля подумаємо. 
То було Микита почухається та з тим облизнем і піде. Тепер 
же, як старий вмер, йому своя воля. Зараз узявши противну хату 
перегородив, от йому є й світлиця, 6 й простір. Далі став дівки 
ськати, і сів думати. Вже на яку-то він не думав? Перш би то таї:, 
що й де! зараз на чершігівську протопопів ну закинув, та й сам 
злякавсь від нерівні: одної одежі на два во-зи не вбереш, а намиста, 
кажуть, мірками батько відсипле; та таки і нічого, там і богослови 
І їли печені гарбузи, так нашому братчику нічого туди квапитись. От 
'він і спустивсь нижче; перебірав, перебірав, думав, думав . . . далі 
іяї: сплесне у долошки, тг загомонить сам собі у хаті: ,,оце так, 
І оце 'моя! хлопче, сідлай мерпцй коня!" Чи зібравсь чи ні, мерщій наш 
Уласович сів на коня і, як затупотів, так тільки що оком його заздрипі. 
Куди-ж то він так потяг пруді:о? Еге! колись-то, десь-то на 
ярмарку бачив він хорупжвну Олену, от що на сухій балці хутір, 
прозивається Безверхий. Він, дивлячись тоді, дуже дивувався, що 
дівчинка й молоденька, а купує борошна багацько; а як став розпи- 
тувати людей, так йому й розказа.іи, що у неї нема ні батька пі 
матері, а тільки самий брат, що вона хазяйка невсипуща, сама 
і коло коров, сама і у по.їїі при косарях і при 'лсенцях, а зімою 
у винниці сама доглядає і це борошно скуповує на винницю. Брат її 
хорунженко, хоч парень і молодий, та не хоче :кенитись, а дума 
у ченці, бо як був недуж, так обіцявсь: ,,колп,'' ка:ке, ,, видужаю, 
то піду у ченці, віддавши сестру заміж." От і видужав, і дожидає 
доброго чоловіка, щоб йому і господарство і сестру віддати, і вжн 
ні до чого йому діла нема, усе тільки книжки читає, а Олена за 
нього усюди по господарству поворочується. 

Отуди-то потяг наш пан сотник Забрьоха. Не взяв же його 
й чорт на вигадки! Чує кітка, де сало лежить: одно те, що дівка 
здорова, молода, огрядна, чорнобрива, повновида, а худоби-худоби — 
так, батечки! свій хутір, лісок, винничка, млинок, вітрячок, а ско- 
тини та овечок — так нічого й казати! І усе те їй достається. Затим- 
то так наш Уласович і поспішає, що й коневі не дасть дихнути, 
і сам, не обідавніи, тридцять семисотних верст, іще з гоном, не 
'шочиваючи, переїхав і як добіг до того Безверхого хутора і устав 
і коня бі.ія хорунженкової хати, то так і хитається, мов пяний. 
1 я-ж кажу, що він і пе обідав нігде. 

Поздоровкавшись з паном хорунженком і посідавши у хаті, от 
іаші і розговорились проміж себе і признались, що ще й батьки їх 



^- 68 — 

п])омеж себе дружплп, то і Ьі треба не цуратись одпн другого. Далі 
хорунженко питав пана сотника, що куди його Бог несе і зачші? 
Зараз наш Уласович і став брехати, бо старі люди кажуть: тільки 
що ще задумаєш свататись, то й станеш зараз брехати, і що без 
брехні жоден чоловік не сватався. Отже-ж то сотник і каже, що 
буцім-то йому треба брагу д.ля во.лів нанятп на згіїу (а ще де та 
й зіма? іще тільки петрівка йде), так він почув, що у пана хорун- 
женка у винниці барда добра і добре скотини доглядають, приїхав 
нанятп і сторжптись. 

— Не знаю я цього діла і ні в віщо не мішаюсь, про те 
сестра знає, — сказав йому на одвіт пан хорунженко, 

— А де-ж Иосиповна Олена? Може-б, бува, її пок.іика.Т0:, то 
мв з нею і скінчаємо ді.іо, — казав Забрьоха. 

— Але! сестра у полі, поїха.іи там трошки пі)осця посіяти, 
так вона доглядає, бо вже без неї ніхто нічого не тямить зробити. 
А ви. Уласович, не скучайте, вона над вечір і буде. Поки вона 
вернеться — дівко! — а вточи .диш сіивянки! — то ми по ку- 
хличку, по другому впнемо. Та вже вп у нас, пане сотнпку, і зано- 
чуйте, бо вже не рано, — сказав хорунжешю. 

— Панська воля! — одвіт дав Микита — і радесенький собі. 
От як ВЖЦІДИ.ЛЕ вони самотужки глек сливянки, а далі і тер 

нівки покуштували чи-трохи, щзибігла і наша Олена з по.ія. Бачить, 
що чужий чоловік, зараз мотнулась, звеліла із ставка потягти кара 
сів і загадала вечерю варити; сюди-туди шатнулась і увесь порядок 
дала, що й назавтра робити і кому, куди і за-чим їхати, а да.т 
одяглась таки .любенько, як звичайно панночці, та ще й хорунжівні: 
до старенької плахти та почепила .люстринову запаску, одягла теи 
шовкову юпку, та на шию дукат на бархатці, та червоні черевичкт 
узяла, а на голову хорошу стрічку поклала, та й вийшла і ноісло 
нилась панові Уласовпчу низесенько. 

Наш Забрьоха як побачив таку панночку, що не тільки щ< 
з роду не бачив такої, та вона йому і не снилась така, та аж за 
д})іжав і не тямить уже, що йому і казати, та вже хорунженк 
нагадав, та й каже: 

- Отже, пане сотннку, вам і хазяйіча; радьтесь із нею, вон 
усьому голова. 

Так що-ж бо наш Уласович? ЬІі пари з уст. Да.лі принявсі 
мнявкав, 5{нявкав, та й начне про воли, а кінчає про голуби, дум£ 
об барді а скаже об тернівці, та як замовк та п замовк, та зна 
слпнку ковтас, дивлячись на таку кралю. 



— 69 — 

Олена собі дівка боіїка була. Хоч пан сотник і сюди і туди 
загинав, а вона його зараз розчухала, що він таке є і за-чпм 
приїхав, так же й каже йому і говорить: 

— Добре-ж, паниченьку; допивайте-ж на здорова тернівочку, 
та повечеряєте, та ляжете спати, а завтра дасть Бог світ, дасть 
і совіт, то й порадимось, що треба робити. 

Забрьоха, почувшп це, та аж сам не стямився від радощів; 
думає: от діло і зовсім, завтра тільки рушники брати! та за кухлик, 
та давай знов смоктати з паном хорунженком, що у ченці збірається, 
а таки цього діла не кидається і ще й дуже полюбля. 

Олена таки частенько до паничів увіходила, так буцім за яким 
ділом, а тільки щоб більш розглядіти Микиту Уласовича, що воно є; 
то як увійде та поведе очицями, що як терен-ягідки, на пана 
сотника, то в нього язик стане мов повстяний і не поверне його, 
^а сам аж палає. Полагодивши вечерю, вона вже більш і не входпла; 
самі паничі повечеряли і, докінчивши глек з тернівкою, пан хорун- 
женко хотів уже йти спати, аж ось наш Забрьоха понлямкав, ви- 
кашлявсй, поцмокав, потер уси, та й став, ту рацею казати, що йому 
дяк скомпонував вже давненько для такого случаю; от і ка:ке: 

— Ось послухайте, паничу Йосииовичу, що я вам скажу: несо- 
размірно суть чоловічеству єдинопребпвание і в дому і у господарстві, 
Всяі:оє дпхашіє шанується у двойстві; єдино чоловікові на потребу 

І пояїи жону і іміти чада. І аз нижайишй возиміх сию мисль і неу- 
I кротимоє желаниє. Пламень мя раждижает і не отіду, дондеже не 
'совокуплюся з ліпообразною, превелебнішою Кат ... Та й замовк. 
Це то йому дяк таке списав, як він, було, думав залицятися до про- 
' топопівни з Чернпгова, і Забрьоха дочитав до самого кінця так, як 
було тоді на память витвердив; та як згадав, що хоруншвна не 
] Катерина а Олена, і не превелебна, а так панночка, от того-то й за- 
мовк, та ні тудїї ні сюди. 

Хорунженко зовсім, було, дрімав, а на цю рацею прислухавсь, 
прислухавсь, та й каже: 

— Що бо ви, папе сотниЕу, оце говорите? Щось я нічого не 
второпаю. Чи не після тернівки оце ви такі стали? 

Зітхнув Уласович та й каже: 

- Бодай його писала морока! Це мені таке написав наш вос- 
кресенський дяк. 

— Та що воно таке є? — спитав Йосипович. — Чи це вірша, 
чи що? 

— Але! я й сам не знаю, що воно і для чого, — каже Забрьоха. 



— Так нащо-ж вп мені протпв ноші таке говорите? Мене 
вже я-за плечей бере. 

— Та я-б і не говорив, так лжхо щзшіало! 

— Та яке там лихо? Кажіть иівпдче, спати хочу. 

— Але! кому спатп, а кому п ні, — сказав Уласович, та 
зітхнувши важко, поклоппвсь хорунженку низесенько, та й каже: 
— вітдапте за мене 0.іену, сестрицю вашу! 

— Ио! — сказав хорунжешсо, задумавсь, став чухати поти.іицю 
і плечі і спину, а далі каже: — Побачу, що сестра скаже, нехай до 
завтрього; лягайте .лишень спати. — Та п пішов від нього. 

Ліг наш Забрьоха спатп, так йому і не спиться; жде світа, не 
діжде, пі;об швидче йому почути, що скаже Олена. Ну, сяк-так дожда.лпсь 
світа, повставали паничі і позіходились. Зараз пан Уласович і питає: 

— А що-ж вп мені, паничу, скажете? Чи наша річ до діла, то я-б 
побіг мерицп, та з старостами і явивсь сюди закон сповнитп. Кажіть бо! 

Сопить наш хорунженко і нічого йому не сказав, ті.іькїї гукнув 
у кімнату: 

— А ну. сестро! дай нам поснідати, що ти там придбала. 
Вийшла з кімнати наіімичка, поклонилась, та п постановила 

на сто.лі перед паном Уласовичем на сковороді . . . неченпй гарбуз! 
Як розглядів паш Забрьоха таку пинхву, як скочить із-за стола, як 
впбг/Кпть з хати! аж тут батрак уже п дерікить його коня, і вже 
осідланого; він мерицп на коня, та навтікача по-біля хат, ті.іькп 
й чує, що .люди з нього регочуться; йому ще п більш стидно, ще 
й більш коня поганяє, та як вибіг з хутора, розглядів: що за не- 
добра мати? щось тиліпається на шиї у коня! Ко.ли-ж дивиться — 
вірьовка: потягнув тую вірьовку — аж і тут гарбуз сирий прп- 
чеплепий ! Кинув його аж геть, а сам за нагайку, знай коня поганяє, 
знай поганяє. Одно те. що сором, а тут і такої дівки жалко, та 
ще-ж ні ївши ні пивши! От уже наш Уласович і додому з гарбу- 
зом так біжить, як біг до дівки, думаючи рушники брати. І самому 
лихо, і кінь морений, так насилу, наси.лу допхавсь додому аж 
опівночи і мерпцй .ліг спати. 

10. Перекотиполе. 

(З оповідання.) 

Іде Трохим так собі, йде, поспішаючи додому, щоб радість 
їм щшнестп, що Бог щастя дав, і вже верстов з нятьдесят зосталося 
йти до села свого ... як зирк: доганяє його . . . хто-ж? Денис! Як 



— 71 — 

уздрів його Трохим, так і руки і ноги опустилися, і у животі похо- 
лонуло, серце так і трепечеться, і душа щось недобре почула. Не 
яійтись з ним неможна; по одній дорозі йдуть. Піти іпвидче, щоб 
не нагнав, поки до села; а у селі можна перзсидіти день, поки він 
далеко зайде; так Трохим бо, стільки пройшовши, вже и[)итомився, 
і як би не поспішав, Денис його нажене, бо він здоровіший і при- 
вичний більш ходити. 

Бачить Т])охим, що нічого робити, подумав: ,,Що-ж? Божа 
воля! не буду з ним іти, буду собі окреме держатись; буду при- 
ставати, не поспішаючи з ним, то він і одвяжеться від мене." 

Іде, йде, як ось Денис і наздогнав його ; вдарив по плечах і каже : 

— Здоров, товаришу! Не втік од мене? 

— Здоров, Денисе? де це ти взявся? 

— А ти думав, що Денис ул:е став безді.іьниі:ом, піде на ка- 
торгу, так оце швидче біжиш додому розказати про мене, що я попався! 

— Господь з тобою! Яка мені нужда до тебе? Я й сам жал-, 
кував, побачивши тебе у такій нужді. 

— Жалкував? ти? 

— Далебі, що жалкував. Ні ти мені нічого, ні я тобі ніколи; 
так чого-ж нам? Скажи мені на милость, як ти викрутився? 

Тут Денис так глянув на Трохима, що у того усі жижки за- 
дріжа.ли і в душі похолонуло. Да.їїі і каже: 

— Викрутивсь? Коли-ж на мене напрасно сказали! хіба не буває 
на чоловіка наговорів? 

— Як то без того! Ти-ж мене повеселив, що ти не був з ними. 

— Хіба-ж я злодіяка який? га? — грізно крикнув на нього Денис. 

— Та хто про тебе таке думає? Зг.лянься на Бога! 
І замовкли обидва, і мовчать, і йдуть укупі. 
Геть-геть Денис виять і одізвався до Трохюіа, та таким страш- 
ним голосом, неначе зовсім не він: 

— Ти думаєш, що я через твої замки пропав? 

— Через яісі замки ? 

— Через такі, що думаєш, я нічого і не знаю? 

— Бог з тобою! Я ті.льки чув про ці замки, та й забув зараз. 

— Забув?! Забудеш і справді. — І впять замовкли.. 
Ідучи так довгенько, переходили через невелшсе село. Трохим 

тут мав знайомого і хотів було зайти відпочити. „Не треба цього!" 
вже крикнув па нього Денис, а плохенький Трохим і послухав його, 
боячись, що як він був проти нього утроє здоровіїпий, так щоб 
не зробив якого худа. Так думав собі Трохим: „Не буду його сер- 



дити; буду шддаватися, нехай вередує, аж поки до своїх місдь 
дійду; тоді викручусь од нього." 

Перешедши те село, Денис звернув з дороги геть під лісок 
і Трохима покликав за собою. 

— Отут відпочинемо! -- сказав Денис, сідаючи під групіу. 

— Давай, чи є що в тебе? так пообідаємо або пополуднуємо. 

— А що в мене є? — сказав Трохим і дістав з торбинки 
хліба, тарані скільки та огірочків. 

Денис дістав із-за халяви ніж престрашеннип. Трохим, як по- 
бачив його, так морозом обдало. Денис розпорядкує, мов сам усе 
придбав : хліба відрізав собі попереду, а далі ткнув шматок і Трохи- 
мові. Теж і тарані собі луччої узяв, а де-що і огірків кинув, мов 
собаці, Трохимові. Цей усе терпить і мовчить, та думає: донеси мене 
тільки. Господи, додому! Цур тобі і зо всим! знати тебе не хочу. 

— Знаєш що, пане брате? — наївшись, став казати Денис. 

— Цур йому удень іти. Будемо удень віддихати: бач, як дупгно! 
Ніччю більш пройдемо, і далі станемо. Як оце відпочинемо, а ве- 
"їерком зорею та холодком ніччю мотнемось, так ми післязавтра 
і дома будемо. Лягай та спочивай, поки до вечора. 

Лягли хлопці. Заснули добре. Над захід сонце: прокинулись, 
пополуднували — і усе таки Трохимової харчі — і пішли. 

— У тебе, бачу, і нема нічого для дороги? — снитав Трохим. 

— А де я у чорта що візьму? Ко.їїи що й заробив було чого 
трохи, так ізтряс, у тім анахтемськім острозі сидівши; а заробити 
більш ти не дав. А було-б і на твою долю; гадки-б не мав! 

— Ти мені, Денисе, навдивовижу! Чи такий же ти був у нас 
у селі? Це ти, ходивши по усіх усюдах, набрався такого духу. 

— Цить, мовчи, не твоє діло! 
І замовкли, і йдуть. 

Через скільки там пройшовши, вже Денис впять і обізвався: 

— А що, товаришу? поперед усього жінці розкажеш, а там 
і до голови підеш, і по усьому селу будеш проповідувати, як Денис 
Лискотун хотів лавку обікрасти, і як ти остеріг хазяїна, і як Дениса 
з острога під калавуром водили к допросу. 

— Ні, Денисе! не знаєш ти мене. Це страшне діло, щоб про 
кого таке розказувати. Нехай тебе Бог у цім ді.лі простить, а ти 
покаєшся і покинеш скверно таке діло. Що-ж? спіткнувся та й сха- 
менувся. А розказувати не моє діло. Не тільки жінці, я й сам молю 
Бога, щоб я забув про це: бо, кажу, ти покаєшся. 



73 — 

А як-же? Вістиме діло, що покаюсь. Так і почну молебш 
наймати. Так грошей бо нема, не добувся; хіба ти мені даси? А що^ 
Трохиме! скажи по правді: багато тобі хазяїн дав за те, що ти про 
замки йому обявив? 

— Та не я-ж то обявляв, він сам дізнався. 

— Та як собі там знаєш, а вже вірно дав таки що-небудь. 

— Дав награждення, відпускаючи, цілкових з пару. 

— Та заробітних. Так скільки несеш додому? 

— Хто його зна! -- казав Трохим, а сам так і труситься^ 
боїться; бо ніч, їх двоє, і Денис здоровіший його. — Я таки гаразд 
і не лічжв: зложив та й пішов. 

— Мабуть багато, що ніколи було й перелігшій? Чи поділи- 
мося-ж зо мною? 

— Щоб то як? 

— Так як діляться, пополам. Чи може усі віддаси? От спо- 
лать би парень був, яі;-би усі віддав! 

— Що це ти, Денисе, говориш? — ледви вже промовив Тро- 
хим, бачучи, до чого вже діло доходить. 

— Та ну, цур тобі і з твоїми грішми, що мабуть у тебе їх 
до сина, що так злякався! Ти ще й це розкажеш, що я дорогою 
мав тебе обідрати! 

— Та зділай милость, не думай так про мене, Денисе! Я тобі 
казав, що нікому не скажу, і побожусь успм і заприсягну. 

— А-ну побожись! 

І Трохим почав божитися так, що аж страшно було слухати. 

— А заприсягни! — каже Денис і подав йому жменю землі: 
- - зїж оцю всю! 

Трохим, як з щирим серцем, не боячись нічого, і думаючи таки, щоб 
нікому ні слова не розказати, зїв жменю землі, усе потроху ковтаючи. 

— Ну так, тепер товариш. Тепер певен і я. 

Отак-то Денис усе заїдався з Трохимом. Чого-небудь, то й прп- 
вяжеться. Трохим же, як був собі плохіший, то усе й подавався, 
і таки не без того, що й боявся його, щоб чого не зробив йому лихого. 

Так ішли ніч: ранком скільки пройш.їїи, тут сонечко ще не 
дуже і піднялося, а вже стало кріпко пекти, то вони звернули 
у лісок, та й полягали спочивати. 

Як піднялося сонечко, що то вже жарило! Ні вітер не дихне 
і ніщо не колишеться, так-так, що ледви дихати можна. Наші хлопці, 
хоч і заснули було, так не можна ніяк і улежати! Як припече сонце, 
так місця не знайдуть. На взліссі сонце є, жарить: так вони за- 



74 



Йдуть у гущину, так там ще п гірш: ні відкіль прохолоди ніякої, 
тільки що зверху налить і малесенький вітрець не проходить. Зна- 
йшли воду, не відініоться; тяжко вже їм і дихати! Виконають кожен 
і'обі ямку: приляже туди, то трохи йому і легше, можна холодом 
трошки дихнути. Зогріються і тут, переходять на друге місце; та 
так вижоршлись, так знемоглись, що не здужають і поворухнутися. 
Цілісінький день ні хмариночки-ж то! 

Ал; ось, уже к вечору, жара затихла трохи, товариші наші 
піднялись, зітхну.іи слободніш, ноїли чого було і ПІШ.ІИ. 

— Як не по.іінуємося, ■ — каже Трохим, — то світом і дома 
■будемо. Від цього ліска до нашого села тільки двадцять верстов. 

— І ВЄ.ЛІЯ милость, що будемо, — сказав Денис, — тільки 
не відставай, ти усе пристаєш. Поспішай. 

От ЯК ідуть і верстов сім учисти.ли, з ио.лудня стала показу- 
ватися мов стіна чорна; далі від неї стали відділятись, мов клубки, 
густі хмари з золотими від сонця кругами. Клуби вються, докупи 
збіраються, і стіна усе вищенько підбірається. Сонечісо за тучу схо- 
валось зарання, і нтиця стала збіратись і чогось жде на себе. Сам- 
чики ззивають самочок і як можна спішать, у кого є діточки, так до 
них: а которі собі гулящі, так полетіли ховатись. Де далі, де далі 
усе стихає, ні травка не колишеться, усе чогось жде великого, страш- 
ного! Да.лі стало і гуготіти далеко-далеко, мов клекоче море або гуде 
великий вітер здалеку або сила велика людей наїзжає, що ще здалеку 
.ЗЄМ.ІЯ під кіньми стугонить. Блискавка одна тільки і показується, 
а сонечко зовсім зайшло; хмари спустились, так і не видно нічого. 

— А що будемо робити? — став казати Денис, — як. ми 
підемо? Скоро зовсім буде темно. Страшно без дороги йти. 

Аж он маячить .лісок ! — сказав Трохим, — поспішаймо туди. 

— Де лісок? Я ні його, і нічого не бачу. 

— Он як блисне блискавка, так від дороги на праву руку. 
Ходім мерщій; усе темніше становиться. 

Вони поспішають. Піднялася і стіна. Стало зовсім темнО. Поки 
не б.лпсне, то нічогісінько і не бачуть перед собою. Стіна густа, 
чорна, страшна насунула і простяглася від сходу до заходу сонця, 
і з усіх місць блискавка знай блискає. Грім гуде з переливом, мов 
де по городах громадне каміння качають, і ишііе, мов упаде, стукне, 
та и замовкне . . .' а тут луна і заі^ехотить по усьому небу, по 
усіх кутках цієї великої хмари. Замовкне-ж грім, так чути, щось 
гуде-клекоче, бур:шть страшніше самого грому ... А блискавка без- 
перестанно! І як блисне, так після неї пуще нічого не видно. 



— 75 — 

— А де тж, Трохиме? — казав, ,цріжачж, Денпс. - - Візьіш 
мене за руку та веди, я швидко впаду. Ніг не підволочу! 

— Держись за мене! — каже Трохим. — Тут уже недалечзсо. Он 
від блискавки видно. 

— Та я бо цієї блискавки боюсь. Ох, коли-б швидче до лісу! . . . 
Бач, яка страсть іде! Ось і дощик ... Ой швидче, швидче, по- 
<';ПІшай ! 

Зовсім повис йому на руки Денис: і Трохим сам утомився, 
і його волоче; через велику силу доволік його під густе дерево, 
і сам звалився . . . 

Тут-же і уся туча насунула як-раз над той ліс і усюди небо 
покрила, як саме чорне сукно; хоч скільки хоч дивися, нічого 
перед собою не побачиш ніяк! Заревіла престрашенна б}"ря, шумить 
під небесами, носиться по полю, упірається у ліс, пре його, мов 
з місця хоче його спихнути і зомняти зовсім: гиляки тріш;ать, лама- 
ються, падають . . . Тут щось страшно загуло, аж світить на увесь 
ліс, грім покрило ... і разом геп! . . . впало, аж зем.ія здрігнула! А тут 
грім як за^)емотить, і впять земля задріжала! ... А тут впять 
такий-же свист і шум, і впять щось-то впало, затріщало ! . . . То 
буря порається, вікові дуби валяє мов пруття! Як же хішне дощ 
і вже не йде, а ллє; по лісі ш)таить, з гори біжить річками, кле- 
коче ... і від неї, і від бурі, що бушує, і від грому, що так 
і розривається над головами, шум такий і грохот, що страшно і зга- 
дати! ... А тут блискавка червоним огнем очі засліпляє . . . Імено 
преставлениє світу! 

Денис ні улежить, ні усидить, і не постоїть на одному місці. 
Ходить, перебігає з-під одного дерева під друге, руки ломить, сам 
себе не тямить! 

— Трохиме, Трохиме! ти спиш, не боїшся нічого! так 
голосно з остраху сказав він. 

— Ні, я не сплю, та й не боюсь нічого? 

— Грім убє! 

— Воля божа! Я це знаю, то хоч і лежу, та молюсь Богу. 

— Хіба-ж він і помилує, як йому молитися? ... Ух! як за- 
тріщало у лісі впять! 

— Помилує, ті.льки покайся . . . 

— Як покаятись такому грішникові? Як мене Бог може простити? 

— А що-ж? Кайся від щирого серця, твої гріхи не які великі! 
ти так грішен, як і усяк чоло . . . Господи! що це? 

Тут вони впали обидва навколішки! ... 



— 76 — 

Огненна стріла прорізала усе небо і, як оком зюргнути, вдарила 
у те саме дерево, під котрим попереду стояв Денис і оце прийшов 
до Трохима. Дерево превисоченне було; його так до половини у дрібну 
щепу розбило і усі гплля стерло і змяло, так що і сліду їх не 
зосталось. 

На-си.лу піднявся Денис; а це від них, де вони стояли, теж 
під деревом, було не більш як сажнів з десяток. 

Очунявши трохи, Денис ухопив Трохима за руки і став прохати: 

— Ходім, ходім відсіля! тут нас Бог побе! 

— Кудп-ж ми заховаємось? -— каже йому Трохим. — Бач, яке 
ляхо по усьому .лісі? Ото грім запалив дерево; бач, горить? Адже 
і далеко від нас, та й по усьому лісі така халепа! 

— Ой страшно, страшно! А то хто сидить та дивиться на 
мене ? 

— Бог з тобою! нема нікого! Мо:іїїсь лучче Богу! 

— Мене і Бог не помилує! Ти думаєш, я такий? . . . Ох. лице 
запалило ! 

— Помилує, мо.лись, кажу, та кайся! 

— Де вже мені покаятись? Я той, що вас обкрадав, не було 
другого злодія у селі ... це моє діло! Мене підводили другі . . - 
я обкрадав вас усіх . . . передавав Циганам, Москалям . . . брав 
іроші та багатів . . . лавки обікрав . . . вивертівся! Хотів і тебе 
так, як отого, що сидить і дивиться грізно на мене ... 

Так казав, не тямлячи нічого, Денис, і бючп себе в груди 
кулаччям. 

Тут разом як осяє їх блискавка, як хрясне грім, мов небо на 
них внало! . . . обидва впали нечуственно. Трохпж, підп.ливши водоьо 
від дощу, трошки опритомнів, бачить: Денис бігає коло нього, руки 
ламає, блідий, як смерть, і не тямлячи сам себе, кричить: 

— Я не тільки злодій, я й душогубець! зарізав нищого . . . 
мав грошей у нього знайти . . . одежу свою закровавів ... а він 
он де свариться . . . Господи! і Ти мене не помилуєш? 

І став бігати як не о своєму умі. Спомігся трішки Трохим, 
піднявся на ноги, став його розговорювати, щоб щзийшов до памятп. 

— Ні, — іфїїчить Денис, — мені Бог смерть дасть . . . мене 
грім убє ... Я злодій! ... Я прикидався добрим, на других пеню 
зводив, тебе мав зарізати, щоб ти про лавку у селі не розказав . . . 
тепер кажи! Ось-ось мене Бог вбє; розкажи усім, який я. 



— 77 — 

— Та Бог з тобою, Денисе! що це ти думаєш? повірь не мені 
- Борт святому, що як я побожився, так і не збрешу; буду дер- 

л:атись присяги і тебе не иоирікну ні у чім. 

Тут-же Трохим його розважує, а тут грім так і рокотить, 
а блискавка аж очі палить! Як стукне, як грякне, як лясне, як 
затріщать дуби, як запалає де верх деревини якої, як шарахнуть 
гилля, — тут Денис і стане вні-ума і впять своє розказує, що він 
душогубець, злодій, прикидався добрим і усе таке. Далі уявляється 
йому старець, що свариться на нього, і він почне розказувати, як 
убив його, і усе каже Трохимові: 

— Усім, усім це розкажи, нехай бережуться мене. 

Гремів, торохтів грім, далі став стихати, бо туча вже перейшла. 
Затих і доищк, тільки блискавка не давала нічого розглядіти, да.іі і та 
усе потрошку, усе тпхше, усе менше, далі вже блискає тільки зда.іеку. 

Роздивився Трохим, аж уже стало на світ займатись. 

— Ходім, — каже, '- Денисе! вже ми неда.їїечко від свого 
-ісела. Ходім швидче. 

— Братіку, Трохиме! — каже Денис, не сходячи з місця, 
^оюсь ворухнутись ! усе мені чується г{)ім, усе мені бачиться той ана- 
хтемський старець ! . . . Трохимочку, го.іубчику ! не розказуй нікому нічого! 

Впять Трохимові треба божитися: сяк-так розговорив його, пішли. 



Що досвітком, що вже й сонечко зійшло, йдуть і усе поспішають. 
Денис через усю дорогу хоч-бп пару з уст пустив, усе, задумавшись, 
іде: далі як крикне: 

- А .лучче-б мене грім убив! 

— Бог знає що ти сповшнаєш! - сказав Трохим і глянув па 
Дениса, та аж злякався: очі — як жар горять, і сам розлютований, 
мов звір який. А усе розговорює його: — Будь весе.іенькпй, — 
каже: — вже тільки пять верстов зосталося, це вже наше по.іе. 

— Тільки пять верстов? Ті.іьки не видно, яіх з ким-небудь 
пострічаємся і мене віддаси! Пропадай же ти один! — Та з тіш 
словом і пова.лив Трохима і насів його. 

— Бог знає ... що ти . . . Денисе, робиш! — сказав, стогнучи, 
Трохим під Денисом; далі став проситись: — Пусти мене, братіку, 
голубчику, соколику! Єй, велиі:е слово, нікому нічого не скажу! Візьми 
собі мої усі гроші, що тут зо мною, тільки не губи душі своєї і моєї! 
Не сироти моїх діточок, не вбивай за живота жінки. На кого моя 
старенька матінка зостанеться? Братіком, батьком рідний буду тебе 



— 78 — 

ЦІЛЕЙ ВІК звати! Не дай мені без покаяння вмерти! Дай же мені 
хоч часиночку Богу помолитись! . . . 

— Помолишся і на тім світі! -- лютуючи, як звірь, казав 
Денис, одною рукою держучи руки Трохимові і коліном його нада- 
вивши, а другою рукою дістаючи із-за халяви ніж свій; гак як ні 
посиіпіае, не справиться однією рукою. А Трохим знай проситься: 
зітхнув і каже: 

— Господи милостивий! ... Не несе Бог нікого, щоб хто свідком 
був моєї безвинної смерти! 

Тут підкотилося перекотиполе од вітру і до самого його. Він 
гіщнув жа.лібно та й каже: 

— Нехай це перекотиполе буде свідком, що ти мене безвинна 
погубляєш ! 

— Нехай свідчить, скільки хоче! Знав же, на кого і посла- 
тись! — казав, регочучись, Денис і рознімаючи ніж зубами, той ніж, 
ятшм усю дорогу краяв Трохимів х.ііб і пропитувався. 

— Господи милостивий! прийми мою душу! . . . Жіночко . . - 
діточки . . . тату ... 

Денис змахнув рукою . . . хотів щось, регочучись, сказати . . . 
так янгол божий, щоб не дати йому у цей час насміятись, хлипнув 
йому у рот братовою кровю і, принявши душу безвинного праведника, 
поніс її прямо на небеса. 



Прибігли двоє пастухів від череди і обяви.ін голові, що у такім 
і такім місці лежить зарізаний чоловік; а хто? вони з ляку і не роз- 
дивились. Голова зараз самих надежпих людей послав, щоб біля того 
зарізаного калавурили і щоб ні сами до нього не нідходплн і нікого 
не допускали; а стане хто навязуватись або що такеє робити або 
казати, то його, як підозрілого, узяти і до волости привести. 
Тут же паписали лепорт до земського суда об такім случаї, що 
„скоропостижно вмерпшй, зарізаний чоловік, по имени і прозванню 
неизвістний, лежить благополучно на тім самім місці, де його смерть 
постигла." 

Де-які з хазяйства шш.іи з села па заробітки і ще не повер- 
тались додому, та жінки їх і нічого, і нужди нема . . . Трохимова-ж 
жінка і мати ... що то! почувши об цім, у-в один голос крикнули: 

— Ох, лишечко! це-ж Трохим, певно Трохим! — і заздалегідь 
стали голосити. Серце звістку подало! 



- 79 — 

Що то вже вони просили голову, щоб дозволив піти оглядіти, 
і коли він, так хорошенько його обмити і вбрати, а коли можна,, 
і додому привезти — звісно, жіноче діло: вони не знають порядку. 
Голова — і не дай Боже нікому і підступити, кріпко накріпко за- 
боронив, поки суд не виїде і не розвяже йому руї:! 

Аж ось на другий день явився у село і Денис. Та що то 
одягнений! Іще лучче усе собі посправляв, у чім попереду ходив. 
Веселий, говіркий, жартує з усіма, кого постріпа. Бачить, що люди 
зіходяться усе до волости, і він туди. Йому й розказують, що знайшли 
зарізаного; а він зараз і не втерпів і питається: 

— Що-ж його жінка та мати кажуть? 

- Чиї? — ■ дивуючись, питає його голова. 
Адже ви . . . чи хто пак казав? . . . що, кажуть, то Трохим? 

— - Ще не звісно і ніхто з нас об тім і не думав, не те, що 
казати. Чи мало їх повиходило з села на заробітіж? Може ще 
і не наш. 

— Хто ні єсть, нехай собі лежить, поки зведемо. сказав 
сміючись Денис. — А хто зарізав, свідки скажуть. 

Де-які молодці тут були, так аік зареготались і кажуть: 

— О, щоб тебе з Денисом! Вже хоч що, а латку й при- 
ставить. Де-ж так у чистому йолі свідки! Вже коли порався, так 
сам на-сам . . . 

Аж ось д.звоник. Сам справник прибіг і зараз крикнув: 
- Гдє мйортвоє тєло? 
— • На місті, ваіпе б.лагородиє! — одвіт дав голова. 

— Писарь! одбери понятих чесних .людей, візьми з них прпсягу 
і веди до тєла; я сейчас буду. Голова! йди за мной. 

Увівши голову у хату, защепнувся і став його розпитувати, чи 
нема на кого якого сомніния, хто що казав при цьому ділі. 

Голова, як мав Дениса за чесного, то і не забризкав його. Так 
1 зосталося. 

ІТідїхав і лікарь; заприсягли і поняті. Справник побачив між 
ними Дениса і каже : 

— Зачим же в понятиї та такого молодого парня поставили?' 
Тут надобно добросовістних стариков. 

— : Це, ваше благородиє, — казав голова, — хоч і молод чоловік, 
а у нас із стариків нема такого розумного, розсудливого, понятливого 
і як то усе умно розбере! 

Це-ж голова казав справникові тихенько, сам усе поглядаючи 
на Дениса, а той і бачить. Як же справник, почувши це від голови,. 



— 80 - 

сказав голосно, і собі дивляшгсь на Денжса; ,,харашо, подавай його 
сюда!" то, це почувши, Денис кріпко поблід, а справник і запри- 
мітив, і буцім і нічого. 

Зібрались усі до місця, де лежало тіло; справник велів понятим 
свидітельствувати, чи нема боєвих знаків? . . . 

— Та нема! — гукнув Денис, здалеку стоячи. — Де вони 
будуть? Тут разом різонуто ножем, та й амінь. 

Справник замітив і це і мовчить. 

Оглядаючи, знайшли, що йоли у свити на кінцях повирізувані, 
і як біля того знайшли гривеничок, так і догадались, п];о у свиті 
^ули гроші та винято. Як же роззули чоботи і онучі, то і знайшли 
зашитих а:к иять золотих. Тут Денис зовсім забувся та аж скриіснув: 
.,Бач, і не признався!*' Та, сказавши це, схаменувся, зирнр, аж 
сиравниЕ на нього пильно дивиться, — так він і не знав, куди 
йому очі діти: заморгав, поблід, та швидче між народ . . . Справник 
ще змовчав. 

Як ось настиг.іи жінка і мати Трохимові; за ними учепився 
і хлопчик його по шостому году. Ще й не дійшли гаразд, а вже 
жінка і пізнала і крикнула: ,, Трохиме, Трохиме, мій Трохимочку!'' 
і припала до нього з матірю, а хлопчик, звісно дитина, плаче та 
кругом його облазить та дивиться. 

Справник було повелів одвести їх, щоб не мішали діло робити, 
а да.їїі і сказав: 

— Пускай вони його оплачуть. Кров не вода. Ми своє дєло 
усніємо справити. 

І став біля них з .лікарем, а Денис, як то привик хвастати, 
що усе поперед усіх і усе-б то до панів рівнятись, так і тепер став 
побі.їїя справника. 

І як-же то дуже голосили і жалібно приговорювали над Трохимом ! 
Мати каже: 

— На кого ти мене, мій синочку, лебедику, покинув, пішедши 
на заробітки? Хто мене, стару, немошну, догляне? Лучче-б мені смерть 
заподіяно! — і усе таке. А жінка приговорювала: 

— Промов, мій Трохимочку, хоч одно словечко! Дай мені 
порадоньку: як мені без тебе з дітьми бути? Промов слово, скажи. 
хто розлучник наш? Покалги, чи не було якого свідка, як тсі'к' 
замучували, як ти душу Господу віддав? 

— А це, мамо, що? — крикнуло хлопя, граючись з чимсь, 
що виняло з батькової руки. 



іІ 



— 81 — 

Справник, почувши це, сказав Денисові, що край його, падувіпись 
та на-бакир шапку маючи, стояв: 

— Посмотри, піто там такоє, і покажи сюда. 

Денис пішов, випяв, подивився, здрігнр увесь, зомняв у руці 
і кинув геть. Сам же то поблід-поблід, як стіна! 

— Зачпм ти бросив? — крикнув на нього справник. — Што 
там такоє? Покажи сюда! 

— Та це нічого, ваше благородне! це так . . . бурян, — каже 
Денис, а самого мов лихорадка трусить. 

— - Какой буряп? покажи сюда! 

— Бурян, так, трава. Мабуть, як покійник вмірав, так за траву 
ухопився, так вона у нього у руці і зосталася. 

- Та какая-ж то трава? Покажи сюда. — Так допитувався 
справник, бачучи, п];о Денис ні з того ні з цього усе більш мішається. 

— Та так не . . . пере . . . коти . . . поле, — ледвп промовив Денис. 
Тут хлопя ухватило перекотиполе, що як на те прикотилося 

туди їх багацько, та й показує Денисові і каже здуру: 

— Ось, дядьку, ще таке! їх багато коло тата. Вони мабуть 
бачили усе . . . 

— Брешеш! — іфикнув Денис, відіпхнрши хлопця від себе, 
і вже не тямлячи, що й казати! Так-то вже у нього Бог і розум 
відняв і язик попутав . . . 

— Полно! — крикнув справник. — Говори тепер усю правду! 
І'и знав, що на мертвому побоїв нема; ти жалкував, що він не при- 
знався об золотих; тепер боїшся перекотиполя! Говори, чого ти боїшся 
його? Розказуй, как дєло було! 

Денис і сюди і туди, і відбріхуватись би то, так справник на 
усякому слові так його і піймає, і тільки що покаже йому перекоти- 
поле, то Денис так і затруситься, і помертвіє. А далі — нігде 
дітись — у-во всім повинився: за віщо, і через віщо, як він зарізав 
Трохима; як той, сердешний, здався на перекотиполе; як, коли він 
утікав відтіля, щоб обмити кров, усюди по полю чіплялося йому за 
ноги перекотиполе. І як-би не воно тепер, та не хлопя з ним у вічі 
прилізло, то може-б .ще і одбрехався. 

— Так БОТ какой он бездільник! — сказав справник, а далі 
напав на голову, і каже: — Как ти смів, голова, назначити у поняті 
такого ледачого? 

— Що-ж, ваше благородиє! — приступив голова, а за ним 
і усі поняті, усе старики, сиві та чесні, — він у нас чесна душа, 
нікому нічого. Коли-б усі такі бу.ли, то-б і добре було! 



— 82 — 

— Не було-ж у вас у селі якої шеоде, і па кого ви думаєте? — 
спитався справник. 

— Що-ж? — сказали люди, — хоч часом і була шкода, так 
це не віл. Як обіськувалп, так він було де сам ворівські вещи знаходив. 

— Говори, признайся, ето твоє дєло? — крикнув справник 
до Дениса. 

Той як затрусився, і повинився у-во всім, що як почав з курей 
красти, та бачучи, що грошики перепадають, так він і далі; як 
спізнався з Москалями, що великі промисли робили і по всіх усюдах 
крали, та з Циганами, нрпрожденними злодіями; як і де з ними 
і кого обікрав, — усе розказав; далі як і старця немошпого зарізав, 
надіючись у нього гріяпш поживитися; усе дочиста розказав, і як 
на других пеню зводив. 

•Іюди, слухаючи його, так і вжахнулись, та аж об поли руками 
вдарили і кажуть: 

— Хто-ж на нього надіявся, що воно таке ледащо? Ми думали, 
що його розумнішого, моторнішого і чеснішого і у селі нема; а воно 
ось-яке виявилось! Самий первий злодій, мошенник і душогуб! 

— Хоч люди, не знаючи, і думають про кого, що він є добрий, 
а коли бездільничає і кінці ховає, то Бог його, хоч нескоро, а завсегда 
виявить, — сказав справнш: і ве.лів Дениса припровадити у город. 

Досталося-ж Денисові Лискотуну за всі його діла! котузі по 
заслузі. ІІо.лискотав його катюга добре і спроважено до компанії, до 
товариства, туди, де козам роги нравлють. 



IV. Лев Боровиковський, 



(1811 — 1889.) 



11. Маруся. 



вечера ПІД новпГі год 
іві:п пустували, 
ибігалп на город, 

вікна підслухали. 

тіста бгали шншечкп, 
іиво топили, 
тухали собак, в пустки 
іівніч вихрили; 
і.ск топили на жарку 

з водою в черепку 
)лю впливали; 

гали на шлях вони, 

приказками в комині 
'жених питали. 



мно. Місяць над ліском 
хмари загорнувся . . . 
Ьигорнувшись під вікном, 
рмала Маруся, 
'и-ж, сестриченько, чого 
нами не співаєш? 
д віконечком кого, 
дкіль виглядаєш? 
;тань, голубко, не журись, 
[йди з хати, подивись: 

каганчик світить, 
ц,тіль буде милий твій . . 
д віконечі:ом постій, 
ухай, хто одвітпть!'^ 



„Ох, сестриці, як мені 

З вами ворожити? 

В дальній милий стороні. 

Як без його жити? 

Рік минув, а все не чуть, 

Де, чи жив мій милий? 

Дні, нед1.леньки пливуть. 

Світ гіркий, остилип . . . 

Слова, вісточі:и нема, 

А без ми.іого сама 

В горю я горюю. 

Де-ж мені його знайти, 

Що робить, куди піти? 

Куди помандрую?'* 

В хаті каганець блиш,ить. 
Жар під ніччю тліє; 
Повна мисочка стоїть: 
Віск Маруся гріє. 
Ну, Марусю, загадай! 
Віск на воду вилий: 
Що там виллється, пізнай, 
Як живе твій милий! 
Чи живий він, чи мертвець? 
Чи з тобою під вінець 
Піде з старостами? 
Звяжуть руки рушником. 
Коло столика кругом 
Обведуть з свічкамп? . . . 



— 84 



Віск розтав, а в серці тьох . . . 

К печі підбігає, 

І ходила черепок, 

В воду впливає. 

Тихо в хаті, під кутком 

Раз цвіркун цвірінькнув . . . 

Північ, тричі під вікном 

Півень кукурікнув. 

А Марусенька дріжить: 

Страишо, страіпно ворожить! 

Труситься, небога. 

Слуха, мов щось в хату йде. 

Мов балака, мов гуде — 

Рипнуло в порога . . . 

Що-ж Маруся? На воді 
Плитка воску плава, 
І дівчинонька тоді 
Па ній розібрала: 
Домовина, хрест, свічки, 
Заступ, дві лопати. 
Поле, яма, рушники, 
Мари, склеп дощатий . . . 
„Горе, МИ.ЛИП мій мертвець!" 
Загасила каганець, — 
Лихо дівка чує . . . 
Сіла бідна у вікна. 
Серце беться, серце зна, 
Серце щось віщує. 

Цсс! Під хатою скрипляті. 

Сани на причілку; 

В двір бояре гомонять, 

їдуть сватать дівку. 

Тихо дверечки скриплять. 

Молодий ввіходить. 

„Піп нас жде, свічки горять" — 

Дівчині говорить. 

„в церкві вже ревуть дяки, 

Ждуть світилки, ждуть дружки, 



Ждуть хустки весільні!" 
За городом сани ждуть, 
Коні-змії з серця рвуть 
Поводи ремінні. 

Сіли в сани, коні мчать, 

Аж искрять ногами; 

Полозочки аж шумлять, 

Сніг летить клочками. 

Ззаду так, як дим, курить, 

Степ кругом синіє. 

Місяць із-за хмар блищить, 

Тільки-тільки мріє. 

Серце в дівчини тремтить. 

„Що-ж мій молодий мовчить? 

Озовися, МИ.ІИЙ!" 

Ні пів слова, все мовчить 

І, насупившись, сидить. 

Наче крейда білий. 

Коні по -полю летять, — 
З поля вітер віє . . . 
А на відшиб гоней з пять 
Церква бовваніє. 
Двері вихор відчинив, 
Люди в церкві; тліють 
Ставники, а від кадил 
Ті.лькп-тільки мріють. 
Серед церкви чорний гріб, 
І над ним співає піп: 
„Буде вічна память!" 
Прше дівчина тремтить; 
Коні мимо; все мовчить 
Блідий милий в санях. 

Завірюха піднялась. 
Рветься сніг клочками; 
Чорний ворон раз-у-раз 
Кряче над санками. 
Чорний ворон не добро 



шчиш віщує: 
нхо в душу залягло, 
ихо серце чує. 
а полі огонь блищить, 
іж заметами стоїть 
уторець чималий . . . 
оні швидче понесли, 
им ногами підняли, 
хутору примчали. 

рилетіли до дверей 
^инились, стали, — 
оні, сани, молодий — 
к у воду впа.їїи! 
апле сніг, мов з рукава, 
рутить завірюха, 

П0.1І вітер завива, 
адуває фуга. 

і вернуться? Шлях пропав! 
т каганчик заблищав — 

перехрестившись, 
вері тихо одвела, 
оподумала, ввійшла, 
огу помолившись. 



1,0-ж знайшла? 



Мертвець ле- 
жить, 



; головах у тіла 

вічка воскова горить . . . 

іівка обомліла. 

еред мертвим на столі 

раз — Божа Мати . . . 

рашно в хаті буть самій, 
ашно кидать хату. 

полі вітер не свистить . . 
івка блідая стоїть, — 
іюгу помолилась . . . 
ііфашно. Підійшла к столу, 

еред припічком в углу 
ахо притулилась. 



Вітер стихнув, все мовчить, 

фуга утихає. 

Свічка тільки-що мигтить. 

От-от догоряє. 

Темно в полі, в хуторку 

Змовкло, заніміло . . . 

Сумно в хаті. Це в кутку 

Щось зашелестіло. 

Мов би вітер запіумів . . . 

Глядь! із покуття злетів 

Голубок біленький. 

Крилечками замахав. 

Дівчині на груди впав. 

Пригорнувсь легенько. 

Вмовкло все ізнов кругом . . 
Блідая Маруся . . . 
Глядь! під білим полотном 
Мертвий повернувся. 
Впало полотно, мертвець — 
Тварь темніша ночи — 
Звівся, на лобі вінець, 
Розплюпщлись очі . . . 
Хоче ноги розвести. 
Хоче мертвий розплести 
Руки, іЯЕ обценьки . . . 
А Марусенька? — тремтить 
Лихо близьке, а не спить 
Голубок біленький. 

Стрепенувся, розвернув 

Крилечка легенько; 

К мертвому на вид пурхнув 

І присів тихенько. 

Застогнав, заскреготав 

Білими зубами, 

На Марусю заворчав 

Тихими словами. 

Знову мертвий побліднів; 

Голубок з стола злетів, — 



86 



Дівка пригляділась : 
Хто-ж? О, Боже мій святвп! 
То Марусин молодіш! . . . 
Ох! — і пробудилась. 

Де-ж? На лаві у вікна, 

В хаті, де гадала, 

Де, задумавишсь, вона 

Вчора задрімала. 

День Сіріє, за ліском 

Жовтиіі місяць зникнув; 

Тричі ранній під вікном 

Півень кукурікнув. 

А Маруся не встає, 

їй покою не дає 

Сон, що серце чує. 

„Ох, чого-ж то ждать мені? 

Жив мій милий, чи в землі? 

Що цей сон віщує?" 

Наче вкопана, сидить 
Під вікном небога, 
І в кватирочку г.лядить 
В поле на дорогу. 
Скрізь густий туман наліг 



На широке поле, 

А в садочку иней ліг 

На дерево голе. 

Коли через мерзлий сніг 

Сани мчать, з-під кінських 

Дим піднявся бі.іий . . . 

їдуть, їдуть до воріт! 

В санях парубок сидить . . . 

Хто? Марусин мплий. 

Що-ж, Марусенько, твій сон? 
Сужений з тобою! 
Із далеких він сторон 
З щирою любовю 
До дівчини прилетів: 
„Піп нас обвінчає. 
Вибірайте старостів! 
Хай музика грає! 
Русу косу розплітай. 
Хусточки заготов.ляй ! " 
Під вінець ідіте! 
Заготовте рушнички. 
Заспівають вам дяки 
В церкві: „Многа літа!" 



нп 



12. До друкаря. 

Друкарю! не дрімай: де треба — точку став. 
Щоб мокрим нас рядном злий критик не напав; 
Бо є й такі: не найде толку ■ — буде тихо; 
Не найде-ж точки — лихо . . . 



13. Крила у вітряка. 

Раз крила в вітряка гуділи й джерїотали, 
Що все село вони насушним годували; 
А камінь, пятірня і колесо . . . мовчали. 

Приказують, що хто мовчить. 
Той двох навчить. 



— 87 — 

14. Метелик. 

З гусениці - — метелик став 

Хороший, золотий, аж сяяв, аж блищав, 

1 на других гусениць не дивився . . . 

А ти-б, метелику, не дуже то гордився, 
Бо ти недавно сам з гусениці вродився. 

15. Будяк. 

Хваливсь коровяку, надувшися, будяк, 
ІЦо на троянду він походить колючками. 

А коровяк 

Сказав чванькові так: 
Не колючками будь похожиіі, а квітками. 

16. Багатий-бідний. 

У Прокопа обід, у Прокопа хрестини, 
У Прокопа бенкет, весілля, іменини: 
За те-ж у Прокопа куми і побратими, 

І всякий Прокопові сват, 

І всякий Прокопові брат. 

За Прокопа усякий рад 

І в воду, і в огонь скакать! . . . 
Аж глядь — 
У Прокопа пожар, все в Прокопа згоріло, 
Насилу виніс сам з огню з душею тіло! . . . 

Що-ж рідні та куми — 
В пожежі помогли? 

Не дуже: родичі його й не пізнавали — 
До Прокопа й стежки в бурян позаростали! 

Недаром люди гомонять: 
Поки багат, 
То поти п сват. 



V. Евген Гребінка. 

(1812—1848.) 

17. Цап. 

,, Мабуть, нема вже на світі правди ; 
Мабуть, вона уже за море утікла ! 

Чим я од Муцика поганший справді? 
А пані те щеня учора привезла. 
Сього дня вже йому і дзвоник почепили. 
Та як моторно він бряжчить, 
Як Муцик, буб.личком задравши хвіст, біжить 

Та гавкає на мір, що сили !" 
Так навіженип цап на ввесь окіл гукав. 

Хазяїн, річ таку почувши 
(А по-цапиному він де-що розмишляв), — 

Йому дзвінок на шию намотав. 
Зду])ів скажений цап, ріжки назад загнувши, 
Махнув борідкою, замекав, заскакав 
І геть-то честію такою запишнився. 

Та швидко став її й не рад : 

Бо ті.тьки цап стрибне у панський сад, 
На шиї д.звін : дзень, дзень ! народ заворушився 
І гостя в триишя в кошару мусять гнать. 
Припшлось бідасі пропадать, 

Пройшло йому те время, що, бувало, 
Махнув, не здумавши, куди-б то не попало, 

Поїв, пообгризав — і слід пропав, 

А вибіга і долинки і гори, 
Де був — то пожививсь; ніхто того не знав. 

Еге, я правду вам казав : 
Нащо було Паньку прохаться в прокурори! 



— вд- 
ів. Лебідь і гуси. 

На ставі пишно лебідь плгив, 
А гуси сірії крап його поринали. 

,,Хіба оцей біляк вас з глузду звів?" — 

Один гусак загомонів : 
,,Чого ви, братця, так баньки повитріщали? 
Ми попеласті всі, а він один між нас 

Своє пиндючить пірря біле ! 

Коли-б ви тільки захотіли, 
Щоб разом, стало-бить, вся беседа взялась, 
Ми-б панича цього як-раз перемастили." 

І завелась на ставі герготня, 
Гусине діло закипіло: 
Таскають грязь і глей зо дна, 
Та мажуть лебедя, щоб пірря посіріло. 

Обмазали кругом — і галас трохи стих; 
А лебідь плись на дно — і випурнув, як сніг 



19. Ведмежий суд. 

.Яисичка подала у суд таку бумагу: 
Що бачила вона, як попеластий віл 
На панській винниці пив, як мошенник, брагу, 
їв сіно, і овес, і сіль. 

Суддею був ведмідь, вовки булп підсудки. 
Давай вони його по-своєму судить 
Трохи не цілі сутки ! 

,,Як можна гріх такий зробить ! 
Воно було-б зовсім не диво, 
Коли-б він їв собі мяснво." 

— ,,А то він сіно їв !" — вовки завили. 

Віл щось почав був говорить. 
Та судді річ його з початку перебили, — 
Бо він ситенький був, — і так опреділили 



— 90 — 

І прЕказалп запвсать: 
,,Понеже віл признався попеластпіт, 
ІЦо він їв сіно, сіль, овес і всякі сласти. 
Так за такі гріхи його четвертувать 
І мясо розідрать суддші на рівні частп, 

Лисичці-ж ратиці віддать. 



20. Пшениця. 

Я бачив, як піпеницю зшли : 

То що-наіікращеє зерно 
У воду тільки плись, як раз пішло на дно; 
Полова-ж, навпсна, пливе собі по хвилі. 

Привів мене Господь побачить і панів : 
Мов простий чоловік, там пнпшй пан сидів, 
Другі, задравши ніс, розприндившись, ходили, 
І здумав зараз я, як тільки поглядів, 
Що бачив, як пшениіцо мп.лп. 



21. Сонце та хмари. 

Ось сонечко зійшло, і світить нам і гріє, 
І Божпй мир, як маківка, цвіте ! 

На небі чистому ген хмара бовваніє, — 

Та хмара надулась і річ таку гуде : 
,,1Цо вже мені це сонце надоїло ! 
Чого воно так землю веселить? 

Хоч я насуплюся, воно таки блиш,пть. 
Я полечу йому назустріч сміло, 
Я здужаю його собою затемнить." 

Дивлюсь — і хмаразш пів неба замостпло, 
На сонечко мов ніччю налягло. 

А сонце вище підплило 
І хмари ті позолотп.10. 



— 91 — 

22. Маківка. 

У лузі маківка весною зацвіла, 

Проміж других квіток, як жаром червоніла; 

До її раз-у-раз літа бджола, 
Бабок, метеликів над нею грає сила 

Пройшов день, два і з неї цвіт опав, 

І маківка осиротіла; 

Бджола на инпіііі квітці сіла, 
Ту погань метолів, мов би лихий забрав. 

Дівчино серденько : жартуй, поки є время, 
Жартуй, та не глузуй із бідних парубків ; 

А то мине весна твоїх годів, 
Покине і тебе дияволове нлемя. 

23. Рожа та хміль. 

Охриме, дядечку ! будь ласкав, схаменись : 
Ти чоловік і з хлібом, і з волами, 
І грошики у тебе завелись — 
Який тебе лихий ізніс 
І побратав з панами? 

Покинь їх, хай 'їм цур ! із ними не водись. 

А то, коли к тобі не заверну у хату — 

Ти з благородієм сидиш за нанібрата. 

І чарка каторжна гуляє по столі. 

Чи то в село лихий примчить якого 
Паничика, мовляють, судового — 

Та сарана живе на твоєму добрі. 

Або і возний сам, червоний, ніби квітка, 

Деньків по пятеро кружляє у тебе; 

А коней калічі повнісінька повітка 
Твоє сінце скубе. 

Тим часом хліб давно у полі половіє : 

Його і птиця бє, і вітер марно сіє; 
А дядько мій ґуля! 
Я письменними по чарці та по чарці. 
Останній шаг витрушує шинкарці; 

Рівняться з ними нам сам Бог не позволя; 



92 



Бо сказано — пани, щоб день-у-день гуляли, 
А ми, неграмотні, щоб хліба заробляли. 
Охриме ! не зробись сміховищем села, 
Покинь, кажу, панів, водиться з ними годі ! 
Ось слухай. У мене недавно на городі 

Червона рожа зацвіла, 
І треба-ж, на біду, крап неї хміль пустився ! 
І спершу гарно страх з сусідкою він жив, 
Дивлюсь, аж приятель за гильку зачепився, 
А трохи згодом глядь — всю рожу обновив. 

І бідная вона змарніла. 
Поблідла, далі пожовтіла; 
А проклятущий хміль, як рута, зеленів. 



24. Віл. 

,, Мабуть, на небі звісно стало — 
(Про себе віл в кошарі гомонів) — 
Про те, що ввесь мій вік я все за двох робив. 

Та й витерпів таки чимало, — • 
Що в п.аузі си.лкувавсь, копиці волочив, 
Із ранку у ярмі до півночи ходив, 
Іще що дня бував я битий ! 
Хазяїна не раз я проклинав... 
Тепер зовсім не той хазяїн став: 

У мене вдовіль їсти й пити, 
Несуть мені і соли і крупів, 
Овса і висівок; наїстись трьом би стало." 

Аж тут хазяїн шасть у хлів, 
І, взявши за роги вола, під ніж повів, 
Бо сказано — його годовано на сало. 



Ти з малку так любив мене, як пугу ^ пес... 
Чого-ж так лащишся тепер до мене, Йване? 
Чи знаєш, що як ти чоломкаться ідеш. 
Чогось мене морозить стане? 



93 



25. Злий кінь. 

Учора мій сусід куїшв собі коня 

Із табуна, татарського презлого, 
Такого жвавого, такого вже баского... 
Дивлюсь: сусід і вся його семя 
Уздечки не напнуть на його. 
Сусід сусідів кликать став 
І могорич пообіцяв, 
Щоб тільки помогли йому коня упорать. 
Народ зійшовсь та гук такий підняв. 
Мов цілину пять плугів орють, 
А кінь жахається та рлсе. 
На дибки спиниться та г})пвою мотає, 
То піде бокаса, то бється і кусає. 

Котрий сміливий був, то вже 
Від коника тікає. 
Прийпілось сусідові, мовляв, хоч сядь та й плач, 

Аж дивляться, іде Петро Деркач — 
Розумний чоловік і в конях силу знає — 
Іде і здалека чуприною киває. 
Прийшов — і ввесь базар нікчемний розігнав 
І сміло до коня побрався потихеньку, 

Все свістючїї, повагом, помаленьку, 
Все гладив, подивлюсь — уже і загнуздав. 



Пани! чи чули, як Деркач коня піймав? 



VI. Маркіян Шашкевич. 

(1811 — 1843.) 



26. Веснівка. 



Цвітка дрібная 
Молила неньку, 
Весну раненьку: 
— ,,Нене рідная! 
Вволп ]*іп волю, 
Даіі мені долю: 
Щоб я зацвіла, 
Ввесь луг скрасила, 
Щоби я була, 
Як сонце, ясна. 
Як зоря, красна. 
Щоб я згорнула 
Ввесь світ до себе!'' 



— ,,Доню голубко! 
Жаль мені тебе, 
Гарная любко! 
Бо вихор свисне. 
Мороз потисне. 
Буря загуде; 
Краса змарніє. 
Личко счорніє. 
Головоньку склониш, 
.Іпстоньки зрониш. 
Жаль серцю буде." 



27. Безрідний. 

Кому Бог в груди дав серце мягеньке 
І дав вродитись в добрую годину. 
Щастя, як літом сонечко тепленьке, 
В життю му всяку огріває днину. 
И світ йому милий і солодка нічка, 
Мисіі веселі і серденько грає. 
Як у діброві тихенька криничка 
Днина за днинов так йому спливає. 
.Іиш хто в посестру взяв тяжку недолю. 
Що давить серце, як відьма кощава, 
Хто вражій нужді попався в неволю, 
Кому з журбами і сон і забава: 
Тому ні місця ані супокою. 
Нудить си світом, нудить і собою; 



— 95 — 

Туга до серця, як гадь, ся вселила, 
Ззідає мислі, як ззіія зірочки, 
Груди зсушила, здоровля знорпла, 
Хліб му не МПЛИІ1, не терпить сорочки. 
Ще-ж то хто може із серця сплакати, 
Чи у куточку, чи за углом хати. 
Чи в груди брата, чи хоч в жменю друга. 
Хоть на часочок сплине з серця туга. 
Лиш коли сльози в грудях скамянілп 
І в тяжку скелю над серцем ся збили. 
Разів із десять що-день рад би вмерти: 
Годі і годі!... потіхи ні смерти!... 



28. Підлисся. 



іА'ми, Вітре, шуми, оупниГі, 
а ліси, на гори, 
ою ж}фну неси думку 
а Підлиські двори. 

їм спочинеш, моя думко, 

зеленііі соснині, 
урбу збудеш, потішишся 

лихііі годині. 

їм ти скаже дуб старенький 
один і другиіі, 

там жив я ще маленький 
з журби, без туги. 

м ти скаже та соснина 
всяка деревина, 
там грало моє серце, 
італа година. 



У садочку соловіпчпк 
Щебетав пісенькп, 
Розвивав ми пісеньками 
Літа молоденькі. 

Там колодязь студененькип, 
А дуб воду тягне; 
Не так щастя, тої води 
Моя душа багне. 

Підлисецька горо біла! 
Як тебе не бачу. 
Так ми тяжко, так ми сумно, 
Що трохи не плачу. 

Веселая сторононько, 
До серця припала! 
Дупіа тебе, як милого. 
Мила забажала. 



Там то любо, там солодко, 
Весело і мило! 
З миленькою у любощах 
Вік би ся нрожпло... 



— 96 



29. Лиха доля. 



Ох ти, доле, лиха доле. 
Гадино їдлива! 
Переїла-сь моє щастя, 
Пренька годино! 



А мені ось на цім світі 
Своє серце їсти, 
Бо з недолею боротись — 
Як під воду плисти. 



Запустила-сь в мою дуиіу 
Журбу і розпуку, 
Учинила-сь мому серцю 
З гараздом розлуку. 



Десь за морем, за горами 
Мій гаразд здрімався, 
Десь з безвістеіі, з лісів темни 
Мій смуток пригнався. 



Ой, місяцю, місяченьку. 
Тихенько думаєш. 
Мою тяжку недоленьку 
Відай ти не знаєш. 



Ой пригнався, та й вороном 
Надо мнов літає, 
Бє ми серце тяжким крилом, 
Радість розбиває. 



Ой не знаєш, ой не знаєш 
І це будеїн знати. 
Як то тяжко сиротоньці 
В світі загибати! 



Вчора вечір чорна хмара 
Мені говорила: 
„Чудуєшся, побратиме. 
Де ся доля діла? 



Сам не знаєш, ні сестричка 
Звізда ти не скаже, 
Як то гірко, яг^ недоля 
Світ милий завяже! 

Тобі тільки хіба смутку, 
Що хмара насуне; 
А радощів з зіроньками 
3-межи вас не труне. 



Твоя доля то я була, 
Я тя не минаю; 
Вкривалам тя чорнов мраков: 
І тепер вкриваю. 

І над гробом твоїм мраки 
Ще мої повиснуть!'' — 
Ой надія!... таку долю 
Най то громи тріснуть! 



ЗО. Туга. 

Крутий беріг, \іо березі трава зелененька. 
Серед трави край берега калина червенька. 
Своє гилля бупненькеє сумна в воду клонить, 
Своє .листя дрібненькеє по водоньці ронить. 



97 



Скоро смеркнесь, голуб сивий сюди прилітає, 

Нічку гуде, нарікає, ранком ізлиняє; 

Нічку плаче, жалкується, рясні сльози ронить, 

На розсвіті ізлиняє, в темні лісп гонить. 

На темніі лісп гонить та й зворами блудить, 

Там горює, унпває, тяжко серцем нудить. 

Весна одна перецвіла, минула і друга. 

Вже і третя засияла, не минає туга. 

І все голуб прилітає, на гиллі сідає, 

І головку к листю тулить, плаче і ридає. 



31. Вірна. 

Зашуміла дібровонька, листом зашуміла, 
Затужила дівчинонька, серцем затужила. 
Тужить нічку, тужить нічку, тужить і день білий. 
Бо із війни за три роки не вертає милий. 

На і:огилі-верховині милого прощала, 

Біле личко цілувала, слізьми провожала. 

,,Не плач, не плач, ластівонько, дасть Бог звоювати, 

Я прилечу соколоньком до твоєї хати. 

Не плач, не плач, голубонько, не плач, не Журися, 
Подай ручку біленькую, додому вернися." 
Вдарив коник у копита, задзвонив стан.іями, 
Лишилася сиротонька з журнп^іи гадками. 

Вдарив коник у копита, на вітр пустив гриву, 
За лісами, за горами лишив чорнобриву. 
Край діброви на горбочі:у всипана могила, 
Там дівчина із зорями И],о-день виходила. 

Виходила із зорями, стояла до ночи. 
Свої чорні за миленьким видивила очі. 
Ой ходила, ой бродила зімами, літами, 
Витоптала биту стежку білими ногами. 

7 

XI Читанка. 



98 



32. Болеслав Кривоустий під Галичем 1139. 

Не і^гасапте. ясні щп. 
Не вій, вітре, вниз Дністра, 
Не ТЄМИІІІТЄ, красні звори: 
Днесь, Галиче, честь твоя! 

Геп, хто Русин, підлітайте 
Соколами на врага, 
Жваво в танець заспівайте 
ІГіснь веселу: гурра-га! 

Побарися. облак тьмистий. 
ІЦе годинку, ще постій: 
То'іі прийде ]іозиовісти 
Главнпй руський з Ляхом «'»ій. 

Від Бескида аж до .моря 
Піснь весела загула. 
Від запада, аж де зоря. 
^Іути голос : гурра-га ! 

По-край Дністра, край бистрого 
Ясний сокіл там жене, 
Яроиолка київського 
Скоропадний кінь несе. 

Гей, хто Русин, за ратище. 
В крепкі руки меч ясний, 
Шпарка стріла най засвище : 
Гордий Ляіпе, день не твій ! 

Не один ти город красний 
Лютим мечем розметав, 
Руіпі не один нещасний 
Ло родині заломав. 

Нині щезла пуста слава, 
Скверний розірвавсь вінець, 
(]орок-восьма крвава справа 
Гидкий дала ти кінець. 



— і)\) — 

Бач, Болеслав і ор довитий 
Поклоном низеньким виав, 
Враг, напастник сановптип 
На чужім коні втікав. 

Радість, радість. Гали чане, - 
Не загостить більше враг ! 
Греми, Дністре, шуми, Сяне 
Не гіі»іи'і:;ііи' нові:ом Лях! 



VII. Микола Устиянович. 

(1811—1885.) 



33. Осінь. 



Сумно, марно по долині, 
ПочоршлЕ білі цвіти, 
Пожовк лист на деревині, 
Птах полетів в инші світи. 

Від запада сиві хмари 
Цілу землю заливають, 
Чагарами нічні мари 
Із вітрами розмовляють. 

А на горі калинонька 
Головоньку нахиляє, 
А над Дністром дівчинонька 
Сльозами с^ заливає. 



„Чого тужиш, ка.линонькс 
Головоньку нахиляєш ? 
Чого плачеш, дівчинонько, 
Сіьозами ся заливаєш ? 

Чи тя доля покинула? 
Чи не маєш матусеньки? 
Чи ти краса загинула ? 
Чи говорють вороженьки?'' 

— ^,Ні мня доля покинула. 
Ні не маю матусеньки, 
Ні ми краса загинула. 
Ні говорють вороженьки. 



Йно ми тужно за весною. 
Що так борзо перецвіла : 
Куда гляну мис.їїєнькою. 
Нема того, що-м любпла !'' 



34. Наддністрянка. 

Дитино красна, голубко тихенька, 
Котору мати в неш;асній годині 
На світ родила, промов, п];о-сь живенька, 
Промов до світа і к ми.іій родині ! 



— 101 — 

Глянь оченьками на твої сестриці. 
Кожна сл власнов пісеньков радує ; — 

твоїй долі хіба на гряниці 
Ворон закряче, зозуля закує . . . 

Не так то в тебе колись-то бувало 

1 твій то голос колись небесами 

На буйних крилах взносився немало, 
Не так і в тебе бувало віками ! . . . 

Шумів колись-то Дністер-Славутиця, 
Славою наші гремотіли гори, 
Любо співала Лада краснолиця 
І дівиць гарних ясненькії збори. 

А нині сумно, глухо як в темниці . . 
Скажи, рідненька : що ти стисло груди ^ 
Хто оніміти казав красавиці? 
Хто велів роду зрікатись з облуди? 

Скажи, небого : чом твої річеньки 
Так сумно, глухо серед гір дрімають? 
Чом, рідна, плачеш жалібно з тугеньки? 
Скажи сусідам, най тя раз пізнають ! 

Заспівай світу тими голосами, 
Що-сь переймила від красной природи; 
Збуди від віка лісами, горами 
Гомін загиблой слави і охоти ! 

Покажи світу, пі,о ти ні Татаре 
З білого личка красоньки не здерли. 
Ні бісурмани поганьскої пари. 
Ні враги чорной дупіиці не вперли ! . . . 

А колись може дитина вірненька 
Згане о тобі, згане . . . подумає . . . 
Слізоньку вронить, як любяща ненька, 
І вікам далі порозповідає .... 



— 102 — 

35. Верховинець. 

Верховино, світі;}- ти наш ! 
Геп, як у тебе так мило ! 
Як ігри вод плине тут час, 
(^вобідно, иіумно, весело. 

Л верха на в(^рх, а а п()])у и бір 
Л легкою в се]>ці думкою, 
В чересі кріс. в р^-ках тоїіір. 
Буме .леґінь тобою. 

Ул\ іцо ми там ІІ(»ді.і.і!і і;}>аі1 ! 
Нам полонина Иоділли. 
А бори - степ, ялнци май. 

А :]віря го.лос весілля ! 

Не вабиті. нас барипіів лесть. 
Коли-б ЛИ1П порох та цівка. 
У Г>ога світ, у .[юдей ч^^сть. 
Та овен,ь турма. сопіві.чі. 

Та коли-б пирс х|)еб«^т к від 
І медвідь іп^бнув лісаші, 
Завіяв юг, заграв Бескид. 
Черемош гукнув скалами : 

То ми то час. то ми то пісиь. 
Молодче, ну,ке в розтвори І 
Овечці сплав -і кучерей плісиь 
1 далі, далі на гори ! 

.Іітом ділим. !ік ніч так день. 
Хлопці гуляють там наїпі : 
('Вобідна там вода, оі'ень. 
Дово.льно ліса і паїиі. 

Там пан не клав ланцюгом меж. 
Ворог не станув стопою : 
Буйная там землі одеж. 
Плекана . пісней росою. 



— 10:^. — 

Там то бреипть трн.мбіти ;^вуі: 
Щебече любо сопівка : 
А як :^віря уавиє гук. 
В челюсти плюне му цівка. 



36. Пісня опришків. 

Геп, братя опріпіікп! долийте г()])івкіі. 
До ватрп прикиньте ще дров : 
Наетріпте ми і^орло голосом сопівкп, 
А я вам співати готов. 

Де гори і боі)И, яруги скалисті. 
Там наїиа всть кріиость, наш дім: 
Не страиінпп нам жовняр, як мавм иі,о їстп. 
Не страпша нам буря і грім. 

Безпечні ми, поки земля ще зелена 
І листям вкривається ліс : 
По гущах сплетених, де сосна звалена. 
В яругах не знайде нас біс. 

Як итнцям грабіжним, так в скалах нам діри. 
Там спимо спокійно до звізд; 
Як суа^зак наляже на люди, на звіри. 
Ми з наших спускаємся гнізд. 

Веселімся, братя, доки іще можем. 
Як довго нам жити дадуть : 
Як сніги нас зрадять, голови положим. 
Не будем співати вже тут. 



37. Рекрутка. 

По горах ходила, „Цить, ах цить, дитятко! 

Дитятко носила, Поверне наїп татко, 

Дитятко, ягідку дрібную. Поверне — говорять: мир будн. 

1 цвітки збірала, Принесе дптиві 

1 иучки вязала, Колачик в гостині, 

1 клала му в ручку малую. І мамку притисне до груди. -^ 



— 104 



Ходила і ходить : 

Нім день ся розплодить. 
Садить в полонину високо, 

І бистрі соколи 

Спускає на доли 
Ио шляхах рекрутка широко. 

І тулить дитину, 

Голодну пташину, 
Бо тоска, журиця, корм спила; 

І плаче, ридає. 

Себе проклинає, 
Що бідну на світ цеп родила. 

.,Цить, ах цить, голубко ! 

Поверне наш любко. 
Принесе колачик дитині."' 
, Ззараня до ночи 

.Іеліє і очі 
Внуряє по шляхах в д<\тпні. 

Замріло на путі. 

Вертають рекрути. 
Заблисли рекрутки соколи : 

Бє в грудях" серденько. 

Палає .личенько. 
Г(>лп[ік"а с!і 1,-рутггті. н роздоли. 



?'« 



,, Дитятко, дитятко ! 

Вертає наш татко ! 
Вертає нам сонце до хати! 

Обмиіімо росою 

Личенька свіжою, 
Щоб стались миліші д.ля тати' 

1 личка обмила, 

І цвітку заділа 
В головку обоїх русую ; 

І скоро помчала 

Настрічу, і стала 
ІІри путі на скалу стромую. 

І взнесла високо 

Дитя, і г.либоко , 
Востхнула, бо в серці щось тисне : 

,,хА.х, сину, мііі сину, 

Спог.лянт. на долину ■ 
І в ручіж на татка заплесни!" 

Надходять рекрути : 
,,Геі1, братця ! ^ш чути, 

Де друг ші1 ? чи може він з вами ?" 
- ,,Жено, Бог з тобою! 
Твіїї друг упав в бою 

Ай там, під Маджентп мз-рами." 



Невіста вздрожала. 

Поблідла, взрпдала, 
Црнтисла до серця дитину, 

І в небо соколи 

Вознесла поволі, 
1 верглась з ягідков в глибпну. 



38. Хлібороб. 

Геп. хто на світі кращу долю ма( 
/Тк той. що плугом святу землю оре, 
Золоте зерно на нііт засіває, 
З пустареіі творить царпніїеє мо])е? 



ог> 



Гей, хто пожитки чесніше відносить, 
Як топ, що літом старанно на полі 
Серпом, косою буйні ниви косить 
І божий даток звозить до стодоли? 

Хто несе більпіу прпслугу для світа. 
Для своїх братів, як той, що віками 
Голодним хліба подає досита. 
Кормить держави своїми руками ? 



39. Месть верховинця. 

ҐЗ оповідання.) 

і а де садиш, оіснуватіші 
Ні там людей, ні там хати. 

М. Жашкевич. 

Поранок розвився вже ділком^ Ц селі утишилося внеобав, лише 
кілька .подей стояло ще над селом иід пригірками, гомонячи і по- 
казуючи якомусь молодикові дорогу в бори . . . 

Полегко яв політати дрібненький сніжок. Молодик держав руишпщ) 
перед собою, г.їїядаючи старанно то в цей то в той бік ніби якогось 
сліду, спішив чим-раз далі і далі в бори. Здалеку можна його було 
читп, як спускався з одного верха на другий і то в одну то в другу 
ізвертав сторону, і то щезав з очей у дебрп, то знов появлявся на 
верпіку. І знов щез десь у яровах, і знов показався на стрішсім 
пригірку, і садив далі, не спочиваючи ані цятинки. Потому наново 
спустився Б пропасти, і наново появився як би маленька дитина під 
стариннпми борами. Тут став на хвилю, ог.ііянувся, зняв з себе 
сіряк, що звисав йому з плеча, повісив на першій ялиці під лісом, 
та й посадив далі. Але тяжка туди дорога ! Що крок то ь'олоддя, що 
сяг то іг[)0пасть, як би лихий — не снився-б ! — з весіллям туди 
через всі віки гонився. Тут лежать вихором розтріскані зломи, там 
пова.іила буря горі корінням страшні уверти; тут нагромадила | хвиля 
[ДІЛІ стоси молодої ялини, а там підгризла старість розложистого бука 
і грянула нюі, мов ненотрібом, до си})ОЇ землі. Але нашого молодиі:а 
Не спиняли ті перепони; сміло садив він через завалища, що всяким 
перехрестям стояло йому що крок в дорозі, і то підлазив вужом по- 
під поспинане гниляччя, то, діткнувшись лежачого пня, кидав собою. 



— 106 — 

м<іі{ (»Л('ні,, чсрр:} ломл. І сііііітв чіімрая далі і далі. На малій ніпи 
ііоліпіці :гадержавс;і хвильку, глянув на всі сторони, н]иіл<г,і:нв ухо 
і: номлі. та 11 посадив в такі страиіні зворн, де хіба ліинй звірові 
путь. І :шов запав ніби в безодню і знов викрятався горі ст])імкими 
стінами на верх, а з верха посунувся в нову дебру, а з дебрп на 
свіукпп хребет. ^Тасами стане і іфислухається, прикладаючи ухо к землі, 
часамп ухватпть за невідступного свого товарнпіа, за безпечну подвійт.'у, 
в<'])-,к'е ()і;ом, натягне к'у])ок. і знову спустіггь, і посадить ціпко в зворп, 
а з зворів чпмраз далі в нові безвісти. Утомився уже, з чола текла, 
мов зо стріхп, краплями вода, але на відпочинок ані гадаі'і. Вже мину 
і Вердо. нроінумів і Погари, добився аж під самі Секули, і ще немя 
кінця путі. Уже і дня проминуло споро, і перехилилося вже к вечору 
а він ще садить і садить у безвісти, куди иі,е може ніколи ноі'а 
ліодськ'а не ступала. Аж під сампм верхом Секулів, де дика прп])ода 
сама прррд собою лякакться, а первовічні кедри та ялиці іиз\млять пісн 
суму, став, як раженпії, верг оком вліво, похилив голову долі 
і тихцем, скочивпіи скоренько віфаво, став за велитну колод\ 
1Ц0 верх грудеіі ітому сягала, положив на неї подвіііку, натягну 
куфок, зложився, вліпив око в сторону к дебрі, та І1 жде хвильки 
аж буде можна випалити з неї ці.тьно. 

Тим часом з другого боку хто-ж став за ним з рушницею в руках 
і приглядається напюму ватажчш:ові ? Знайомий він нам добре: ксть 
то Продай, котрий гонить за своїм давнім товаришем, за ненависним 
Федором, за тим-то самим, що ириладившися на ведмедя стоїть о сто 
ьфоків, ані гадаючи, що його власне життя в руках ворога. Продана. 
В самий час догнав він його, ирослідуючи всіми зворами і пропастямп : 
в самий час, аби помститися за свою Молану. 

По всіх жилах заграла йому кров, мов з нових нор, скоро й(ич) 
взяв на око, а в гарячім серці розпочалася страіпна буря. Счорніла 
Молана, і п];е чорніпіе діло, до котрого забірався, ста.ли йому на 
хвильку перед очі. Чисте сумління і пекельна гадка, життя і смерть, 
небо і пекло стрітилися в його душі. Але не пора думати, розважати. 
Заледви заі'лянув він у цілу пропасть, що розкривалася під його ногами. 
заледви дуіиа його шибнула по цілім образі наміреного діла, аж тут 
уже заблисло з Федорової подвійки, вистріл грянув громом по борах, 
і страигапй рик ведмедя розлягся під найвищі небеса. Радісно скаче 
ватас на колоду і поглядає; долів ; але ще скорше поривав назад за 
подвійку, стає мигом ока на своє місце, складається, палить : та 
друга цівка,, замочена, на панівці може каплею поту з чола, відмовляє 
а в тій самій хвплі мечеся ведмідь к колоді, підноситься, поражений 



— 107 — 

н крижК (істаннімп силами на ^^адні ноги, поривне одною лабон» :{;і 
нодвійку, а другою Федора, і беясильний, пересадитись на друї'иіі 
бік колоди, аби одним утиском роздавити тгротивника, ])Очкривае:, натцу, 
аби страишимп ;}убадіп яадати смерть своїй жерті^і. Та ще скорипч 
і жаркий стрілець блискавицею ^зривав :з і'олови к'удлату кучму, і дай',кн 
цілою силою в пащу явіря. Але-ж бе:^ діла! Сильно хватає: лютий 
звірь стрільця і^а руку, грухоче на мязгу, ябіран всі спли і бріх'ться 
иослідній удар :задати противникові. Аж тут підскакуй о іп'лька ]:роі:ів 
Продай, в которого гарячім але чеснім серці боротьба не довіо велася. 
,,До Вога належить суд. і в його руках месть," іпепнув йому яні'ол 
його дуіпі, ..а тепер жде нещасний рятуш.т." — Федоре! - крш.'нув : 
— внраво я головою ! і приложпв, потис, заблисло, а страшливий 
звірь, ударений і.'улькою межи самі очі, завив страшенно і г])янув назад 
за колоду, аж земля під ним затряслася. 

Гарно зійшло в мясопустну неді.лю золоте соненько над верхами 
Тухольщини, і освітило і гори і бори в снігових перлах. Весело 
тиснувся ЛЮД Рожанки до церковці божої. Л хатп Кожана заі^зали 
скрипки, заладкали свахи, і двоє; молодят, хороші, як божа весна, 
в зеленім барвінку впппіли на подвірри. а з подвірря посунулися 
к церкві. Ііув то наш ІІродан і Молапа, п;о спііпили до престола 
божого присягати собі любов і віру аж до смерти. 

А Фе;цр? Федір держав у кривій руці червону хоруговку з дзвін- 
ком і, будучи дружбою, приспівував охоче: 

Ой, нема то як у горах вірнії дівчата ! 

Ой, нема то як у горах чесні леГінята ! 



VIII. Антін Могильницький. 

(1811 — 1873.) 

40. Скит Манявський. 

(Піснотвір епнчний. оснований на народних повістях.) 

а) Заспів. 

І. 

Кому-ж не знана Підгірська і:раїна, 

Де по-над ровень Бескид ся сшшає. 

Де крута Клпва і ІІонадя синя 

З боків норами дві річі:п пускає? 

Дві річі:п чисті, близькі, як сестриці. 

Дно мають срібне, кришталеві лиці, 

З матері лона шві борше втікають, 

По оболоннях, по лугах гуляють, 

Потім, злучені в одну, дві Бистриці 

З Дністром синеньким сердечно сь стискають. 

Кому-ж не знана Маняви долина, 
Красов удачнов здібна від природи, 
Де з скель, шумячи, стрімко летять води. 
Ватажків пісньми дзвенить полонина? 

Кому-ж незнаний над Манявки струєв 
Бовдур, що сумно в долині стремить, 
Що всіх дивує, вабить згадков своєв, 
Ще з-межп звалищ знакомитип Скит? 
Що то за мури, тесані з опоки, 
Де в-пів дзвіниця і башта ціла? 
Де штука — річки муром сперті боки 
Камінним мостом до купи звела ! 
А решта в грузах ! Келії, пивниці 
І>сто гадючий вигрівають плід : 



— 109 — 

Без вікон, дверей, без стріхи світлиці, 
з божого місця мхом зарослий слід ! 
3-межи них густо бурян виростає, 
Де-коли сумно пугач загуде. 
Ніби ся мертвих розвалин питає: 
,,Чи тут вже давнє життя не буде?'' 

Щось подорожній думає глибоко, 
Сперся на звалищ прпмшений поріг, 
Вліпив, цікавий, в мертві грузи око, 
Чей би ся з них що довідати міг ! 
Але надармо ! камінь не промовить, 
Грузи не скажуть упливувпшх літ, 
А думка давнє життя чи відновить. 
Як стертий напис на пристінках з плиті 
Потік сріберний, що мури полоще, 
Щось гомонить і мерчить к берегам, 
Але нам правду сказати не хоче, 
Сумний лииіає округ мурів сам! 
Сосни, смереки, буки і ялиці 
Ведуть шумящий з вітром розговір, 
Але слова їх тайні небилиці. 
Не освітлять нам в тьмі занерший двір ! 
То вже-ж навіі:и це величне діло 
Має покрити непрозрінна тьма? 
То вже навіки в сумраці ся скрило, 
Вже до тих таїн приступу нема? 

Таку я думку в тій д}мав долині, 
І сльознпм оком докола повів ; 
А в-тім під гущев в зеленій ліщині 
Схилену-м постать чоловіка взрів. 
Веремя було погідне і мило : 
Гей би позлітков небо прикрасив, 
(^нце ся звільна к вечору хилило, 
Сумрак з долини горі ся взносив. 
Лиш горбів щити ще ся румянілп, 
Гомін но лісі сумно сь розлягав. 
Бо птичі:п в гнізда з пісеньков летілИу 
З думков в кошару скот ватаг зганяв ! 



— 110 — 

^Зближусь -і поклоном старця повітаю ; 

Красно відрікшп, голову схиляв. 
Я лпця і з ока щирість лг)' читаю. 
1 милість правди з простодушних слів. 
Старість глибока к землі го схилила. 
Костур зівялі кости підпирав. 
Ріденький волос снігом побілила : 
Що рече слово, тяжко віддихав. 

о) Галич. 

ІНОКИ наші путь СВІІІ П])ОДОВЖИЛИ, 

По руці правії! мавши сині гори. 
Побіч з Дністровим ложищем гостили 
ІІомежи сигли, опіля і" бори : 
Аж там, де дочка Бескидів, Лімниця. 
'Л Дністром злучав крпиїталеві струї. 
Простерся Галич, Иідгірря столиця. 
Привітав гостеіі, приняв в нідра свої. 

в^ Старинний Галич. 

Тодішній Галич, велішип багатий. 
Обіймав' пространь на пять годин ходу, 
Вбірався в красні, золотії шати. 
Багатством ткані з гори аж до споду. 
Котрим сияли церкви і палати 
І тверда кріпость князівського роду, 
і Владимирка двір озолочений 
ІІри нім греміли вічеві собори, 
Храброй дружини полк вооружений 
ІІідпірав сильно аж угорські гори ! 
Стіл Осьмомисла золотокований 
Поміш.ав раду пресвітлих бояр. 
Переговори і 5шра і брані. 
] всяі: домашній тихомирив свар ! 
Його торгівлю, ніби густі хмари 
Вкривали купці з розличних сторон. 
Перепив ияли багатством базари. 
-І несли місту золотий полон ! 



— ПІ - 

До його };ниі'инь іі])ііїзжаліі свати 
Від царів можних, і несли поклін. 
Посли далекі і римські легати 
Гостили часто серед його стін ! 
Твердим заліном покриті рицарі, 
Своїм заслона, а ворогам страх, 
Розполоиіили супостаті р. хмари. 
Нили султанів в далеьчіх землях. 
оємлі столиця, пі,ит мржи містами, 
Синв прекрасно, ик ііоранна зоря. 
Лідиірав сильних князів раменами. 
Владів зе:\кіями від Сяна до моря : 
Красний 'і теплий, яі: нова сукмана. 
Величав, красив і грів свого пана. 
Нині сукмана здерта, самі лати - 
Яке дно було, тяжко відгадати ! 

г) Нинішній Галич. 

Не той то Галич, іцо то видпіи піші 
Кілька цегляних хаток з лігіяшсами 
Порозкиданих по вузькій долині. 
Три місця оожі і -/Кидівські крами ! 
Не той то князів уіфіплений замок. 
Давньої слави ])уської відламок' ! 
Во на первої кріпости звалище 
Котрийсь поставив ляхівськпп вельможа 
В віках иізніпіих невдачне замчище. 
'•\ двох сторін висять у його підніжжі 
''\ пруття і глини поклеєні хижі. 
Як ластівочі гнізда із болота. 
Глабко ся чепять до сухого плота. 
Хоч його тини в грузи ся розпали, 
Ще посилають згадку потомпости, 
І свідчать явно, чим колись бували, 
Яі: обнажені з тіл велитів кости ! 

Обдерті з блеску, сили і подоби. 
Туги заслонов і'усто сь облікають, 
Минувшой слави вічнотрвалі гроби 
Днесь до правнуків сумно промовляють : 



— 112 — 

Що днешне племя від иредків впродне, 
Глипить нужденно прп отців могилі. 
Майже самого імени негодне, 
Як черв дрібненький в мертвім труна тілі ! 
Лиш Дністер, свідок загиблоп старини, 
Останки міста сумно обливає : 
Як стара ненька пустої днтинп 
Поступки гидні сльозами змиває ! 

Бо не тоті днесь світлі Галичане, 
Бояре в раді і лицарі в брані, 
Руської творці голосної слави. 
Що крив їх скрання колпак собольовий. 
На нозі чобіт жовтий, сапявовий, 
Гожі, веселі, прекрасні, як пави ! 
З пурпурп, шовку, прибрані в ферезі, 
В шовковий пояс і в сині сукмани, 
Китицев жовтов жупан густо тканий — 
Золото, срібло двигали в чересі, 
Ніби князята, вельможі, гетьмани ! 
Часто в далекі країни гостплн. 
То на торгівлю,^ то на храбрі брані, 
І рука в руку з князями ходили, — 
Не тоті нині світлі Галичане ! 
Нинішнє племя — з зерна стоколоса, 
Де сапіян був, не раз пята боса ! 
Де здобив скрання колпак собольовий, 
Днесь, малпуючи загряничну моду, 
Дивним прибагом штукують уроду — 
В чужій прикрасі удачш, як сови! 
Де тяжкий черес і пояс широкий 
З дорогих шовків, з гладкої китайки. 
Золотом пштип, опережав боки. 
Там нині звязка з ременю чи крайки ! 
Де були футра дорогі ири шаті, 
Перли, рубіни, шмараїдїї, коралі, — 
Наготу криють хустини і шалі, 
Много пустого дешевого плаття: 
Так світлость жила пітьмою обнята! 
Но тьма густіша духа прилягає: 



— 113 — 

з велитів славнпх ■ — нечемні карлята; 
Чим були предки, мало з них хто знає; ; 
На отців гробах сплять сини виродні. 
А гніздо власне огидне валяють : 
Хоч їх святого імени негодні, 
(іднак ся мови вітцівсьеой стидають. 
Чужим похопні сміїпно сь величати. 
І бесіда їх чужа паплянина; 
Аж би-сь забувся ! тяжко відгадати : 
Чи Лях, чи Німець, чи руська дитина? 
Чи там коли ще давна доля блисне? 
Перерву слово — бо жаль серце тисне ! 

В тім урочищу мпнувшої хвали 
Стоїть ще нині дорогий забиток : 
Ніби списаний діл тодіїиннх звиток. 
Щоб то потомні племена читали, — • 
Стоїть ще церква, Рождест'венський храм, 
їіотрої стіни з твердої опоки, 
Золоті вершки, мальовані боки, 
Тоді вже в повній красоті спялп. 
Коли з дорогп наип два інокп 
Радісним серцем Галич повітали. 
Богу подяку жертвували там ! 



XI. Чікгані.а. 



IX. Амвросій Метлинський. 

(1814—1870.) 

41. Степ. 

їдемо з батьком степом серед ночп. 
То як мій коник заграє, заскаче, 
Зараз чогось мому батькові в очі 
Сльози навернуться, мов він заплаче... 

,,Чи не спитав, 

Чого нлаче 

Він, козаче?" 

Ох, чи знаєш, каже, хлопче, 
Який степ твій коник топче? 

„Що-ж він каже, 

Коли зна вже?" 

Хто тут бився, в степу мчався? 
Хто втікав, кого лякався? 

,,Отже й чули, 

Та забули..." 

Чув, чиї оце могили. 

Чув, чого тут вовки вили?... 

,,Бач, од чого 

Він, небого — " 

Колись, мій синку, ми тії могили 
Трупом та трупом начиняли : 
Колись, мій синку, ми в тії могили 
Злих ворогів було спати клали... 

,,Бач, од чого 

Край могили 

Вовки вили !" 



І 



— 115 — 

42. Гетьман. 

В туман іііронькп поховалися, 
І місяць у хмари заплив; 
Річки дощовії снувалися, 
Стариіі Дніпр іпумів, гомонів. 

Високо на замці в цю ніченьку 

Наїн гетьман вельможний стояв. 

Чи він любувався на річеньку. 

Чи слухав, як дощ порощав? 

Він голову сиву схилив, як билину, 

І пильно орлом позирав на Вкраїну. 

,,На сторожі моє ухо ; 

А все тихо, а все глухо ! 

Чи козак і кінь умер ? 

Чи орел без крил, без пер? 
Вже крап втихомирився: чую од моря до моря 

Не пахне вже ворога дух, 

Немає вже вражого трупу... 

Як на гробовищах в ніч глупу, 

Де смерть все розсипала в пух, 
Все, чую, тихо од моря до моря... 

Чи орел без крил, без пер? 

Чи козак і кінь умер? 

Все і тихо, все і г.лухо... 

Даром на сторожі ухо !" 

Прислухався, глянув ще раз на Вкраїну, 
Схиливсь, як билина, і сам в домовину. 

На замок дивлюся : вже в ніченьку 
Пан гетьман либонь не стоїть, 
І сльози не каплють на річеньку, 
И не слуха, як дощ порощить!... 

У хмари зірки поховалися, 
І місяіц> заплив у туман. 
Річки дощовії снувалися, 
І Дніпр гомонів, яі: гетьман. 



116 



43. Козача смерть. 

Де недавно козак гомонів. 

Його кінь тупотів. 
Як на Ляха козак налітав, 
В нього спис запускав : 
Там тпхо по білому степові спвпп 

Туман розлягається. 
Ясний місяць то із-за хмарн погляне. 

То в хмару ховається. 
Степ-земля рідну іі нерідну кров доппвае : 
А проміж тру памп стогне, мов розмов.ляє : 
То старпії козак із сином віку доживає 
І порубанпп з посіченим він розмовляє... 

— „Батьку, батьку ! зіені дуіпно, мене пече, 

В горлі засихає !"• 

— ,, Синку, спнку ! біля мене все кров тече, 

Водиці немає !" 

— ,, Батьку, батьку ! хто по нас в степу заплаче, 

Хто нас поховає?" 

— ,,Чуеіп, синку? чорний ворон вється, кряче. 

За дяка співає !'* 

— ,, Батьку ! із-за п.лечей мороз подирає. 

В серці стігае, стине..." 

— ,, Трупом вкрийся, кровю вражою умийся, 

И їх не трохи гине !" — 

Отак розмовляло, далі застогнало, 

А да.лі й замовкло, тільки кров дзюрчала... 

^е недавно козак гомонів, 
Його кінь тупотів, — 
Ворон крякав, літав 
І спускався й па трупах сідав : 

Чуєш, як і вітер засвистів, загомонів? 
Плаче, оплакує козаків, своїх братів ! 

Кости по степах в пісках ховає. 

Пісню помина.іьнтю співає... 



— 117 — 

44. Козак, гайдамак, чумак. 

На воронім Еові їхав козак 

Горою, долиною, 

Прошж калпною ; 
Він розмовляв з мплою дівчиною. 

На своїх двох лісом іішов гаіідамак ; 

Проміж ліщиною 

Йшов він з дубиною, 
Л лісом гукав, з своєю родиною. 

Чвалав за возом чумак неборак 

Низом, травиною, 

З своєю скотиною, 
Та п балакав з .лихою годиною . . . 

,, Дівчино, прощаіі ! 
Геп, не гайся ! на ворогів, коню !'' 
— ,,0х, прощаіі, козаче ! та обороняті 
Мати Україну п мене, її доню !'' 

,, Дубино, махай ! 
Шукай, добувай мені долю ! 
Кого хоч, моя дубино, зачіпай : 
В лісі, в пущах маємо зш свою волю !'' 

„ Синку, поганяй ! 
З нікчемного краю та до моря... 
Почвалаємо мп на чужий лиш край : 
Може в морі втонем, там не стільки «горя...'" 

45. Козак та буря. 

Як то в бурю по небові галас повстане, 

В чорних хмарах так грякне, що страх ! 

І за хвилею винирне хвиля та й гряне, 
Й озоветься в лісах, на горах : 

Чи не той то козак, що де стане, 

І ЗЄМ.ЛЯ там потане ? 

Чи не той то козак, що де г.іяне, 

І трава там зовяне? 



И8 



Чи по степові з вітром гарцює не топ то козак, 

Од якого тікає Татарин і Лях? 
Чп не він то гука, перескакує гору й байрак. 

І на вражі полш сипле кару і жах? 

Як же то вранці 
В червоній хмарці 
Сонце випливає. 
Чи не з чужини 
То до дівчини 
Козак ириїзжає? 

Не одсувапте кватирки в вікні. 

Не обступайте широких воріт, 

І старі і дівки й молодиці ! 

Бо вже не грає козак на коні, 

Бо вже не стогне земля од копит : 

Вже умер чорнобривий, умер білолиций ! 

Як він вертався з краю чужого в свій дім. 

Та як він їхав в долині, 
Буря повстала, загуркотіло, і грім 

Впав, повалився в долині ! 

Як розігнало-ж ті хмари і геть понесло. 
Глянуло сонечко, знову усе процвіло ! 

Що-ж то в долині ? чи дуб рясний ліг ? 
Ні, козаченько найкращий поліг!... 

46. Підземна церква. 

Випитував я де-кого з старих. 
Котрі ще Ляха й Унію видали. 
Яі: діялося, що колись було... 
А що, миряне, слухати-б бажали ? 

Казав мені один чернець ось-так : 
,,У Київі всьому, всьому зачало : 
Та і старий, старий же він козак ! 
Того ще й не було, те підроста.іо, — 



— не- 
давно, давно вже Кпїв нанував : 
Його церкви аж хмари зачіпали, 
І шапку хоч би хто йому здіймав, 
Так далі слави вже ііому не стало ! 
Та на Дніпрі-ж таки була і Січ, 
Так споминать не дуже-б то пристало ; 
Та не к цьому таки наша і річ, 
А річ про те, яі: церківця запала. 

Поки жили козак, списи І1 шаблюки. 
Не добував нічого даром Дих. 
Вже стерпів і козак чимало муки, 
Вмірав на палях він і в кайданах . . . 
Так і в чужій крові пополоскав він руки, 
И попанував в лісах і по степах. 
Далі — не стало списа і рупшиці, 
Приппілося здать і стіни і біпплці ! 
— Що міркувать ! чи доля чи недоля 
(Мовляв народові з ченців один). 
Од Бога все ... — 

Аж сумно . . . далі з церквою иіарах ! 
Пішли під ЗЄМ.ІЮ дзвони і пропали . . . 
Та й досі, кажуть, як умре козак, 
Гудуть ті дзвони, плачуть, мов з нечали, 
А иншого, тат: диво ! за життя 
Ще на світі ті дзвони поминали . . . 
в чутка : вже не жди з того пуття, 
Кого отак ті дзвони поминали: 
Таких без слави й жалю, як сміття, 
'-^-проміж людей смерть вічна вимітай. 
Нема про нього на світі чуття. 
Нема й могили — в землю западає !'• 

47. Пішли на втікачі. 

Світив місяць, світив з-поза хмари . . . 
Два козаки на кониках утікали : 
Вонп-'лс ото з України утікали. 
Пильно з України, мов від кари. 



— 120 — 

ДібрівоБька над водою, знай, шуміла. 
Щось Дніпр-воду дуже колихало : 
Чи то вона, та діброва, гомоніла. 
Чи козаки з Дніпром розмовляли? 

,,Не покидайте рідную, дітки, мати. 
Не беріте далекого иіляху: 
Бо нікому на ворогів буде стати. 
Бо достануся Татару п Ляху ! 

Найдуть ворога на мене чорні хмарп. 
.Іитимете кров на чужім краю ! 
Мене вже ховати кластимуть на мари. 
Гнатимете на тихім Дунаю ! 

Коли-ж ззіла уже ржа списи й іпаблюки. 
Вам огидло ходить за волами, 
Зруйнували й віру вороги-гадюкп, — 
Не втікайте, козаченьки, сами ! 

Візьміть лпіпень нашу славу ви з собою. 
Нехай буде про нас чути п за горами "., 
Гомоніло, гуло над Днінром-водою, 
Тупотіло горами й долами. 



48. Ніч. 

Мені в памятку ніч, як 
('ілп в човен старий — дяк 
Дяк та я, та й махнулп. 
Та і тихий лежав 

Тоді Псло, 
І гладенький блии],ав 

Як би скло ; 
Верст за пять либонь чули, 
Як шубовсне весло, 
І, мов срібні зірки, 
Заблищать крапельки , 
І притихне впять Псло... 



121 



Дяк казав, 
(Бо читав 
Вже книжок він доволі 
І у церкві і в піколі ; 
Бо на те вже і дяк, 
ІЦоб книжки ті читать!) — 
Він казав : отже, бач, глубоченько на дні 
Мов маленькі рибки 
Ті ясненькі зірки ! 
Та ще з ними і місяць, вони не одні ! 
Воно іі чудно, хто з розумом гляне!... 
Отже он-що : як сніг на весні 
ІЛ,е деньок поблищить, та ґі розтане : 
Як трава в-осенп на землі 
Зелененька, а завтра іі зовяне ; 
Снігу літом, зімою трави вже немає. 
Хоч де хоче нехаіі чоловік пошукає : 
Колись світ так зовяне, розтане ! 
А хто вмер, тоіі устане, погляне : 
Уже сонця немає, 
І землі вже немає ! 
Тільки те, що він на світі діяв. 
Коли доброго що там посіяв, 
Зійде в небі іі зіркою засвітить, 
І до Бога стежечі:у освітить... 
Хто посіяв лихо, тому лихо зійде : 
Темно, темно... і до Бога він не дійде ! 
Йому вічно блукать, 
Дарма раю тукать. 
В серці пекло нести, 
І літать і брести, 
І брести і літать, 
В серці пекло нести. 
Дарма раю шукать. 
Йому вічно блукать ! 
Отже, чув ти? божий світ розтане і зовяне. 
Як трава у-в осінь вяне, сніг весною тане ; 
Хто що в світі діяв, в Бога ся зостане : 
Бог так каже... як Він каже, так і стане! 



122 

49. Вязонько. 

Ой, вязоньку молоденький. 

Чому рано онадае. 

Чому по полю літає 

Твій листонько зелененький? 
Та чи вже-ж то роса з неба не спадає. 
Чи сонечко землю вже не пригріває? 

А є вязп вже й старії, 

А ще па їх зеленіє, 

И вітер по полю не сіє 

їх листи уже сухії: 
Чи то вітер на їх одних з-тиха віє? 
Чи їх роса поливає, сонце гріє? 

,,Ні, братіку ! й мене роса миє, 
Й мені сонце тепло посилає : 
Не те, щоб долі мені немає ! • 
Та в чужині серце мені ниє... 
Того-ж бо то і лист рано опадає. 
Хоч, братіку, мене п вітер не хитає ! '^ 



X. Олександер Афанасєв (Чужбинський). 

(1817 — 1875). 

50. Гребінці. 

Скажи мені правду, мій добрий козаче, 
Що діяти серцю, коли заболить? 
Як серце застогне, і гірко заплаче, 
І дуже без щастя воно защемить? 

Як горе, мов терен, всю душу поколе, 
Коли одцуралось тебе вже усе. 
І ти, як сухее перекотиполе. 
Не знаєш, куди тебе вітер несе? 

Е, ні! кажеш мовчки: скосивши билину. 
Хоч рано і вечір водою полий, — 
Не зазеленіє: — кохай сиротину. 
А матері й батька не бачити їй. 

<')так і у світі: хто рано почує, 

Як серце заплаче, як серце зітхне. 

Той рано й заплаче ... А доля шуткує — 

Поманить, поманить та й геть полине . . . 

А можна-ж утерпіть, як яснеє сонце 
Блисне і засяє для миру всього. 
І Г.ЇЇЯНЄ до тебе в убоге віконце? 
<>сліпнеш, а дивишся все на йог(\ 

51. Ой, у полі. 

Ой, у по.лі на роздоллі 
Шовкова травиця; 
Серед неї, край тополі. 
Чистая криниця; 



— 124 — 

Тільки тудп кониченька 
Мені не водити, 
Із тієї криниченьки 
Водиці не пити. 

Тра' 1 зб;інг', травка зсохне 
Кошо вороному, 
Отрутою вода стане 
Мені молодому. 

На тій іповковіп травиці 
Багато отрути, 
А з тівї криниченьки, 
Пив мій ворог лютий. 



XI. Михайло Макаровський. 

(1783—1846.) 

52. Весілля. 

(З поеми .^ Наталя''^.) 

Ще в четвер, як ТІЛЬКИ сонце глянуло з востока. 

Де взялася і спустилась на току сорока; 

Відтіль плиг та плиг і миттю к покуттю добралась. 

Обізвалась і з віконцем мов поцілувалась; 

Полетіла на ворота, борсалась, скакала, 

Скреготала, скреготала й невидима стала. 

„От же, доню, гості будуть", — каже добра мати: 

„Мабуть баба Василина прийде погуляти, 

Або станова з Окрайця привезе роботу. 

Бо про те давно квилила, та і в цю суботу. 

Затопи-ж, вари обідать, я повимітаю, 

Прихвачусь мерщій до тіста, пи])оги побгаю." 

Не виходили із церкви (день той малось свято^. 

Тут-же все було готово і горілки взято. 

Стіл дубовий покривала біла скатертина; 

Поверх його паляниці склала Харитина; 

Засвітила з воску свічку. Богу помо.лилась, 

Сіла мовчки біля полу і в вікно дивилась. 

Як ось — стук! Пилок піднявся, кінськії два вози 

їдуть в дворик, у Наталі навернулись сльози. 

В першім возі Опанас був з татусем Уласом; 

В другім Тупотун Омелько з Гнатом Чукутасом. 

Опанас в жовтинцях нових і в новім жупані. 

Молодик чорнявий, гарний, митий мов у бані; 

Стьожка гарна голубая на грудях лежала, 

ПІапка кримськая головку любо накривала. 

А чуприна, мов шовкова, слалась по-над ухом; 

З люлькою Панас не знався, як з нечистим духом, 

Не вживав він і табаки, і не пив горілки, 

З нуду грав на балабайку, брався до сопілки. 



— 126 — 

От і всталп, отрусились і ' пустились в хату. 

Чепурну, веселу, гарну, тільки небагату. 

Положивши хліб, як треба, рядом садовились, 

На Наталю зіолодую залюбки дивились. 

Ця, як ластівка, літала в сінцях і в коморі. 

Ирпбірала коло сто.лу, поралась на дворі. 

11 Харнтпна, що ніколи крпвдп не любила, 

Сала кус сашііі любішпії зараз подроби.іа, 

Наламала паляниці, рядову підноспть, 

Иптп й їсти так, як дома, пообідать просить. 

Гості хліба не цурались: вже не стало сала; 

Пирогів стояла миска, та мов не бувала; 

огас і борщ; почавши юшку, старости провадять: 

.,0т яга то мабуть стравп і панам не вадять. 

Ну! . . . узіілп готуватп і на стіл давати! 

Знать тімахп ко.ло печи і дочка, і мати!" 

К'ононенко усміхнувся, як-же вдовольнився, 

Рушником обтер парсуну і перехрестився, — 

Встав з Панасом із-за столу, каш.лянув тпхенько: 

., Слухай, — каже, • — Харптпно, чутко та ппльненько! 

От, як бачиш, сина маю; ти — дочку Наталю. 

Дівку чесну, роботящу і хазяйку й тка.ію, 

Помолімось-же ми Богу і звяжім їм руки. 

Та і ти іди до мене, щоб не знать розлуки; 

Будем вкуні їсти, нити, будемо робити, 

Діточками весе.литься і Хрпста хвалити." 

Як почула Харптпна од Уласа речі, 

Червоніла, то блідніла, стоя коло печи: 

І дитини молодої, і себе жаліла, — 

Вік свій з нею коротати і оддать хотіла. 

Тричі говорить приймалась, тричі оставлялась; 

Так, як риба проти шуму, довго умудрялась, 

І нешвидко, положивши хрест святий на груди: 

„Слухай, — каже, — пане Власе, чуйте, добрі люди! 

Коли Бог вже показав вам до мене дорогу. 

То нехай-же так і буде, як угодно Богу. 

Повінчаєм діток наших, та аж в ту неді.ію, 

ІЦоб зібратися, як треба, вам і нам к весіллю. 

А за мене не турбуйтесь, маю вам сказати, 

ІЦо й на крам не проміняю дворища і хати; 



12^ 



Буду жптп, як Бог судить, і свою дружину 
Поминать не перестану, поки тут-же згину." 

Як сказала, гульк у хату баба Басилина, 
А за нею Харитинин дядько Солонина, 
Рідний брат Яцько Шеверя, діверь Забувапко. 
Кум Каленик Оселедько, та Свирид Безпалько, 
Сестрп — Луцька Полозиха, Катря Чемеричка, 
Попадя Онастасія, ппсарька Куличка. 
УЧшнпкп дають, горілка іі варенуха .ллється; 
Гошн, співи, гук і регіт в хаті роздається. 
Иють та пють, насилу к ранку упилась розмова; 
Инші няні повалялись по двору, як дрова: 
Еононенко-ж з старостами в повітку забрались: 
Там постіль Наталя слала, там і спать уклались. 
Гості спа.ли, а Харпна, вставши до схід сонця, 
] [оглядала на повітку часто із віконця; 
Заходилась коло печж, Та.лю розбудила; 
Локо.іола поросята і діжу підбпла. 
А за тим настигли сестри, куми та зовиці; 
Залюбкп книиіі побгали, стульні і1 паляниці; 
На сто.лі постапови.ли чарку і горілку, 
Три перепічіш на маслі, ковбаси тарілку, 
Другу — сала; і Харпна знову виглядає, 
Свата іі зятя з старостами в хату дожидає, 
Як ось гомін обізвався: Влас устав з Панасом, 
Впіішлп старости до конеіі тпм-же самим часом; 
Потім в хату позбірались, принялися снідать; 
Мали їхать, та зостались тут і пообідать; 
Та аж к вечеру од свахи ледви улизнули, 
А тутешні, окрім Талі, пянії посну.ли; 
Ця мерпїііі ложки, посуду перемила і1 склала, 
А сама заснуть хотіла, та і не дрімала: 
Ду.АШ думала, сердешна, про дівоцьку долю; 
Охрестилась і на Божу положилась волю. 
Та до серденька вязалось і добро, і лихо; 
Заридала ' молодая та й говорить тихо : 
„Все гаразд, та яі; то рідну матіньку зоставить? 
Хто пі ниточки і їстки без мене поставить? 
Хто на ниві буде з нею, і в лпху годину 
'']-л'ще .3 ласкою, яі: доня, в бідную хатину? . . . 



— 128 — 

Та і я . . . кудп пустилась? ІЦо і:з мене буде 
Там, де зроду не бувала, де чужії людп. 
Де словечічО не озветься, оченьки не глянуть. 
ІЦо тепер мене голублять, там-же перестануть . . 
І замовкла, теплі сльози знову полилися. 
Сонні всі заворушились, потім підвелися. 
І додому нлазува.ли. Невсипуща-ж мати 
Стала думать, що к весіллю треба готувати: 
Зараз образи купила, шовку жмут і стьожої:. 
Два очіпки грпзетові, пояс, пару ложої:. 
Чоботи — одні жовтинці, а другі юхтові. 
Гарну плахту, дві намітки, три заиаск'п нові. 
Юпку баіп:ову, червону, із достатку иіпту. 
Еожух добриіі котельвянський і ягнячу свиту. 
Скриня вже була готова і гаразд набита: 
Там були полотна всяіа і одежа шита. 
Рушники, платкп. серпанки, скатерті з хустками, 
Пряжа біла і к-рашена, в мітках і к-лубками. 
І тепер скажіть, панове, чи то-ж всяка мати: 
Так уміє, як Харина, доню споряжати? 
Ціп Пречиста в кревнііі праці явно помагала. 
І на ниві, і на кладці руб за шаг давала. 
Все у неї всім на диво, мов із шовку бгалось: 
Дві свині, гусеіі десяток зерном годувалось: 
Солод був уже готовий і пшениця мита. 
Чемеричка побивалась, мов несамовита: 
Наскликала прать і мазать, ишти і білити. 
Сіять борошко, вчиняти і діжу місити. 
Харитина-ж так, як пані, тільки старпіувала. 
Що в господі не найпглося, зараз купува.ла; 
Наямлила груш сушених, терну, слив в базарі. 
Меду й перцю на варену; пінно і без згарі 
Сім відерок опалила суще коронської 
Оселедців по три сотні і сеньги донської. 
Це-ж робилось в понеділок, а в вівторок' мати 
Заходилась всякий посуд мить і добувати: 
Попадя дала їй кухву і нове барило, 
Шаплики й годящі похви — староста Курило. 
Брагу зараз зарядили; в середу зарані 
Затопили піч варисту так, як на майдані. 



129 



Хліб пеклд; в четвер кришили локишну дівчата, 
Вибірали для зарізу гуси й поросята; 
В пятницю до діла лежні з гурту поробили, 
Та шишки і перепійці в піч посадовили; 
Коровай-же спорядивши в самую суботу. 
Посадить його впросили Кирила Голоту. 
Одспівали „Кучерявий", танцювали-ж зуба, 
Бо музики не діждались — Дороша Безгуба; 
Та п полинули дівчата, — нанесли красолі, 
Рожі, пижма, чорнобривців і зірок доволі; 
Турбувались, побивались залюбки для діви: 
Наряжать її взялися весело, під співи. 
Старша дружка, Сердюківпа, косу розп.іітала, 
А гребінкою Оксана Цибівна чесала, 
Горбанівна обкладала голову стрічками, 
А Педоря Ооболівна всякими квітками. 
Одягнулась молодая та й мелькнула з хати 
На весілля, де веліла матінка, прохати. 



XI Чіітаїїі.а. 



XII. Микола Костомаров. 



(1817—1885.) 



53. Верба. 



Ой, вербице зеленая, 
Вербонько моя ! 
Під вербою зеленою 
Дівочка сиділа 
І бідную головоньку 
Долі похилила. 

Ой, вербице зеленая, 

Вербонько моя! 

І на груди положила 

Білі рученята, 

І сльозами заплакали 

Карі оченята. 



Ой, вербице зеленая,. 
Вербонько моя ! 
І на білеє каміння 
Слізоньки падали, 
І холодне каміннячіш 
Сльози пробивали. 

Ой, вербице зеленая, 
Вербонько моя ! 
Вийте вінки, дівчатоньки, 
Збірайтесь в таночок; 
Мені буде з зеленої 
Вербоньки віночок! 



54. Весна й зіма. 

Ходив весною я по квітчаній долині, 
За кожним ступнем зілля урожало сонце. 
І я згадав, як по зімі в моїй хатині 
Мороз мережками вицвяхує віконце. 

Тепера по зімі спжу в своїй хатині, 
Мороз мережкадш вкраспв усе віконце. 
1 я згадав, як по весні у тій долині 
За коаашм ступнем зілля урожає сонце- 



131 — 



55. Клятьба. 



Дармо просишся, ізрадник, 
Не пущу тебе ніколи, 
Вічно буду катувати, 
Мучитиму без одривки. 
І хоча-б за відпочиння 
Ти мене увів у царство, 
Я-б і царства одцурався 
За потіху, щоб із тебе 
Глузувати, наругаться 
І тобі чинити напасть. 



Були злодії великі: 
Небо і земля лякались 
Од їх вчинків, жалкувались 
Перепалені країни; 
їх менами наругались 
І бажалп, щоб у пеклі 
Бонн такечки страждали, 
Як страждали бідні люди. 
Що од їх ізнапастїїлись. 
Але шкода, що зробив ти. 
Не зрівняється із їми. 



56. Переяславська ніч. 

(З траґедіг.) 

Дієві ЛЮДИ: 

II ер еяславський староста. 

Анастазій, священик. 

Семен Герцик. 

Петро Коржепко. 

О пан ас, його племінник. 

Чужестранець (Лисенко). 

Жид Оврам. 

Зацвилиховськип, польський офицер. 

Марина, сестра Лисенкова. 

Козаки. ІІереяславці. Польські жовніри. Хор. 

Діється в 1649 р. в Переяславі під Великдень. 

VI сцена. 

Лисенко виходить, Марина біжить до його. 

Марина. Де він? де він? 

Лисенко. Тут, сестро, тут. 

Дивись на його, коли ще признаєш . . . 

Моя безщасниця ! моя голубка ! 

У іяпопах в рябця . . . Ох, моя миленька! (Цілує гї.) 
Марина. Мій Боженьку! Чи це ще ти, мій брате? 

Каліка, старець! Ох, моя головко! . . . (Припадає йому до грудей.) 



— 132 — 

Лис Є НЕ 0. Не приторкайся, сестронько, лицем 

До моїх грудей: ляцькі кз'лі щоки 

Тобі замулють . . . Кости вийшли з мясом, 

Лпце твоє біленькеє надавлють . . . 
Марина. Дозволь, мій брате! Чи не змиють сльози 

Шрамів твоїх . . . Губами висмокчу 

Ввесь гній із ран тобі . . . Ох, Боже! 

Не має ока! ... О мій брате любий! 

Хоч-би одно у мене можна вибрать 

І вставить в ямку! Я-б була радніша ... 
Лисенко. О, не кажи цього! ... Не плач, мій янгол . 

Бо швидко й я не втерплю і заплачу . . . 
]Иарина. Мій брате!! (Плате.) 
Лисенко. Не п.тіач же, сестро! хоч тепер не плач: 

Бо плакать ніколи. Я на часинку 

Зійиювся тут з тобою. Треба ді.ло 

Налагодить . . . 
Марина. О знаю, знаю, серце! 

ІЦоб вороги тебе не назирили. 

О, !і тебе сховаю! 
Лисенко. Ні, сестрицю! 

Не об схованні річ . . . Тебе з неволі, 

о нозора впзБОЛить, і цілий город 

і^під бусурманської кормиги. От 

Чого прийшов сюди я. Вранці будем 

Ми вже свобідні. Ввечері сьогодня 

Ні один Лях від кари не втіче . . . 

- Різати, неі:тн, 

'.>иуіцатнсь, наругатись над .Тяхами 

Ми будем усю ніч. Твому злодію 

Таку вже кару вигадаєм вкупі. 

Що й чо})т з.іяіч'ається . . . Чого-ж ти, сестро. 

Поблідла так? чого ти затрусилась? 

Ул\, баба, баба! Що то вже за рід 

Жіночий ваш! Ну, добре: тим, сестрицю. 

Оце тебе я викмикав, щоб часом 

Чого й тобі у чварі не зробили. 

Побіжимо, скоріиі к Дніпру до мене: 

'І'ам я тебе сховаю . . . Чом ти блідла? 

Не бійсь! . . . Тазі знайдеш ти свого Семена. 



133 



Марина. Як, зараз?! 

Лисенко. Зараз, зараз. А, тепер я бачу, 

Чого жахнулась ти! Ти пригляділась, 

Що в мене правої руки нема, 

І що, коли твій злодій навздогін 

Пошле по тебе, я не в силі буду 

Оборонить тебе, о ні, кохана! 

Не дасть ще .ліва ганьби. А й хоч ліву 

Згублю, у зуби застромлю шаблюку, • 

А все таки сестри не дам в поталу. 
Марина. Брате, брате! ... 

Лисенко. А-ну тебе! Ходімо швидче 

Марина. Мій братоньку! Убий мене, заріж — 

Я не піду з тобою. 
Лисенко. Що це, сестро?! 

Марина. Семена я ніколи не любила. 

Тобі сказали дурно, що і досі 

Я убиваюся за їм душею. 

Тобі сказали, що я поневолі 

Живу у старости, що він мене 

Украв, одняв . . . Ох, брате мій! Для чого 

Не тріснуть груди в мене, щоб з носліднім 

Диханням вилетіло страшне слово! . . . 

Бий, ріж мене — я старосту люблю. 

Бий, ріж мене — я по любві до його. 

Щоб відвязатись од Семена, перейшла . . . 

Я, родом Руська, Ляха недовірка. 

Як душу, полюбила, і за його 

Радніша йти на смерть, на катування! 
Лисенко. Ти? 
Марина. Я! 

Лисенко. Моя сестра! 

Марина. Твоя сестра. 

Лисенко. Лисенкова? 
Марина. Лисенкова сестра. 

Лисенко. Іди за мною. 
Марина. Не піду. 

Лисенко. Не підеш? 

Марина. Ні, не піду. 



- 134 — 

ЛисенЕО. Так я тебе насильно 

Візьму, заставлю позабути Ляха 

Свого, заставлю виптп за Семена. 
Марина. Насильно не заставиш і не візьмеш. 
Лисенко. Чом? 
Марина. Перш, ніж ти мене із місця здвинеш, 

Я кровю розпливусь перед тобою! 
Лисенко. Ах ти, змія! Ти ш;е мене лякати?! . . . 

Іди, кажу тобі, зо мною зараз! 
Марина. Я вже тобі сказала — не піду. 
Лисенко. Так я тебе убю на оцім місці. 
Марина. Бий. Вбить себе я дамся, тільки 

Іти в пево.ію — пі. 
Лисенко. Ох ти, паплюга! 

Так це тобі у козаків нево.ля, 

А у Ляхів так воля?! 
Марина. Так! 

Мені і воля і свобода з милим ... 

Я вже тобі сказала раз, мііі брате. 

Що не наси.іьно затягнув мене 

До себе староста, нїо я сама 

Злюбилась з їм. Та ти-б таки подумав: 

Еоли-б і справді вій мене в неволі 

Держав, як полюбовницю свою. 

Чи я-б оце до тебе вийшла? . . . Він би 

Так і гаядів за мною, куди-б я ■ 

Ні повернулась. Я його невіста, 

Не полюбовниця; у мене досить 

Ще є душі на це. Ти дуже мало 

Пізнав свою сестру... Ні, брате! Перш 

Обпяв би він моє холодне тіло. 

Ніж взяв за теплу руку, колн-б так, 

Як полюбовницю схотів, нелюбий. 

Мене держати біля себе . . . Він 

Мене не силував — сама прохалась. 

Щоб защитив од Герцнка мене. 

Коли-б ти не прийшов сюди з Ляхами 

За прежїїє розплатитись, чесним шлюбом 

Ми-б спарува."шсь після Свят. Тепера 

Вже нам не жити на світі у-купі . . . 



- 135 — 

Як вірна заручена, ляжу з їм 
В одній могилі. 
.'Іисенко. Гаспид! дявол! 

Не ляжеш з їм в одній могилі! Зараз 
Мечем тобі я груди рознесу; 
Иого-ж живого спечемо уранці . . . 

Здихай ! (Замахується на неї шаблею, і бачучи, що вона сміло стоїть і ні трошки 
не ворушиться, остаяовнвсь.) 

Ти не боїшся смерти? 
Жарина. Не боюсь. 

Лнсенко. Ну — ти Лнсенкова сестра! 
Марина. Його. 

Лисенко. Ти скажеш по.любовнику свому, 

Ти все йому повідаєш зарані 

І визволиш його від смерти? 
Марина. Ні, 

Цього не буде! Визволять од смерти 

Не буду я Ляхів. Святую помсту _у 

Моїх братів не зражу я. Я руська! 

За г.іуми, за наругу, за неволю, 

За кров, за сльози рідних ти прийшов 

Із ворогами розплатиться глумом. 

Наругою, неволею і кровю; 

Прийшов защитить од посміху віру, 

Позбавить рідних горя, із родини 

Сміття чужеє вимести . . . Багато 

Терпіла й терпить бідная родина! 

Яі: грішників у пеклі дяволп — 

Катують нас католики . . . Але 

Господь рішив: родина слобониться, 

І ляіі;ька Кров із неї рідну змиє ... 

Ох, брате мій! душа ще в мене руська, 

І руське лихо дуже, дуже серце 

Мені ворушить ... Ти за це не бійся! 

Не зражу вас; не тільки що не зражу, — 

Того, котрого я люб.ію, як душу, 

Як божий світ, як, братіку, тебе — 

Я не снасу його! Я нишком не скажу 

Йому: біжи, тебе убити хочуть ... 
■ Сама вам помагатиму. Не дурно 



— 136 — 

К йому приходпв пан Зацвплиховськиіі 
І щось казав, щоб він берігся! Може 
Він поміча; бо щось вже турбувався, 
Почувши, що народ чогось стовплявся . . . 
Я відведу його од стереження: 
Я заведу його сюди, як смеркне, 
її сама тобі коханка передам! . . . 
І вкупі з їм, обнявшись кріпко, кріпко — 
Під братиною шаблею загину . . . 
Лпсенко. Як смеркнеться й почнуть дзвонить в костьолі. 
Щоб ти була з їм тут і дожидалась. 

Марина. Буду. 

Лисенко. Та ти ізрадиш? . . . 

Марина. Ні, не зражу! 

Лисенко. Добре. 

Будь проклята од мене і од Бога!! 

(Обоє виходять.) 



ХОР. 

Перша половина. 

Славим великую силу кохання! 
Чудне п предивне твоє папрання. 

Над усе ти на світі скльніпі! 
Те, що і доля сама, розлучає. 
Те, що натура забороняє. 

Ти паруєіп докупп й мприіп. 

Друга половина. 

Славим велику любов до ,, родини!'' <) 
Ти зогріваєиі те серце, що стине, 

Холодиіп, що пала чим другим! 
Ти розриваєш, що доля звязує, 
Нівечиш те, що натура вказує, 

Приязнеє ти робиш гидким. 



1) Отчіїялп. 



137 — 



Перша половина. 

Серце коханням у їй загорілось, 
Все воно з милим своїм розтопилось; 
Нерозрпвнеє вічне кохання і1ого. 

Друга половина. 

Мення ., родина" для їй не новеє, 
Серце в їй руськеє, а не чужее: 

А ,, родина" для Руського вище всього. 



VII сцена. 

Ніч. — Марина з Старостою ідуть укупі. 

Староста. Коли-б не твої чорні очі, дівко, 

ІЦо так на мене глядючи, либонь 

Аж тягнуть за собою, побожусь 

Всіми святими, не ноплірсь би дурно 

Сюди я. .Іюди наші в церкву йдуть, 

А староста, що в.іітку не видали 

Ніколи пішого, блукає ніччю 

По вулицях! . . . Куди мене ведеш? 
Марина. Сюди. Бач, ти казав, що мене любиш, 

А вже й иеняеш! 
Староста. Душко ти моя! . . . 

Хоч би у річку ти .мене вела, 

Я-б і туди радніш! По, ради Бога, 

Що ти задумала оце такеє? 
Марина. Послухай, мій Фрашцшку: аж ти Поляї:? 
Староста. Я твій коханий, твій жених . . . 
Марина. Е, ні! 

Кажи мені, що я в тебе питаю: 

Ти Поляк? 
Староста Нащо споминати те. 

Що я радніпі був сам забути часом? 
Марина. Ти Поляк, а я Руська. 
Староста. Ох, не рви 

Ти мого серця бідного! . . . ІЦо хочеш. 



138 



Проси в мене, кажи мені . . . Але 
Оце що ти вигадувш? . . . Марино! 

Марина. — Руська! 

Староста. Ти янгол божий, з неба 

Злетівший, Руська дла народу тільки, 
Як я для його Поляк, а між нами 
Немає ріжниці, ми дружка дружку 
Не станем иопріі:ати. Наші душі 
Одна перед другою, як перед Богом. 
Я знаю, и],о ти вірно мене любиш, 
Як я люблю тебе: от з нас і годі! 

Марина. Ти мене любиш! я люблю тебе! 
Одначе — ■ все ти Поляк, а я Руська. 
Ти мене любиш, як і я тебе! 
Хіба це нам що -не будь запевняє? . . . 
Та хто мене запевнить, що, словами 
Ласкавими годуючи мене. 
Ти не ховаєш в серці злої думки? . . . 
Ти може хочеш обманить мене, 
Погратись, як із дівкою простою, 
А потім — пог.лумитись і прогнати ! . . . 
А може що і гірше . . . Хто запевнить 
Тебе у тім, що я одною 
Рукою обіймаючи тебе, 
Тим часом другою не вихопляю 
Ножа із пазухи? і може в чарці. 
Що коли піднесу тобі з вином. 
Усипані отруї? . . . Спать без ляку 
Не мусиш ти, коли у одній хаті. 
Під одной стріхою з тобою, спить 
Душа вкраїнська! Ти на себе скажеш: 
Я так божився, коли їй казав, 
Як я її кохаю, так по щоках 
Лилися сльози, я кохаю вірно . . . 
Хіба сльозам та клятьбам мусить вірить 
Од Поляка Вкраїнеіц.? Де, скажи. 
Зосталась на Вкраїні одна церква, 
Де-б Лях із Руським не клялися дурно, 
Обманюючи Бога і себе? . . . 
Скільки разів, цілуючи Вкраїнця, 



139 



Для його гибель Поляк зготовляв? . . . 

Ви вмієте і плакать і божитись, 

І раді стать навколішки, і Бога 

Призвати дурно, тільки-б ворога 

Лукаво обманити п загубити . . . 

Чи не иогибло ціле військо наїие, 

А вслід за їм увесь народ наш бідний, 

Як клятьбами, божінням і сльозами 

Опутали Острянпцю Ляхи?.. . . 

З тії години кожний поцілунок, 

Що Лях Вкраїнцеві дає, похожий 

На той, и];о Юда Господу давав . . . 

Дарма і клятьби й сльози! Я не вірю 

Твоїм сльозам і клятьбам! Ти на мене: 

Вона божилась, скажеш, так по щоках 

її лилися сльози; ні, вона 

Мене кохає вірно ... А хіба 

Як Руські так Ляхам і не платили 

Тим, чим Ляхи їх жалували? Сльози 

І клятьби Руського для Ляха те-ж, 

Що клятьби й сїїьози Ляха для цього . . . 

Хіба Лисенко, той Лисенко самий. 

Що ви недавно ті.іьки перестали 

Лякатись, він, кажу, хіба не клявся 

ЇЇ не плакав перед вами для того. 

Щоб лучче погуб.їїяти вас? Лисенко 

Робив з Ляхами те, що п думать страшно: 

А я Лисенкова сестра! . . . Францішку! 

Чи чуєш? Я Лисенкова сестра. 

Староста. Марино. 

Марина. Погляди на город 

Оцей. Чи так він устрівав Великдень 
Перш, шж лиха година нанесла 
Вас, злодіїв? . . . 

Староста. Марино! мила, люба! 

Коли хоч трохи ти мене кохаєш. 
Змилуйся, не нагадуй; хоч і мусиш 
Нагадувать: я не один в цім винен. 
Не я старший, не нарікай на мене 
Одного . . . 



— 140 — 

Марина. Ти н цім винен, ти в цім впнен! 

Бо тп старший у всім Переяславі. 

Між тим в Переяславі жпдова 

На одкупі церкви святії держить. 

Ксьондзи на людях їздять до костьолу, 

І кожний день десятки неповинних 

В тортурах або з голоду здихають . . . 

Весь Переяслав стражда і біду в, 

А ти старпшп у всім Переяславі!! 
Староста (кидається навколішки). Марино, ношануй!... 
Марина. Ви шанували 

Нещасних Руських, як у вас прохались? 

Пошанував сьогодня ти ту жінку. 

Що привели до тебе? І за те, 

Що бідна нишком напекла пасок, 

Ти на три дні Гі всадив у льох . . . 

На три дні празників! . . . Пошанував! 
Староста. Марино! Лихо! . . . 

Біда мені! мороз дере! . . . Пусти! 

Пусти . . . ходімо півидче ! . . . 
Марина. Стіп, Франціигку! 

Ще, я тобі скажу, за чим сюди 

Тебе я привела. Вночі сьогодня 

Лисенко, брат нокійнип, появився 

І став над постіллю моєю. Страшно 

Текла із його кров: увесь на ранах, 

Посічений, опалений, без ока. 

Став він передо мною. Я злякалась. 

Підняла крик: . . . Він підіппіов до мене 

І так казав: ,,Не бійся, сестро! Сором 

Твій знаю; але не нрийіпов того. 

Щоб понрікать тебе. Цієї ночи. 

Коли задзвонять* у костьолі, ти 

Свого коханка приведи до Альти: 

Там покажусь йому''. . . 
Староста. А от і дзвонлть! 

Ні, мабуть вій пожартував з тобою: 

Немає, бач, і досі! Ну, ходімо! 

Марина (вихоплює у його іпаблк> і біга, махаючи покі). 

Так! Дзвонять, дзвонять, дзвонять!! Гей, злітайтесь 



141 



Ви, чорні ворсин, на Переяслав! 
^ Тут добра вам потала буде! Давошггь!! 

Щ- Це дзвонять ще до церкви . . . Католики 
^ Збіраються молитись Богу тихо . . . 

А що, як ннколи задзвонять инак, 
Задзвонять так, що в кожного Поляка 
Волосся настобд'рчиться ? ! А, бачиш. 
Дзвонили так, ти сам казав, ио иниіих 
Вкраїнських городах . . . 
Староста. Ох, що це. що це? 

_ По всіх церквах вже І1 руських дзвонять . . . 

Марина. Дзвонять! (Регочеться.) 

Буває страшниґі дзвін, яі: разом з дзвоном 
Скрізь понесеться: „смерть Ляхам!" 

Галас. Смерть ворогам!! (Пожар. ГУК. крик, плач.) 

Староста. Ізрада! чвара! 

Марина, Ні! розправа, помста! 

Багато .лиха Руські одбували. 

Нехай тепер поплатяться і1 Ляхи! . . . 
Староста. Марино! Шаблю, пшб.лк)! . . . 
Марина. Ні! Не дам 

Тобі я шаблі! (Кіідає в річку.) в Альту! Хаіі 

Лежить вона на намить наїним внукам! . . . 

Так, мплиіі мііт, коханиіі мій Францішку! 

Нема надії, ми загинем разом. 

Загинем разом! День страшний настиг: . 

.Іисенко встав із домовини, грізно 

Гукнув -крикнув на грізного Кравчину . . . 

Уранці Переяслав слобониться; 

Сьогодня иоицітаються з Ляхами. 
Староста. Марино! що це? 
Марина. Помста і свобода! 

Староста. Куди мені втікаиі? що робити? 

Пожар! різня! . . . 
Марина. , І позіста і свобода! 

Староста. Змія! Я задушу тебе! Ти перша 

Ізгинеш . . . 

Марина. Перша із тобою вкупі. 

Ось зараз налетять сюди козаки, 
Лисенко й Герцик-. Тут, обнявшись крінк(^, 



142 



Ш згинем вкупі, я тебе кохала 

І за кохання згину. 
Староста. Мати Божа!! 

Марина. Мо.іптїїСь — дарма! Божий суд настигнув! 
Староста. Марино, серце! Що ти робиш.? 
Марина. Те, що 

Робить мушу. Як дівчина руська — 

Я помогла братам своїм і Ляха 

Старшого привела на згубу Руським; 

А, як твоя коханка, — вкуні згину 

Під руськими шаблюками. 
Староста. Я чую — 

Сюди біжать ... в мене немає шаблі . . . 

Немає бережіння . . . Лихо ! смерть ! . . . 

Марино! Що ти наробила? . . . 
Марина. Серце 

Моє! мій милий! мій коханий! мій 

Францішку вічно любий! . . . Чую, чую! 

Жде смерть до нас! ... О, серце! дай, иридиннем 

Губами дружка к дружці і загинем! . . . 

(Кидається йому на шяю і цілуй його.) 



VIII сцена. 

Лисенко, Герцпк, ЕО-закц із сппсами, з ліхтарнями, шабляші прибігають товпою. 

Лисенко. Тут, тут вони! Сестра не обманила! 

ГерЦИК (кидається з шаблею на старосту.) 

А, 3.10 ДІЙ! ... А! . . . Добравсь до тебе! . . . 

(Хоче його ударять, та иобачпвіпп, що Марила його обіймає, остановився.) 

Марина. Бий . . . Що-ж ти став, Семене? Бий нас двох! 
Еерцпк. Марино! Що це? Ти його ці.іуєш?! 
Марина. А що-лс таке, що я його ці.іую? 

Коли його забєш, я жить не хочу! 

Бий нас обох! . . . Бий, ласкав будь, Семене! 
Герци к. Чи я оце зустріти думав? . . . Боже 

Мій милий! . . . Ти, моя Марина люба, 

Моя невіста, котру я кохаю 

Одну на світі, дла котрої чвару 

Почать рішився! . , . 



— 143 — 

Марина. О, душо нікчемна! 

Не за отчіїзну піаблю піднімаєш — 
За дівчину, паскудннії бахур! . . . Знай же, 
І ви всі знайте, добрі люди. Правду 
Скажу вам перед смертю. Я Семена 
І не .іюблю, ніколи і не хочу 
Любить! От мій Францішок милий, любий: 
Із їм радніша вмерти. Брате, чуєш? 
Я діло сповнила своє, сповняй же 

І ти своє! (Обіймає Франдідша.) 

Убийте нас укупі! 
Лисенко. Гей хлопці! Розлучіть їх! 



57. Хмельницький і польські комисари. 
(Українська сцена з 1649-ого року.) 

Входять: Хмельницький, Виговський, Немнрітч; полковники: Вешпяк, Чорнота, Джеджала,, 
Лдамович: і другі; Кисіль, його небіж, ксьондз Лептовський, Мястковськнй, Позовський 

і инші Поляки. 

Хмельницький. Будьте гостями ми:шми та любими, шановні 
панове, просимо напнижше бідну мою хатину навідати і хлібом-сіллю 
не побрезГувати. ^) Що Бог нам дав, полатаємо од чистого серця. 
А пі,о було, то нехай не вертається ; візьмемо приклад з семї : де ворог 
чоловічеського рятунку рознітить огонь ворожди і брати спираються,, 
сваряться, а иноді й подеруться між собою, а на потім помиряться^ 
заїдять та запють свою свару і знову вкупі братами живуть. А що 
добро, що ь*расно, аще не жити братії вкуні ! Так і ми вчинимо. 
Наша свара — домова; ласкавий король пробачить нам виступки 
наші, дасть нам охранні н])ибилєї, а жінка наварить борщу та поста- 
вить горілки на стіл : так ми заїмо й запємо усю першу колотню, 
та й житимемо пщрими приятелями. Знаєте, панове ве.льможні, у нас 
здавна єсть такий обичай, що коли миряться після колотні, то жінка 
наварить страви і тою стравою заїдають лихо, та більш уже не поми- 
нають старого, як добре говорять Москалі,, що кто староє помянет, 
тому їлаз2) вон. Оце прохаючи ваишх милостей на обід, я заказав, з) 
щоб не наймичіса і не стряпка*) готовила страву, а жіні:а моя сама 
своїми руками. Так вельмо поважаю я ваших милостей, бо ви єсть 
вістпикїї нам ласки коро.ля напіого. 



^) Погорджувати, цуратися. ~) Око. з) Замовив, наказав. *) Кухарка. 



— 144 — 

Кпсіль. 1 11 іп'іпсіріит 1) подобае вашоп милости, пане гетьмане 
Війська його і:оролевської милостп Запорожського, урожоний значний 
пане Богдане, сполне^) зо всім Військом його милости Запорож- 
ським §таііат ао-еге-"') найвищому маєстату Божому, же сопзегуаі; 
¥08*) в нерозірваному союзі з Речю Посполитою, 1;егга 1іЬег1;аі;І8,5) 
де латво'^) було вам домовитися, що в вас боліло, де вольность про- 
цвітає, як неможна того налізти*) нігде ні в христьянстві ні в 
поганстві, — • бо всюди неволя, сама тілько Корона Польська воль- 
ностію слине."*) В єдиній Короні Польській ваша милость моглесь») 
од пайяснішого короля його милости такую сопзиеШІііпет одібрати.*") 

Джеджала. Та король, ш: король, але ви, королевенята, броїте 
<5агато і наброїли. А ти. Киселю, хоч не хвали своєї Польщі, бо то 
не годиться. Ми знаємо, що ти єси кість од костей наших, а тепер 
одщепився і пристав до Ляхів. 

Мястковський. Пане полковнику запорожський ! Шануючп вашу 
мїїлость, повинні-сьмо занотувати *і) вашей милости, що річ його 
:\іилости воєводи не до пана полковника, а до пана гетьмана належить. 

Кисіль. Вапіа милость, ясновельможний пане гетьмане, знаєш, 
що я єстем твоїй милости з давних літ найщиріпий атіси8.'2^ Я того 
доказав. Син — в справі отцевській, зегуиз йсіеіізі-'*) в панській 
так щире 11011 ро88І1,і*) ходити, як-єм я ходив у тій нещасливій 
колотні Війська Запорожського з Речю Посполитою, як я (ііеЬиз еі 
ііосйЬи8і'^) правдиве працюючи, аби Шат ігі(іетіб) нового життя 
іп соеіит раігіае е\'осаге,і") проводив — у тім Бога найвищого 
Іезіет Гасіо,і^)а що я райуі*») в тей. традиції не тільки в Польщі, 
але в чужих краях, то тим єдине утішал-єм-ся, же все то для інте- 
ресу отчпзнії і віри нашої нравославної передсявзято,^») которую віру 
купно 2') зо мною ваша милость приймаєпі і для ргозрегіШет^г) 
Війська Запорожського, на той копець, жеби не прийшло іп ро8І:гетит 
€хШит.2з)- Любо тож мене отпез опачно шецовали,^*) а я сит 
§-аи(ііо2 5) з Варшави виїхал-єм і тих їх милостей панів, которих 
мені колєїамп дали, з собою маючи, до ваиіої мп.юсти поспіиіалп- 
сьмо, приносячп пробачення прешлих виступков вашої милостп, ІіЬег- 
Шет УІс1еЬІ8 геНо-іопіз грецької, ^'ї) авкцию^*) реєстроваго війська, 

1) Периї усього. 2) Разом. ») Зложити подяку, покрякувати. *) Зберігає вас. 
•і) Землею свободи, волі. «) Легко. 7) Наііти. 8) Славиться. »; Міг. ю) Дістати звичку, 
спосіб життя. II) Заявити. Щ Найщиріїяиіі приятель. <■"•) Вірниіі слуга, і*) Не міг би, 
15) Днями і ночами, і") Ту дугу, веселку, і?) Ввести в лебо отчизни. і^) Беру за свідка, 
■свідчуся ])()гом. 19) ,,ГаІі\-і- == хибна форма, повишю-б бути : „ра88іі8 8ит^ = я витерпів. 
-") Предпринято, зроблено. -1) Враз. -2) Добра. --; До осташи,ої загибелі. ~'^) Тож хочі 
мене всі невірно оціїїювали. 2.-.) З радістю, -в) Бачитимеш свободу грецької реліґії (віри). 
-7) Побільшення. 



і 



— 145 — 

гвйііаиґаііопет ') давних прав і свобод запорожських і вашей милости 
дозор і обмітіїїлевання з належачшш віотііб,^) турку совою булавою 
і червоною хорогвою з написом ^о11аппІ8 Сазітігі ге^'із потіпіз.з) 
Приймаючи таі:і великі уиомишш*) од його милости короля, пана 
своєго, ае^иит Є8і;,5) пане гетьмане, жеби вдячним рагеге,<5) з Тата- 
рами іоейи8 пеі'агкіїїт") розірвати, хлопов од розляння крони утри- 
мувати, не нрипмуючи тих соИиліез,^) которі ио нині регЯ^ззіте 
«ап^-шпет поЬіІет прагнуть, 9) під свою рґоіес1;іопет,*<') але роз- 
казуючи їм послушенство панам і на горло караючи ребелянтов, * * ) 
а(і агап(1ит уці^-из іпзапит ґе(і(іеге,і2) нарешті до комісії з наїш, 
комисараміт його милости Речи Посполптой, сеіеггіте^з) приступити. 

Джеджала. Це, пане Киселю, пі,о ви поприносили з собою оці 
клейноти, булаву та червону корогву та грамоту, то де все, виба- 
чайте на цім слові, цяцьки, а більш нічого. Ми не діти і не дурні, 
і тігмимо добре, що ви хочете нас приборкати, щоб ми ярмо панське 
•з себе скинувши, та впять наділи на шию. Нехай зслизнуть ваші 
солодкії дари: шаблею розправимось, а коли щире хочете мира, то 
майте ви собі свою Польщу, а нам козакам Україна нехай зостається. 

Хмельницький. Пане полковнику ! пане полковниі:у ! Чп ви 
пошаліли сьогодня, панове, що наперед старшого суєтесь та у мене 
одвіт з голови впбпваете'? За таку ве.ликую ласку, що мені його 
милость найясніший король оказав і уряд над військом дав і прошле 
преступство моє пробачив, за те дякую найнижче. А що до комісії, 
то вона зараз зачатися і одправратися не може ; війська в загаенню 
немає, пани старшина да.леко, а без намови з ними я не мушу і не 
смію нічого учинити. — Та й нащо у цей веселпй і любезнпй для 
мене час об тім рахувати? Усе добре буде. У нас з старовини так 
[ВОДИЛОСЬ, що гостя спершу нагодують, а потім уже розпитують: відкіль 
він і пощо прибув. Вибачайте, пани комисари, ко.іп не до ладу. 
Сідайте та випємо по чарці. Ганно ! почастуй лишень з своїх білих 
рук дорогих гостей горілкою, яі: звичайно добрій господині подобає. 

(Ганна угощуі; гостей горілкокі; вона частує ;і зо.іоііо: чарок; за нею Настя з великокі 
флянгкою.) 

Хмельницький. Вибачайте, панове : чим багаті, тим раді. Ми 
люди прості і не дуже виховані, иємо горілку просту сивуху, а з 
кубків золотих, бо то нам дає шабля, яі: правдивим воінам належить. 
Та у нас єсть таки й венїерські і німецькі вина : давно ші цього не 



1) Привернення. ■-) Відзнаками. ■') Іменд короля Яна Казнмира. *) Дарушси. 
•») Ялося, личнть. 6) Повинуватнся, скоритися. '^) Поганин союз. ») Збиранина (нгріо- 
винпя), голота. ч^ в найбільш лукавий спосіб благородної крови бажають. '<>> Опіку. 
^'ї Повстанців. 13) Відіслати знову до плуга шалену чернь, 'з) Як найхутче. 



10 



— 146 — 

знади, а як Бог став особливе благословляти нате оружжя, то мк 
і Г})унтовшиіе і багачче почали жити. Просимо панів за стіл. (Сідак.тг.;. 
Я разозі радий і нерадпй, що отримав такую честь, що ваші шілостн 
не иобрезїувалп увіптп у мою козацьку хатину і моєї хліба-соли 
покуштувати. Радий я тип, що од ваших милостей таку прихильність 
бачу, а нерадий тим, що мп^ по своїй простоті, не уміємо ваших 
милостей належите приняти. Сазш бачите, як у нас все просто, ио- 
хлопськи. Дяка Богу, що поборов за нами на Пилявецьких полях, 
де панове Ляхи в страху порозгубпли дорогії креденси та кубки та 
лігжки срібні й золоті, а то-б припшлось таких шановних дорогих, 
гостей з дерева частувати. Нехай же наша щпра приязнь доповняє, 
ііиніу простоту. 

Молодий Кисіль. Добрий антіснаст!^) 

Кисіль. Ваша милость, ясневельможнии пане гетьмане, рачив би 
доповнити ту простоту, на котору ся так ускаржаєш, щирим наперед 
послушенством Речи посполитой, вірним захованням в повинности своїй, 
оддаючи заиомніню,2) яіс було перед тиіуг, взаезші долегливостп. 

Хмельницький. Істинно так, пане воєводо. Давайте-ж нам на 

стіл, ІКІНКИ, все що припасли. (Подають страви.) 

Ксьондз .Іентовський. Шануючи вашу мп.лость, ясневель- 
можнии пане гетьмане, і всіх вас, панове старшина козацькая, повинен 
я на ^иі(1^иатЗ) одважитися, яі: сзшренніш служитель олтаря божого. 
Хоча всходня гречеська віра і не належить до єдиної святої апо- 
сто.льської церкви, однак зіи згодимся з вами іп (іоо-шаІіЬиз,*) але 
завше повиннісьмо одда.лптися од богомерзкпх єретиків, апостатів^ 
наслідовцов п|)оклятого Арія. Мабуть, добре ненавидите ви нас, козаїлі. 
иі,() навіть побратимство тримаєте з ворогами нашої і вашої церкви. 
^Ііі знаєте ви, кого до себе приняли іп регзопа-^) Юрія Немирпча, 
к'оторого з ве.ликою скрухою вижу перед собою? Цей ЗОПОЛНПЙ'*) 
зрадиш: віри і костьола і отчизни, кривоприсяжнш:, розсіванням насіння 
душевредного на ниві Христовій паволок'^) на себе ираведнип суд, 
ісостьола, которий присудив його, як ч.лена зловонного і прокаженого, 
одсіктн для спасеній вірних, а він, іш зрадник, утік і ігристав до 
вас. Би жахнетесь, козаки, коли я скаж\ вам, у чім його преступство. 

^К«-і слухають з дивуваїшям. Немирич спускає очі.) 

Хмельницький. Ко.ли його виступок костельний, то до нас не 
належить, бо зш не духовного чину .люди і не час і не місто ням 



1) Опірний, протиинпк. -) Забуттк'. •"') Де-що. *) В доґзіах. ■'•) В особі, в) ПовнпГІ, 
ді.їїковитиЗ. 7) Нак.ілкаи. 



147 



')('» тім теїіерче диспутувати : Сю вата милость не судде»:» до нас 
прибув вси. 

Лентовськнй. Не суддею, але обличителем. Нешірнч ! Перед 
иіановною громадою козацькою я кажу, що ти Ііаегейсиз, арояіаіа, ' ) 
иаслідовець Арія 2) проклятого. Я. читал-єм твою 1іЬе11ат,з) де ти 
і паписалесь, що більїп еі; с1агіи8*) Бога познаєш іп паїига ^иат 
іп ІіЬгіз запсіогит раігит:^) що Ісус Христос страждав за свою 
(іосігіпат,*^) а не як уісііта ігае соеіезііз,") тпм-же врігікг уєгі- 
1-а1;І8^) натхнутий, которип і заріепйае Іїитапае саиза егаї;,^) і же 
для спасенія чоловіка не суть песеззагіае^'') обрядкп і церемонії 
їлостьола святого. Тебе присудили спалити, а ти утік.лесь і щзпстал- 
ссь до козаків, розносячи всюду уепепшії іоейсіит Ііаегезіае. * ' ) 
Каждий правовірний християнин повинен з тобою пес есіеге,!^) поп 
еііо-пиз ез голови своєї піднести соеіит ас зоїет уісіе ге :'■"') поп 
(ІеЬеІ; земля кости твої ассірегеї^*) риіуіз Іітз буде іп ]зо1епі:іа 
ііі£егпа1і,і^) імя твоє — поношеніє ІіотіпіЬиз, а §-епи8 коли Гиегії:,. 
>;етеп сІіаЬоІі буде рег заесиїа заесиїогит. '") Кажи ігри панах 
і:()заках: віруєш у святую Тропцю? 

Немирич. Не тобі, пане ксьондже, мене иитати, не мені тобі 
о;і,віт давати, а.ле скажу тобі ради козаків, братів своїх. 

Джеджала. Це, нане Немирпчу, вилами писано, який ти брат 
, і:озакам; нам здається, що ти б.іижчий брат цьому ксьондзові, що таї: 
на тебе озвірився. 

Немирич. Ео.лїї, панове, я не варт того, щоб називатись вашим 
братом, то все таки я ваш слуга. Бо, здається, я був під Львовом 
і під Замосьцем, і може хоч за цю перевязану руку дасте ви мені 
і заборонитись і наречитися вашим слугою. 

Молодий Кисіль. З пана — слугою! О Іетрога, о тогезі 
о регй(1іа!і') 

Немирич. А пан Ісус Христос не зробився хіба слугою усім ? 
Панове ксьондзи добре знають святе письмо і на кожний случап при- 
ведуть 1;ех1:ит,^») а од того пильно уникають, що їх милостям очі 
впїда. Ти питаєш, пане Лентовськнй, ^іп вірую я у святую Т^зойцю ? 



1) бретпк, відступник. •-) Арій = священик у Єгипті, що не при'.іяавав Ісуса прав- 
дивим Богом. ") Книжечку. *) Ясніше, і) В природі, ніл; у книгах святих отців (церкви . 
"і Науку. 7^ „Жертвенне звіря" (ягня) небесного гніву. 8; Духом правди. >*) Був при- 
чиною людської мудрости. 10) Необхідні. 11) Смердячу отрую (фосі. 12) Но повинен 
;і тобою їсти. 13^ їй негідний . . . піднести, дивитися на небо іі на сонце. і*) Не по- 
винна земля кости твої прийняти. 15) Твій порох (тлінні останки) буде під владою пекла. 
"') Імя . . . людям, а твоє покоління, коли буде яке, насінням чорта буде по всі віки. 
'^і О що за часи, о що за звичаї! (Відомі слова Ціцерона. Перша мова проти Катпліки ; 
регйсііа — лукавство (перфідпість). і**) Текст. 



- 148 — 

Вірую, та що хочу, щоб і на землі була іта^о') тої Тройці у 
трьох видах: ііеріїшії вид тої іпіао-іпіз^) — то правда, і ви цього 
не црипмавте, бо завше говорите неправду і зепвит уегЬогитЗ) 
Христа перевертаєте за-для вашої користп, оиіукуючп незшісленії люди: 
другий вид тої іта^-іпіз — то братолюбіе, і ви цього не приймаєте, 
бо клянете і гоните братів ваших і нанравляето брата на брата, 
народ на народ, землю на землю ; третій вид тої іта^іпіз — то 
розумна воля, і ви цього не ігриймаєте, бо втісняєте слабих і кла- 
няєтесь сильнішим од вас, і других тому навчаєте. А козаки — те 
знають і те п])иймають, бо встали за правду, за братство і за сво- 
боду, і тепер раді з вами, як вольнії з во.льними і рівнії з рівними, 
побрататися, — а ви не хочете ! 

Хмельницький. Що пан Немирич сказав, то все справедливо. 
Коли ваша святая інквізиція, "*) знайшовши у його книжці, которої зш 
не читали, пгось геретицьке, присудила його спалити живцем, а він, 
того уникаючи, до нашої восточної віри утік, то такеє вибавення 
Божій волі н|)инисати маємо. У наиіій святій восточній церкві ніколи 
не було й не буде інквізиції, ми нікого не па.іймо, а хто, по немощі 
розума, зблудить з правого нуті, того ми відсилаємо до пастирів 
наших чесних, самі но простоті своїй у те не уступаючи. А вашу 
милость пане ксьондже, повторне і найнігжиіе нрошу — тую розмову 
перервати, бо і мені і всім нам вона не иодобна. 

Лентовський. вднак, ясневельможний пане гетьмане, розваж 
ваша милость, чи иодобно слухати богонротивнії речі мені, которий 
єстем гаепіЬгит ессіезіае...''') 

Хмельницький. Пане ксьондже. я тут госнодарь ! Утретє 
і останнє кажу вапіій милости мовчати. 

Вешняк. Мовчи, попе! Твоє то діло нам те задавати. їж пиріг 
з І рибами, а язик держи за зубами, а то — ходи-но, попе, на двір, 
там я тебе поучу запорозьких полковників шанувати ! 

Хмельницький. Тихо, по.їїковнцку ! 

Виговський. Лане по.лковнику ! Ти всю нашу справу нівечиш! 

Вешняк. А ПІ.0 він убравсь сюди, як свиня у двір, та ще 
,й носом риє! 

.Іентовський. Правий Ноже, будь нашим свідком! Чи це-ж на 
новії кріїпдп і інюрії'"') ми до вас приїхали, козаки? Чи це-ж нам 
гесот|)еп8ит') за те, що ми отрима.іи сті.льки праць і нещастя, 

1) Обра;?. -) Тоїч» образу. з) Впачіїгня слів. *) Інквізиція = суд над єретиками, 
що їх карано вязіпіцсіо, забраїшям маіїна або емертію (палено иа огнищі). ■'•) Член церкви, 
в) Криидп. '.іповагії. ') Нідилата. 



149 



поки прибули до вашої зіилости, ;іби принестп ваиііп мплости проба- 
чення і ласку од короля, пана вашого ? 

Хмельницький. Пане ксьондже ! Вашій милости не подобало 
починати тії заш,іпки. Ваша милость знавш, ш,о народ у нас простий, 
звичаїв лагідних не знає, а ваша милость — чоловік учений і роз- 
судний : наи],о-ж чепляти простоту і налізати па свару. Пане пол- 
ковнику ! За кривду, ш,о учинив єси панові ксьондзові, повинен е:си 
пробачення прохати, або виходити зараз з хати.*) 

Вешняк. Прохати пробачення у ксьондза! Та запорозький 
козак не погне спини навіть і перед самим митрополитою. Я піду 
лучче з хатп. А ти, вражий ксьондз, не хочеіп іти зо мною? Я-6 
тобі дав там доброго щзочухана ! (Вюсодить.) 

Хмельницький. Тепер покуштубмо вина оцього, що мені прислав 
його милость Ракочі, мій щирий приятель. Гарне вино, столітнв. 

Жінко, піднось панам ! (Ганна частук вином.) ВиПЄМО НерШИП КубоК На ЗДО- 

ровя нашому найяснішому королеві, панові нашому милостивому ! 

Кисіль. Нехай панує згода і мир між Русю і Речю Поспо- 
литою ! За ціле Його королювання, і нехай далекії потемки зо сльо- 
зами радссти читають в історії про день цеп, початок тревалого 
нокоя і щастя обоїх людів ! 

Молодий Кисіль. Як то мило, як то любо нити за здоровя 
свого пана в домі у того, з ким постановляється мир. а звлаща^) 
з рук гарної господині. 

Хмельницький. Дякув) за похвальбу моїй жінці вашої милости. 
Істинно, вона для мене великий скарб на світі. 

Лентовськнй. І добрий ма.лжонок для жони теж найвищий 
(•карі/ на світі. Пані Хмельницька тим найбарзіп щаслива, іцо 
у приязни малженській з вашею милостю знайде одраду од недавнього 
і'оря, що її милость постигло. 

Хмельницький (зо вздержувапим гніволі). Про ЯКЄЄ НОДаВНЄ ГОрЄ 

ваша милость говориш? 

Лентовськнй. Про нещасливу смерть отця її милости, старого 
нана Здепшнського, которого окропно замордува.іи козаки в Барі, 
коли він не схотів ириняти всходньої віри, Я(іе1І8 ііііиз таїгіз зи.яе 

гегае ЕсСІезІае Котапае.") (Ганна упускає тацу з чаркою і закривак очі руї.-ами. 
Всі порушаютьея. Незіирнч підбігає до Ганни і говорить щось до неї, а потім випроваджує її.) 

Хмельницький. Не турбуйтесь, ясновельможнії панове комисари : 
моя жінка — баба. Будемо пити ! 



і/ Хмельнидькпіі стає тут в обороні гостя, ображеного в його домі. -) А головно 
ще. ^) Вірний син своєї матері правдивої римської церкви. 



— 150 — 

К' 11 сіль. ЖалічО, що пан кеьондіз іірм своїй ерудиції не відм»: 
1е§'С8 Ііозркаїііаиз. ^ ) 

11 о азовський (тнхо до ксьондза). НбМИрИЧ ПрИбМНу офІЦІЮ^) ВИКОНУК 

у ко^заків сісізЬео §-а1апі;ез) молодої гетьманової. 

Лентовськнй (тихо до Позовського). Добра Пара: апоетата з чужо- 
ложницею.*) Немирнчу £а8 езі Хмельницького §1огіо8І88Іта £асі-а 
согпіЬиа согопаге.^) 

Хмельницький. Здається мені, що жінці моїй горе об отцю 
добавила притомноеть його милости пана Лентовського, ксьондза рим- 
ської віри : бо того не можна забути, як мою жону, мою душу, мою 
Ганну, заручену зо іушою, ґвалтовне хвачено за шию в костьол 
і примушено до с.любу з тим няницею польським, розбишакою укра- 
їнським. Того і я не забуду, бо того не забудеш, хоча-б і хотів, що 
дуже вгризлось у серце. Ха, ха, ха !. Чи можна, панове Ляхи, забути 
Україні всі рани й болісти, що од вас терпіла вона, бідна, обша])- 
иана си])ота ? Чи можна навіть дальнішим потемкам забути поношепня 
іменії нашого, наругу над вірою нашою, окропні муки і тортури наші, 
священиків божих посаженпх на наль, дітей в казанах зварених... 
Ні, ні ! (б(; рукою в стіл) ІИВИДЧЄ ОГОНЬ З ВОДОЮ иоєднаються, ніж Русь 
наша З Польщею вашою ! 

Кисіль. Єжели в Речи 1І0СП0.1ЇЇТ0Ї єсть людн, которі чинили 
вашій милости кривди і тепер незичливі, то найбільше таких, кото])і 
ицгре жадають здоровя і снолногов) мира і згоди вашій милости 
і всьому Війську Запорозькому. Ціла отчизна неповинна за одного 
або за кілька зухва.іьців. Полецаймося") на Бога і на Пречисту Мате]) 
Його, жеби нам з неба одібрати такую мисль і скруху, щоб могло 
все то ся в .ліпше обернути. Я не апробую поступков тих, которі до 
вашей милости негреиші. Ьауо таппз теаз^). і нрошу напнил-сче 
умурити сиі)авед;швії афекти,^) позираючи на нас комисаров, як на 
щи[)их и[)иятелей вашей милости, приносячнх згоду отчизни, которої 
вірним сином ваша ми.лость бути маєш. 

Хмельницький. Шкода говорити! Все, що ви говорите, то В(ч' 
па вітер іде. Ваші трактати і комісії пальцями на воді ппшутьси. 
Знаю я вас, Ляхів, добре: коли вас лиха го^цша пристигне, то ви 
тоді до нас расіат (іо пс5§-, са1и]ету щсткі:^^) а як скоро біда 

1) Законів гостннности. ~) Обовязок. з) З італіітського: ^шт.: ..чіяізбсо ґалянте" = 
(італііісько :) Приятель дому і товариш за.мужньої жінки. '>) Хмельницька = тодішня друга 
лсіика Хлолі.яицького мала бути вдова чи таки пі,е жінка шляхтича Чаплинського. ») Ялося 
увінчати ))огами наііславніїиі діла Хмельницького (наложити комусь роги на голову = 
.■!П(ч;тп комусь дружину). «) Спільного. ■?) Уповаймо, віддаіімо себе в опіку. ») Умиваш 
свої рукп. ") 1^>пбу\и іго'іуипііь. '") Паду до ніг. цілусмо ручки (польське привітання). 



151 



чинула, то мп у вас рзіа кге\у,і| наппослідніші з тварі, хуже собаки. 
Просто року, пане воєводо: ви приїхали не для того, щоб щире мир 
і ;згоду Постановити, а на те, щоб нас одурити. Іде об здорові наїиім 
і іцлости всеї руської наиіої отчизни на дальнії потомки. і годи, того 
легко важити неможна. Вата мплость ладно' мовппі о пробаченні 
к'оролевськім та споминаєш про напгі преступства; а об тім ані слова, 
]цоб нас удово.льнити. Бо Реч Посполитая повинна оказатп нам сіфа- 
ведливість на всіх нашпх ворогах і злочинцях. Не скажу про Чап-іин- 
•сьісого, то мііі власний ворог, але нанриклад пан Випшевецькиіі : він-то 
наі'ібільпіа причина роз.литія крони, бо скоро ми розгроми.іи квардяпе 
військо 2) і стали у Бі.іііі Церкві шукати примирря і заспокоєння од 
•і:оро.їїя, князь, його милость, почав трівожити козаків, священиків лупив, 
м}'чив, на на.лі вбивав, свідрами очі викручував і иншії муки задавав. 
Треба конеіпне, щоб його скарали за те, і не буде нічого доброго, 
коли його не скарають. Винен і пан краковськип, що на мене на- 
ступав, коли я іп ап^изіїііз ВогузЛепізЗ) свою душу уносив, але 
той одібрав своє; винен і пан хорунжий і всі, що козаків, молодців, 
-заслужених Речи Посполитої, у хлопів обертали, лупили, волосся таргали, 
у плуги запряга.ли. Треба, щоб над усіма їми суд нарядиш і всіх винних 
(•і:арали. От і тепер: ви приїха.ли з комісією, а в Литві Радзівіл кров :ілє: 
-5 одного боку нас лагодними листами та комтліментами обсипають, 
а з другого на нас наступають. Нещиростю, панове Ляхи, нічого не 
зробите. Еолж хочете мира, так миріться так, щоб уже ніколи не було 
повадки*) нас запрягати, а ко.ли ви то сеє то опеє, то будемо лучче 
воювати: або мені зо всим Військом Запорозьким пропасти, або всій 
Польщі і всім дукам, королькам і шляхті згинути. 

Еисіль. Вздихнувши (іе ргойшсіій сог(1І8 теі,5| мушу я слухати 
тії орації, так незгодні з тим, що перед цим за годину ваша ашлость 
мовив есп. Защо ваига милость докоряєш мене нещиростю? Чим 
(Іі^пиз 8птб| тей ганьби? Тим хіба, що терпів од своїх і од чужих 
обе.лги") і кривди! І^оже ми.лостивпп! Чи мало ще мені хреста цього 
поносити? Козаки сиалилп мої маєткп, хлопи мої власні, приставши 
до ребе.лії,^) шукали життя мого, без притулу рго£и§'и8 еі; риїзий,^) 
нр міючп де голови приклонити, прийшов я до своїх братів, урожоного 
шляхетства: там мене УосаЬапІ;'") зрадником; докоряли мене за те, 
що я говорив їм о згоді з козаками, а я все терпів, все переносив. 



1) Собача кроіі. ~; Кварцянс військо = стале військо в Польщі, удержуване для 
обороян я четвертої части (кварти; доходу з королівських дібр. з) У Диіпровііі кручі 
(проваллі). *) Повадка = авичай, привичка. ^) З глибипи серця моєго. ^) Гідний я. 
') І-Злеваги, обра:^и. **) Повстання. ») Вигнанець і скпталець. и') Звали, кликали. 



— 152 — 

все одно тільки уегЬиті) було на устах моїх: шір і згода! А чого 
не набрались ми ідучи до вашої шілостп по розруйнованій і спаленій 
країні — і холоду і голоду, і кілька разів прпходплось мені за 
душу свою 1;гето1аге,2) — я все запомшів, скоро, приїхавши до 
тебе, почув од тебе ласкаве уегЬит расіз еі іі^еіііаіізіз) Ах, не на 
довго! Ти докоряєш непщростю нашу коїіісію: чому-:к перед цим не 
спитав єси: в чім буде та комісія? Чи можна осужуватп те, ^иі(3 
£иегіі;?*) Приступи до трактатів, тоді й говори, чи щиро чи непі,про 
іш прибули до тебе. 

Хмельницький. Шкода говорити, пане Киселю! Знаємо ми 
ваші комісії! Не Павлюк я вам і не Острянии! Я наперед знаю, п],о 
з цеї комісії нічого не буде. Война! вопна у тих трьох або чотирьох 
неділях! Виверну я вас всіх Ляхів догори ногами і потопчу так, 
що будете під моїми ногами, а на остаток вас цареві турецько5Д' 
у неволю о/ідам. Король королем буде, щюб вільний був собі та стинав 
шляхту, дуків, князів. . . Согрішить князь, уріж йому шию; согрішить 
козак, і йому те-ж зробп! Я собі лихий, ма.іий чоловік, але мені так 
Бог дав, що я тепер єдиновладний самодержеід. руський. Не схоче 
король королем вільним бути — яі: ся йому видить. Скажіть це 
королеві і всім станам вашої Речи Посполитої. Що? Чи не Шведами 
мене застрахаєте? І ті мої будуть; а хоч би п не бу.іи, хоч би їх 
було пятьсот тисяч, не переможуть вонЕ руської запорозької і татарської 
мочи. Бог покарає, окропно покарає вашу Польщу! Вгине Польща, 
згине Польща — і Русь буде панувати на цілий світ! 

Кисіль. Пане Богдане, урожоний, почтпвий гетьмане Війська 
Запорозького! Хоча я і чую од вашої милости таку мову, однак 
приписую Гї афектові, властивому найбарзій великим душам, кото])ії, 
скоро обачуться, латво^) приходють а(і шеііогет теп1;ет.б) Будучи 
здавна пщрим твоїм приятелем і найнижчим слугою, не смію помислити, 
щоби-сь ваша мплость оддав в рукп поганих без причини не ті.іьки 
ляцьку і литовську землі, але і віру руськую, всходнюю, і церкви 
святії, тим найбарзій, що король його мплость і Реч Посполитая 
поляцають') нам дор;інчати з вами тіі;іоге8 соп(ііі;іае.«) Єже.іп вапіой 
милости кривда сталася од Чап.тпнського, уже одібралесь того з лих- 
вою, ставши головою і гетьманом Війська Запорозького; єже.ли Військо 
Запорозьке жалується на лпчбу^) албо на грунти, то король його 
милость обіцує удовольнити вас т тім: нехай козацького війська буде 



1) Слово. 2) Дріжати, боятися, з) С.иово мира і вірпости. *) Що буде? 5) Легко. 
«) До кращої думки. 7) Доручанть. «) Корисніші умовп (повппііо-б бути ,сопйісіопе8-^). 
9,) Число, лічба. 



153 



не тільки десять але і дванадцять тисяч, навіть і нятнадцять; од 
вашої милости то єдине потребується, жеби ваша милость розірвав 
звязок з Татарами, прпроженими ворогами народу руського, вернув 
бранців польських, узятих козаками в час замішання, одстунив од 
черні, щоб хлопи орали, панам своїм слугували; коли хочете, лучче 
йдіть на Турків або на Татар: Реч Посполитая в тім вам не запинає» 
ліпше поганих бити, ніж християн. На такі кондиції пан гетьман за- 
певне позволить? 

Хмельницький. Шкода говорити! Ще раз скажу: шкода гово- 
рити! Було у той час трактувати зо мною, яі: мене Потоцькі ганяли 
за Дніпром і на Дніпрі, і після Жовтоводської й Корсунської играшки, — 
тепер уже часу пе маєш, тепер я уже зробив те, об чім і не мислив, 
зроблю тепер те, що замислив : впбю із ляцької неволі народ руський — 
увесь! Перше я воював за ішчоду і кривду свою, тепер воюватиму 
за віру православну нашу; допоможе мені вся чернь по Люблин, по 
Краків; я од неї не одступлю, бо то права рука наша, щоб ви, хлоп- 
ства не знесши, у козаків не вдарили. Двісті, триста тисяч своїх 
матиму; вся орда прийде на поміч. Ногайці стоять на Саврані, мій 
Тугай-Бей, брат мій, душа моя, єдиний сокіл на світі, готов все 
учинити, що я схочу : ві^іна наша козацька приязнь, світ її не розірве. 
За грянїїцю війною не піду, шаблі на Турків і Татарів не підніму; 
буде з мене місця на Україні, на Поділі, на Во.лпні, досить мені 
часу й достатку в землі і княжестві своїм — по Львів, по Холм, 
ио Галич. А ставшп над Вислою, повідаю дальнім Ляхам: сидіте, 
Ляхи, мовчіте, Ляхи! Дуків, князів ваших туди зажену; а будуть за 
Вислою кричати, я їх і там знайду; не зостанеться мені жадного 
князя ні шляхтюка на Україні, а которий схоче з нами хліба їсти, 
иехай-же Війську Запорозькому послушнип буде, а на корм не брикає. 

Джеджала. Уже минули ті часи, коли нас сідлали Ляхи напшми 
.іюдьми християнами. Були нам сильні драгунами, тепер ми їх не 
боїмось; дізналп ми під Пилявцюіи, що то за Ляхи: не ті вже це 
Ляхи, що перед тим бували та били Турка, Москву, Татарів, Німців, 
не Жолкевські, не Ходкевпчі, не Конецьпольскі, не Хмілецькі, зле 
Тхоржовські та Зайончковські, діти в залізо поубирані. Померли од 
страху, скоро нас узріли: не було нас в середу тільки три тисячі, 
іі коли-б до пятниці почекали, ні один би Лях живцем до Львова не утік! 

Хмельницький. Мене патріярх у Києві на цю війну благо- 
словив і з жінкою моєю дав мені слюб і гріхи мої розрішпв і кінчати 
Ляхів розказав. Як же мені його не слухати, великого старшого голови 
нашого, гостя любого? Уже я й полки обіслав, щоб коні кормили та 



— 154 — 

у дорогу були готові, без возів, без гармат, — знайду я то у Ляхів. 
А хто-б з козаків взяв одну колясу на віїїну, кажу ііому голову стяти. 
Не візьму і сам з собою жадної, хіба юки та сакви. 

Позовськпй (тихо до іентовського). Ото зажарта бестія! 

Лентовськїїп (до нолодого Кдсіля). Що ТО за патрія])х такий? Чи 
то його милость митрополит київський? 

Молодий Кисіль. Ні, то ргозсгіріїизі) якийсь, ехсоттипіса1;и8 
оЬ отауіа 8се1ега:2) мотавсь по сбіт\', нігде його не прпмя.іи, ;і 
в Україні найшов собі овечок. 

Хмельницький. А що ви говорите, щоб я відпустив бранців 
ваших, того не буде. Нехай того і сам король не думає. Бо то реч 
завойована. 

Мястковський. І погане, пане гетьмане, звикли бранців од- 
ну скати на знак приязни доброї. Через мене самого, літ тому з девять. 
Ібрагим султан, отоманський цезарь, дарував королеві його зшлости 
кількасет вязнів з їалер і сараю свого. А ваша милость, нане гетьмане, 
будучи підданий короля його мплости і слуга, взявши булаву і хоругов 
од пана, не хочеш слуг панських і дворян руїюдайних панові своєму 
і>ддати, не шаблею, не на плацу битви, але кондициями, трактатами 
забраних; не хочеш через нас, послів і комисарів, одіслати, але їх 
в тяжкім голоді і нево.іі тримаєш: що-ж ми об твоей зичлпвости і по- 
слушенстві розуміти маємо? 

Хмельницький. Я їх пущу тоді, коли мені жадної защіпки не 
буде од Ляхів!, і тепер би навіть пустив би їх, бо я чоловік мило- 
сердний, але ианове Ляхи хочуть виманити у мене своїх братів на 
те єдино, щоб безпечніше наступати на нас. От пан Потоцький молодий 
заїхав місто моє Бар на Поді.ллю; от я послав йому сказати, ко.іи 
не послухається, то иош.лю війська і кажу його живцем до себе при- 
вести. Тоді одного брата поставлю на палі на однім кінці города. 
а другого на другізі: нехай дружка на дружку див.ляться! 

Мястковський. А хіба козаки того не роблять? В Київі мало 
що за час замішання скі.льки побито шляхетського стану! І тепер 
Нечай, полковнш: брацлавський, як звірь, лютує. Ляхів останки шукають 
навіть пі,д землею, і неповинна кров струменями тече у Дніпр, взиваючії 
до Бога, як кров Аве.ля. 

Хмельницький. Не казав я неповинних забивати, але тих, 
которі над вірою православною знущалися. Шй Київ, я князь і воє- 
вода київський, бо мені його Бог дав навіть і без шаблі. 

>} 1І])(і'і;|ііі('іои;ііііііі, іірігииічсніїГі^на смерть. «) Биклятий аа т.т.ккі :іЛ()Чіінн. 



— 155 — 

Кисіль. Пане гетьмане запорозький! Коп уі(іе8\) цришлих 
речей. СОЄСП8 2) фортуною настоящою, которая скоро кому почне над 
міру 1и(1еге,-'5) того скоро і відступить: а(і уіігит*) подобне, котороє, 
гкоро упадне, то і розібеться. Рач дати йсіет^) зичливости моїй, коли 
Вііїську Запорозькому хочеш добра. Уже досить маєш фортуни; ие 
спущайся на децизію війнп,*') покинь сопіга Роїопоз,") розгніваних 
С()П8І1іаге8, ігат еі: 8рет уісі;огіае,^) не усилуй з) Польщу згубити, 
Русь хотячи і;о11еге.іо) Одступи Татарів. Чи ти думаєш, що ради під- 
несення віри руської і народа руського вони вам помагають? Вони 
на розлучення наше сами сподівають. То для них Ьопшії,*!) коли .Іяхи. 
Литва, Русь, козаки будуть іпі;ег 8Є'2) битися і едпн другого губити, 
а вони всіх 8раг8Ітіз) заберуть. Розваж, лане гетьмане, і те: тепе]» 
король його милость з тобою сит о-гаїіа цертуе.і*) а ко.іи ти його 
ласку постионуеш, 1 5) то рушить на тебе військо всею сплою. ІІовірь. 
пане Хмельницький, коли погордуєш моєю радою, нічого не знайдеш, 
тільки одну згубу віри і народу руського, і неновинне кров пролита 
упаде на твою душу. 

Хмельницький (зрушенню. Г1ане воєводо! На оборону отчизни 
коханої взяв я в руки оружіе і потп його держатиму, поки життя 
мого стане і поки вольностп не дібюся. Лінше голову положити, ніж 
у першу неволю новернутися. Знаю, що фортуна *«) слизька, але на- 
дію певну полагаю на справедливість своєї справи " і вірую, що Бої' 
потягає за правду. Еоро.ія, як пана, шануємо;- панів і шляхту нена- 
видимо, і ніколи одні другим не будемо приятелями. Однак завтра 
я нодаю вашим мплостям пункта до трактатів; коли щиро схочете н;і 
те шлюбування позволити, то і замиритись нам не трудно буде, а коли 
ні. то я не устану од упертої війни, а зрадливого миру — не хочемо! 



58. Українці і Москалі. 

(Дві руські народиости.) 

З історичного огляду ріжниць, які виникли за далекої давнини 
м<'жи двома руськими народностяіш, українською і московською, можна 
бачити, що в характері українського народу відзначається особливо 
пнревага особистої свободи, а в московськім переважує загальність. 



1) Не бачиш. 2) ,,Соеси»" = сііиий, засіїшлеїшй. '■'•} Бавити, аабавляїд. *) До 
ііікла. ^) Гісіеш (іаге = повірнтп. «) Рішення війни. ') Проти Поляків. ») Гнів і надіні 
на перезіогу. 0; Намагайся. ю) Піднести, и) Добро. •=) Мі:к собою, ^з) Одних тут. 
Д])угпх іал. 1*) Веде спір прихильно пасіроений. , і-^) Малова-,і:іпя. відкинеш, погордиш. 
■'^•) Щастя, доля. 



— 156 - 

Після корінного поняття Українця звязь людеіі осиовуе;ться на взавмній 
згоді і може розпадатися через їх незгоду; Москалі намагалися устано- 
вити конечність і нероздільність раз установленої звязп, а саму при- 
чину цього установлення зложити на божу волю, отже тим і виняти 
з-під людської критики., в однакових стихіях і^омадського життя ті 
переймали духа, ці намагалися дати ііому тіло; в політичній сфері 
ті були спосібні творити серед себе добровільні товариства, звязані 
настільки, наскільки до цього спонукувала конечна потреба, і три- 
валі настільки, наскільки істнування їх не вадило незмінному праву 
особистої свободи; другі намагалися утворити тривале громадське тіло 
на вікових основах, нронпкнуте одним духом. Те вело до федерації, 
але не уміло вповні витворити її; друге новело до монархії і міцної 
держави, довело до першої і збудувало другу. Намагання Українців 
показалося кілька разів неспосібнпм до монархичного державного життя. 
В старину воно напувало в руських зем.лях, а коли прийшла неминуча 
пора або згинути або тісно з.іучитися, воно мусіло мимоволі зійти 
зо сцени і уступити першенство другому. Московський елемент має: 
в собі щось величенне, будуюче, духа ладу, свідомість вдности, напу- 
вання практичного розуму, котрий уміє перестояти трудні обставини, 
вхопити час, коли треба ділати, і нокористатися ним, наскільки 
потрібно . . . Цього не показав наш український народ. Його свобідна 
стихія приводила або до розкладу громадських звязків або до коло- 
вороту побудок, котрі крути.ли народним історичним життям. Такими 
показала нам ці дві руські народности наша минувшість. 



В своїм намаганні до утворення тривалого, чутного, дотикального 
тіла для признаної раз ідеї, московський народ все виявляв і тепер 
виявляє нахил до матерія.іізму і уступає, українському народові в ду- 
ховій стороні життя, в поезії, котра у цього розвинулася без порів- 
нання ширше, живіше і повніше. Прислухайтесь до голосу пісень, 
пригляньтеся образам, утвореним уявою одного і другого народу, 
словесним творам обох народів. Неможна сказати, щоб у московських 
піснях не було поезії: в них високо поетичною являється особливо 
сила волі, сфера діяльности, іменно те, що так доконче потрібне 
для виконання завдання, для якого призначив себе цей народ в істо- 
ричнім ході політичного життя. Найкращі московські нісні ті, де 
вистав.ляється, як душа збірає свої сили, або де описується її тріюмф 
або неудачі, котрі однако-ж не ломлять внутрішньої могучости. Для- 
того так всім подобаються розбійничі пісні: розбійник — ■ це герой, 



— 157 — 

що йде боротися і з обставинами і з громадським ладом; його живло 
руїна, але за руїною мусить наступити відбудування. Це вияв- 
лявться вже в збіранні розбійничих шапок, котрі представляють сяке- 
таке громадське тіло. І для того нехай не буде дивно, коли ми будемо 
бачити в розбійничих піснях те саме живло громадянства, те саме 
змагання до утворення державного тіла, яке знаходимо у всіх проявах 
історичного життя московського народу. 

Москалі народ практичний, матерія.лістичний ; він нідіймається до 
П(іезії тільки тоді, ко.лп виходить з кола щоденного життя, в котрім 
працює, працює, не запалюючись, не заманюючись, приміряючись більш 
до подізобиць, до осібностей, і через те спускаючпй з очей образовии 
ідеал, котрий єсть душею сиоетпзування кожного діла, кожної рзчи. 
Тому-то московська поезія так часто рветься до того, чого не обіймеш, 
іцо виходить по-за межі натуральної мож.ливости, а знов часто спадає 
до простої забавки і розривки. Історична споминка зараз заходить 
в епопею і переміняється в казку, коли, навпаки, в піснях українського 
народу вона бі.льш тримається дійсности і часто не має потреби иіді- 
йматп цю дійсність до епопеї на те, ш;об блищати силою роскішної 
поезії. В московських поезіях єсть туга, задума, але майже нема тої 
фантазійностп, що так поетично очаровує нас в українських ніснях, 
уносить душу в світ фантазії і огріває серце неземним, нетутешнім 
огнем. Участь природи в московських ніснях мала, а в наших над- 
звичайно велика: українська поезія нерозді.іьна від нрщзоди, вопя. 
ожпвляє її, робить її спільницею радощів і горя .людської душі: 
трави, дерева, птиці, .звірі, небесні світила, ранок і вечір, весна 
і сніг — все дихає, мислить, почуває разом з .людиною, все від- 
зивається до неї чарівним голосом, то участи то надії то присуду. 
Чуття .любови, звичайно душа всякої народної иое.зії, в московських 
піснях мало ко.лп підноситься над матеріяльність : — в напшх воно 
досягає до найвищого одуховлення, тастотп, висоти побудок і їрації 
образів. Навіть матерія.льна сторона .любови в жартівливих ніснях 
виставляється з тою анакреонтичною грацією, котра закриває тривя.ш.- 
ність і саму похіть одухов.лює, облагороднює. Жінка в московських 
піснях мало ко.лп підіймається до свого .людського ідеалу, мало колп 
іфаса її підноситься над матерією; мало коли .любовне чуття мож*^ 
в ній цінити що-небудЬу окрім тілесної краси, мало коли згадується 
про гарні прикмети і вартости жіночої душі. Ео.ли-ж знов українська 
жінка в поезії нашого народу духово така красна, що і в самім 
упадку своїм виявляє поетично свою чисту натуру і стпдається свого 
пониження. В забавних, жартивливих піснях гостро визначується супро- 



— 158 — 

тіівність вдачд обох народів. В українських піснях вироблюється краса 
слова і виразу, доходить до правдивого артпзмт: людська вдача, 
відпо^шваючи. не вдово.льняється простою забавою, але почуває потребу 
дати їй добірну форму, щоб не . тільки бавила, але й підносила душу : 
веселість бажає обгорнути її стихіями краси, освятити душ:ами. На- 
впаки, в московських піснях цього роду визначається тільі:п змагання 
утомленого від прозаїчної праці роботяги забутися на хвилину як- 
небудь, не ламаючи голови, не зворушаючи серця, не займаючи фан- 
тазії; ця пісня істнує не для себе самої, але для побічної декорації 
ишпого гшсто матерія.льного вдоволення, і для того часто доводить до 
цинізму. 

в житті Москаля, і в громадськім і в домашнім, більше або менше 
видко брак того, що становить поезію уі:раїнського життя, як і на- 
відворот, в останнім мало того, що становить душу, си.тг і вартість 
першого. Моска.ль мало любить природу; у селянина дуже рідко можна 
подибати на городі квітки, котрі знайдуться майже при кожнім домі 
нашого хлібороба. Та цього ще не досить, Моска.ль має якусь нена- 
висть до рослин. Я знаю приклади, що господарі вирубували дерева 
6І.ЇЇЯ своїх домів, погано збудованих, думаючи,, що дерева псують 
красу внг.ляду. В скарбових селах, коли нача.льство зачало намов.ля- 
ти людей, щоб садили верби біля хат, надзвичайно трудно було 
спонукати їх, щоб під.іпва.лп ті дерева, доглядалп їх і не давали 
знищити. Ко.іи в двадцятих роках цього століття уряд наказав 
обсажуватп дороги деревами, то це видалося народові таким тягарем, 
що жалі і нарікання відби.лися в народних піснях, зложених надзви- 
чаіїно трпвяльно. В Московщині є, що правда, багато садів, але 
майже всі овочеві, розведеш для продажу; мало де подпб.леться .лісова 
деревина, як безножиточна для матеріяльного життя. Рідко можна 
здибати такого Москаля, котрий би спізнавав і відчував красу місц<^- 
вости, любувався ог.іяданням небесного зводу, впивався безпамятно 
очима в дзеркало озера, освіченого сонцем або місяцем, або в блакитну 
далечину .лісів, заслухався в хор весняних иттц». Все оце майже 
завсігди чуже Москалеві, зануреному в щоденних рахуш:ах, в міле:ій 
калабані матерія.іьних потреб. Навіть у освічених людей, скільки мені 
доводилося завважати, остаються той самий холод до краси природи, 
ігрикритий, ' де-коли дуже неудачно і сміишо, наслідуванням західн(її 
чужоземпщни, де, яе: відомо — кому з досвіду а кому від .людей. — 
добрий тон вимагає показувати .побов і співчуття до природи. 



— 159 — 

При убожестві фантазії є у Москалів дуже мало забобонів, ал(^ 
зате надзвичайно багато пересудів, і вони тримаються їх уперто. 
>\"раїнці показуються, навпаки, за першим поглядом надзвичаіїно забо- 
бонним народом, особливо на західнім краю української землі це дуже 
впадає в очі (може внаслідок від;і;алення від московського впливу). 
Майже в кожнім селі є поетичні оповідання про те, яі: приходять 
мерці з того світу в найріжніїних постатях: тут мертва мати при- 
ходить виїсунати свої дрібні діти, там страшний унир опівночі роз- 
пинається на могильнім хресті і диким голосом кличе: „мяса хочу!" 
З гробами, розсипаними в такім числі по багатім історичним життям 
і:раю, лучаться перекази про давноминулі часи мрачної старини, 
а в тих переказах пробиваються крізь ріжнобарвну сітку промінів 
народних вигадок сліди давнини, яка не ввійшла в иисані літописи. 
Чари з своїми чудними звичаюш, світ духів в найріжніших постатях 
і страшилах, від котрих аж волосся стає на голові то знов регіт 
бере аж до гш:авки, — все те убірається в стрійні оповідання, в пре- 
гарні ма.люнкп. Народ де-колп сам мало вірить в дійсність того, ш;о 
оповідає, але не розлучиться з цим оповіданням, доки в ньому не 
згасне почуття краси, або доки старе не відновить свого поетичного 
змісту новими формами. 

Цілі:ом инакше в Московщипі : там, як ми сказали, самі тільки 
пересуди. Моска.ль вірить в чортів, в домові відьми, тому и];о переняв 
цю віру від преді:ів, вірить тому, п],о не сумнівається в їх 
дійсности, вірить так, яі: би вірив в істнування елєктричности або 
тиснення повітря; вірить тому, що віра потрібна для пояснення не- 
зрозріілих появ, а не для догодження намаганню піднестися з низини 
матеріяльного життя в сферу свобідної творчости. Взагалі фантастичних 
оповідань у нього мало. Чорти, домовики у них дуже матеріяльні: 
сфера замогильного життя, світ духів мало цікавить Моска.ля, і майже 
нема у нього оповідань про появу дуіпі по смертп; а як "ко.ли зна- 
йдеться, то взяте з книжок і нових і старих, і скорше в церковнім 
обробленні, а не в народнім. Зате Москаль, відповідно духові своєї 
нетерпимостп, далеко бі.льш уперто стоїть за свої пересуди. Я був 
свідісом дуже характерного випадку, як одного пана обвинувачува.іи в без- 
божности і богоху.іьстві за те, що він висловився зневажливо про віру 
в істнування чортів. 

Ме:ки тими людьми, котрі що іно вступають в книжкову сферу, 
можна наглядати, якими книжкаїш особ.ливо цікавиться Моска,т[ь і на 
и;о саме він звертає увагу в тих книжках. Наскільки мені удалося 
завважати, то це бувають або поважні книжки, але тільки такі, що 



160 



прямо відносяться до заводу читача, і навіть тільки те з них, що 
може придатися до наііближчого ужитку, або речі легкі, забавні, що 
служать до хвилевої розривки без розглядання укладу, без пізнання 
ідеї. Поетів читається або з ціллю розважитися (і в цім разі подо- 
бається в них те, що може злегка перебігати по нервах своєю ріжно- 
манітністю або незвичайністю ситуації) або для того, щоб показати, 
що читач настільки освічений, щоб розуміти те, що уважається 
гарним. Часто можна стрічати людей, котрі навіть розпливаються над 
красою поезії, але справді, яі: добре вимацаєш їх душу, то по- 
бачиш, що тут грає не правдиве чуття, тільки афектація. Афектація 
— • це знак, що нема правдивого розуміння поезії. Афектація у мо- 
сковської інтеліїенції це річ аж надто звичайна; тому-то, бачиться, 
у Москалів така симпатія до Французів, далеко більша, як до других 
народів, бо цей народ показався мало поетичним, а література і ми- 
■стецтво, вчасти навіть і наука у нього покладається на афектах. 

Коли у Моска.іів був справді ве.іиілпй, їеніяльнпй, самостійний 
поет, то це Пушкін. В своїм ВЄ.1ИКІМ, безсмертнім Євгенію Онеїіні 
він змалював тільки одну половину московської народности, так званої 
світської ІНТЄ.ІІЇЄНЦІЇ. Були вправді вдатні описувателі звичаїв і побуту, 
але це не творці-поетп, котрі-б заговори.лп мовою всього народу, 
сказали-б те і так, за що гаряче схопився-б весь народ, як мимово.іі 
мусів би сказати кожний з того народу, і сказати голосом поезії, 
а не ирози. А.1Є, новторяю, я далекий од того, щоб московському на- 
родові відмовляти поетичного елєменту, противно, може бути, що він 
у них глибший і вищип, як у нас; він звернувся не в сферу фантазії 
і чуття, він заховується для сфери волі і СВІТ.1М думки. Московські 
пісні довго не подобаються; треба їх вивчити, перенятися їх духом, 
щоб зрозуміти ту вельми ориїіна.льну поезію, котра і через те зразу 
недоступна, що чекає ще на ве.іпких майстрів, котрі прнбрали-б її 
в артистичні твори. 



В ре.ліґійній сфері ми вже виказали гостру ріжницю української 
народности від московської в тім, що в Українців зовсім нема роз- 
колів і відступництв од церкви за- для обрядів і формул. Було-б цікаво 
розвязати пптапня, звідки взявся у Москалів той оригіпа-тьний настрій, 
те змагання спорити за букву, надаватп доїматпчну вагу тому, що 
становить часто не більш, як граматичне питання або обрядову справу. 
Бачиться, що це походить від того самого практичного матеріяльного 
характеру, котрим взагалі визначається московська вдача. В самій 



161 



речі, розглядаючи московський народ у всіх його верствах, ми стрі- 
немо не раз людей правдиво християнської моральности, котрих релі- 
гійність звернена на праістичне виконування християнських добрих 
діл, але в них мало внутрішньої нобожности, пієтизму. Ми стрічаємо 
святохів, бузовірів, строгпх виі:онавців зовнішніх правил і обрядів, 
але також без внутрішньої побожности, в більшій части холодних до 
релігії, виконуючих зовнішню сторону її з привички, мало здаючих 
собі справу, чому це робиться. Нарешті знаходимо в вищій клясі, 
в так званій інтеліїенції, людей, що або мало вірують або н зовсім 
не вірують, не в наслідок якоїсь праці розуму і духової боротьби, 
але затуманені, тому що невіра видається їм ознакою освіти. Справді 
побожні людп — це виїмки, а побожність, духова роздума у них це 
признаки не народностп, не того, що є спі.льне у вдачі народу, але 
їх власної окремішньої індівідуальности. 

В Українців ми знайдемо зовсім противну вдачу: у цього народу 
саме багато того, чого нема у Москалів. У них є міцне почуття 
всеприсутности божої, душевна ревність, внутрішня розмова з Богом, 
гайне роздумування про божий промисел над собою, сердечний потяг 
до духового, незнаного, таємничого і радісного світа. Українці спов- 
вняють обряди, поважають форму.іи, але не піддають їх критиці; їм 
і на гаді:у не прийде, чи треба два або три рази співати алилуя, 
чи цими чи иншими па.льцями мається робити знак хреста; а колп-б 
виникло таке питання, то для розвязання його досить би було по- 
яснення священшса, що так установила церква. Ко.ли-б потрібні були 
які-небудь зміни в зверхніх формах богослуження або в перекладі 
книг св. письма, то Українці ніколи не новста:ш-б проти того, їм 
би не прийшла гадка підозрівати яке-небудь нарушення святости. 
Вони розуміють, що зверхні речі установ.ляє церква, котру представ- 
ляють її рсерманичі, і що ці керманичі постановлять не перепначуючи 
самої істоти, то миряне повинні без суперечки за тим піти; бо коли 
тільки та чи инша форма виявляє ту саму істоту, то сама форма не 
має такої вагп, щоб можна за неї сперечатися. Нам траплялося гово- 
рити з ре.лігійними людьми одної і другої народностп: Моска.ль показує 
свою побожність в крутанині слів над зверхніми речами, над буквами; 
Еоли він строго православний, то православя його лежить особливо 
в зовнішній стороні; Українець стане виливати своє релігійно-моральне 
чуття, мало коли зачне розправляти про богослуження, про обряди, 
про празники, а скаже своє побожне вражіння, яке на нього робить 
богослуження, урочистість обряду, високе значіння празника і т. д. 
Зате у нас і інтеліґенцію не так легко захитати в вірі, як Москалів, 

XI Чвтанкї. 1 і 



— 162 — 

невіра вселявтьсії в нашу душу тільки після довгої, глибокої боротьбп: 
противно, ми бачили московських молодиеів, вихованих, як видко, від 
дитинства в строгій нобожности, в виконранні приписаних церковних 
правил, але вони, за першою лепсою зачішсою, і не раз од шлькох 
дотепних слів, кидають прапор релігії, забрають те, ш,о їм впоєно 
в дитинстві, і без боротьби, без ностепенности, стають скрайнімп 
невірами і матеріялістами. Український народ це глибоко релігійний 
народ, в самім широкім значінні того слова; чи так чи инакше зло- 
жилися обставини, чи так чи инакше він був вихований, він заховає 
в собі релігійні основи доти, доки істнуватиме сума головних признак, 
котрі складають його народність: це немищ^че ігри тім поетичнім 
настрою, жим визначається його духовий склад. 



XIII. Тарас Шевченко. 

(1814—1861.) 

А. ЛІРИЧНІ ПОЕЗІЇ. 
59. До Основяненка. 



Бють пороги; місяць сходить. 
Як і иерше сходив . . . 
Нема Січи, пропав і той. 
Хто всим верховодив. 
Нема Січи! Очерети 
У Дніпра питають: 
„Де-то наші діти ділись! 
Де вони гуляють?" 
Чайка скиглить літаючи, 
Мов за дітмш плаче; 
Сонце гріє, вітер віє 
На степу козачім. 

На тім степу скрізь могили 
Стоять та сумують; 
Питаються у буйного: 
..Де наші панують.^ 
Де панують, беш:етують? 
Де ви забарились? 
Вернітеся ! Дивітеся ! 
Жита похили.лись. 
Де паслися ваші коні. 
Де тирса О шуміла. 
Де кров Ляха, Татарина 
Морем червоніла. 
Вернітеся! ..." 



. — „Не вернуться!" 
Загуло, сказало 
Синє море: „не вернуться. 
Навіки пропали!" 

Правда, море, правда, сине: 

Такая їх до.ія! 

Не вернуться сподівані, 

Не вернеться воля; 

Не вернеться козаччина, 

Не встануть гетьмани. 

Не покриють Уь^раїну 

Червоні жупани, — 

Обідрана, сиротою 

По-над Дніпром плаче; 

Тяжко-важко сиротині, 

А ніхто не бачить. 

Тільки ворог, що сміється. 

Смійся, лютий враже, 

Та не дуже, бо все гине, - 

Слава не поляже; 

Не по.ляже, а розкаже, 

Що діялось в світі. 

Чия ігравда, чия ь-ривда, 

І чиї ми діти. 

Наша дума, наша пісня 



і) Висока степова трава. 



164 



Не вмре не загине . . . 

От де, люди, наша глава, 

Слава України! 

Без золота, без каменю, 

Без хитрої мови, 

А голосна та правдива, 

Як Господа слово. 

Чи так, батьку-отамане? 
Чи правду співаю? 
Ех, як-би то ! ... Та що й казать, — 
Кебети 1) не маю. 
А до того — Московщина, 
Кругом чужі люди. 
„Не потурай!" може, скажеш: 
Та що з того буде? 
Насміються на псалом той. 
Що виллю сльозами; 
Насміються! — Тялжо, батьку, 
Жити з ворогами! 
Поборовся-б і я, може, 
Як-би малось сили; 
Заспівав би, — був голосок. 
Та позичіж ззіли. 
Отаке-то лихо тяжке. 
Батьку ти мій, друже! 
Блужу в снігах та сам собі: 
„Ой не шуми, луже!" 
Не втну більше. А ти, батьку, 

Петербурі', 1839. 



Як сам здоров знаєш, — 
Тебе люди поважають, — 
Добрий голос маєш. 
Співай же їм, мій голубе. 
Про Січ, про могили. 
Коли яЕу насипаєш, 
Кого положили; 
Про старину, про те диво, 
Що було, минуло . . . 
Утни, батьку! Щоб нехотя 
На ввесь світ почули, 
Що діялось в Уь'раїні, 
Защо погибала, 
Защо слава козацькая 
На всім світі стала! 

Утни, батьку, орле сизий! 
Нехай я заплачу, 
Нехай свою Україну 
Я ще раз побачу; 
Нехаї ще раз послухаю, 
Як те море грає. 
Як дівчина під вербою 
„Гриця" заспіває; 
Нехай ще раз усміхнеться 
Серце па чужині. 
Поки ляже в чужу землю, 
В чужій домовині! 



60. Заспів. 



Думи мої, думи мої. 
Лихо мені з вами! 
Нащо стали на нанері 
Сумними рядами? 



Чом вас вітер не розвіяв 
В степу, як пилину? 
Чом вас лихо не ні)испало. 
Як свою дитину? 



1) Здібність. 



16^ 



Бо вас лихо на світ на сжіх породило, 
Поливали сльози — чом не затопили? 
Не винесли в море, не розмили в полі? 
Не питали-б люди, що в мене болить, 
Не питали-б, защо проклинаю долю, 
Чого нужу світом. . . „Нічого робить!'' 
Не сказали-б на сміх . . . 



Квіти мої, діти! 
Нащо вас кохав я, нащо доглядав? 
Чи заплаче серце одно на всім світі, 
Як я з вами плакав? Може, і вгадав. 



Може, найдеться дівоче 

Серце, карі очі. 

Що заплачуть на ці думи, — 

Я . більше не хочу. 

Одну сльозу з очей карих, 

І — пан над панами! 

Думи мої, думи мої. 

Лихо мені з вами! 



За карії оченята, 
За чорнії брови 
Серце рвалося, сміялось. 
Впливало мову; 
Виливало, як умі.тіо. 
За темнії ночі. 
За вишневий сад зелений, 
За ласки дівочі. 
За степи та за могили, 
Що на Україні, 
Серце мліло, не хотіло 
Співать на чужині. 
Не хотілось в снігу, в лісі 
Козацьку і^омаду 
З булавами, з бунчуками 
Збірать на пораду. 
Нехай душі козацьшї 
В Украйні вітають: 



Там широко, там весело 

Од краю до краю . . . 

Як та воля, що минулась, 

Дніпр широкий — ■ море, 

Степ і степ, ревуть пороги, 

І моги.іїї — гори. 

Там родилась, гарцювала 

Козацькая во.ля. 

Там Ш.ЛЯХТОЮ, Татарами 

Засівала поле; 

Засівала трупом поле, 

Поки не остило . . . 

Яягла спочить; а тим часом 

Виросла могила, 

А над нею Орел Чорний 

Сторожем літає, 

І про неї добрим .їїЮД}[М 

Кобзарі співають. 

Все співають, як діялось, 

Сліпі небораки — 

Бо дотепні. А я? . . . а я 

Тільки вмію плакать. 

Тільки сльози за Ук"райну, 

А слова — немає . . . 

А за лихо — та цур йому! 

Хто його не знає?! 

А надто той, що дивиться 

На .людей душою — 



166 



Пекіо йому на цім світі, 
А на тім . . . 

Журбою 
Не накличу собі долі, 
Еолп так не маю ... 
Нехай злидні живуть три дні - 
Я їх заховаю; — 
Заховаю змію люту 
Коло свого серця, 
Щоб вороги не бачи.іи, 
Як лихо сміється . . . 
Нехай думка, як тон ворон, 
Літає та кряче, 
А серденько соловейком 
Щебече та плаче — 
Нишком — люди не побачу ть, 
То ц не засміються . . . 
Не втирайте-ж мої сльози. 
Нехай собі ллються. 
Чуже поле поливають 
Що-дня і пі,о-ночи, 
Поки попи не засиплють 

Певербурґ, 18.39. 



Чужим піском очі. 
Отаке-то! А що робить? 
Журба не поможе, 
Хто-ж сироті завидує, 
Карай того. Боже! 

Думи мої, думи мої, 
Квіти мої, діти! 

Виростав вас, доглядав вас, — 
Де-ж мені вас діти? 
В Україну ідіть, діти, 
В нашу Україну, 
По-під тинню сиротами, 
А я — тут загину. 
Там найдете щире серце 
І слово ласкаве, 
Там найдете щиру правду, 
А ще, може, й славу . . . 

Привітай же, моя ненько. 
Моя Україно, 
Моїх діток нерозумних, 
Як свою дитину! 



61. Вітер в гаї. 

Вітер в гаї наш пас Так і доля: того лама. 

Лозу і тополю, Того нагинає. 

Лама дуба, котить полем Мене котить, а де спинить, 

Перекотпполе. І сама не знає! 

У якому краї мене заховають? 
Де я прихилюся, навіки засну? 
Коли нема Д0.1І, нема талану. 
То нікого й кинуть. Ніхто не згадає. 
Не скаже хоть на сміх: „Нехай спочиває! 
Тільки його п долі, що рано заснув! ..." 



Петороурґ, 1840. 



— 16' 



62. Н. В. Гоголю. 

За думою дума роєм вилітає;: 

Одна давпть серце, друга — • роздирає;, 

А третяя тихо-тихесенько плаче 

У самому серщ, може й Бог не бачить. 



Кому-ж її покажу я, 
І хто тую мову 
Привітає, угадає 
Великеє слово? 
Всі оглухли, похилились 
В кайданах — байдуже! . . . 
Ти смієшся, а я плачу, 
Великий мій друже! . . . 

А що вродить з того плачу? 
Бурьян, мабуть, брате! 
Не заревуть в Україні 
Вольнії гармати; 

Петербург, ЗО. XII. 1844. 



Не заріже батько енна, 
Своєї дитини. 

За честь, славу, за братерство. 
За волю Вкраїни. 



Не заріже: викохає 
Та й продасть в різниці 
Москалеві! Себ-то, бачиш, 
Лепта . удовиці 
Престолові, „отечеству" 
Та Німоті плата . . . 
Нехай, брате! А ми будев 
Сміятись та плакать. 



63. Не завидуй багатому. 

Не завидуй багатому: багатий не має 

Ні прпязни, ні любови, — він все те наіімає; 

Не завидуй могучому, бо той заставляє; 

Не завидуй і славному: славний добре знає. 

Що не його люди .тгюб.іять, а ту тяжку славу, 

Що він кровю та сльозами виллє на забаву. 

І мо.юді як зійдуться, то любо та тихо. 

Як у раю, — а дивишся — воруїпиться лихо . . 

Не завидуй же нікому, дивись кругом себе: 

Нема раю на всім світі, хіба що на небі! 

Миргород, 4. X. 184-"). 



64. Минають дні. 



Минають дні,, минають ночі, 
Минає літо, шелестить 



Пожовкле листя; гаснуть очі, 
Заснули думи, серце спить; 



— 168 



І все заснуло, — і не знаю, 
Чи я живу, чи доживаю, 
Чи так по світу волочусь. 
Бо вже й не плачу й не сміюсь . . . 

Доле, де ти? Доле, де ти? 
Нема ніякої! 

Коли доброї жаль. Боже, 
То дай злої, злої! 

Не дай спатп ходячому, 
Серцем замірати, 
І гнилою колодою 
По світу валятись, 
А дай жпти, серцем жити 
І людей любити, 

Вюнища, 21. XII. 1845. 



А коли ні, то проклинать 
І світ запалити! 

Страшно впасти у кайдани, 
Умірать в неволі; 
А вде гірше — снати, спати,. 
І спати на волі, 
І заснути на вік-віки, 
І сліду не кинуть 
Ніякоі'о ! Однаково ;— - 
Чи жив, чи загинув . . . 

Доле, де ти? Доле, де ти? 
Нема ніякої! 

Коли доброї жаль, Боже, 
То дай злої, злої! 



65. Заповіт. 



Як умру, то поховайте 
Мене на могилі. 
Серед степу широкого. 
На Вкраїні милій; 
Щоб лани широкополі 
І Дніпро і кручі 
Було видно, — було чути, 
Як реве ревучий! 

Як понесе з Уь*раїни 
У синєє море 
Кров ворожу, — отоді я 
І лани і гори — 

Переяслав, 25. XII. 1845. 



Все покину І полину 
До самого Бога 
Молитися. А до того — 
Я не знаю Бога! 

Поховайте та вставайте^ 
Кайдани порвіте, 
І вражою злою ь^ровю 
Волю окропіте! 
І мене в семї великій, 
В семї вольній, новій, 
Не забудьте номянути 
Незлим, тихим словом! 



66. Мені однаково. 



Мені однаково, чи буду 
Я жить в Україні, чи ні, 
Чи хто згадає, чи забуде 



Мене в снігу на чужині 
Однаковісінько мені! 



169 — 



В неволі виріс між чужими, 
І, неоплаканий своїми, 
В неволі, плачучи, умру, 
І все з собою заберу. 
Малого сліду не покину 
На нашій славній Україні. 
На наиііп — не своїй землі. 
І не помяне батько з сином, 
Не скаже синові: „Молись, 

Петербурґ, у щіаделі, 1847. 



Молися, сину: за Вкраїну 
Його замучили колись." 

Мені однаково, чи буде 
Той син молитися, чи ні . . 
Та не однаково мені, 
Як Україну злії .люди 
Присплять, лукаві, і в огні 
її, окраденую, збудять . . . 
Ох, не однаково мені! 



67. Чи ми ще зійдемося знову. 



Чи ми ще зійдемося знову. 

Чи вже на віки розійшлись, 

І слово правди і любови 

В степи-вертепи понесли? 

Нехай і так! Не наша мати, 

А довелося поважати. 

То — воля Господа! . . . Годіть, 

Петербурґ, у цітаделі, 1847. 



Смпрітеся, молітесь Богу 
І згадуйте один другого. 
Свою Україну любіть. 
Любіть її! ... Во время люте, 
В останню, тяжкую мину ту 
За неї Господа моліть! 



68. Невільницькі думи. 



Думи мої, думи мої! 

Ви мої єдині! 

Не кидайте хоч ви мене 

При лихій годині! 

Прилітайте, сизокрилі 

Мої голубята, 

Із-за Дніпра широкого 

У степ погуляти 



З Киргизами убогими! 
Вони вже убогі, 
Уже голі, та на волі 
Ще іИ0.їїяться Богу. 
Прилітайте-ж, мої любі! 
Тихими речами 
Привітаю вас, як діток, 
І заплачу з вами. 



Орська кріпость, 1847. 



170 



69. Сонце заходить. 



Сонце заходить, горп чорніють. 
Пташечка тпхне, поле німіє; 
Радіюїь люди, що одпочинуть. 
А я дивлюся і серцем лину 
В темний садочок на Україну: 
Лину я, лину, думу гадаю, 
І ніби серце одпотаває. 
Чорніє поле, і гай, і горп. 

Орська кріпость, 1847. 



На синє небо виходить зоря. 
Ой зоре, зоре! — і сльози 
ісануть — 
Чи ти зійшла вже і на Украйні? 
Чи очі карі тебе шукають 
На небі синім? Чп забувають? 
Коли забули, бодай засну.іи. 
Про мою доленьку щоб і не чули ! 



70. Не гріє сонце на чужині. 



Не гріє сонце на чужині, 

А дома надто вже пекло: 

Мені не весело було 

И на нашій славній Україні; 

Ніхто любив мене, вітав, 

І я хилітеся ні до кого. 

Блукав собі, М0.1ПВСЯ Богу, 

Та люте панство проклинав, 

І згадував літа .лпхії. 

Погані, давнії літа, 

Тоді повісплп Хрпста, — 

Й тепер не втік би син Марії! 

Нігде не весело мені, 

Орська кріпость, 1847. 



Та мабуть весело й не буде. 
І на Украйні добрі люди, — 
(.)тже такі й на чужині! 
Хотілося-б (та й то для того, 
Щоб не робили Москалі 
Труни із дерева чужого), 
Аби хоч крихотку землі 
Із-за Дніпра мого святого 
Святії вітри прийізсли . . . 
Та й бі.тБш нічого! Так-то, люди, 
Хотілося-б, та що й гадать! 
Нащо вже й Бога турбувать. 
Коли по-нашомт не буде! 



71. Самому чудно. 



(.'ішому чудно. А де-ж дітись? 
111,0 діяти і що почать? 
Людей і долю проклинать' — 
Не варт, їй-Богу! Як же ж-птл 
На чужині, на самоті, 
І що робити в заперті? 
Як-бп кайдани перегризти, 

Орська кріпость, 1847. 



То гриз потроху-б . . . Таї: 

не ті. 
Не ті їх ковалі кували, 
Не так залізо гартували, 
Щоб перегризти. Горе нам, 
Невольникам і сиротам, 
Б степу безкраїм за Уралом! 



171 



72. Добро, 

Добро, у кого є господа, 
А в тій господі є сестра, 
Чи мати добрая! Добра, 
Добра такого таі:п з роду 
У мене, правда, не було, 
А так собі якось :килось . . 

І довелось ко.іпсь мені 
В чужій далекій стороні 
Заплакать, що немає роду. 
Нема пристанища, господи . . 



у кого є господа. 

Ми довго в морі пропадали; 
Прийшли в Дарю, па якор стали; 
Л „ватаги" письма принесли, 
І всі тихенько зачитали. 
А ми • з колеґою лягли. 
Та щось такеє розмовляли. 
Я думав: де-б того добра, 
Письмо чи матір, взять на світі? 



,А 



в теое єсть? 



?" 



.Жона 



1 діти, 
І дім, і мати, і сестра. 
А письма нема, нема ..." 



Кі>с-Арал, 1848. 

73. Як-би 

Як-бп зустрілися ми знову. 
Чи ти-б зляі:алася, чи пі ! 
Якеє тихеє ти слово 
Тоді-б промовила мені? 
Ніякого! І не пізнала-6! 
А може потім нагадала-б. 
('казавши: снилося дзфніп . 
А я зрадів би, моє диво, 

Кос-Ара.і, 1848. 



зустрілися ми знову. 

Моя ти доле чорнобрива. 
Як-би побачив, нагадав 
Веселеє та молодеє 
Колишнє .лишенько лпхен. 
Я заридав бп, заридав 
І помоливсь, що не правдивим, 
. . А сном .лукавим розіпптлось, 

Слізьми-водою роз.іилось 
Ео.їишнєє -святеє диво. 



74. Не ДЛЯ 

Не для .людей, тієї слави. 

Мережані та кучеряві 

Оді вірші віршую я 

Для себе, братія моя! 
Мені легшає в неволі. 
Як я їх складаю : 
З-за Дніпра мов далекого 
Слова прилітають 
І стеляться на папері, 
Плачучи, сміючись. 
Мов ті діти, і радують 
Одиноку душу 
Убогую. Любо мені, 



людей, ТІЄЇ слави. 

.Іюбо мені з ними. 

Мов батькові багатому 

З дітками малими. 

І радий я, і веселий, 

І Бога благаю. 

Щоб не приспав моїх діток 

В да.іекому краю: 

Нехай летять додомоньку 

.Тегенькії діти . 

Та розкажуть, як то тяжт:о 

Було їм на світі! . . . 

І в семї веселій тихо 

Дітей привітають. 



— 172 — 



І сивою головою 

Батько покиває. 

Мати ека/ке: „Бодай тії 

Кос-Арал, 1848. 

75. І виріс я 

І виріс я на чужині, 
І сивію в чужому ьфаї, 
То одинокому мені 
Здається — кращого немає 
Нічого в Бога, як Дніпро 
Та наша славная країна. 
Аж бачу, там тільки добро. 
Де нас нема. В лиху годин). 
Якось недавно довелось 
Мені заїхать в Україну, 
•У те напкращеє село, — 
У те, де мати повивала 
Мене малого, і вночі 
На свічку Богу заробляла; 
Поклони тяжкії бючи. 
Пречистій ставила, молила, 
Щоб доля добрая любила 
її дитину . . . Добре, мамо, 
Що ти зарані спать лягла, 
А то-б ти Бога прокляла 
За мій талан. 

іі:іі страх погано 
У тім хорошому селі: 
Чорніше чорної землі 
Влукають люди; повсихали 
(]ади зелені; погнили 
Віленькі хати, повалялись: 
Оави буряном поросли. 
Село неначе погоріло, 
Неначе люди подуріли, 
Німі на паніцину ідуть 
1 діточок своїх ведуть! 



Діти не родились!" 
А дівчина подумає: 
„Я їх по.їїюбила!" 



на чужині. 

І я, заплакавши, пазад 
Поїхав знову на чужину. 

І не в однім отім селі,. 
А скрізь на славній Україні 
Людей у ярма запрягли * 
Пани лукаві. Гинуть, гинуть 
У ярмах лицарські спнп. 
А препоганії пани 
Жидам, братам своїм хоропшм, 
Остатні продають штани . . . 
. з . 

Погано дуже, страх погано^ 
В оцій пустині пропадать; 
А ще поганше на Украйні 
Дивитись, плакать, і — мовчать. 

А як не бачиш того лиха. 
То скрізь, здається, любо, тихо, 
І на Україні добро. 
Між горами старий Дніпро, 
Неначе в молоці дитина, 

Красується, любується 

На всю Україну; 

А но-над ним зеленіють 

Широкії се.іа; 

А у селах у веселих 

І люди веселі. 

Воно-б, може, так і сталось, 

Як-би не осталось 

Сліду панського в Украй- 
ні! .. . 



Кос-Арал, 1848. 



173 



76. Не 



Не так тії вороги. 

Як добрії люди — 

І «крадуть, жалкуюші, 

Плачучи, осудять, 

І попросять тебе в хату, 

І будуть вітати, 

І питать тебе про тебе, 

Щоб потім сміятись, 

Кос-Арал, 1848. 



так ТІЇ вороги. 

Щоб з тебе сміятись, 
Щоб тебе добити. 

Без ворогів можна в світі 
Як-небудь прожити; 
А ці добрі люди 
Наіідуть тебе всюди, 
І на тім світі добряги 
Тебе не забудуть! 



77. Ой чого ти почорніло. 



Ой чого ти почорніло. 

Зелене є поле? 

— Почорніло я од кровп 

За вольную волю. 

Круг містечка Берестечка, 

На чотпрі милі. 

Мене славні Запорожці 

Своїм трупом вкрили. 

Та ще мене гаїїворони 

Укри.іп з півночи — 

Кос-Арал, 1848. 



Клюють очі козацькії, 
А трупу не хочуть . . 
Почорніло я, зелене, 
Та за вашу во.лю; 
Я знов буду зеленіти, 
А ви вже НІК0.1П 
Не вернетеся на волю, 
Будете орати 
Мене стиха, та, орючи. 
Долю проклинати . . . 



78. І широкую долину. 



І широкую долину, 
І високую моги.ту, 
І вечірнюю годину, 
Т що снилось, говорилось 
Не забуду я. 



Та що з того? Не побралпйь, 
Розіпш.лися, мов не знались. 
А тим часом дорогії 
Літа тії молодії 

Марне пронеслись. 



Помарніли ми обоє, 
Я — в НЄВО.ЛІ, ти — вдовою: 
Не живем, а тільки ходим 
Та згадуєм тії годи. 
Як жили ко.лпсь. 



Кос-Арал, 1848. 



— 174 



79. І знов мені 

І знов мені не привезла 
Нічого почта з України! 
За грішнії, мабуть, діла 
Караюсь я в оцііі пустині 
Сердитим Богом. Не мені 
Про теє знать, за ні;о караюсь: 
Та п знать не хочеться мені ! . . . 
А серце плаче, яг: згадаю 
Хоч невеселії случаї 
І невеселії ті дні. 
Що пронеслися надо мною 
В моїй Україні ко.іпсь. 
Колись божились та кля.лись, 
Брата.тись, сестрплись зо мною. 
Поки, мов хжара, розійшлись 
Без сліз, роси тії святої. 
І довелося знов мені 

Кос-Арал, 1848. 



не привезла. 

.Іюдей на старості ... Ні, ні 
Вони з холери новмірали — 
А то-б хоч клаптик переслали 
Того паперу . . . 



Ой із журби та із жалю. 
Щоб не бачить, як читають 
Листи тії, погуляю, 
Погуляю по-над морем. 
Та розважу своє горе. 
Та УкраіНу згадаю, 
Та пісеньку заспіваю. 
.Іюдп скажуть, люди зрадять, 
А вона мене порадить, 
І порадить і розважить, 
І правдоньку мені скаже. 



80. Хіба самому написать. 



Хіба самому написать 
Таки посланіб до себе, 
Та все дочиста розказать. 
Усе, иі,о треба, що п не треба! 
А то не діж'дешся його. 
Того писанія святого. 
Святої правди ні од кого. 
Та й ждать не маю од кого. 
Бо вже-б, здавалося, пора: 
.Іибонь, уже десяте літо, 
Як людям дав я ., Кобзаря", 
А їм неначе рот зашито: 
Ніхто й не гавкне, не лайне. 
Неначе й не було мене! 
Не похвали собі, громадо, — 
Без неї може обійдусь — 
А ради жду собі, поради; 



Та, мабуть, в яму перейду 
Із москалів, а не діждусь . . . 

Мені, було, а:к серце м.іі.ло, 
Шй Боже зіилип, як хотілось. 
Щоб хто-небудь мені сказав 
Хоч слово мудре, щоб я знав. 
Для кого я пишу, для чого, 
За-що я Вкраїну .люблю? 
Чи варт вона огня святого? 
{іо хоч зостаріюсь затого, 
А ще не знаю, що роблю: 
Пишу собі, щоб не міняти 
Часу святого так-на-так. 
Та иноді старпй козак 
Верзеться гріишому — усатий, 
З своєю волею мені 



— 175 — 



На чорнім ВОрОБІ-ЕОШ. 
А більш нічого я не знаю, 
Хоч я за це і пропадаю 
Тепер в далекііі стороні . . . 
Чп доля так оце зробила? 
Чи мати Богу не молилась. 
Як понесла мене, що я. 
Неначе лютая змія. 
Розтоптана, в стену здихає, 
Заходу сонця дожидає? 
Отак-то я тепер терплю, 
Та смерть із стену виглядаю 
А защо? Єп-Богу, не знаю! 

Еос-Арал, 1849. 



А все таки її люблю. 
Мою Україну пшроку. 
Хоч я по їй і одинокий 
(Бо, бачте, парп не найшов) 
Аж до погибелі дійшов. 

Нічого, друже! не журися! 
В дулевину себе закуй, 
Гарненько Богу помолися, 
А на громаду хоч наплюй — 
Вона капуста головата! 
А в-тім — як знаєш, пане-брате: 
Не дурень — сам собі міркуй! 



81. І золотої й дорогої. 



І золотої й дорогої 
Мені, щоб знали ви, не жа.іь 
Моєї долі молодої. 
А иноді така печаль 
Оступить душу — аж заплачу! 
А ще до-того, яі: побачу 
Малого хлопчика в селі: 
Мов одірвалось од гпллі, 
Одно-однісіньке під тином 
Гидить собі в старій ряднині . . . 
Мені здається, що це я. 
Що це-ж та молодість моя ; 

Кос-Арал 1849. 



Мені здається, що ніколи 
Воно не бачитиме волі, 
Святої воленьки! Що так 
Даремне, марне пролетять 
Його найкрапцї літа. 
Що він не знатиме, де дітись 
На цім широкім во.льнім світі, 
І піде в найми; і колпсь, 
Що-б він не плакав, не журивсь, 
Що-б він де-небудь прихиливсь, - — 
То оддадуть у москалі . . . 



82. Лічу в неволі. 



Лічу в неволі дні і ночі 

І лік забраю! 

О, Господи! Яі: то тяжко 

Тії дні минають! 

А літа пливуть за ними, 

Пливуть собі стиха, 



Забірають за собою 

І добро і лихо; 

Забірають — не вертають 

Ніколи, нічого. — 

І не благай, бо пропаде 

Молитва за Богом. 



176 — 



Каламутними болотами 
Шк бурянамп, за годами 
Три годи сумно протекли; 
Багато де-чого взяли 
З моєї темної комори, 
І в море нишком однесли; 
І нишком проковтнуло море 
Моє не злато-серебро — 
Мої літа, моє добро, 
Мою нудьгу, мої печалі — 
Тії незримії скрижалі. 
Незримим писані пером . . . 
І четвертий рік минає 
Тихенько, поволі, — 
І четверту начинаю 
Книжечічу в неволі 
Мережати. Змережаю 
Кровю та сльозами 
Моє горе на чужині. 
Бо горе словами 
Не розкажеться нікому 

НІКО.ІИ, НІКО.ІИ, 

Нігде на світі! Нема слів 

В. далекій неволі! 

Немає сіів, немає сліз. 

Немає нічого; 

Нема навіть кругом тебе 

Ве.іпкого Бога! 

Нема на що подивитись, 

З ким поговорити! 

Жить не хочеться на світі, 

А сам мусиш жити! 

Мушу, мушу, а для чого' 
Щоб не губить душу? . . . 
Не варт вона того жалю! 
Ось для чого мушу 
Жить на світі, волочити 
В НЄВО.ЇЇІ кайдани: 

Може, ще я ПОДПВ.ІЮСЯ 



На мою Украйну ... 

Може, ще я поділюся 

Словами-сльозами 

З дібровами зеленими, 

З темними лугами; 

Бо немає в мене роду 

На всій Україні, 

Та все-таки не ті люди, 

Що на цій чужині. 

Гуляв би я по-над Дніпром 

По веселих селах. 

Та співав би свої думи 

Тихі, невеселі. 

Дай дожити, нодивитись, 

О, Боже мій мплий. 

На лани тії зелені 

І тії могили! 

А не даси, то донеси 

На мою країну 

Мої сльози; бо я. Боже, — 

Я за неї гину! 

Може, мені на чужині 

Лежать легше буде, 

Як пноді в Україні 

Згадувати будуть! 

Донеси-ж, мій Боже милий, 

Або хоч надію 

Пошлп в душу! Бо нічого, 

Нічого не вдію 

Убогою головою; 

Бо серце холоне. 

Як подумаю, що може 

Мене похоронять 

На чужині, і ці думи 

Зо мною сховають, 

І мене на Україні 

Ніхто не згадає! 

А може, тихо за літами, 
Мої мережані сльозами 



177 



І долетять коли-неоудь 
На Україну, і падуть, 
Неначе роси над землею, 
На щире серце молодев, 
Сльозами тихо упадуть. 
І покиває головою 
І буде плакати зо мнон), 

Оренбург, 1850. 



І монсе, Господи, мене 
в своїй молитві помяне! 

Нехай, як буде, так і буде! 
Чи то плисти, чи то брести! 
Хоч доведеться розпястись, 
А я таки мережать буду 
Тихенько білії листи. 



83. Як-би ви знали, паничі. 



Як-би ви знали, паничі, 
Де .люди плачуть, живучи. 
То вп-б іділіп не творили, 
Та марне Бога-б не хвалили, 
На наші сльози сміючись. 
За-що, не знаю, Називають 
Хатину в гаї тихим раєм: 
Я в хаті мучився колись, 
Мої там сльози пролились, 
Найперші сльози! Я не знаю, 
Чи єсть у Бога люте зло, 
Щоб у тій хаті не жило? 
А хату раєм називають! 

Не називаю її раєм 
І'ії хатиночки у гаї 
Над чистим ставом, край села: 
Мене там мати повила 
І, повиваючи, співала. 
Свою нудьгу переливала 
В свою дитину; в тім гаю 
У тій хатині, у раю, 
Я бачив пекло . . . Там неволя, 
Робота тяжілая, — ніколи 
І помолитись не дають. 
Там матір добрую мою, 
Ще молодую, — у могилу 

XI Читанкв. 



Нужда та праця положила; 
Там батько, плачучи з дітьми 
(А ми малі були і голі), 
Не витерпів лихої долі, 
Умер на панп];ині ... а ми 
Розлізлися межи людьми, 
Мов мшпенята. Я до школи 
Носити воду школярам, 
Брати на пашцину ходили, 
Поки лоби їм поголили, 
А сестри! . . . Сестри? Горе вам. 
Мої голубки молодії! 
Для кого в світі живете? 
Ви в наймах ви[)0сли, чужії, 
У наймах коси побіліють, 
У наймах, сестри, й умрете. 

Мені аж страшно, як згадаю 
Оту хатину край села. 
Такії, Боже наш, діла 
Ми творимо у нашім раї 
На праведній Твоїй землі! 
Ми в раї пекло розвели, • 
А в Тебе другого благаєм. 
З братами тихо живемо. 
Лани братами оремо, 
І їх сльозами поливаєм. 

12 



— 178 



А може й те ще ... Ні, не знаю, 
А так здається — сам вси . . . 
(Бо без Твоєї, Боже, волі 
Ми-б не нудились в раї голі!) 
А може іі сам на небеси 
Смієшся, батечку, над нами, 
Та може радишся з панами. 
Як править миром?! Бо дивись: 
Он гай зелений похиливсь, 
А он з-за гаю виглядає 
Ставок, неначе полотно, 
А верби геть по-над ставом 
Тихесенько собі купають 

Оренбурґ, 1850. 

84. 

Ти не лукави.іа зо мною; 
Ти другом, братом і сестрою 
Сіромі стала; ти взяла 
Мене, маленького, за руку 
І в школу хлопця одвела 
До пяного дяЕа в науку. 
„Учися, серденько: колись 
З нас будуть люди, " — ти сказала. 
А я й послухав, і учивсь, 
І вивчився. А ти збрехала! 

Низагій-Новгород, 9. II. 1858. 



Зелені віти . . . Правда, рай? 
А подивися та спитай. 
Що там твориться у тім раї! 
Звичайне, радість та хвала 
Тобі єдиному святому, 
За дивнії Т^ої діла .... 
Отим-бо й ба! Хвали — нікому, 
А кров, та сльози, та хула, — 
Хула всьому! Ні, ні! нічого 
Нема святого на землі! 
Мені здається, що й самого 
Тебе вже люди прокляли . . . 

Доля. 

Які з нас люди? ... Та дарма! 
Ми не лукавили з тобою, 
Ми просто йшли, — у нас нема 
Зерна неправди за собою . . . 

Ходімо -ж, доленько моя, 
Мій друже вбогий, нелукавий! 
Ходімо да.льше; дальше слава. 
А слава — заповідь моя! 



85. Я не 

Я не нездужаю, — нівроку, — 
А щось такеє бачить око, 
І серце жде чогось. Болить, 
Болить і плаче, і не спить, 
Мов негодована дитина. 
Лихої, тяжкої години, 
Мабуть, ти ждеш? Добра не жди, 
Не жди сподіваної во.їїі — 
Вона заснула: царь Микола 
її приспав, а щоб збудить 
Хиренну волю, треба мпізом, 

Петербурґ, 22. XI. 1858. 



нездужаю. 

Громадою обух сталить, 
Та добре вигострить сокиру. 
Та й заходиться вже будить. 
А то проспить собі, небога.. 
До суду божого страшного! 
А панство буде колихать, 
Храми, палати мурувать, 
Любить царя свого пяного 
Та внзантійство прославлять, 
Та и більше, бачиться, нічого ! 



179 



86. Мій Боже милий! 

(Прочитавшїї XI псалом.) 



Мій Боже милий! Як то мало 
Святих людей на світі стало! 
Оддн на другого кують 
Кайдани в серці, а словами, 
Медоточивтш устами 
Цілуються і часу ждуть, 
Чи швидко брата в домовиш 
З гостей на іі;винтарь повезуть ? . . . 
А ти, о Господи єдиний. 
Скуєш лукавії уста. 
Язик отой велерічивип, 
Мовлявишй: „Ми — не суєта! 
І возвелишшо на-дігво 
І розум наш, і наш язик . . . 
Та й де топ нан, п];о нам закаже 
І думать так і говорить?" 
— „ Воскресну я " , — той пан вам 

скаже : 

Петербурі-, 15. II. 1859. 



„Воскресну нині ради їх, 
Людей закованих моїх, 
Убогих, ншцих. Возвеличу 
Малих отих рабів німих! 
Я на стороікі коло їх 
Поставлю с.іово.'^ 

І пониче, 
Неначе стоптана трава, 
І думка ваша, і слова. 
Неначе срібло куте, бите 
І семикратп перелите 
Огнем в горнилі, словеса 
Твої, о Господи, такії. 
Розкинь же їх, Твої святії, 
По всій землі! І чудесам 
Твоїм увірують на світі 
Твої малі убогі діти. 



87. Радуйся, ниво неполитая 

(Прочитавши главу XXXV у Іеаії.) 



Радуйся, ниво неио.литая! 
Радуйся, земле, не повитая 
Квітчастим злаком! Розпустись, 
І^жевим крипом процвіти! 
І процвітеш, позе.ленієш, 
Мов Іорданові святії 
Луги зелені, береги. 
І честь Кармилова, і слава 
Ливанова, а не .лукава, 
Тебе укриє дорогим 
Золототканжи, хитро шитим. 
Добром та волею підбитим. 
Святим омофором своїм. 
І люди темнії, незрячі 
Дива Господнії побачу ть. 



І спочинуть невольничі 

затомлені руки, 

І коліна одпочинуть, 

Кайданами куті. 

Радуйтеся, вбогодухі! 

Не лякайтесь дива! 

Це Бог судить, визволяє 

Довготерпеливих 

Вас, убогих, і воздає 

Злодіям за злая. 

Тоді, як, Господи, святая 
На землю правда прилетить. 
Хоч на годиночку спочить, — 
Незрячі прозрять, а кривії. 



— 180 



Мов сарна з гаю, помайнують. 
Німим отверзуться уста, 
Прорветься слово, як вода, 
І дебр-пустпня неполита, 
Сцілющою водою вмита, 
Прокинеться, і потечуть 
Веселі ріки, а озера 
Кругом галмп поростуть, 
Веселпм птаством оживуть. 

Оживуть степи, озера, - 
І не верстовії, 

Петерб/рґ, 25. Ш. 1859. 



А вольнії, широкії, 
Скрізь шляхи святії 
Простеляться; і не наїїдуть 
Шляхів тих владики. 
А раби тими шляхами, 
Без ївалту і крику, 
Позіходяться докупи, 
Раді та веселі, 
І пустиню опанують 
Веселії села. 



88. Сестрі. 



Минаючії убогі села 
Понаданіпрянські невеселі, 
Я думав: де-ж я прихилюсь 
І де подінуся на світі? 
І сниться сон мені: дивлюсь, 
В садочісу, квітами повита, 
На пригорі собі стоїть, ■ 
Неначе дівчина, хатина. . 
Дніпро геть-геть собі розки- 
нувсь, — 
Сияє батько та горить! 
Дивлюсь: у темному садочку, 
Під вишнею у холодочку, 
Моя єдиная сестра, 
Многострадалиця святая, 

Черкаси, 20. VII. 1859. 



Неначе в раї спочиває. 
Та з-за широкого Дніпра 
Мене, небога, виглядає. 

І їй здається: виринає 
З-за хвилі човен, донлива 
І в хвилі човен порина . . . 
— „Мій братіку! Моя ти доле!' 
І ми прокинулися: ти — 
На панищні, а я — в неволі!.. 

Отак нам довелося йти 
Ще змалечку колючу ниву! 
Молися, сестро! Будем живі, 
То Бог поможе перейти. 



89. Осії глава XIV. 

(Подражаніє.) 



Погинеш, згинеш, Україно, 
Не стане знаку на землі! 
А ти* пшпалася колись 
В добрі і роскоші! Вкраїно, 



Мій любий краю неиовиннпй! 
За-що тебе Господь кара. 
Карає тяжко? За Богдана, 
Та за скаженого Петра, 



181 



Та за панів отих иоганпх 
До краю пищить, - покара, 
Убє незримо ... І правдиво! 
Ііо довго довготерпеливип 
Дивився мовчки на твою. 
Гріховную твою, утробу, 
1 рек во гніві: „Потреблю 
Твою красу, твою оядобу: 
Сама розіпнешся! Во злобі 
(>ин[и твої тебе убють 
Оперені, а злозачаті 
Во чреві згинуть, пропадуть, 
Мов недолежані курчата. 
І плача, матернього плача 
ІтолЕЮ і'радїї і поля, 
Да зрить розтлінная земля. 
Що я -^ дерлужтель і все бачу!" 
Воскресни, мамо! І вернися 
В світлицю-хату, опо^шп! 
Бо ти аж надто вже втомилась, 
І'ріхи синовні несучи. 

Спочивши, скорбная, скажи, 
ІІрорпи своїм лукавим чадам, 
Що пропадуть вони лихі, 
Що їх безчестіе і зрада 
І криводушіє — огнем, 
Крівавїїм, пламенним мечем 
Нарізані на людських душах; 
ІЦо крикне кара невсипуща. 
Що не спасе їх добрий: царь, 
їх кроткиіі, пяний господарь! 

Петербурґ, 2Гу. XII. 1859. 



Не дасть їм ппть, не дасть їм їсти, 
Не дасть коня вам охляп сісти 
Та утікать; не втічете 
І не сховаєтеся! Всюди 
Вас найде правда-мста, а люди 
Підстережуть вас, на то те-ж 
Уловлять, і судить не будуть: 
В кайдани туго окують, 
В село на зрище приведуть, 
І на хресті отім, без ката 
І без царя, вас, біснуватих, 
Розтнуть, розірвуть, розіпнуть, 
А кровю вашою, собаки. 
Собак напоять! . . . 

І додай. 
Такеє слово їм додай. 
Без притчі; впскажи: зробили, 
Руками сквернимїї створили 
Свою надію, й речете, 
Що царь— наш Бог, і царь - надія, 
І нагодує і огріє 
Вдову і снрот . . . Ні, не те! 
Скажи їм ось-що: брешуть боги. 
Ті идоли в чужих чертогах! 
Скажи, що правда оживе. 
Натхне, накличе, нажене 
Не ветхеє, не древлє слово 
Розтліннеє, а слово нове 
Між людьми криком пронесе, 
І люд окрадений спасе 
Од ласки царської. 



90. Ой, діброво, темний гаю! 



Ой, діброво, темний гаю! 
Тебе одягає 

Т|)ичі на рік ... Багатого 
Собі батька маєш. 



Раз укриє тебе рясно 
Зеленим покровом, - 
Аж сам собі дивується 
На свою діброву. 



182 



Надививіппсь па доненьку 
Любу, молодую. 
Візьме її та п огорне 
В рпзу золотую 

ІІеторбу]іґ, 15. І. 1860. 



І сповпе дорогою 

Білою габою, — 

Та й спать ляже, втошівшнс-я 

Турбою такою. 



91. Молитви. 



І. 



Ш. 



Царям, всесвітнім шинкарям, — 
І дукаті, і талярп, 
І пута кутії пош.іп! 

Робочим го.ловам. рукам. 
На цій окраденіп землі 
Пвою Тп сплу БІзпошли! 

МеБІ-ж, МІЙ Боже, на землі 
Подай любов, сердечний рай. 
І більш нічого не давай! 

Петербург, -24. V. 1860. 

п. 

Царів, крівавпх шішкарів. 

У пута кутії окуй, 

В ск.лепу глибокім замуруй! 

Трудящим людям, всеблагпй. 
і{а їх окраденій зем.лі 
Свою Тп сп.лу нізпошли! 

А чистих серцем коло їх 
Постав Тп янголи свої. 
ТЦоб чистоту їх соб."!ію.тн! 

Мені-ж, о Господи, подай 
Любити правдд' на землі 
І друга щирого пошли! 

Леїербурґ, 25. V. 1860. 



'ілоначинающих спини, 

У пута кутії не куй, 

В склепі? г.либокі не муруй! 

А доброзиждущпм рукам 
І покажи і поможи, 
Святую сп.лу нізпошли! 



А чистих серцем? - 
Постав Ти янголи свої 
1 чистоту їх соблюди! 



Коло їх 



А всім нам вкупі на землі 
бдиномисліє подай 
І братолюбіє пош.ли! 

Петербурґ, 27. V. 1860. 

[V. 

Тим неситим очам, 
Земним богам, царям ~ 
Т плуги й кораблі. 
Г всі добра ЗЄМ.ЛІ, 
І хвалебні пса.лми 
Тим дрібненьким богам! 

Роботяпщм рукам. 
Роботящим умам — 
Перелоги орать. 
Думать, сіять, не ж,і.ать, 
І посіяне жать — 
Роботяпщм рукам. 



183 — 



Добросердним, малим, 
Тнхолюбцям святим, 
Творче неба й землі. 
ДолгоденстБІе їм 
На іцм світі, — на тім 
Рай небесний пошли! 

Иетербурґ, зо. V. 1860. 



Все на світі - не нам. 
Все богам тим, царям: 
І плуги й кораблі 
І всі добра ЗЄМ.1І, 
Моя любо, а нам 
Нам .любов МІЖ людьші! 



92. Л. ') 



Поставлю хату і кімнату. 

Садок-райочок насаїку: 

Посижу я і похожу 

В своїй маленькій благодаті. 

Та в одпш-самотпні 

В садочку буду спочивати. 

Присняться діточки мені. 

Веселая присшіться мати. 

Петербург, 27. IX. 1860. 



Давне-колиіпній та ясний 
Присшіться сон мені . . . і ти ! . . . 
Ні, я не буду спочивати, 
Бо й ти приснишся! У малий 
Райочок мій з-під-тпха-тиха 
Підкрадешся, наробиш лиха, 
Запалиш рай мій самотний. 



93. Минули літа молодії. 



Минули літа молодії . . . 
Холодним вітром од надії 
Уже повіяло. Зіма! . . . 
Сиди один в холодній хаті: 
Нема з шш тихо розмовляти, 
А-ні порадитись, — нема, 
А-нікогісінько нема! 
Снди-ж один, поки надія * 
Одурить дурня, осміє, 
Морозом очі окує, 

Пеіербурґ, 18. X. 1860. 



А думи гордії розвіє. 
Як ту сніжину по степу . . . 
Спдп-ж один собі в кутку, 
Не жди весни, — святої долі! 
Вона не зійде вже ніколи 
Садочок твій позеленить. 
Твою надію оновить, 
І думу вольную на во.ію 
Не прийде випустить . . . (;'иди 
1 нічогісінько не жди! . . . 



94. Як-би з ким сісти. 



Як-би з ким сісти, хліба ззісти. 
Промовить слово, то воно-б. 
Хоч і як-небудь, на цім світі, 
А.все-б таки якось жи.лось. 



Та ба! Нема з ким! Світ широкий, 
.Іюдей чимало на землі, 
А доведеться одиноким 
В холодній хаті к-ривобокій 



') Ликері, що до леї сватав«7я Шевченко. 



184 



Або під тином простягтись! . . 
Або ... Ні, треба одружитись, 
Хоча-б на чортовій сестрі! 
Бо доведеться одуріти 
В самотині . . . Пшениця, жнто 

Петербург, 4. XI. 1860. 



На добрім сіялось лану, 
А люди так собі пожнуть 
І скажуть: „Десь його убито. 
Оердепшого, на чужині ..." 
О горе, горенько мені! 



95. Бували войни. 



Бували войни й військовії свари: 
Галагани і Кисілі, і Кочубеї- 
Ногаї; 
Було добра того чимало! 
Минуло все, та не пропало 
Остались шаше.іі: гризуть, 
Жеруть і тлять старого дуба. 
А од коріння тихо, любо 
Зелені парості ростуть. 
І виростуть; і без сокири, 
Аж зареве та загуде. 
Козак безверхий упаде, 
Розтрощить трон, порве порфиру, 

Петербурґ, 26. XI. 1860. 



Роздавить вашого куміфа. 
Людськії шашелі! Няньки, 
Дядьки отечества чужого! 
Не стане идола святого, 
1 вас не стане! Будяки 
Та кропива, а більш нічого 
Не виросте над вашим трупом! 
І стане купою на купі 

Смердячий гній, — і все те, В(М? 

Потроху вітер рознесе; 
А ми помо.лимося Богу 
І небагатії й невбогі. 



96. Зійшлись, побрались, поєднались. 

Зійшлись, побрались, поєднались. 
Помолоділи, підросли: 
Гайок, садочок розвели 
Кругом хатини, і пишались. 
Неначе князі; діти грались. 
Росли собі та виростали . . . 

Дівчаток москалі украли. 
А хлопців в москалі забрали . . . 
А ми неначе розійшлись, 
Неначе брались — не єднались. 

Петербург, о. XII. 1860. 



185 



97. Чи не покинуть нам, небого. 



Чи не цокжнуть нам, небого, 
Моя сусідонько убога, 
Вірші нікчемні віршувать, 
Та заходиться рештувать 
Вози в далекую дорогу? 
На тоіі світ, друже мііі, до Боїа 
Почимчикуєм спочивать ... 
Втомилися і підтонтались, 
І розуму таки набрались, 
То й буде з нас! Ходімо спать, 
Ходімо в хату спочивать . . . 
Весела хата, щоб ти знала! 

Ой не йдімо, не ходімо, 
Рано, друже, рано! 
Походимо, посидимо, 
На цей світ поглянем. 
Поглянемо, моя доле! 
Бач, який пгирокий, 
І широкий та веселий, 
Ясний та глибокий! 
Походимо-ж, моя зоре! 
Зійдемо на гору. 
Опочинемо ... А тпж часом 
Твої сестри — зорі 
Безвічнії, но-під небом 
Попливуть, засяють . . . 
ПІД.0ЖДІМ0-Ж, моя сестро. 
Дружино святая. 
Та нескверними устами 
Помолимось Богу, 
Та й рушимо тихесенько 
В далеку дорогу. 
Над Летою бездонною 
Та каламутною 
Благослови мене, друже. 
(Главою святою! 

Петербург. 15. Ц. 1861. 



А поки те, та це, та оне, 
Ходімо просто — навпростець 
До Ескулапа на ралець: 
Чи не одурить він Харона 
І Парку-ирялку? ... І тоді, 
Поки-б химерив мудрий дід, 
Творили-б, лежа, епопею, 
Иарили-б скрізь по-над землею. 
Та все-б гексаметри плели, 
Та на горшце-б однесли 
Мтпам на снідання ... А потім 
(Іпівалп-б прозу — та по нотам, 
А не як-небудь . . . 

Друже мій! 
О, мій сопутниче святий! 
Поки огонь не захолонув, 
Ходімо лучче до Харона — 

Через Лету бездонную 

Та каламутн^то 

Перепливем, перенесем 

І славу святую — 

Безвічнюю, молодую . . . 

Або — цур їй, друже! 

І без неї обійдуся, — 

Та яі: буду здужать. 
То по-над самим Флеїетоном, 
Або над Стиксом у раю, 
Неначе над Дніпром широким, 
В гаю, предвічному гаю. 
Поставлю хаточку, — садочок 
Кругом хатини насажу: 
При.іинеш ти у холодочок, — 
Тебе, мов ь-ралю. посажу; 
Дніпро, Україну згадаєм, 
Веселі селища в гаях, 
Могили-гори на степах 
І веселент>ко заспіваєм . , . 



— 186 — 

Б) ОПИСИ. ОПОВІДАННЯ. ПОЕМИ. 
98. Причинна. 

Реве та стогне Дніпр широкий, 
Сердитий вітер завива, 
Додо.іу верби гне високі, 
Горами хвилю иідійма. 
І блідний місяць на ту пору 
Із хмари де-де виглядав, — 
Неначе човен в синім морю, 
То виринав, то потопав. 
Ще треті півні не співали, 
Ніхто ніде не гомонів, 
Сичі в гаю переклика.лись, 
Та ясень раз-у-раз скрипів. 

В таку добу під горою. 
Біля того гаю, 
Що чорніє над водою, 
Щось біле блукає. 
Може, вийшла русалонька 
Матері шукати, 
А, може, жде козаченька. 
Щоб залоскотати. 
Не русалонька блукає: 
То дівчина ходить, 
Й сама не зна (бо причинна), 
Що такеє робить. 
Так ворожка поробила, 
Щоб менше скучала. 
Щоб, бач, ходя опівночі, 
(^пала й виглядала 
Козаченька молодого, 
Що торік покинув. 
Обіцявся вернутися, 
Та, мабуть, і згинув! 
Не китайкою покрились 
Козацькії очі. 
Не вимили біле личко 



187 — 

Слізоньки дівочі: 
Орел виііняв карі очі 
На чужому полі. 

Біле тіло вовки 38ІЛП 

'Г:іт:а ітого доля! 

Дарма що-ніч дівчинонька 
Його виглядає . . . 
Нз вернеться чорнобровиії 
Та п не привітає, 
• Не розплете довгу косу, 
Хустку не завяже; 
Не на ліжко, — в домовину 
Сїгротою ляже! 

Така її доля ... О, Боже мій милий! 
За що-ж ти і:араєш її молоду? 
За те, що так щиро вона полюбила 
Козацькії очі? Прости сироту! 
Еого-ж їй любити? Ні батька, ні неньки: 
Одна, як та птапіка в далекім краю. 
Нопіли-ж Ти їй долю, — - вона молоденька, - 
Бо люди чужії її засміють. 
Чи винна-ж голубка, що голуба любить? 
Чи винен топ голуб, що сокіл убив? 
Сумз'є, воркує, білим світом нудить, 
Літає, шукає, дума — заб.лудив. 
ІЦаслива голубка: високо літає. 
Полине до Бога — милого питать. 
Кого-ж сиротина, кого запитає? 
І хто їй розкаже, і хто теє зна, 
Де милий ночує: чи в темному гаю? 
Чи в бистрім Дунаю коня напува? 
Чи може з другою, другую кохає, 
її чорноброву уже забува? 
Як-би то далися орлинії крила — 
За синім би морем милого знайшла: 
Живого-б любила, другу задушила, 
А до неживого у яму-б лягла! 
Не так серце любить, щоб з ким поділиться, 



Не так воно хоче, як Бог нам дає: 
Воно жить не хоче, не хоче журиться. 
„Журись!" каже думка, жалю завдає. 
О, Болсе мій милий! Така Твоя воля, 
Таке її щастя, така її доля! 

Вона все ходить, з уст ні пари. 
Широкий Дніпр не гомонить; 
Розбивши вітер чорні хжари. 
Ліг біля моря одпочить; 
А з неба місяць так і сяє; 
1 над водою, і над гаєм — 
Кругом, яї: в усі, все мовчить . . . 
Аж гульк ~ з Дніпра повиринали 
Малії діти сміючись. 
., Ходімо гріться!" — закричали: 
„Зійшло вже сонце!" (Го.лі ск*різь, 
З осоки коси, 66 дівчата.) 
.,Чи всі ви тута?" кличе мати: 
,, Ходім шукати вечеряти. 

Пограємось, погуляймо 

Та пісеньку засніваймо: 
„Ух! ух! 
Соломяний дух, дух! 

Мене мати породила 

Нехреш,ену положилп. 
Місяченьку ! 
Наш голубоньку! 
Ходи до нас вечеряти: 
У нас козак в очереті, 
В очереті, в осоці. 
Срібний перстень на руці : 
Молоденький, чорнобровий, 
Знайшли вчора у діброві. 
Світи довше в чистім полі, 
Щоб нагулятись доволі! 
Поки відьми ще літають, 
Поки півні не співають. 
Посвіти нам! ... Он щось ходить! 
Ои під дубом щось там робить! 



- 189 - 

Ух! ух! 

Соломяшій дух, дух! 
Мене мати породила, 
Нехрещену положила. " 

Зареготались нехрещеш . . . 
Гай обізвався; галас, зик. 
Орда мов ріже. Мов скажені, 
Летять до дуба . . . ні-чичирк! 

Схаменулись нехрещені, 
Дивляться: мелькав. 
Щось лізе вверх по стовбуру 
До самого краю. 
Ото-ж тая дівчинонька, 
Що сонна блудила: 
Отаку-то їй причину 
Ворожка зробила! 
На самий верх на гиллячці 
Стала — в серце коле. 
Подивилась на всі боки. 
Та й лізе додолу. 
Кругом дуба русалоньки 
Мовчки дожидали, 
Взяли її сердеиіную. 
Та й залоср:отали. 
Довго, довго дивувались 
На її уроду . . . 
Треті півні: „кукуріку!'* 
Шелеснули в воду. 

Защебетав жайворонок, 
Угору летючи; 
Закувала зозуленька. 
На дубі сидючи; 
Защебетав соловейко. 
Пішла луна гаєм; 
Червоніє за горою; 
Плугатирь співає. 
Чорніє гай над водою, 
Де Ляхи ходили; 



— 190 

Засиніли по-над Дніпром 

Високі могили; 

Пішов шелест по діброві. 

Шепчуть густі лози; 

А дівчина спить під дубом 

При битій дорозі, — 

Знать, добре спить, що не чує. 

Як кує зозуля, 

Що не лічить, чи довго жить: 

Знать, добре заснула. 

А тим часом із діброви 
Козак виїзжае; 
Під ким коник вороненький 
Насилу ступає. 
„Ізнемігся, товаришу! 
Оьогодня спочинем: 
Близько хата, де дівчина 
Ворота одчинить. 
А, може, вже одчинила 
Не мені, — другому . . . 
Швпдче, коню, швидче, коню. 
Поспішай додому!" 

Утомився вороненький. 
Іде, спотикнеться; — 
Коло серця козацького 
Як гадина вється. 
„Ось і дуб той кучерявий . . .^ 
Вона! Боже милий! 
Бач, заснула, виглядавши, 
Моя сизок-рила!" 
Кинув коня та до неї: 
„Боже ти мін, Боже!" 
Кличе її та цілує . . . 
Ні, вже не поможе! 
„За що-ж вони розлучили 
Мене із тобою?" 
Зареготавсь, розігнався — 
Та в дуб головою! 



— 191 — 

Ідуть дівчата в поле жати 
Та, знай, співають, ідучи, 
Як провожала сина мати, 
Як бивсь Татарин уночі. 
Ідуть . . . Під дубом зелененьким 
Кінь замордований стоїть, 
А біля його молоденький 
Козак та дівчина лежить. 
Цікаві (нігде правди діти) 
Підкралися, щоб ізлякать; 
Коли подивляться, що вбитий, — 
З переполоху ну втіі:ать ! 

Збіралїїся подруженьки — 
Слізоньки втирають; 
Збіралися товариші, 
Та ями копають. 
Прийшли ПОПЕ з корогвами, 
Задзвонилп дзвонп; 
Поховали громадою, 
Як слід, по закону. 
Насипа.іи край дороги 
Дві могили в житі; 
Нема кому запитати, 
За-що їх убито. 
Посадили над козаком 
Явір та ялину, 
А в головах у дівчини 
Червону калину. 
Прилітає зозуленька 
Над ними кувати; 
Прилітає соловейко 
Що-ніч щебетати; — 
Виспівує та щебече, 
Поки місяць зійде. 
Поки тії русалоньки 
З Дніпра грітись вийдуть. 



Петербурґ, 1838. 



11)2 

99. Гайдамаки. 

а) Інтродукція.^) 

Була колись шляхетчива, 

Вельможная пані; — 

Мірялася з Москалями, 

В Ордою, з султаном, 

З Німотою. Було колись . . . 

Та що не минає? 

Було, ш.ляхта, знай, чваниться, 

День і ніч гуляє 

Та королем коверзує, — 

Не кажу Степаном, 

Або Яном Собієським: 

Ті два незвичайні, — '^) 

А иншпми . . . Неборарси 

Мовчки панували. 

Сеііми, сеймикп ревіли. 

Сусіди мовчали. 

Дивилися, ЯЕ королі 

Із Польщі втікають. 

Та слухали, яіс шляхетство 

Навісне гукає: 

Кіеро2ЛУа1ат! піеро/луаіаті^) 

Шляхта репетує, 

А маґнати палять хати, 

Шабельки гарт}тоть. 

Довго таке творилося. 

Поки не в Варшаві 

Запанував над Ляхами 

Понятовський жвавий.*) 

Заианував, та й думав шляхту 
Приборкать трошки, — не зумів; 



1) Вступ. 2) Король Стефяп Баторій (1576 — 1586); про нього дума.чи, що він дав 
ночаток козацькому товариству. Яп С^бсський (1674— 1696). з) Не дозволяю! В польському 
сеймі мт хоч би один шляхтич крпк.іути : не дозволяю і ніщо не виходило з усіх постанов 
сеймз'. Через це в Польщі було велике безлад^дя. *) Стапислав-Август Понятовський був 
остаїшій польський король за часів цириді Катерини. За його панування сусіди пошматували 
Подьиі^, і Катерина взяла од Польщі правобічну Україну. 



19Я 

Хотів добра, як дітям мати, 

А, може, й ще чого хотів. 

бдине слово „піеро2і\уа1ат" 

Хотів у шляхти одібрать, 

А. потім . , . ІІольпі,а запалала. 

Шляхта сказилася, — кричать: 

- „Слово гонору, дарма праця! 

Поганець, наймит Москаля!" 

На ґвалт Пулавського і ГІаца 

Встає шляхетськая земля, 

І разом сто конфедеращй.') 

Розбрелись конфедерати 
По Польпд, Волині, 
По Литві, по Молдаванах 
І по Урфаїні; 
Розбрелися, та й забули 
Волю рятувати, 
Полигалися з Жидами, 
Та й ну руйнувати. 
Руйнували, мордували. 
Церквами топили . . . 
А тим часом гайдамаки 
Ножі освятили. 



б) Титарь. 

„У і'аї, гаї 
Вітру немав; 
Місяць високо, 
Зіроньки сяють. 
Вийди, серденько, — 
Я виглядаю, - 
Хоч на годину. 
Моя рибчино! 
Виглянь, голубко! 

') Конфедерація — де була сиілка людей, найб'льше шлахти звичайно, на те, щоб 
обороняти віру. Але ці оборонці віри звичайно грабували й руйнували свого ворога. 
(Пулавськнй і Пац — польські привідці.) 

XI Читанка. 1Я 



— 194 — 

Та поворкуєм. 
Та посумуєм: 
Бо я далеко 
Цю ніч мандрую. 
Виглянь же, пташі;о. 
Моє серденько. 
Поки близенько. 
Та поворкуєм . . . 
Ох, тяжко, ва^кко!" 

Отак, ходя по-під гавм. 
Ярема співає, 
Виглядає, а Оксани 
Немає, немає. 
Зорі сяють, серед неба 
Світить білолиций: 
Верба слуха соловейі;а. 
Дивиться в криницю: 
На калині, над водою. 
Так і виливає. 
Неначе зна, що дівчину 
Козак виглядає. 
А Ярема по долині 
Ледви, ледви ходить. 
Не дивиться, не слухає. 

„Нащо мені врода. 
Коли нема щастя, ко.ли нема долі? 
Літа молодії марно пропадуть. 
Один я на світі — стебло серед поля, 
ного буйні вітри полем рознесуть. 
Так і мене люди не знають, де діти. 
За що-ж одцурались? Що я сирота? 
Одно було серце, одно на всім світі, 
Одна душа щира, та бачу, що й та, 
Що й та одцуралась!" 

І хлинули сльози. 
Поплакав сердега, утер рукавом. 
„Оставайсь здорова! В далекій дорозі 
Найду або до.ію, або за Дніпром 



— 195 — 

Ляжу головою. А їп не заплачеш, 
А ти не побачшп, як ворон клює 
Ті карії очі, ті очі козачі. 
Що ти пдлувала, серденько моє! 
Забудь мої сльозп. забудь сиротину, 
Забудь, що клялася, — другого шукай! 
Я тобі не нара; я в сірій свитині, 
А ти — титарівна . . . Кращого вітай! 
Вітай, кого знаєш, така моя доля! 
Забудь мене, нтаїнко, забудь, не журись! 
А коли ночуєш, що на чужім йолі 
Оховали Ярему, — нишком помолись, — 

Одна, серце, на всім світі 

Хоч ти помолися!" 

Та й заплакав сіромаха. 

На кий похилився! 

Плаче собі тихесенько . . . 
Шелесть! . . . коли гляне: 
По-під гаєм, мов ласочка. 
Крадеться Оксана. 
Забув, побіг, обнялися ... 

— „Серце!'' — та й зомліли. 
Довго, довго тільки — „серце!" 
Та й знову німіли. 

— „Годі, пташко!" 

— „Ще трошечки. 
Ще ... ще сизокри.іий! 
Вийми душу! Ще раз, ще раз . . . 
Ох, як я втомилась!" 

— „Одпочинь, моя ти зоре! 
Ти з неба злетіла!" 
Послав свитку. Як ясочіса. 
Усміхнулась, сіла. 

— „Сідай же й ти коло мене!" 
Сів, та й обнялися. 

— „Серце моє, зоре моя. 
Де це ти зоріла?" 

— „Я сьогодня забарилась: 
Батько занедужав, — 



- 196 — 

Коло його все поралась." 

— ^А і'єзє п байдуже?" 

— „Який бо ти, вп-же Богу!** 
І сльози блиснули. 

— -Не плач, серце, я жартую. "^ 
„Жарти!'" 

Усміхнулась. 
Прихилилась головкою, 
Та й ніби заснула. 

— „Бач, Оксано, я жартую, 
А ти й справді плачеш! 

Ну, не плач же, глянь на мене: 

Завтра не побачиш; 

Завтра буду я далеко, 

Да.їїЄЕо, Оксано! 

Завтра вночі у Чиїфині 

Свячений достану; 

Дасть він мені срібло-злото. 

Дасть він мені славу; 

Одягну тебе, обую, 

Посажу, як паву, 

На дзиїлику, як гетьманшу. 

Та п дивитись буду . . . 

Поки не вмру — дивитимусь." 

„А може й забудеш? 
Розбагатієш, у Київ 
Поїдеш з панами. 
Найдеш собі шляхтяночку. 
Забудеш Оксану!'' 
- „Хіба краща є за тебе?'* 
- „Може й є, не знаю." 

„Гнівиш Бога, моє. серце: 
Кращої немає! 
ЬБ на небі, ні за небом. 
Ні за синім морем 
Нема кращої од тебе!" 

— „Що це ти говориш? 
Схаменися!" 

„Правду, рибко!' 
'І'а й ЗНОВУ, та й знову. 



— 197 -- 

Довго вони, як бачите, 

Між мови-розмовії 

І І,ілувалпсь, обнімались 

З усієї сили; 

То плакали, то божились. 

То ще раз божились. 

їй Ярема розказував, 

Як жить вони будуть, 

Як окує всю в золото. 

Як долю добуде, 

Як виріжуть гайдамаки 

Ляхів в Україні, 

Як він буде панувати. 

Коли не загине. 

Аж обридло, слухаючи. 

Далебі, дівчата! 

„Ото який! Мов і справді 

Обридло ! " 

А мати 

Або батько як побачать. 

Що ви, мої .любі. 

Таке диво читаєте, — 

["ріха на всю губу! 

Тоді, тоді — та цур йому! 

А дуже цікаве! 

А надто вам розказать би, 

Як козак чорнявий 

Шд вербою над водою. 

Обнявшись, сумує; 

А Оксана, як голубка, 

Воркує, іц.тує. 

То заплаче, то зомліє. 

Головоньку схилить: 

„Серце моє, доле моя! 

(доколе мій ми.іий! 

Мій! . . ."• Аж верби нагинались 

На такую мову. 

Ото мова! Не розкажу, 

Мої чорноброві. 

Не розкажу нротив ночи. 



— 198 — 

А то ще присниться; 

Нехай собі розійдуться 

Так, як і зійшлися: 

Тихесенько, гарнесенько. 

Щоб ніхто не бачив 

Ні дівочі д|)ібні сльози. ' 

Ні щирі козачі. 

Нехай собі! Може ще раз 

Вони на цім світі 

Зустрінуться. Побачимо . . . 

А тим часом світить 

З усіх вікон у титаря. 

Що-то там твориться? 

Треба глянуть, та розказать . . . 

Бодай не дивиться! 
Бодай не дивитись, бодай не казати! 
Бо за людей сором, бо серце болить. 
Гляньте, подивіться: то конфедерати. 
Люди, що зібрались волю боронить! 
Боронять, прокляті! О Будь проклята матя, 
І день і година, коли понесла, 
Коли породила, на світ привела! 
Дивіться, що роблять у титаря в хаті 
Пекельнії діти! 

У печі пала 

Огонь і світить на всю хату; 

В кутку собакою дріжить 

Проклятий Жид; конфедерати 

Кричать до титаря: „Хоч жи+ь? 

Окажп, де гроіиі!" 

Той мовчить. 

Налигачем 2 1 скрутили руки. 

Об землю вдарили: нема, 

Нема ні слова. 

— .,Мало муки. 
Давайте приску! Де смола? 

') Про конфедератів так розказують люди, котрі їх бачили; і не двво, бо те була 
все ШЖЯП&, з Ьопогеш (з гонором) без дісциітлілн; ])обнти не хочеться, а їоти треба 
(Прикіпса Шевченка.) 2, Налигач — воловід. 



— 190 — 

Кроші його! Отак! Холоне^ 

Мерщій же ііриср:ом посипай! 

Що? Скажеиі, шельмо? ... І пе стоі'не! 

Завзята бестія! Стрівай!'^ 

Насипали в халяви жару . . . 

— ||„У тімя цвяіпок закатай!^') 

Не витерпів святої кари, 

Упав сердега, — пропадай 

Душа без сповіди святої! 

— „Оксано, дочко!" та й умер. 
Ляхи задумалися стоя, 

Хоч і запеклі. 

— „Що-ж тепер? 
Панове, ради! Поміркуйте!" 

— „Тепер з ним нічого робить, 
Запалим церкву!" 

— „Івалт! рятуйте! 
Хто в Бога вірує!" — кричить 
На дворі голос, п];о є сили. 
Ляхи зомліли. — :,Хто такий?" 
Оксана в двері: — „Вбили! вбилж!" 
Та й пада крижем. А старший 
Махнув рукою на громаду. 
Понура шляхта, мов хорти, 
За двері вийшла. Сам позаду 
Бере зомлілую . . . 

Де-ж ти, 
Яремо? де ти! Подивися! 
А він, мандруючи, співа, 
Як Наливайко з Ляхом бився. 

Ляхи пропали; нежива 
Пропала з ними і Оксана. 
Собаки де-де по Вільшаній 
Загавкають, та й замовчать. 
Біліє місяць; люди сплять, 
І титарь спить ... Не рано встане : 



'І Закатати — запхати, забити. 



200 

Иавіки, праведніш, заснув. 
Горіло світло, погасало, 
Погасло . . . Мертвий мов здрігнук, 
І темно, сумно в хаті сталої) 



в) Треті півні. 2) 

ІЦе день Украіїну катува:іи 
Ляхи скажеш; ще один. 
Один останній сумували 
І Україна і Чпгрин. 
І той минув, день Маковія. 
Велике свято в Україні, 
Минув, — і Лях і Жидоііин 
Горілки, крони упивались, 
КляіШ схизмата, розпинали, 
Кляли, що нічого вже взять. 
А гайдамаки мовчеи ждали, 
Локи поганці ляжуть спать. 
Лягли, і в голови не клали, 
Що вже їм завтра не вставать. 
Ляхи заснули, а Іуди 
Ще лічать гроші, - уночі 
Без світла лічать барипіі. 
Щоб не побачили злі люди; 
І ті на золото лягли, 
І сном нечистим зад])імали. 

Дрімають, навіки бодай задрімали ! 

А тим часом місяць пливе оглядать 

І небо, і зорі, і землю, і море, 

Та глянуть на люди, пі,о вони мотори'гь,^) 

Щоб Богові вранці про те розказать. 

Світить білолиций на всю Україну, 

Світить, ■ — а чи бачить, мою сироти}іу, 

1) ІІоиилка: титаря замучи.аи зімоіо. а ік^ літом, і не у Вільшані, а у Млігві. ІПсн- 
чевіи» сам добачив цк> помилку, але не випраі;лв її скрізь. ~) Треті півні - сиґн.и 
(гасло). Розказують, ш,о Залізняка есаул, не діждавши третіх півнів, запалив Медведівку. 
■істечко меж Чигрином і Звеннгородкои'. (ІГрим. Шевченка.) з) діють, роблять. 



201 



Оксану а Вільтанії, мою сироту'? 

Де її мордують, де вона воркує? 

Чи знає Ярема? чи знає, чи чує? 

Побачимо потім, а тепер не ту. 

Не ту заспіваю, пнпіої заїдаю: 

Лихо, - не дівчата, — буде таніі,юі5аті>! 

Недолю співаю козацького краю; 

('.тухайте-ж, щоб дітям потім розказать, ~ 

ІЦоб і діти знали, внукам розказали, 

Яе • козаки шляхту тяжко покарали 

За те, що не вміла в добрі панувать. 

Гомоніла Україна, 
Довго гомоніла, — 
Довго-довго к*ров стенами 
Текла, червоніла. 
Текла, текла, та І1 висохлм. 
('тепи зеленіють; 
Діди лежать, а над ними 
Могили синіють. 
Та що з того, що високі? 
Ніхто їх не знає. 
Ніхто щиро не заплаче. 
Ніхто не згадає. 
Тільки вітер тихесенько 
Новіє над ними, 
'І'ільки роси ранесенько 
('льозами дрібними 

їх умиють. Зійде С0НЦ(\ 

Осушить, щ)игріє; 
А унуки? їм байдуже. 
Жито собі сіють! 
Багато їх, а хто скаже. 
Де їонти могила. 
Мученика праведного 
Де похоронили? 
Залізняк де, душа п;и]»а. 
Де одпочиває? 
Тяжко-важко! Кат наиуі:, 
А їх не згадають. 



— 202 — 

Гомоніла Україна, 
Довго гомоніла, 
Довго-довго кров степами 
Текіа, червоніла. 
1 день і ніч ївалт, гармати; 
Земля стогае. гнеться; 
Сумно, страіішо, а згадавіп — 
Оерце усміхнеться. 

Місяцю мій ясний! З високого неба 
Сховайся за гору, бо світу не треба; 
Страшно тобі буде, хоч ти й бачив Рось, 
І Альту, і Сену:^) і там розлилось. 
Не знать за що, крони широкее море. 
А тепер що буде? Сховайся-ж за гори; 
Сховайся, мій друже, щоб не довелось 
На старість заплакать. 

Сумно, сумно серед неба 
('Я6 бшо.іиций. 
ІІо-над Дніпром козак іде. 
Може, з вечорниці, 
('мутний іде, невеселий. 
Ледви несуть ноги. 
Може, дівчина не любить 
За те, що тбопій? 
І дівчина його любить. 
Хоч лата на латі; 
'Іорнобривий, а не згине. 
То буде й багатий. 
^Іого-ж смутний, невесе.лий 
Де, чуть*) не плаче? 
Якусь тя:кку недоленьку 
Віщує козаче 
Чуле серце, та не скаже. 
Яке лихо буде. 

Мине лихо . . . кругом його — 
?»Ь)в вимерли :поди. 



•) Таї асова і Ба]>фо.іожі(іва (у Франції) ночі — одна др5і'ої варт, на ствд Рімсьиві 
тіяри (папи Римського;. 'Примітка Шевченка.) =) Мало що. 



— -208 — 

А-ні півня, ні собаки. 
Тільки із-за гаю 
Десь далеко сіроманці 
Вовки завивають. 

Байдуже! Іде Ярема. 
Та не до Оксани, 
Не в Вільшану на досвітки, 
До Ляхів поганих 
У Черкаси. А там третій 
Півень заспіває. 
А там, а там . . . їїде Ярема, 
На Дніпр поглядав. 

„Ой Дніпре мій, Дніпре іиирокий та дужий 
Багато тп, батьку, у море носив 
Козацької іфови, — ще понесеш, ;фужн! 
Червонив ти синє*) та не напоїв; 
А цю ніч унється. Пекельнее свято 
По всій Україні цю ніч зареве: 
Потече багато, багато, багато 
Шляхетської крони. Козак оживе. 
Оживуть гетьмани в золотім жунані. 
Прокинеться доля; козак засніва: 
„Ні Жида, ні Ляха!" А в степах Украіши 
Дай-то Боже милий — блисне булава!" 

Так думав, ідучи в латаній свитині. 
Сердега Ярема з свяченпм в руках. 
А Дніпр мов підс.іухав: широкий та синірі 
Підняв гори-хвилі, а в очеретах 

Реве, стогне, завиває. 

Лози нагинає; 

Грім гогоче, а блискавка 

Хмару роздирає. 

Іде собі наш Ярема, 

Нічого не бачить; 

Одна думка усміхнеться. 

А друга заплаче. 



1) Синє море - Чорне море. 



204 

^Там Оксана, там весело 

І в сірій свптпні: 

А тут, а тут . . . що ще буде'^ 

Може ще загину!" 

А тим часом з-за байраку 

Півень „куку^ііку!'^ 

„А, Черкаси! Боже милий, 

Не вкороти віку!" 



г) Лебедин.') 

„Я сирота з Вільшаної, 
Сирота, бабусю! 
Ватька Ляхи замучили, 
А мене — боюся. 
Воюсь згадать, моя сиза ! 
Узяли з собою. 
Не розпитуй, бабусенько. 
Що було зо мною. 
Я молилась, я плакала, 
Оерце ро.зривалось, 
(!льози сох.ли, душа мерла ... 
1)х, яі:-бп я знала. 
Що побачу його ще раз, 
Що побачу знову, - 
Вдвоє, втроє-б витерпіла 
'Л'А єдине слово! 
Вибачай, моя голубко! 
Може я грішила; 
Може Бог за те п карає. 
Що я полюбила, - 
Полюбила стан високий 
1 карії очі. 
Полюбила, як уміла. 
Як серденько хоче. 
Не за себе, не за батька 
Моли.лась в неволі, - 
Ні, бабусю, а за його, 

') Лебеднв — дішічий манаї-тирі. між Чнгрплом і Знснигородігого. (Прнм. ІПепчекка.) 



205 

ІЗа милого долю. 

Карай, Боже! Твою іфавду 

Я витерпіть мушу. 

Страшно сказать: я думала 

Занапастить душу. 

Як-би не він, може-6 . . . може 

І занапастила. 

Тяжко було! Я думала: 

^0, Боже мій милий! 

^Він сирота, — хто без мене 

„Його привітає? 

„Хто про долю, про недолю, 

„Як я, розпитає? 

„Хто обійме, як я, його? 

„Хто душу покаже? 

„Хто сироті убогому 

„Добре слово скаже ?'• 

Я так думала, бабусю. 

І серце сміялось: 

„Я сирота, без матері, 

„]іез батька осталась. 

„1 він один на всім світі 

„Мене вірно любить; 

„А почує, що я вбилась, 

„То й себе погубить." 

'І'ак я думала, молилась. 

Ждала, виг.лядала: 

Нема його, не прибуде! 

Одна я осталась ..." 

Та й заплакала. Черниця, 
(;Тоя КО.ЛО неї, 
Зажурилась. 

— „Бабусенько! 

Скажи мені: де я?" 

.,В Лебедині, моя пташко! 
Не вставай: ти хвора." 
^ „В Лебедині? Чи давно я?" 

„Ба ні, — позавчора." 

„Позавчора? . . . Стривай, стривай! 



20 Г) — 

Ложар над водою . . . 
Жид, будинок, Майданівка . . . ' ) 
Зовуть Галандою . . ."^ 
„Галапдою Яремою 
Себе називав 
Той, що привіз. '^ 

— „Де він, де він? 
Тепер же я знаю!" 
— „Через тиждень обіцявся 
Прийти за тобою." 
- „Через тиждень? через тиждень! 
Раю мій, покою! 
Бабусенько, минулася 
Лихая година! 

Той Галапда — мій Ярема! . . . 
По всій Україні 
Мого знають. Я бачила. 
Як села горіли; 
Я бачила: кати Ляхи 
'[Трусилися, мліли, 
Як хто скаже про Гала йду. 
Знають ВОШІ, знають. 
Хто такий і ВІДКІ.ЛЯ він. 
І кого іпукає! 
Мене шукав, мене найтов. 
Орел сизокрилий! 
ІІри.іітай же, мій соколе. 
Мій голубе сизий! 
Ох, як весело на світі, 
Як весело стало! 
Через тиждень, бабусенько! . . . 
Ще три дні осталось. 
Ох, як довго! . . . 
„Загрібай, мамо, жар, жар. 
Буде тобі дочки жаль, жаль . . . - 
Ох, як весело на світі! 
А тобі, бабусю, 
Чи весело?" 

О Майданівка — село недалеко од .Дисяпкн. (Т. Ш. і 



— 207 — 

— ^Я тобою, 
Пташко, веселюся." 

— „А чом же ти не співаєш?" 

— „Я вже одспівала ..." 
Задзвонили до вечерні! 
Оксана осталась, 

А черниця, помолившись, 
В храм попшандибала. 

Через тиждень в Лебедині 
У церкві співа.ти: 
„Ісаія ликуп!" Вранці 
Ярему вінчали; 
А ввечері мій Ярема 
(От хлопець звичайний!), 
Щоб не сердить отамана. 
Покинув Оксану: 
Ляхів конча; з Залізняком 
Весілля справляє 
В Уманщині, на пожарах. 
Вона виглядає. 
Виглядає, чи не їде 
З боярами в гості — 
Перевезти із келії 
В хату на помості. 

Не журися, сподівайся 
Та Богу молися! 
А мені тепер на Умань 
Треба подивиться. 



ґ) Епільоґ. 

Давно те минуло, як мала дитина, 
Сирота в ряднині, я ко.іись блукав 
Без свити, без хліба, по тій Україні, 
Де Залізняк, їонта з свяченим гуляв. 
Давно те минуло, як тими шляхами, 
Де йшли гайдамаки, — малими ногами 



208 



Ходвв я та плакав, та людей шукав, 
ІЦоб добру навчили. Я тепер згадав. 
Згадав, та й жаль стало, що лпхо минуло. 
Мо.лодеє лпхо! Як-би тп вернулось, 
Проміняв би долю, що маю тепер. 
Згадаю те лихо, степи ті безкраї, 
1 батька, і діда старого згадаю . . . 
Дідусь ще гу.іяє, а батько вже вмер. 
Бувало, в неділю, закривши Мінею, ') 
По чарці з сусідом винивіїш тієї, 
Батько діда проспть, щоб той розказав 
[[ро Коліївщпну, як ко.лпсь бувало, 
Як Залізняк, Іонта Ляхів покарав, 
Ото.літнії очі, як зорі, сиялп, 
А слово за словом сміялось, лилось: 
Як Ляхи кона.ли, як Сміла горіла . . . 
Сусіди од страху, од жалю німіли, 
І мені, малому, не раз дове.іось 
За титаря плакать. І ніхто не бачив, 
Що мала дитина у куточку плаче. 
Спасибі, дідусю, що ти заховав 
В голові столітній ту славу козачу: 
Я їі унукам тепер розказав. 

Вибачайте, люди добрі. 
Що козацьку славу 
Так навманя розказую, 
Без книжної справи. 
Так дід колись розказував, 
Нехай здоров буде! 
А я за ним. Не знав старий, 
Що письменні людіг 
Тії речі прочитають. 
Вибачай, дідусю, 
Нехай лають! А я поіпі 
До своїх вернуся. 
Та доведу вже до краю. 
Доведу, - спощіну. 

') Четі.ї-МіиеТ. або Жнтш святих на кожен день. 



— 209 -- 

Та хоч кріізь сон подивлюся 

На ту Україну, 

Де ходили гайдамаки 

З святими ножами, — 

На ті шляхи, що я міряв 

Малими ногами. 

Погуляли гайдамаки. 
Добре погуляли, — 
Трохи не рік шляхетською 
Кровю напува.іи 
Україну, та й замовкли:') 
Ножі пощербили. 
Нема їонти! нема йому 
Хреста, ні моги.ли; 
Буйні вітри розмахали 
Поиіл гайдамаки, 
І нікому помолитись. 
Нікому заплакать! 
Один тільки брат названий 
Оставсь на всім світі: 
Та й той — почув, що так страшно 
Пеі:ельнії діти 
РІого брата замучили, — 
За.іізняі: заплак'ав 
Вперпіе зроду, сльози не стер. 
Умер неборака. 
Нудьга його задавила 
На чужому полі, 
В чужу землк^ положи.іа-і: 
Така його доля! 



1) Коліївщина була пе ріі,- — тільки всього два місяці (в 1768 р.;. ~) Зрадоіч 
взяли .ІЯХН їоніу і страшно зам^'чіілп. Приве;їлп іюго в кайданах в польський лаґер неда- 
лекі» Баліи з одрізаним язикозі і правою рукою: Б[раніцкпй], польський ґенерал, так велів 
зробити, щоб віїг чого-небудь не сказав на ІІого. Потім кати роздяглп його, як. дати родила, 
і посадили на гарячі штаби заліза; потім зняли дванадцять пас з спини шкури. Ґонта повік 
очима і срграшно глянув на Б.; топ махнув рукою. — і розняли їонту на четверо, розвезли 
тіло і поприбивали на середохрестніьх іпляхах. Залізняк, почувши, що так страшно Ляхи 
замучили Ґонту, заплакав, занедулсав, та й умер; його гайдамаки поховали в степу над 
Дністром та й розійшлися. (Т. Ш.) [По-правді невідомо, де вмер Залізняіс. Його засудили 
на Сибір, але на дорозі туди дня 1 падолиста 1768 він в Слободі Котельві (в харьківі-ькій 
ґубернії) виломався з вязниці разом з 52 товаришами. Вони відобрали зброю від і;опвоя 
і втікли, але вжо 19 грудня Залізняка і 36 його товаришів знов спіймали.] 

X Читанка. 14 



— 210 — 

Сумно-сумно гайдамаки 

Залізную силу 

Поховали, насипали 

Високу могилу; 

Заплакали, розійиїлися. 

Відкіля взялися. 

Один тільки мій Ярема 

На кий похилився. 

Стояв довго. — ., Спочинь, батьку, 

На чужому полі! 

Бо на своїм нема місця, — 

Нема місця, волі . . . 

Спи, козаче, душа щира! 

Хто-небудь згадав." 

Пішов степом сіромаха 
Сльози ути|)ає. 
Довго-довго оглядався, 
Та й не видко стало; 
Одна чорна серед степу 
Могила осталась. 

Посіяли гайдамаки 
В Україні жито, 
Та не вони його жали. 
Що мусим робити? 
Нема правди, не виросла, — 
Кривда повиває ... 
Розійшлися гайдамаки. 
Куди який знає. 
А тим часом стародавню 
Січ розруйнували: 
Хто на Кубань, хто за- Дунай; 
Тільки і остались, 
ТЦо пороги серед степу. 
Ревуть, завивають: 
„Поховали дітей наших, 
І нас розривають!" 
Ревуть собі і ревтимуть, 
їх люди минули; 



— 211 — 

А Україна — навіки, 
Навіки заснула. 

З того часу в Україні 
Жито зеленіє; 
Не чуть плачу ні гармати, 
Тільки вітер віє, 
Нагинає верби в гаї, 
А тирсу на йолі. 
Все замовкло. Нехай мовчить: 
Така божа во.ія! 

Тільки часом увечері, 
Но-над Дніпром, гаєм 
Ідуть старі гайдамаки. 
Ідучи співають: 

„А в нашого Галайди 
Хата на помості! 
Грай, море! Добре, море! 
Добре буде, Галайда!" 



д) Передмова. 

По мові передмова, — можна-б і без неї. Так ось бачте що: 
все, що я бачив надрукованого (тільки бачив, а прочитав дуже не- 
багато), всюди є передслово, а в мене нема. Як би я не друкрав 
своїх „Гайдамаків", то воно-б не треба й передмови, а коли вже 
пускаю в люди, то треба й з чим, щоб не сміялись на обірванпдв, 
щоб не сказали: „От яі^ий! хіба діди та батьки дурніші булл, що 
не пускали в люди навіть граматки без предисловія ! " Так, далебі 
так, вибачайте! треба предисловія! Так як же його скомпонувати, 
щоб, знаєте, не було і кривди, щоб не було й правди, а так, як 
всі предисловія компонуються? Хоч убий, не вмію; треба-б хвалити, 
так сором, а гудити не хочеться. 

Начнем же у бо начало книги сице: весело подивитися на 
старого кобзаря, як він собі сидить з хлопцем, сліпий, під тином, 
і весело послухати його, як він заспіває думу про те, що давно 



212 



діялось, як боролися Ляхи з козаками. Весело, а все-таки скажеш: 
„Слава Богу, що минуло!" А надто як згадаєш, що ми одної матері 
діти, що всі ми Словяне. Серце болить, а розказувати треба: нехай 
бачуть сини і внуки, що батьки їх помилялись, нехай братаються 
знову з своїми ворогами, нехай житом-ншеницею, як золотом, покрита, 
нерозмежованою останеться навіки од моря і до моря словянськая земля ! 
Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як 
чув од старих людей: надрукованого і критикованого нічого не читав, 
бо, здається, і нема нічого. Галайда в половину видуманий, а смерть 
вільшанського титаря — правдива, бо ще є люди, которі його знали, 
їонта і Залізняі:, отамани того кровавого діла, може виведені в мене 
не так, яі: вони були, за це не ручаюсь. Дід мій, нехай здоров 
буде! КО.ЛИ зачинає розказувати що-небудь таке, що не сам бачив. 
а чув, то спершу скаже: „Коли старі люди брешуть, то й я з ними.'" 

(1841.) 



100. Розрита могила. 



Світе тихий, краю милий. 

Моя Україно! 

За що тебе сп.люндрувалп. 

За що, мамо, гинеш? 

Чи ти рано до схід сонця 

Богу не молилась? 

Чи ти діточок непевних 

Звичаю не вчила? 

— „Молилась я, турбувалась, 

День і ніч не спала. 

Своїх діток доглядала, 

Звичаю навчала. 

Вироста.іи мої квіти. 

Мої добрі діти, — 

Панувала і я колись 

На широкім світі; 

Панувала ... „О, Богдане, 

Нерозумний сину! 

Подивись тепер на матір. 

На свою Вкраїну, 

Що, ко.лишуїш, співала 



Про свою недолю. 

Що, співаючи, ридала. 

Виглядала волю! . . . 

Ой, Богдане, Богданочку! 

Як би була зна.їїа, 

У колисці-б нридушила. 

Шд серцем приспала! 

Степи мої запродані 

Жидові, Німоті! 

Сини мої на чужині. 

На чужій роботі: 

Дніпро, брат мій, висихає. 

Мене покидає, 

А могили мої милі 

Моска.ль розриває. 

Нехай риє, розкопує. 

Не своє шукає . . . 

А тим часом перевертні 

Нехай підростають. 

Та поможуть Москалеві 

Господарювати, 



213 



І з матері полатану 
Сорочку знімати! . . . 
ІГоспішайте-ж, недолюдки, 
Матір катувати! 

На четверо розкопана, 
Розрита могила . . . 
Чого вони там шукають? 

Березань, 9. X. 184:3. 



ІЦо там схоронили 

Старі батьки? 

— Ех як би то. 
Як би то знайшли те, 
Що там схоронили, 
Не плакали-б діти, 
Мати-б не журилась . . 



101. Чигирин. 

М. С. Щешмпу. ') 

Чигрине, Чигрине! 

Все на світі гине, 

І святая твоя слава. 

Як пилїїна, лине 

І^а вітрами холодними, 

В хмарі пропадає. 

Над землею летять літа, 

Дніпро висихає. 

Розсипаються могили, 

Високі могили. 

Твоя слава; і про тебе. 

Старче малосилий, 

Ніхто й слова не промовить, 

Ніхто й не покаже. 

Де ти стояв, — 

І на сміх не скаже! 

За що боролись ми з Ляхами? 

За п];о ми різались з Ордами? 

За що скородили списами 

Московські ребра? Засівали, 
І рудою поливали, 
І шаблями скородили, 



') Михайло Щеіікин -- був славетний російський артист. Грав віл і в українських 
комедіях. Був великий приятель Шевченка. 



— 214 — 

ІЦо-ж на нпві уродило? 
Уродпла рута, рута, 
Волі нашої отрута. 

А я, юродивий, на твоїх руїнах 
Марно сльози трачу. Заснула Вкраїна, 
Буряном укрилась, цвіллю зацвіла, 
В калюжі, в болоті серце прогно'іла 
І в дунло холодне гадюк напустила, 
А дітям надію в стену оддала. 

А надію 

Вітер по полю розвіяв. 

Хвиля морем рознесла. 
Нехай же вітер все розносить 
На неокраянім крилі. 
Нехай же серце плаче, просить 
Святої правди на землі! 

Чигрине, Чигрине, 
Шй друже єдиний! 
Проспав-єси степи, ліси 
І всю Україну! 
Опи-ж, повитий Жидовою. 
Поки сонце встане, 
Поки тії недолітки 
Поростуть — гетьмани. 

Помолившись, і я-б заснув . . . 
Так думи прокляті 
Рвуться душу запалити, 
Серце розірвати. 

Не рвіть, думи, не паліте! 
Може, верну знову 
Мою правду безталанну. 
Моє тихе слово; 
Може, викую я з його 
До старого п.іуга 

Новий леміш і ЧЄ])ЄСЛО, 

І в тяжкі упру ги. 



— 215 — 

Може, зорю переліг той, 

А на перелозі 

Я посію мої сльози, — 

Мої щирі сльози. 

Може, зійдуть і виростуть, 

Ножі обоюдні, 

Розпанахають погане. 

Гниле серце трудне, 

І вицідять сукровату, 

І нал.ш>ть живої 

Козацької тії крови. 

Чистої, святої. 

Може, може ... а між тими, 

Між ножами — рута 

І барвінок розівбться, 

І слово забуте. 

Моє слово тихе, сумне, 

Богобоязливе 

Згадається, — і дівоче 

Серце боязливе 

Стрепенеться, як рибонька, 

І мене згадає . . . 

Слово моє, сльози мої. 

Раю ти мій. раю! 

Спи, Чигрине! Нехай гинуть 
У ворога діти! 
(^'Пи, гетьмане, поки встане 
Правда на цім світі! 

Петербург, 19. II. 1.^^44. 



102. Сон. 



Д^\-х исіннкі, єгф же л\і(>х не 

ЛЮЖ4ТХ ПрІЛТН, ИЕШ И£ КНДНТХ Р.ГО. 

мн-жі знаетх єго. 



Іоан. гл, XIV, от. 17. 



у всякого своя ДОЛЯ 

І СВІЙ ШЛЯХ широкий: 
Той мурує, той руйнує, 



— 216 — 
Топ неситим ОЕОМ 

За крап світа зазирає;, 

^їи нема країни. 

ІЦоб загарбать і з соопю 

Взять у домовину: 

Той тузами обірае 

Свата в його хаті, 

А топ нишком у куточку 

Гострить ніж на брата: 

А той, тихий та тверевпії, 

Богобоязливий, 

Як кіпіетеа підкрадеться 

Вижде нещасливий 

У тебе час, та й запустить 

Пазурі в печінки, — 

І|не благай: не вимолять 

Ні діти, ні жінка: 

А той, щедрий та роскіїпнпп. 

Все храми мурує:. 

Та ,,отечество" так любить. 

Так за ним бідкує. 

Та так з його сердеишого 

Кров, як воду, точить!... 

А братія мовчить собі, 

Вптріщивипі очі, 

Як ягнята: ..Нехай !^' каже: 

„Може так і треба!" 

— Так і треба! бо немає 
Господа на небі! 
А ви в ярмі падаєте. 
Та якогось раю 
На цім світі бажаєте... 
Немає! немає! 

Шкода п праці! Схаменіться: 
Усі на цім світі, — 
І царята і старчата, — • 
Адамовп діти! 

І той, і той... А що-ж то я? 
— Ось-що, добрі люди: 



— 217 — 

^[ гуляю, бенкетую 

в неділю і в будень: 

А вам нудно, жалуєте — 

вй-Богу, не чую! 

І не кричіть! - Я свою ню, 

А не кров людськуві. 

І. 

Отак, ідучи по-під тинню 
З бенкету пяний уночі, 
Я міркував собі йдучи. 
Поки доплентавсь до хатини. 
А в мене діти не кричать 

І жінка не лає, — • 

Тихо, як у раї. 
Усюди божа благодать, 

І в серці і в хаті. 
Ото-ж я ліг і снати: 
А вже підпилий ш: засне, 
То, хоч коти гармати, 

І усом не моргне. 

Та п сон же, сон. на иричуд дивний, 

Мені приснився: 
Найтверезіший би упився, 
Скупий Жидюга дав би гривню, 
Щоб позирнуть на ті дива; 

Та чорта з-два! 
Дпв.люсь: так, буцім-то сова 
.Тетить лугами, берегами. 

Та нетрюш, 
Та глибокими ярами. 
Та широкими стенами. 

Та байраками; 
А я за нею, та за нею. 
Лечу й прощаюся з землею. 

— ..Прощай, світе! Прощай, земле, 
Неприязний краю ! 
Свої муки, свої люті 



— 218 — 

Б хмарі заховаю. 
А ти, моя Україно, 
Безталанна вдово! 
Я до тебе літатпм}' 
З хмари на розмову 
На розмову тиху, сумну. 
На раду з тобою; 
0-швночі падатиму 

чистою росою. 
ІГорадимось, посумуьм. 
Поки сонце встане. 
Поки твої малі діти 
На ворога стануть. 
Прощай же ти, моя пене, 
Удово-небого ! 

Годуй діток: жива нравда 
У Господа Бога!" 

.Іечу . . . Дивлюся — аж світає, 
Іірай неба палає; 
('оловейко в темнім гаї 
Сонце зустрічає. 
Тихесенько вітер віє; 
Степи, лани мріють; 
Між ярами над ставами 
Верби зеленіють; 
Сади рясні похилились; 
Тополі по волі 
Стоять собі, мов сторожа., 
і'озмовлятоть в полі. 

1 все то те. вся країна, 
Повита красою, 
і]еленіе. вмивається 
Ранньою росою, 
І^мнвається, красується, 
<'онце зустрічає, — 

І нема тому почину, 
І краю немає. 
Ніхто його не додбає 
І не розруйнує, 



219 



І все-то те . . . Душе моя! 

Чого-ж ти сумуєш? 

Душе моя убогая! 

Чого марно плачеш? 

Чого тобі шкода? 

Хіба ти не бачиш? 
Хіба ти ие чувш людського плачу? 
То гл;гнь, подивися! А я полечу 
Високо-впсоко за синії хмари: 
Немає там власти, немає там і.ари. 
Там сміху людського і плачу не чуть. 
Он глянь! У тім раї, що ти покидаєш. 
Латану свитину я каліки знімають, 
З шкурою знімають, — бо нічим обуть 
Панят недорослих. А он розпянають 
Вдову за подуиіне, а сина кують, 
Єдиного сина, єдину дитину, — 
Єдину надію! — в військо о^шють. 
Бо його, бач, трохи ... А он-де під тином 
Опухла дитина голодная мре, 
А мати пшеницю на панщині жне. 

А он — бачиш? Очі, очі! 

На що ви здалися? 

Чом ви змалку не висохли. 

Слізьми нр злилися? 

То покритка ио-иід тинню 

Л байстрям ишандибає: 

Батько п мати одцура.лись. 

Й чужі не приймай >ть: 

(■тарці навіть цуранггься . . . 

А панич не знає: 

З двадцятою, недолюдок, 

Дуигі пропиває. 

Чи Бог бачить із-за хмари 
Наші сльози, горе? 
Може й бачить, та иомага, — 
Як і оті гори 
1[редковічні, що политі 
і^ровію людською! . . . 



— 220 — 

Душе моа убогая, 

Лпшенько з тобою! 

Упемося отрутою, 

В крпзі ляжем спатп. 

ІІошлем думу аж до Бога. 

Його розпЕтати: 

^Ііі довго ще на цім світі 

Катам пануватп? 
Лети-ж, моя думо, моя люта муко! 
Заберп з собов) всі лиха, всі зла. 
Своє товариство! Ти з ними росла. 
Ти з ними кохалась: їх тяжкії руки 
Тебе повквали: берп-ж їх, лети. 
Та по всьому небу орду розпусти! 

Нехаіі чорніє, червоніє, 

По.лумям повіє, 

Нехай знову рпга змія, 

Трупом землю криє. 

А без тебе я де-небудь 

Серце заховаю, — 

А тим часом пошукаю 

На край-світа раю! 

П. 

І знов лечу по-над землею, 
І знов щ)ощаюся я з нею. 

Тяжко матір покидати 

У безверхій хаті, 

А п],е гірпіе дивитися 

На сльози та лати. 
.Іечу, лечу, а вітер віє: 
Передо мною сніг біліє: 
Кругом борп та болота: 
Туман, туман та пустота, 
.Іюдеп не чуть, — не знать і сліду 
Людської страишої ноги . . . 

.,1 вороги п не-вороги. 
Прощайте! В гості не приїду. 
Упиваіітесь, бенкетуйте! 



— 221 — 

Я вже не почую. 
Один сооі навіі:-вікм 
В снігу заночую. 
І поки ви дознабтесь. 
Що ще єсть країна 
Неполїїта слізьмп, кровю. 
То я одпочину. 
Одпочину..." 

Аж слухаю 
Загули кайдани 
Під землею. Подивлюся . . . 
' О, .люде поганий! 
Де ти взявся? Що ти робиш? 
Чого тп шукаєш 
Під землею? Ні! Вже. мабуть. 
Я не заховаюсь 
1 на небі! За що-ж кара^ 
За що мені муки? 
Кому я що заподіяв? 
Чиї тяжііі руки 
В тілі душу закували. 
Серце запалили 
1 галичі силу — 
Думи розпустили? 

За що, не знаю, а караюсь. 
І тяжко к'араюсь! 
А коли я спокутую? 
Коли діжду краю? 
Не бачу й не знаю. 

Заворушилася пустиня . . . 
Мов із тісної домовини 
На той останній страпгаий сам 
Мерці за правдою встають. 

То не вмерлі, не зариті. 

Не суда ідуть просити; 

Ні, то люди, живі людп. 

в кайданах забиті. 



— 222 - 

ІЗ нор золото виносять. 

Щоб пельку залитв 

Неситому. То каторжні! . . . 

А за що? Те знав 

Вседержитель, а може пі,е 

Й він не добачав! 

Он-де злодііт штемиованіїіі 

Кайдани волочить; 

(Зн розбійник катований 

Зубами скрегоче, - 

Недобитка, товариіиа. 

Зарізати хоче; 

А між ними, запеклими, 

В кайдани убраний, 

Царь всесвітній, царь волі. и,арь 

Штемном увінчаний. М 

В муці, в каторзі — не просить. 

Не плаче, не стогне: 

Раз добром налите серце — 

В-вік не прохолоне. 

А де-ж твої думи, рожевії квіти? 
Доглядаш, смілі, викохані діти? 
Кому-ж ти їх, друже, кому передав? 
Чи, може, навіки в серці заховав? 
Ой не ховай, брате! Розсип їх, розкидай! 
Зійдуть і ростимуть і вийдуть з них люди. 

Чи ще Аштарство, чи вже буде? 
Буде, буде, бо холодно, — 
Мороз розум будить. 

ш. 

І знов лечу. Земля чорнів. 
Дрімає розум, серце млів. 
Дивлюся: хати над шля:хами, — 
То город із стома церквами; 



1) Шевченки зіа»; тут па думці борця за во.ію і правди', цисьменлика-поета, к«т оП> 
аа сміливе слово загна.ш па каторгу і посадили разом із злодіями та розбіюшкаііи. 



— 223 - 

А в городі, мов журавлі. 
Замуштрували москалі. 

Нагодовані, обуті 

І кайданами окуті. 
Муштруються. Далі гляну, — 
У долині, мов у ямі. 
На багншці город мрів: 
Над ним хмарою чорніс 
Туман тяжкий . . . Долітаю, — 
То город без краю. 

Чи то турецький? 

Чи то німецький? 
А може те, що й московський! 

Церкви та палати, 

Та пани пузаті, 
І ні однісінької хати! 

Смеркалося. Огонь . . . огнем 
Кругом запалало, — 
Аж злякався. — ..Ура! ура! 
Ура!" закричали. 

„Цу-цу, дурні! схаменіться ! 
Чого це ви раді? 
Що орете?" — „Зкой хохол! 
Не знает параду! 
У нас парад. Сам изволит 
Сегодня гуляти." 

— „Та де-ж вона, тая цяця?" 

— ,.Вон — вгідишь палати^?" 
Штовхаюсья ; аж землячок, 
Спасибі, признався, 

З цинковими ґудзиками: 
,,Гдгь ти здгьсь узялся?'' 

— „З України." — „Да как же ти 
И говорить не вміьешь 

По здїьшнему?" — „Ба ні, кажу, 

Говорить я вмію, 

Та не хочу." — „9кой чудак! 

Я всіь входи знаю; 

Я здгьсь служу: коли хочешь, 



— 224 — 

В двореНі попьіташсь 
Ввести шебя. Только, зпаегиь. 
Ми, брат, Щ)осв)і,щении, — 
Не поскупись поАптнкою!^'^ 

— „Цур тобі, мерзенип 
Каламарю ! ^" 

І зробився 
Я знов}^ незримий. 
Та й пропхався у палати. 
Боже мій єдиний! 
Так от де рай! Уже нащо 
Золотом облиті 
Блюдолизи! Аж ось і сам. 
Високий, сердитий. 
Виступає. Обік його 
Жіночка небога, 
Мов опеньок засушений. 
Тонка, довгонога. 
Та ще й на лихо сердепша 
Хита головою. 

— .,Так оце-то та богиня?! 
Лишенько з тобою! 

.А я, дурний, не бачивши 
Тебе, цяцю, й разу. 
Та й повірив тупорилим 
Твоїм віршомазам! 
Ото дурний! А ще й битий! 
На квиток повірив 
Москалеві! От і читай, 
І йми ти їм віри!'" 

За панами — панства, панства 
У сріб.лі та златі! 
Мов кабани годовані. 
Пикаті, иузаті. 
Аж потіють та товпляться, 
Щоб то б.іижче стати 
Ко.іо самих: може, вдарять, 
Або дулю дати 
Благово.іять — хоч маленьку. 



— 225 — 

Хоч пів-дулі, аби тільки 

Під самую пику. 

І всі у ряд поставали. 

Ніби безязикі. 

А-ні телень! . . . Царь цвенькає, 

А диво-цариця, 

Мов та чапля між птахами, 

Скаче, бадьориться. 

Довгенько вдвох похожали. 

Мов сичі надуті, 

Та щось нпшком розмовляли 

(Здалека не чути) — 

Об „отечестві", здається. 

Та нових петлицях. 

Та об муштрах ще новіших; 

А потім цариця 

Сіла мовчки на дзиїлику. 

Дивлюсь: царь підходить 

До найстаршого, та в пику 

Його як затоппть! 

Облизався неборака, 

Та меніиого в пузо — 

Аж загуло! ... А той собі 

Ще менпіого туза 

Межи плечі: той — меншого, 

А менший малого, 

А той дрібних; а дрібнота 

Уже за порогом 

Як кинеться по улицях. 

Та й давай місити 

Недобитків православних, 

А ті голосити. 

Та верещать, та як ревнуть: 

„Ґуля наш батюшка, ґуля! 

Ура! ура! ура-а-а!" 

IV. 

Зареготався я, та п годі! 
А й мене давнули 
Таки добре. Перед світом 

XI Чіітаіп;а 15 



— 226 — 

Усе те заснуло; 

Тільки де-де православні 

По кутках стогнали. 

Та стогнучи, за батюшку 

Господа благали. 

Сміх і сльози! От ШІ110В я 

Город озирати. 

Там ніч, яі: день. Дивлюся я: 

Палати, палати 

По-над тихою рікою,') 

А берег обшитиіі 

Увесь каменем. Дивуюсь, 

Мов несамовитий: 

Як то воно зробилося 

З калюжі такої 

Таке диво! Отут крови 

Полито людської 

І без ножа! По тім боці 

Твердиня й дзвіниця, 2) 

Мов та швайка загострена, — 

Аж чудно дивиться, 

І дзиґарі теленькають. 

От я повертаюсь — 

Аж кінь летить, копитами 

Скелю розбиває. ' 

А на коні сидить охляп, 

У свиті — не свиті, 

І без шапки, якимсь листом 

Голова повита.' 

Кінь басує, — от-от річку, • 

От-от перескочить. 

А він руку простягає, 

Мов світ увесь хоче 

Загарбати. Хто-ж це такий? 

От собі й читаю, ' 

Що на срселі-'') наковано: 

„Первому Вторая" 

Таке диво поставила. 



') Над Невоні. 2) ]Іет|)опавлівськ'а' кріпос'ть 'з Церквою Петра і Пав.іа. •"') На 
памятнику. . • 



— 227 — 

Тепер же я знаю : 

Це топ Первпп, ') що розпинав 

Нашу Україну, 

А Вторая^) доконала 

Вдову-спротину. 

Кати, катп, людоїди! 

Наїлись обоє, 

Накралися! А що взяли 

На той світ з собою? 

Тяжко, тяжко мені стало, 

Так, мов я читаю 

Історію України... . 

(\ою, заміраю. 

А тим часом тихо, тихо 

Та сумно співає 

Щось такеє невидиме: 

„Із города, із Глухова 
Полки виступали 
З заступами на лінію, •^) 
А мене послали 
У столицю з козаками 
Наказним гетьманом.*) 
О, Боже мій милосердний! 
О, царю поганий! 
Царю проклятий, неситий. 
Гаспиде лукавий! 
ІЦр ти зробив з койака'ми? 
Г)ОЛота засипав 
Благородніїмй Еістками! ' 
Поставив Столицю " 
На їх трупах катовйнпх' 
І в темній темниці 
Мене, вольного гетьмана, 
Голодом замучив' 



1) Московський дарь, Петро ІІервий. -) Катерина II. і) Царь Петро ;!асіавляв 

українських козаків сипати вали та копати рови на гряниці з Татарами. *) Царь Петро 

вислав на північ бьльш 20.000 козаків з наказним гетьманом Павлом Полуботком, щоб вони 

копали канави та розчищали на болоті місце під столицю ^Петербурґ. Більша частина цих 

озаків тйм'і лягла трупом у тому бо.лоті. 



— 228 — 

У кайданах. . . М Царю, царю ! 
І Бог не розсудить 
Нас з тобою: кайданаші 
Скований зо мною 
Навік-віки. Тяжко мені 
Витать над Невою! 
України далекої. 
Може, вже немає . . . 
Полетів би, подивився. 
Так Бог не пускає. 
Може, Москва випалила 
І Дніпро спустила 
В синє море? розкопа.ла 
Високі могили. 
Нашу славу? Боже милий! 
Зжалься, Боже милий!" 

Та й замовкло. Дивлюся я: 
Біла хмара крив 
€инє небо: а в тій хмарі — 
Мов звір в гаї виє. 
То не хмара, — біла пташка 
Хмарою спустилась 
Над царем тим мусянжовим,^) 
І заголосила: 

„І ми сковані з тобою, 
Людоїде, змію! 
На страшному на судищі 
Ми Бога закриєм 
Од очей твоїх неситих. 
Ти нас з України 
Загнав голих і голодних 
У сніг на чужину 
Та й порізав, а з шкур наших 
Собі багряницю 
Пошив жилами твердими, 
1 заклав столицю 

1) Накааного гетьмана Павла Полуботка Петро посадив у Петропавлівську кріпоои 
і іі!н там помер. '-) Бронзоппм. 






— 229 — 

В новій рясі. Подивися: 
Церкви та палати! 
Веселися, лютий кате, 
іТроклятий, проклятий ! '^ 

V. 

Розлетілись, розсипались, 
('онечко вставало, 
А я стояв, дивувався 
Так, аж страшно стало. 
Уже вбогі воруишлись. 
На труд посніїнали, 
І москалі на розпуттях 
Уже муштрувались. 

От і братія сипнула 
У сенат писати, 
Та підписувать, та драти 
І з батьк'а, і з брата. 
А між ними і землячки 
Де-де поглядають- 
ІІо-московськи так і чеіиуть, 
Сміються та лають 
Батьків своїх, що з малеч г:у 
Цвенькати не вчили 
І Іо-німецьки, а то тепер 
*І кисни в чорнилі! . . . 
ІІявки, пявр:п! Може батьк'о 
Остатню корову 
Жидам продав, поки вивчив 
Московської мови! . . . 
Україно, Україно! 
Оце, твої діти, 
Твої квіти молодії, 
Чорнплом политі, 
Мосісовською блекотою 
в нізіецьких петлицях 
^^амучені. Плач, Вкраїно. 
Бездітна вдовице! 



— 230 — 

Піти лишень, подивиться 
До царя в палати: 
Що там робиться? Прихожу — 
Старшина пузата 
Стоїть рядом, сопе, хропе 
Та понадувалась. 
Як пндики, і на двері 
Косо поглядала. 
Аж ось вони п одчинились — 
Неначе з берлога 
Ведмідь виліз. Ледви-ледвп 
Переносить ноги. 
Та одутиіі, аж посинів: 
Похмілля прокляте 
Його мучило. Як крикне 
На самих пузатих, — 
Всі пузаті до одного 
В ЗЄМ.ЛЮ провалились. 
Він випучив баньки з лоба, — 
І все затрусилось, 
Що осталось. Мов скажений. 
На менпіїїх гукає, — 
І ті в ЗЄМ.ЛЮ. Він до дрібних. — 
І ті пропадають; 
Він до челяді сунеться, — 
І че.лядь пропала: 
До моска.лів, — москалики 
Тяжко застогнали, 
ПІШ.ЛИ в зем.тю! Диво дивне 
Сталося на світі! 

Див.люся я. що дальш буде. 
Що буде робити 
Мій ведмедик. Стоїть собі. 
Го.іову понурив 
Сіромаха. Де-ж ділася 
Ведмежа натура? 
Мов кошеня — такий чудний! . 
Я як засміявся ! 
Він і почув, та як гикне, — 



— 231 — 

Я перелякався, 
Та п прокинувсь. 

Отаке-то 
Приснилося диво! 
Чудне якесь! Таке тільки 
Сниться юродивим 
Не здивуйте, 
Брати мої милі: 
Я не своє розказував, 
А те, що приснилось. 

Петербурґ, 8. ТИ. 1844. 



103. „єретик" або „Іван Гус". 



І. 



„Кругом неправда і неволя. 
Народ замучений мовчить. 
А на апостольськім престо.іі. 
Чернець годований сидить:') 
.Тюдською кровію торгує 
І рай у найми оддає. 
0. Боже! Суд Твій правий псує. 
І всуе царствіє Твоє! 

Розбійники, людоїди. 

Правду побороли. 

Осміяли Твою славу 

І силу і волю! 

Люди стогнуть у кайданах. 

Немає з ким взятись, 

Розкуватись, — одностайне, 

Односердне стати 



Кал\ень, єгоже некцегожа ;^кI:клї- 
фін, сен ккістк кв глакї огглл; итх 
Господа кмсть с«н, и єстк дикенх 
Ек оческ^х нашн^к. 

Псалом ГХУП, ст. 22, 23. 



^а євангеліє правди, 

За темнії люди. 

Нема кому! Боже, Боже! 

Чи то-ж і не буде? 

Чи настане великий час 

Небесної кари? 

Чи розломим три корони 

На гордій тіярі?2) 

Розломимо! . . . Благослови 

Не на месть і муки, 

Благослови мої. Боже, 

Нетвердії руки! 

І слово тихеє! О, Боже! 

Чи вонп-ж почують? ..." 



V* На апостольськім престолі чернець годованпії сидить — розпустний і захланний 
Иоан XXIII, котрий ііаданням відпустів збірав доходи. Але по-прп ній були рівночасно 
ще два папи: Венедикт XIII (з резиденцією в Авіньоні) і Григорш XII. 2) Тіяра ](^е-б 
то папська мітра. що складалася з трьох корон, одна поверх другої. Гус виступив против 
надмірної влаі-ти пап. 



— 232 



Отак 
У келії своїй правдивий 
Іван Гус думав розкувать 
Народ замучений, і диво, 
Святеє диво показать 
Очам незрячим. 

У Празі глухо гомонять, 
І цесаря, і Вячеслава 
І топ собор тпсячеглавий 
У голос лають, — не хотять 
Пускать в Констанц Івана Гуса. 
— ^ „Жив Бог! Жива дуиіа моя! 
Брати, я смерти не боюся! 
Я докажу отпм зміям, 
Я вирву їх несите жало!'* 
І Чехи Гуса провожали, 
Мов діти батька... 

Задзвони.іи у Констанці 
Рано в усі дзвони. 
Збіралися кардинали. 
І прелатів лава, 
І три папи, і баронство, 
І вінчані глави. 
Зібралися, мов Іуди 
На суд нечестивий » 

Против Христа. Свари, гомін, 

Те реве, те ВИ6, 

Як та орда у таборі, 
Або Жиди в школі . . . 
,1 — всім разом заціпило!... 

Мов кедр серед поли 
Ливанського, — у кайданах 
Став Гус перед ними 
І окинув нечестивих 



IV 



„Поборюсь! 
За правду Бог! Да совер- 

пшться! . . 
І в Вифлеємськую каплицю') 
Пішов мо.іпться вірний Гус. 



Орлімп очщіа. 
Затруси.тнсь, побіліли. 
Мовчки озирали 
Мученика.. 

— „Чого мене — 
Чи на прю позвалїї? 

Чи дивиться на кайдани?" 

— „Мовчи, Чеше СМІ.ЛИП ! " — 
Гадюкою зашнпі.ли, 

Звірем заревіли. 

— „Ти єретиі:! ти е:ретик! 
Ти сієш розко.ли! 
Усобиш,а розвіваєш. 
Святішої во.іі 

Не приймаєш!" 

— „Одно слово!" 

— „Ти Богом проклятий! 
Ти єретик! ти єретик!" 
Реві.ли прелати: 

— ..Ти усобник!" 

— „Одно слово! 

— „Тп всіми проклятий ! . . . " 
Подивився Гус на напи 

Та й вийшов з палати. 

— „ІІоборо.лп! побороли! 
Мов обе.лені.лп : 2^ 

„ Автодафе ! автодафе ! " •■ ) 
Гуртом заревіли. 



') Так на:?ивала('я каплиця в ]Іра;іі, н котрій Гус .чав проповіді. -') Наїлися белени 
(блекоти, отруї), ошаліли. -її Автодафе (аиіо ііа Ге ^ асіїїй Іісіеї) так назпвалп в Еспаиії 
впкопания ла сретшсах кари, ириі-удженої ілі.-віаиціню. 



233 — 



V 



І іцлу ніч бенкетувалп 
Ченці, баронн; всі пили 
І. пяні, Гуса проклинали, 
А'я: поки дзвони загули. 
І світ настав. Ідуть молиться 
Ченці за Гуса. З-за гори 
Червоне сонце аж горить: 
І сонце хоче подивиться. 
Що будуть з праведним творить?! 

Задзвонили в усі дзвони 
І повели Гуса 
На Голгофу у кайданах. 
І не стрепенувся 
Перед огнем, став на йому 
І молитву діє: 

„О, Господи милосердий. 
Що я заподіяв 

Оцпм .людям, — твоїм людям? 
За що мене судять? 
За що мене розпинають? 
Люди! Добрі люди! 
Мо.літеся, неповинні: 
І з вами те буде! 
Молітеся! Люті звірі 
Прийшли в овніх пп:урах 



І пазурі розпустили: 

Ні гори, ні М}фИ 

Не сховають. Розіллється- 

Червонеє море 

Крови, — крони з дітей 

ваших . . 
О, горе! о, горе! 
Он-де вони, — в ясних ризах, 
їх лютії очі..." 

— „Па.ли! пали!" 
— • „Уже крови ..." 

— „Пали! пали!'" 
„Крови, крови хочуть. 
Крови вашої!..." 

І димом 
Праведного вкрило. 
„ Мо.літеся ! мо.літеся ! 
Господи, помилуй, 
Прости Ти їм, бо не знають... 
Та й не чути стало! 
Мов собаки, коло огню 
Кругом ченці ста.ли: 
Боя.лися, щоб не виліз 
Гадиною з жару 
Та не повис на короні 
Або на тіярі. 



104. Великий льох.') 

(Містерія.) 

І. Три душі. 
Як сніг, три пташечки летіли На старій церкві. — „Бог 

Через Суботове і сіли простить: 

На похиленому хресті Ми пташки- дупіі, а не люди! 



1) Великим Льохом лкідц дрознван^тг, Богданів льох, де ніби то заховано багато 
усякого добра Богданового. За часів Шевченка розказували так лк>ди, що як . н :^Го(•ква 
докопалася до того Великого льоху, то вже ,',п-крані зн;вечила-б ^'країну. 



234 — 



А відсіля видніше буде. 
Як розкопуватігауть льох. 
Ко.тш-б вже нівпдче розкопали! 
Тоді-б у рай нас повиусь'али. 

Перша 

..Як була я людиною. 
То Прісею звалась: 
Я отутечки й родилась. 
Тут і виростала. 
Отут було на цвинтарі 
Я з дітьіш гуляю. 
З тим Юрусем гетьманенком 
У піжмурки граюсь: 
А гетьманша, було, вийде 
Та й кликне в будинок. 
Он-де клуня: отам мені 
І фні і родзинок, 
Всього мені понадак 
І на руках носить. 
А до гетьмана яі: прийдуть 
Із Чіп-рина гості. 
То це й ш.лють. було, за мнон». 
Одягнуть, обують. 
І гетьман бере на руїлі. 
Носить і цілув... 
Отак-то я в Суботові 
Росла-виростала, 
Яі: квіточі:а. і всі менр 
.Іюбилп й к'оха.лп, 
■ І нікому я нічого, 
Ні-же злого слова. 
Не сказала. Уродлива 
Та ще й чорнобрива! 
Всі на мене залицялись. 



Бо так сказав Петрові Бог: 
.,Тоді їх в рай ми повпускаєм, 
Як все Москаль позабірае., 
Як' розкопа Ве.ликий льох." 

душа. 

І сватати стали; 
А у мене, яг: на теє-ж, 
І рушники ткались. 
От-от була-б подавала, 
Та .лихо зустріло. 

Вранці-рано, в Пи.липівку, 
Як-раз у неділю, 
Я йшла за водою. ' 
(Вже й криниця тая 
Засунулась і висохла, 
А я все .літаю!) 
Дивлюсь — гетьман з стаї)- 

ШІЇНОЮ . . . 

Я води набрала, 

Та в-повні Ш.ЛЯХ перейшла їм: 

А того й не знала, 

Що він їхав в Переяслав 

Москві присягати. 

І вже ледвп я не-ледви 

Донесла до хати 

Оту воду. Чом я з нею 

Відер не побила? . . . 

Батька, матір, себе, брата. 

Собак отруїла 

Тою клятою водою! 

От за-шіо караюсь. 

От за-п];о мене, сестрички, 

І в рай не пускають !^' 



Друга душа. 
,,А мене, мої сестричілі. Еоня напоїла 

За те не пусти.ти, В Батуриш, як він їхав 

Що цареві московському ■ В Москву із Полтави. 



— 235 



Я бу.іа ще недоліток, 

Яе Батуріш славний 

Москва вночі запалила. 

Чечеля^) убила, 

І старого і малого 

В Сеймі потопила. 

Я між трунами валялась 

У самих палатах 

Мазенинпх. Коло мене 

І сестра і мати 

Зарізані, обнявшися, 

Зо мною лежали. 

І насилу то, наси.лу 

Мене одірвали 

Од матері неживої. 

Що вже я просила 

Московського копитана. 

Щоб і мене вбили! 

Ні, не вбили, а пустили 

Москалям на грище: 

Насилу я сховалася 

На тім пожарищі. 

Одна тільки і осталась 

В Батурині хата; 

І в тій хаті поставили 

Царя ночувати. 

Як вертався з-під Полтави. 

Я ішла з водою 

Повз хатину, а він мені 



Махає рукою: 

Звелів коня напоїти. 

А я й напоїла; 

Я й не знала, що я тяжк'о. 

Тяжко согрішила. 

Ледви я діпіила до хати. 

На порозі впала... 

Царь поїхав в Московщину. 

Мене поховала 

Та бабуся, що осталась 

На тій пожарині. 

Та ще й мене привітала 

В безверхій хатині. 

А на завтра й вона вмерла 

І зотліла в хаті, 

Бо нікому в Батурині 

Було поховати. 

Уже й хату розкида.іи, 

І сволок з словами 

На вугі.лля попалили, — 

А я над ярами 

І стенами козацькими 

І досі .літаю; 

А за-що мене карають. 

Я й сама не знаю! 

Мабуть, за те. що всяі:озіу 

(Служила, годила, 

Що цареві московському 

Коня напоїла. '^ 



Третя душа. 



„А я в Капеві родилась; 
Ще й не говорила, 
Мене мати ще сповиту 
На руках носила. 
Як їхала Катерина 
В Канів по Дніпрові, 
А ми з матірю сиділи 



На горі в діброві. 

Я п.лакала; я не знаю. 

Чи їсти хотілось. 

Чи може що в маленької 

На той час болі.ло? 

Мене мати забавляла. 

На Дніпр поглядала. 



1) Чечель, полковник гетьманської ґвардії Мазепп, боронив Батурнна проти москов- 
ського війська. 



— 236 — 



I їалеру зо:іот}то 
Мені показала. 

Мов будинок; а в їалєрі 

Князі і всі сили, — 

Воєводи, а між ними 

Царитщ сиділа. 

Я глянула, усміхнулась — 

Та іі духу не стало! 

И мати вмерла! В однііі ямі 

Обох поховали. 

Г)т защо, мої сестриці, 

Я тепер караюсь, 

Лді що мене на митарства 

II досі не пускають! 



Чи я знала, ще сповита, 
Що тая цариця — 
Лютий ворог України, 
Голодна вовчиця? 

Смеркається. Полетімо 
Ночувати в Чуту;!) 
Як що буде робитися. 
Відтіль буде чути." 

Схопилися білесенькі 
І в ліс полетіли, 
І на гплоньці на дубі 
Ночувати сіли. 



105. Суботів. 

(Могила Богданова.) 



Стоїть в селі Суботові 

На горі високії! 

Домовина України — 

Широка, глибока. 

^)то церква Богданова: 

Там-то він молився, 

ІЦоб Москаль добром і лихом 

'Л козаком ділився. 

Міф душі твоїіі, Богдане! 

Не так воно сталось: 

Москалшси, що зустріли. 

То все очухрали, — 

Могили вже розривають. 

Та грошей шук'ають; 

.Іьохи твої розкопують 

Та тебе-ж і лають, 

Що й за труди но находять . 

Отак-то, Богдане! 

Занапастїїв-есп вбогу 



Сироту Вкраїну. 

За те-ж тобі така дяка . . . 

Церкву-домовпну 

Нема кому полагодить! 

На тій Україні. 

На тій самій, що з тобою 

Ляха задавила, 

Байстрюки Єкатерини 

Сараною сіли. 

Отаке-то, Зіновію, 

Олексіїв друже! 

Ти все оддав приятелям, 

А їм і байдуже! 

Кажуть, бачиїп, що „все-то те 

Таки й було наше, 

А що ми ті.льки наймали 

Татарам на пашу 

Та Полякам." Може й справді! 

Нехай і так буде! 



1) Чута — ліс коло старої Січл. 



237 



Так сіішться-ж з України Встане Україна 

Охороннії люди ... І розвіє тьму неволі, 

Не смійтеся, чужі люди! Світ правди засвітить, 

Церква-домовина І помоляться на волі 

Розвалиться, а з-під неї Нево.льничі діти. 

Миргород. 21. X. 184-5. 

106. Кавказ. 

(Якову де Бальмену. ) 



Ктс длстх глак-к л\«ен во,у,»5 и счлл»х 
мі»нл\х нст'>чннкх слезх, н помлл- 
ч5сА Лїнк и н^цік покиннм\-А. 

Іеремгя Л7. IX, ст. І. 



За горами гори, хмарами повиті, 
Засіяні горем, кровію политі. 

Спокон-віку Прометея 

Там орел карає, 

Що-день божий довбе ребра 

Й серце розбиває: 

Розбиває, та не випє 

Живущої крові, — 

Воно знову оживає, 

І сміється знову. 

Не вмірає наша правда. 

Не вмірає воля, 

І неситий не виоре 

На дні моря поля. 

Не скує душі живої 

І слова живого, 

Не понесе слави Бога, 

Великого Бога. 

Не нам на прю з Тобою статл. 

Не нам діла Твої судить: 

Нам тільки плакать, плакать, плак*ать, 
І Х.1І6 насущний замісить 
Кровавим потом і сльозами. 
Кати знущаються над нами, 
А правда наша няна спить! 



— 238 — 

Коли вона прокинеться? 

Коли одпочити 

Ляжеш, Боже, утомлений, 

І нам даси жити? 

Ми віруєм Твоїй силі 

І Слову живому: 

Встане правда, встане воля, 

І Тобі одному 

Поклоняться всі язпкп 

В о віки і віки. 

А поки-що течуть ріки, 

Кровавії ріки! . . . 

За горами гори, хмарами повиті, 
Засіяні горем, кровію политі! 
Отам-то Милостиві Ми, 
Ненагодовану і голу, 
Застукали сердешну волю. 
Та й цькуємо . . . Лягло кістьми 
Людей муштрованих чимало. 
А сліз, а крови! утопить 
Всіх цариків бж стало, 
З дітьми й внучатами, втопить . 
В сльозах удових ... А дівочих. 
Пролитих нишком серед ночи, 
А матерніх гарячих сліз, 
А батьківських, старих, крівавих 
Не ріки, — море розлилось. 
Огненне море! . . . , Слава, слава 
Хортам, і гончим, і, .цс?ірям, 
І нашим батюшісам царям! 
Слава ! 
І вам слава, сині гори, 

Кригою окуті; 

І вам, .лицарі велцкі. 

Богом незабуті! 

Борітеся, ,-^. поборете,! 

Вам Бог помагає; . , , „,: ; . :, ,, 

За вас, сила, за вас воля ,.. 

І правда святая І 



— 239 — 

„Чурек і сакля 1) все твоє, 

Воно не прошене п не дане, — 
Ніхто не візьме за своє. 
Не поведе тебе в кайданах. 
У нас ... На те письменні ми, 
Читаєм божії глаголи, 
І од глибокої тюрми 
Та до високого престола 
Усі ми в золоті — і го.іі. 
До нас в науку! Ми навчим, 
По-чому х.ліб і сіль по-чім ... 
Ми не погане, — 
Ми настоящі християне : 
Храми, ікони. 

Усе добро, сам Бог у нас! 
Нам тільки сакля очі коле: 
Чого вона у вас стоїть, 
Не нами дана? Й чом ми вам — 
Чурек же ваш та так не кинем. 
Як тій собаці? И чом ви нам 
Платить за сонце не повинні! 
Та й тільки-ж то! . . . 
Ми малим ситі! — А за те, 
Як-би ви з на>ш подружились. 
Багато-б де-чого навчились. 
У нас же й світа ! . . . Як на те 
Одна Сибір неісходима! 
А тюрем? люду? Що й лічить! 
Од Молдованина до Фінна 
На всіх язиках все мовчить . . . 
Бо благоденствує ! . . . У наї* 
Святую биб.лію читає , 
Святий чернець і научає. 
Що царь якийсь-то свині пас 
Та дружню жінку взяв .до себе, , 
А друга вбив — тепер на небі ! 
Ось бачите, які у нас 
На небі! , 



'; Чурек — по-черкеському: хліб; і-акля — хата. 



— 240 — 

Ви ще темні, 

Доґматамп непросвіщені ! 

У нас навчіться! В нас дери, 

Дери та дай, 

І прямо в раіі, 
Хоч і рідню всю забери! 
У нас — чого то ми не вмієм?! 
І зорі лічим, гречку сієм, 
Французів лаєм, продаєм 
Або у карти програєм 
Людеіі, — не Неї^нв, а таких 
Таки хрещених, та — простих: 
Ми не Гішнане! Крий нас. Боже, 
Щоб крадене перекупать, 
Яі: ті Жиди: ми по закону! . . . 

По закону апостола 
Ви любите брата? 
Суєслови, лицеміри, 
Господом прокляті! 
Ви любите на братові 
Шкуру, а не душу, 
Та й лупите по закону: 
Дочці на кожушок. 
Жінці на патинки, 
Собі-ж на те, що не знають 
Ні діти, ні жінка! 

За кого-ж Ти розпинався, 

Христе, Сине божиіі? 

За нас добрих, чи за слово 

Істини? чи, може. 

Щоб ми з Тебе посміялись? 

Воно так і сталось! 
Храми, каплиці і ікони, 
І ставники і мірри дим, 
І перед образом Твоїм 
Неутомимії поклони 
За кражу, за війну, за кров, — 



— 241 — 

ІЦоб братню кров пролити, просим, 
А потім в дар Тобі приносим 
'Л пожару ВЕрадениіг покров . . . 

Просвітились ... Та ще хочем 
Других просвітити. 
Сонце правди показати 
Сліпим^ бачиш, дітям. 
Все покажем, — тільки дайте 
Себе в руки взяти: 
Як і тюрми мурувати, 
Кайдани кувати, 
Яі: носить їх і як плести 
Кнути узловаті, — 
Всьому навчим. Тільки дайте 
Взяти свої гори, — 
Останнії, бо взяли вже 
І поле і море! 



І тебе загнали, мій друже єдиний. 
Мій Якове любий! Не за Україну, 
А за її ката довелось пролить 
Кров добру, — не чорну, довелось защиь 
З московської чарки московську отруту. 
О, друже мій добрий, друже незабутий! 
Живою душею в Украйні витай; 
Літай з козаками по-над берегами, 
Розриті могили в степу наг.іядай, 
Заплач з козаками дрібними сльозами. * 

І мене з неволі в степу виглядай! 

А поки-п];о — мої думи, 
Моє люте горе. 
Сіятиму: нехай ростуть 
Та з вітром говорять . . . 
Вітер тихий з України 
Понесе з росою 
Тії думи аж до тебе. 
Братньою сльозою 

XI Читанка. 20 



— 242 — 

Ти їх, друже, привітаєш, 
Тпхо прочитаєш, — 
І могили, стеии, горЕ, 
І мене згадаєш. 

Переяслав. 18. XI. 1845. 



107. Холодний яр. 



У всякого своє лихо, 

І в мене те лихо; 

Хоч не своє, — позичене, 

А все-таки лихо. 

Нащо-б, бачся, те згадувать, 

Що давно минуло? 

Будить Бог-знає колишнє? 

Добре, що заснуло!... 

Хоч бий яр той! Вже до його 
І стежки малої 
Не осталось, і здається, 
Що ніхто й ногою] ^1 
Не ступив там, — а згадаєш, 
То була п дорога 
8 манастиря Мотриного») 
До Яру страшного. 
У Яр колись сходилися. 
Мов із хреста зняті. 
Батько ^ сином, 
І брат з братом, 
Одностайне стати 
На ворога лукавого 
На лютого Ляха. 
Б Яру колись гайдамаки 
Табором стояли. 
Лагодили самопа.іи, 
Ратипіа стругали. 



Де-ж ти дівся, в Яр глибокий 
ІГротоптаний шляху?, 
Чи сам заріс темним гаєм? 
Чи то засадили 
Нові кати, щоб до тебе 
•Люди не ходили 
На пораду: що їм діять 
З добрими панами, 
Людоїдами лихими, — 
Новими Ляхами? 
Не сховаєте: над Яром 
Залізняк вітає, 
Та на Умань поглядає, 
Ґонту вижидає. 
Не ховайте, не топчіте 
Святого закона 
І не кличте пренодобнизі 
Лютого Нерона! 
Не славтеся царевою 
Святою війною, 
Бо ви й сами не знаєте. 
Що царики коять! 
А кричите, що несете 
І душу і шкуру 
„За отечество!" бй-Богу. 
Овеча натура! 
Дурний шию підставляє 
Й сам не знає, за що. 



1) Мотрин чи Мотронівський манасіирь стоїть серед лісів в чигиринському повіті. 
В цих лісах Залізняк зібрав гайдамаків у 1768 році і розпочав повстання. 



— 243 



Та ще п їонту зневажає, 

Ледаче ледащо: 

., Гайдамаки — пе воиньї. 

РазОойтіки, ворьі, 

Лятно во нашеи гісторін! 

Брешеш, людоморе! 

За святую правду, волю 

Розбіпшік не стане; 

Не розкує закованЕп 

У ваші капдаші 

Народ ТЄ5ШИЙ: не заріже 

Лукавого спна; 

Не розібє живе серце 

За свою іграїну! 

Вп розбійшпіи неситі, 

Вюниїда, 17. XII. 1845. 



Голодні ворони! 

По якому правдивому, 

Святому закону 

І землею, всім даною, 

І сердеіпним .тюдом 

Торгуєте? Стережіться-ж. 

Бо лихо вам буде. 

Тяжке лихо! Дуріть дітей 

І брата сліпого, 

Дуріть себе, чужих людей. 

Та не дуріть Бога: 

Бо в день радости над вами 

Розпадеться кара, 

І повіє новий огонь 

З Хо.лодного Яра! 



108. Калина. 



^Чого ти ходиш на могилу?" 
Насилу мати говорила: 
„Чого ти плачеш ідучи? 
Чого воркуєш уночі, 
Моя голубко сизок*рпла?" 
— „Так, мамо, так!" 

І знов ходила, 
А мати плакала, ждучи. 

Не сон-трава на могилі 
Вночі процвітає, — 
То дівчина заручена 
Калину сажає, 
І сльозами поливає, 
І Господа просить, 
ІЦоб послав він дощі вночі 
І дрібнії роси, 
Щоб калина прийнялася. 
Розпустила віти: 
.,Може пташкою прилине 



Милий з того світа: 
Зовю йому кубелечі:о 
І сама прилину, 
І будемо щебетати 
З милим на калині: 
Будем Бога вихваляти. 
Тихо розмовляти, 
Будем в-купочці уранці 
На той світ літати. '^ - 

І калина ирипнялася, 
Віти розпустила, 
І три літа на могилу 
Дівчина ходила. 
На четверте ... Не сон-трава 
Вночі процвітає, ■ — 
То дівчина з калиною 
Илаче-розмовляє : 

-Широкая, високая 

Калино моя! 



— 244 



Не водою до схід сонця 

Поливаная ! 
Широкії сльози-ріки 

Тебе полили, — 
їх славою лукавою 

Люди понесли. 
Зневажають подруженьі:л 

Поді)угу свою, 
Зневажають червоную 

Калину мою. 
Ка.линочі:о червоная. 

Світе мій ясний! 
Повий мою головоньку. 

Росою узгий, 
1 вітами широкими 

Од сонця закрий! 

Петербурґ, у цітаделі, 1847. 



Вранці найдуть мене люди. 

Мене осміють: 
Широкії твої віти 

Діти обірвуть." 

Вранці рано на калині 
Пташка пїебетала: 
Під калиною дівчина 
Спала — не вставала: 
Утомилось молодее. 
Навіки спочило . . . 

Вставало сонце з-за могили, 
Раді.іи люди, встаючи: 
А мати й спати не лягала. 
Дочку вечерять дожидала 
І тяжко плакала ждучи. 



109. До мертвих і живих і ненарожденних земляків 

моїх, 
в Україні і не в Україні сущих, моє дружнєє посланіє. 

/Лфб КТО рІЧеТХ. ИКО ЛКЧЇЛК' К^гл. 

а крата своіго нінавнднтх ложк естк. 

Собори, посланіє апостола 

Іоанна, гл, IV, сг. 20. 

І. 

І світає, і смеркає. 

День божий минає, 

І знову люд потомлений, 

І все спочиває. 

Тільки я, мов окаянний, 

І день і ніч плачу 

На розпуттях велелюдних, 

І ніхто не бачить, 

І не бачить, і не знає: 

Оглух.лїї, не чують. 

Кайданами міняються. 

Правдою торгують, 



і 



— 245 — 

І Господа зневажають, — 

Людей запрягають 

В тяжкі ярма; орють лихо, 

Лпхом засівають . . . 

А що вродпть? Побачите, 

Які будуть жнпва! 

Схаменіться, недолюдки, 

Діти юродиві! 

Подивіться на раіі тпхиіі, 

На свою Вкраїну; 

Полюбіте щирим серцем 

Велику руїну! 

Розкуіітеся, братайтеся ! 

У чужому краю 

Не шукайте, не питайте 

Того, що немає 

І на небі, а не тільки 

На чужому йолі . . . 

В своїй хаті — своя й правда, 

І сила, і воля! 

Нема на світі Уь-раїни. 
Немає другого Дніпра; 
А ви претеся на чужину 
ПІукати доброго добра. 
Добра святого, волі, волі, 
Ііратерства братнього . . . Найшли, 
Несли, несли з чужого поля, 
І в Україну принесли 
Великих слів велику силу, 
Та й більш нічого . . . Кричите, 
Що Бог создав вас не на те. 
Щоб ви неправді поклонялись; 
А хилитесь, як і хилялись, 
І знову шкуру дерете 
з братів незрячих, гречкосіїв, 
1 сонця правди дозрівать 
В німецькі землі, у чужії, 
Претеся знову. Як-би взять 



— 246 — 

І всю мізерію з собою, 
Дідаіш крадене добро, 
Тоді-б зостався сиротою 
В святими горами Дніпро! 

Ох, як-би то сталось, щоб ви не вертались. 
Щоб там і здиха.іи, де ви поросли! 
Не плакали-б діти, мати не ридала. 
Не чули-б у Бога вашої хули; 
І сонце-б не гріло смердячого гною 
На чистій, широкій, на во.іьніп землі: 
І люди-б не знали, що ви за орли, 
І не покпвали-б на вас головою . . . 

Схаменіться! будьте люди. 
Бо лихо вам буде: 
Розкуються незабаром 
Заковані люди; 
Настане суд, заговорять 
І Дніпро і гори, 
І потече сторіками 
Кров у синє море 
Дітей ваших; і не буде 
Кому помагати: 
Одцурається брат брата 
І дитини мати; 
І дим хмарою заступить 
Сонце перед вами, 
І навіки прокленетесь 
Своїми синами. 
Умийтеся! образ божий 
Багном не скверніте! 
Не дуріте дітей ваших, 
Що вони на світі 
На те ті.іьки, щоб панувать. — 
Бо повчене око 
Заг.іяне "їм в саму дуиіу 
Глибоко-глибоі:о . . . 
Дознаються небожата. 
Чия на вас шкура. 



— 247 — 

Та й засудять, — і премудрих 
Немудрі одурять. , 

П. 

Як-би ви вчились так, як треба. 
То й мудрость би була своя; 
А то залізете на небо: 
„І мп — не ми, і я — не я! 
І все те бачив, і все знаю: 
Немає пекла, а-^і раю, 
Немає й Бога, тільки я. 
Та куций Німець узловатий, 
А більш нічого ..." 

— „Добре, брате! 
Що-ж тп такеє?" 

— „Я не знаю — 
Нехай Німець скаже!" 

Отак-то ви навчаєтесь 
У чужому краю! 
Німець скаже: „Ви Моголи." 
■ — „Моголи, Моголи!" — 
Золотого Тамерлана 
Онучата голі! 

Німець скаже: „Ви Словяне." 
— „Словяне, Словяне!" 
Славних прадідів великих 
Правнуки погані! 
І Еоляра читаєте 
З усієї спли, 
І Шафарика і Ґанку, 
І в славянофили 
Так і претесь, і всі мови 
Гловянського люду — 
Всі знаєте, а своєї 
Дасть-біг! — „Колись будем 
І по-своєму глаголать. 
Як Німець покаже, 
А до того й історію 
Нам нашу розкаже. 
Отоді ми заходимось!" 



— 248 — 

Добре заходились 
По німецькому показу, 
Та й заговорили 
Так, що п Німець не второпа. 
Учитель великий, 
А не то, щоб прості люди! 
А ївалту! а крику! 
.,1 гармонія, і сила, 
Музика та й годі! 
А історія ? — Поема 
Вольного народу! 
ІЦо ті Римляне убогі! 
Чорт-зна що — не Брути! . . , 
У нас Брути і Коклеси, 
Славні, незабуті! 
У нас воля виростала, 
Дніпром умивалась, 
У голови гори клала, 
Степом укривалась ! " 
Кровю вона умивалась, 
А спала на купах, 
'На козацьких вольних трупах, 
Ок-радених трунах! . . . 

Подивіться лишень добре, 

Прочитайте знову 

Тую славу, та читайте 

Од слова до слова; 

Не минайте а-ні титли, 

Ніже тії коми. 

Все розберіть, та й спитайте 

Тоді себе: що ми? 

Чиї сини? яких батьків? 

Ким, за що закуті? 

То й побачите, що ось-що 

Ваші славні Брути: 
Раби, підніжки, грязь Москви, 
Варшавське сміття ваші пани 
Ясноврльможнії гетьмани ! 
Чоі'о-:к ви чванитеся, ви, 



— 249 — 

Сннп сердеигаої Украйни? 

Що дооре ходите в ярмі, 

Ще краще, як діди ходи.пі?! 

Не чваньтесь: з вас деруть ремінь, 

А з їх, бувало, п лііі топили! — 

Може чванитесь, що братство 

Віру заступило, 

Що Спнопом, Т])апезунтом 

Галушки варило ? 

Правда вата: наїдались, 

А вам тепер вадить, 

А на Січі мудриіі Німець 

Картопельку садить; 

А ви її купуєте 

И їсте на здоровя, 

Та славите Запорожжя. 

А чиєю кровю 

Оця земля напоєна, 

ІЦо картоплю родить'? 

Вам баїідз'же, — аби добра 

Була для городу! 

А чванитесь, що ми Польщу 

Колись завалили! 

Правда ваша: Польща впала 

Та п вас роздавила. 
Так ось як кров свою лили 
Батьки за Москву і Варшаву, 
І вам, синам, передали 
Свої кайдани, свою славу! 

ПІ. 

Доборолась Україна 
До самого краю: 
Гірше Ляха свої діти 
її розпинають; 

Замісць пива, — праведную 
Кров із ребер точать, — 
Просвітити, бачиш, хочуть 
Материнські очі 
Современними огнями, 



— 250 — 

Повести за віком, 

'Л?і Німцями недоріку. 

Сліпую каліку. 

Добре! Ведіть, показуйте! 

Нехай стара мати 

Навчається, яі: дітей тих 

Нових доглядати! 

Показуйте! За науку -^ 

Не торгуйтесь! буде 

Материнська добра плата: 

Розпадеться луда 

На очах вашпх неситих; 

Побачите славу. 

Живу славу дідів своїх 

І батьків лукавих . . . 

Учітеся, брати мої! 
Думайте, читайте, 
І чужого научайтесь, — 
Свого не цурайтесь: 
Бо хто матір забував. 
Того Бог карає. 
Чужі люди цураються, 
В хату не пускають. 
Свої діти — як чужії. 
І немає злому 
На всій землі безконеіиній 
Веселого дому. 

Я ридаю, як згадаю 
Діла незабуті 
Дідів наших: тяжкі діла! 
Як-би їх забути. 
Я оддав би веселого 
Віку половину! 
Отака-то наша слава. 
Слава України! . . . 
Отак і ви прочитайте, , 
Щоб не сонним снились 
Всі неправди. ш,об розкрились 



— 251 — 

Високі могили 
Перед вашЕМїї очима. 
Щоб ви розпитали 
Мучеників: кого, коли 
Й за що розпинали? . . . 

Обніміте-ж, брати мої, 
Наііменшого брата, — 
Нехай мати усміхнеться, 
Заплакана мати! 
Благословіть дітей своїх 
Твердими руками, 
І обмитих поцілуйте 
Вольними устамн! 
І забудеться срамотня 
Давняя година, 
І оживе добра слава. 
Слава України, 
І світ ясний, невечірній. 
Новий засияє ... 
Обніміться-ж, брати мої. 
Молю вас, благаю . . . 

Вюнища, 14. ХП. 1845. 



110. Сон на чужині. 

Гори мої високії! 
Не так і високі. 
Як хороші, хорошії, 
Блакитні здалека ■ — 
З Переяслава старого, 
З Виблої могили, — 
Ще старшої, мов ті хмари. 
Що за Дніпром сіли.'} 

Іду я тихою ходою. 
Дивлюсь, аж он передо мною 
Неначе дива виринають: 



1) Вибла могила — дуже висока могила коло Переяслава. 



— 252 — 

Із хмарп тихо впступають 
Оорив високий, гай, байрак; 
Хатки біленькі виглядають, 
ЗІов діти в білих сорочісах 
У пі/км^-рки в яру гуляють: 
А долі сивий наш козак — 
Дніпро з лугами виграває; 
А он-де, он-де за Дніпром, 
На пригорі, ніби капличка, — 
Козацька церква невелиш^а 
(''оїть з похиленим хрестом.') 

Давно стоїть, виглядає 

Запорожця з Лугу, 

З Дніпром своїм розмовляє, 

Розважає тугу; 

Оболонками старими, 

Мов мертвець очима 

Зеленими, позирає 

На світ з домовини. 

Може чаєш оновлення? 

Не жди тії слави! 

Твої люди окрадені, 

А панам лукавим 

На що здалась козацькая 

Великая слава? 

І Трахтемирів геть горою 
Нечепурні свої хатки 
Розкидав з долею лихою. 
Мов пянпп старець торбинки. - 
А он старе Манастпрпще, — 
Колись козацькеє се.ло.2) 
Чи те воно тоді було? 
Та все пішло царям на грище: 
І Запорожжя, і село, 
І манастирь святий, скарбниця - 
Все, все неситі рознесли, 



1) в Трахтемирові, за часів козаччини, був козацький манастирь і шпиталь за-длл 
і;а.ііі;. (Трахтемирів село коло Переяслава.) ~) Козацький манастирь зруйновано 1665 р. 
Після т(»го козацьким манастирем став ЗІеасигорський Спас. 



253 



А вп, — ви, гори, оддали! . . . 
Бодай ніколи не дивиться 
На вас, проклятії. Ні, ні! 
Не ви прокляті, а гетьмани. 
Усобники, Ляхи погані . . . 

Простіть, високії, мені. 
Високії і голубії, 
Найк-ращі в світі, напсвятії! 
Простіть! Я Богу помолюсь . . . 
Я так її, я так люблю 
Мою Україну убогу. 
Що прокляну святого Бога, 
За неї душу погублю! 

Над Трахтемпровим високо 
На кручі, ніби сирота 
Прийшла топитися в глибокім. 
В Дніпрі шігрокому, отак 
Стоїть одним-одна хатігаа. 
З хатини видно Україну 
І всю Гетьманщину кругом. 
Під хатою дідусь сивенький 
Сидить ... А сонечко низенько 
Уже спустилось над Дніпром. 
Сидить, і дивить ся, і дума, 
А сльози капають. „Гай-гап!'^ 
Старий промовив: _, Недоуми! 
Занапастили божий рай! 

Гетьманш,пна ! . . .'" І думнек 

Чоло похмарніло: 

Мабуть, щось тяжке-тяжкен 

Вимовить хотілось. 

Та не вимовив . . . 

„Б.лукав я по світу чимало. 
Носив і свиту і жупан. 
На що вже лихо за Уралом 
Отим Киргизам, отже й там, 



— 254 — 

бй-же Богу, лучче жити, 

Ніж нам на Украйні! 

А може тим, що Киргизи 

Ще не християне? . . . 

Наробив Ти, Христе, лиха, 

А переиначив 

Людей божих? Котилися 

І наші козачі 

Дурні голови за правду, 

За віру Христову, 

Упивались і чужої 

І своєї крові . . . 

А получчали? Ба, де то! 

Ще гіршими стали! 

Без ножа і авто-да-фе 

Людей закували 

Та й мордують . . . Ой-ой, нани, 

Пани християне!" 

Затих мій сивий, битий тугою. 
Поник старою буй-головою. 
Вечірнє сонце гай золотило, 
Дніпро і поле золотом крило; 
Собор МазепинО сяє-біліе. 
Батька Богдана могила мріє; 
Київським шляхом верби похилі 
Требратні давні могили вкрили; 
З Трубайлом Альта 2) між осокою 
Зійшлись, зєднались, мов брат з сестрою, 
І все те, все те радує очі, 
А серце плаче, глянуть не хоче! 

Попрошіалось ясне сонце 
З чорною землею; 
Виступає круглий місяць 
З сестрою зорею. 
Виступають із-за хмари; 
Хмари звеселіли. 



1) Вознесеиський собор у Переяславі збудував гетьман Іван ЬІазепа. 2) Трубайло 
і Альта — річки коло Переяслава. 



^ — 255 — 

А старий мій подивився, — 

Сльози покотились: 

„Молюсь Тобі, Боже милий. 

Господи великий. 

Що не дав мені загинуть, 

Небесний владико! 

Що дав мені добру силу 

Пересилить горе, 

І привів мене, старого. 

На ці святі гори 

Одинокий вік дожити, 

Тебе восхвалити, 

І Твоєю красотою 

Серце веселити, 

І поховать побитеє 

Гріхами людськими 

На горах оцих високих, 

І витать над ними!" 

Утер сльози нехолодні, 
Хоч не молодії, 
І згадував літа свої, 
Давнії, благії: 

„Де, як, коли і що робилось? 

Було що справді, а що снилось? 

Які моря перепливав? 

І темний гайок зелененький, 

І чорнобривка молоденька, 

І місяць з зорями сияв, 

І соловейко на калині 

То затихав, то щебетав. 

Святого Бога вихваляв. 

І все то, все то в Україні!" 

І усміхнувся сивий дід: 

Бо, може — ніде правди діть — 

Було таке, що й женихались, 

Та розійшлися, не побрались; 

Покинула самого жить, 

„Б хатині віку доживати." 

Старий мій знову зажуривсь; 



— 250 — 

Ходив довгенько коло хати, 
А потім Богу помоливсь. 
Пішов у хату ночувати, 
А місяць хмарою повивсь. 

Отакиіі-то на чужині 
Сон мені приснився! 
Ніби знову я на во.лю. 
На світ народився. 
Дай же, Боже, коли-небудь. 
Хоч на старість, стати 
На тих горах окрадених, 
У маленькій хаті; 
Хоча серце замучене. 
Поточене горем. 
Принести і положити 
На Дніпрових горах! 

Орська кріпость, 1847. 

111. Иржавець.') 

Наробили колись Шведи 

Великої слави: 

Утікали з Мазепою 

В Бендери з Полтави: 

А за ними й Гордівнко. 

Кошовий із Гічи, 

Веде своїх недобитків 

Та плаче ведучи, — 

Того плаче, що поради 

Не подала мати. 

Як ппіениченьку пожати. 

Полтаву достати? 

Ой пожали-б, як-бїї були 

Одностайне стали, 

Та з Хвастовським полковнит;ом2) 

Гетьмана єднали. 

Не стреміли-б списи в стрісі 

') Пржавець — село Прилуцького повіту у Переяславщині. -) Семеном Палікм. 



— 257 — 

У Петра у свата,') 

Не втікали-б із Хортищ 

Славні небожата, 

Не спиняв би їх прилуцький 

Полковник поганий, 2) 

Не плакала-б Матір Божа 

В Криму за Украйну. 

Як мандрували день і ніч. 
Як покидали Запорожці 
Великий Луг і матір-Січ, 
Взяли з собою Матір Божу, 
А більш нічого не взяли, 
І в Крим до хана понесли 
На нове горе — Запорожжя. =') 

Заступила чорна хмара 
Та білую хмару, 
Опанував Запорожцем 
Поганий Татарин; 
Хоч позволив хан на пісках 
Новим копіем стати, 
Та не зволив Запорожцям 
Церкву будувати; 
У наметі поставили 
Образ Пресвятої 
І крадькома молилися... 

Боже мій з тобою, 
Мій краю прекрасний, роскіїпний, багатий! 
Хто тебе не нищив? Як-би розказать 
Про якого небудь одного маїната 
Історію-правду, то перелякать 
Саме пекло можна! А Данта старого 
Полупанком нашим можна здивувать. 
І все-то те лихо, все, кажуть, од Бога! 
Чи вже-ж йому любо людей мордувать? 



1) у царя Петра І. •) Полковник Іван Ніс зрадив Мазепу та оддав Москалям 
Батурин, козацьку столицкі. 2) Запорожці покинули Січ, бо царь Петро зруйнував її за 
те, що Запорожці помагали Мазепі, а не йому. Вони пішли нижче по Дніпру і заснували 
Січ у Алешках (біля Херсона) у татарській вже землі. 



— 258 — 

А за що сердешну мою Україну?! 
Що вона зробила? За що вона гине? 
За що її діти в кайданах мовчать? ! . 

Кобзарі нам розказали 
Про войни і чвари, 
Про тяжкеє лихоліття, 
Про лютії кари, 
П^о Ляхи нам завдавали, 
Як нас розпинали. 
Що-ж діялось но Шведчині, — 
То й Ляхи-б злякались, 
Онімили-б з переляку 
Пяні небораки! 
Отак Гі воєводи, 
Петрові собаки, 
Рвалп, гризли... І здалека 
Запорожці чули. 
Як дзвонили у Глухові,!) 
З гармати ревнули. 
Як погна."іи на болото 
Столицю робити. 
Як плака.іи по батькові 
Голоднії діти, 
І як потім на Орелі 
Лінію копали, 
І як у тій Фінляндії 
В снігу пропадали. 
Чули, чули Запорожці 
З далекого Криму, 
Що конає Гетьманщина, 
Неповинно гине; 
Чули, чули, небожата. 
Чули та мовчалп. 
Бо й їм добре на чужині 
Мурзи завдавали. 
Мордува.іись сіромахи. 
Плакали, — і з ними 



1) Дзвоппли у Глухові, як внбірали нового гетьмана після Мазепи. Глухів, відколи 
зруйновано Батурпн, став козацькою столицею. 



— 259 — 

.Заплакала Матір Божа 

Сльозамп святими; 

Заплакала Милосерда, 

Неначе за спном. 

І Бог зглянувсь на ті сльози 

І на Україну: 

За козацькі і за тії 

Пречистії сльози 

Побив Петра, побив ката 

На наглій дорозі. 

Вернулися Запорожці, 

Принесли з собою 

В Гетьманщину топ чудовний 

Образ Пресвятої; 

Поставили у Иржавці 

В мурованім храмі. 

Отам вона й досі плаче 

Та за козаками. 

Орська кріиость, 1847. 

112. Неофіти.') 

СіА глаголітх Господті: со)(рл- 
нит< сїдх н сотворнті ііракдЗ, 

ПрИКЛНЖНСЛ ЬО СІ1ДС£НІЄ Л»ОЄ ПрІНТН, 

н милость моА вткркінтсл. 

Ісаія, глава ЬУІ, ст. 1. 
(М. С. Щепкипу на паиять 24. ХП. 1857.-) 

Возлюбленнику муз І ґраціпіз) Привітаєш: убогая, 

Ждучи тебе, я тихо плачу Сірая, 5) з тобою 

І думу скорбную мою Перепливе вона Лету, 

Твоїй душі передаю. І огнем-сльозою 

Привітай же благодушне Упаде колись на землю, 

Мою спізотпну, І притчею стане 

Наш велиі:ий чудотворче,*) Розппнателям народним, 

Мій друже єдиний! Грядущим тиранам. 



1) Неофіти = новохрещепці. ") ІЦепкиїїу ва память 24. XII. 1857. = Шевченко 
написав цю поему в днях 4 — 7 грудня 1857 р. в Н.-Новгороді, дожидаючися приїзду Щеп- 
кипа з Москви; цей приїхав 24 грудня і ігісля того поет дописав цю дату посвяти. 
3) По віруванню Греків і Римлян були тііи ґрації, богині краси та чарів. *) Так називає 
Шевченко Щепкина як знаменитого актора-артиста. ^) Сіриіі =^ церковно-словяпське 
слово, ио-нашому: сирота. 



260 — 



Прольоґ. 



Давно вже я спжу в неволі, і) 

Неначе злодій взаперті, 

На іплях дивлюся та на поле, 

Та на ворону на хресті 

На кладовищі, — більш нічого 

З тюрми не видно; слава Богу 

Й за те, що бачу! Ще живуть, 

І Богу моляться, і мруть 

Хрещені люди. 

Хрест високий 
На юадовищі, трохи збоку, 
Златомальованнй стоїть. 
(Невбогий мабуть хтось 

лежить ! . . . ) 
І намальовано: рознятий 
За нас Син Божий на хресті. 
Спасибі сиротам багатим. 
Що хрест поставили. А я — 
Такая доленька моя! — 
Сїїжу собі та все дивлюся 
На хрест високий із тюрми... 
Дивлюсь, дивлюся, иомо.іюся, 
І горе, горенько моє. 
Мов нагодована дитина, 
Затихне трохи, і тюрма 
Неначе піігршає; співає 
І плаче серце, оживає, 
І в Тебе, Боже, і в святих 
Та праведних Твоїх питає: 
Що він зробив їм, той святий. 
Той Назорей, той Син єдиний 
Богом ізбранної Марії, 
Що він зробив їм? І за що. 

Його святого мордували, 

Во узи і:твали. 



І главу його честную 
Терном увінчали, 
І вивели з злодіями 
На Голгофу-гору 
І повіси.іи між ними? 
За що? 

Не говорить 

Ні сам сивий Верхотворець, 

Ні його святії 

Помоиіники, поборники. 

Чи не за те, що й мн тепер 

(Сам себе питаю) 

Отакими злодіями 

Тюрми начиняєм. 

Як і Син оцей Марії? 

Ми не розпинаєм, 

Як ті люті фарисеї. 

На хресті живого 

Праведного чоловіка; 

Мн мо.їимось Богу, 

І на храмах його честний 

Хрест златокований 

Поставили, та й молимось. 

Та бємо поклони. 

А то були фараони. 

Кесарі, — то погань. 

Погань лютая, без Бога, 

Сказано — дракони! 

А Назорей милосердий 

Назвав їх братами, — 
За те й повісили його. 
Неначе З.ІОДІЯ... 

Не знаю. 
Для ЧОГО, справді, ми читаєм 
Святую заповідь Мого! 



1) в Нижиім-Новгороді, звідки Шевченко, приїхавши з заслання 20 вересня 1857 р., 
пе міг відвалитися, аж 1 марця 1858 дістав дозвіл жити в Петербурзі. 



261 — 



^Іестную кров його пємо, 
Мов у іііинкарки меду чарку . . . 
О, суесловиїї) На Жидах? . . . 
Не на Жидах, — на нас 

лукавих. 
На дітях наших препоганих 
Святая кров ного!... Кати! 
(^обаки без очей, скажені, — 
Ви і не бачите! Земні 
Вєте поклони, за хрести 
Ховаєтесь од сатани, 

І просите стиха 

Супостатам християнам 

То чуми, то лиха, 

То всяісого безголовя - 

І все по закону . . . 

А, бодай вас! 

Та цур же вам. 

Новим фараонам 

І кесарям людоїдам! 

ІІере.іечу во время оно, 

Як той мерзений Рим з Нероном 

В насрсудних оргіях 2] конав, 

А новий день із тьми-недолі 

На Колізей і Капітолій 

Уже світив, уже сияв; 

Уже огненнії язики 

Із краю в край, по всій землі 

Святеє слово пронесли, 

І никли гордії владики 

Перед святим його хрестом. 

Перенесись во время оно, 
Душе моя, і стоном-дзвоном, 
І трубним гласом возгреми 
Із мурів темної тюрми! 



Благословенная в женах 
Святая, праведная Мати 
Святого Сина на землі! 
Не дай в неволі пропадати, 
Летючі літа марне тратить, 
Скорбящих радосте! Попіли, 
Пошли мені святеє слово, 
Святої правди голос новий, 
І слово розумом святим 
І оживи і просвіти! 
І розкаїку я людям горе. 
Як тая мати ріки -- море 
Сльози кровавої лила. 
Так як і Ти, — і приняла 
В живую дуніу світ незримий 
Твойого рознятого Сина. 
Ти, матір Бога на землі. 
Ти сльози матері до краю. 
До каплі вилила. Ридаю, 
Молю, ридаючи: пош.ли, 
Подай душі убогій силу. 
Щоб огненно заговорила, 
ІЦоб слово пламенем вгі^лось, 
Щоб .людям серце розтопило 
І на Україні понеслось, 
І на Україні святилось 
Те слово, — Божеє кадило. 
Кадило істини! Амінь. 



І. 



Не в нашім краї, Богу милім. 
Не за гетьманів і царів, 
А в римській ідольській землі 
Це беззаконіе творилось: 
Либонь, за Деція^) царя. 



') Пустослови. 2) в давній Греції і Римі обряди в честь де-котрнх богів, ікено 
в честь бога вина Бакха, сполучувалися, особливо в пізніших часах, з піятикою і роз- 
пустою. 3) Децій = римський цісарь в рр. 249 — 251, гонитель християн. 



262 



Чи за Нерона — сподаря, 
Сказать запевне не зумію; 
Нехай за Нерона! 

Росії 
Тоді й на світі не було, 
Як у Італії росло 
Мале дівча, і красотою, 
Святою, чистою ь*расою. 
Як тая лплія, цвіло. 
Дивилася на неї мати 
І молоділа, і дівчаті 
Людей шукала, і найшла; 
Та помолившись Гіменею*) 
В своїм веселім гінекею,*) 
В чужий веселий одвела. 
Незабаром зробилась мати 
Із доброго того дівчати: 
Дптину-спна привела. 
Молилася своїм пенатам з) 
І в Капіто.іій принесла 
Нема.лі жертви! . . . Ублага-ла 
Капітолійський топ спнклпт,*) 
ІЦоб первенця її вітали 
Святії идоли. Горить 
І день і ніч перед пенатом 
Святий огонь. Радіє мати: 
В Алкпда син її росте. 
Росте . . . лицяються гетери, 5) 
І перед образом Венери 
Лямпадц світять. 

П. 

Тоді вже сходила зоря 
Над Впфлеємом, — правди слово. 
Святої правди і любови, 
Зоря всесвітняя зійшла. 



І мир і радість принесла 
На зем.лю людям. Фарисеї 
І вся мерзенна Іудел 
Заворушилась, заревла, 
Неначе гадина в болоті, 
І Сина божія во плоті 
На тій Голгофі розняла 
Межи злодіями. І спали, 
Упившись кровію, кати, 
Твоєю кровію! А ти 
Возстав од гроба! Слово 

встало, 
І слово правди понесли 
По всій невольничій землі 
Твої апосто.ти святії. 

Ш. 

Тоді-ж ото її Алкид, 
Та ще гетери молодії, 
У гаї гарно забавлялись. 
Аж гу.тьк! іде святий Петро, 
Та йдучи в Рим благовістити, 
Зайшов у гай води напитись 
І одпочити. — „Благо вам!" 
Сказав апостол утомлений, 
І оргію благословив. 
І тихим, кроткпм, добрим словом 
Благовістив їм слово нове: 
Любов, і правду, і добро, 
Добро найкрап];еє на світі — 
То братолюбіе. І ситий, 
І пянпй й го.іпп Фавн отой, 
І син Алкид твій, і гетери — 
Всі, всі упали до зем.іі 
Перед Петром, і повели 
До себе в терми на вечерю. 
Того апостола... 



1) Гіменей — бог шлюбу у давніх Греків. •) Ґілекеіі — жіноча кімната в давньому 
грецькому будинку. 3) Пенати — хатні боги у давніх Римлян. *) Синклит = синод, 
гурт паіівищих духовних осіб. ^) Гу.лящі дівчата. 



І 



— 263 



IV. 

І в термах *) оргія. Горять 
Чертоги*) пурпуром і златом, 
Куряться амфори 3); дівчата, 
Перед Кипридою*) у лад 
Співають гимн. Приуготован 
Веселий пир, і полягли 
На ложах гості. Регіт, гомін! . . . 
Гетери гостя привели 
Сивобородого ... І слово 
Із уст апостола святого 
Драгим єлеєм потекло, — 
І стихла оргія. А жриця 
Киприди, оргії цариця, 
Поникла радісним чолом 
Перед апостолом, і встала, 
І всі за нею повставали, 
І за апостолом пішли 
У катакомби. 5) І єдиний 
Твій син Алкид пішов за ними 
І за апостолом святим, 
За тим учителем своїм. 

А ти весела вийшла з хати 
На шлях із гаю виглядати 
Свого А.їїкпда. Ні, нема! 
Уже й не буде! Ти сама 
Помолишся своїм пенатам. 
Сама вечерять сядеш в хаті, — 
Ні, не вечерять, а ридать. 
Себе і долю проклинать, 
І сивіть, кленучи! І — горе! — 
Умреш-єси на самоті, 
Мов прокаженна! 



V. 

На хресті 
Стрімглав повісили святого 
Того апостола Петра; 
А неофітів в Сиракузи, 
В підземнії страпшії узи 
В кайданах одвезли. І син. 
Твій син Алкид, твоя дитина, 
Твоя єдиная родина, 
Любов єдиная твоя, , 
Гниє в неволі, у кайданах. 
А ти, нрескорбная, не знаєш, 
Де він конає, пропадає, — 
Ідеш шукать його в Сибір, в) 
Чи теє . . . в Скифію. І ти, — 
І чи одна ти? Божа мати, 
І заступи вас, і укрпп! 
Нема семї, немає хати. 
Немає брата, ні сестри. 
Щоб не заплакані ходпли, 
Не катувалися в тюрмі. 
Або в далеіай стороні, 
В британських, ґальських легі- 
онах. 
Не муштрувались ... О, Пероне, 
Пероне лютий! Божий суд 
Правдивий, наглий серед шляху 
Тебе осудить; припливуть 
І прилетять зо всього світу 
Святії мученики — діти 
Святої волі; круг одра, 
Круг смертного твого предстануть 
В кайданах, і . . . — тебе про- 
стять : 



1) Терми = публюші заклади з купелями та з кімнатами і місцями до забав і до 
ґімнаетики палац. 2) Роскіліні покої. з) Амфора = старогрецький жбан з двома ухами. 
*) Кипрнда = Вепера, від острова Кипру, на котрім любила пробувати. ^) Підзезші 
цвинтарі, коритарі з гробами; в римських катакомбах сходилися перші християне на спільні 
молитви, щоб хоронитися пеііед гоненнями цісарів. 6) Шевченко в цііі поемі під видом 
римського царства представляє Росію, отже Нерон - — російський царь, лєґіони — україн- 
ські полки, що стоять залогою в далеких ґуберніях, і т. д. 



264 — 



Вонв — брати і християне, 
А тн — собака, людоїд, 
Деспот скажений! . . . 

VI. 

Аж киїїшть 
Невольника у Сиракузах 
В льохах і тюрмах, а Медуза') 
В пшнку з старцями пяна спить: 
От-от прокинеться, — і потом 
І кровю вашою, деспоти. 
Похмілля справить. 

Скрізь шукала 
Дитину мати; не найшла, — 
І Б Опракузп поплила. 
Та там уже його в кайданах 
Найшла, сердешная, в тюрмі. 
Не допустп.ли п подивитись! 
І мусіла вона сидіти 
Коло острога, ждать і ждать, 
Як Бога з неба, виглядать 
(^войого сина, — аж поки-то 
Його в кайданах поженуть 
Бульвар мести. 

А в Римі свято. 
Велике свято! Тиск народу. 
Зо всього царства воєводи, 
Преторіяне і сенат, 
Жерці і ліктори стоять 
Круг Капітолія, і хором 
(Співають гпмн і курять дим 
З кадил і амфор. І з собором 
Іде сам кесарь; перед ним 
Із бронзи литую статую 
Самого кесаря несуть. 



УП. 

Непевне видумали свято 
Патриції-аристократи 
І мудрий кесарів сенат. 
Вони, бач, кесаря хвалили 
На всі лади, п];о аж остило 
Самим ледащо впхва.лять; 
Так заразом пі,об доконать, 
Вони на раді й присудили, 
Щоб просто кесаря назвать 
Самим Юпітером — та й годі! 
І нанпсалп воєводам 
По всьому царству: так і так, 
Що кесарь — бог, ш,е більш од 

бога, 
І майстрові дали кувать 
Із бронзи кесаря; до того. 
Так нота-бене, додали, 
Що бронзовий той кесарь буде 
І милувать. Сердешні люди. 
Неначе в впрій, потягли 
У Рим на прощу. Приплила 
Із Сиракуз і та небога. 
Благати кесаря і бога. 
І чи одна вона? Мій Боже! 
Ирийиїло їх тисячі в сльозах, 
Прийиїло зда.іека . . . 

Горе з вами! 
Кого благати ви прийшли? 
Кому ви сльози принесли? 
Кому ви принесли з сльозами 
Свою надію? І кого, 
Кого благаєте, благії, 
Раби незрячії, сліпії? 
Чн-ж камінь милує ^ кого? 
Молітесь Богові одному. 
Молітесь правді на землі, 



1) Медуза — страшна баба-язя з гадюками ла голові замісць волосся; хто глянув 
ій в лице, перемінявся в камінь. 



265 



А більше на землі нікому 
Не поклонітесь! Все брехня; 
ІТопи й царі! . . . 



Радій лиш, небого: 
Ще не знаєш ти нового 
Ласкавого бога! 



УШ. 

Перед Нероном. 
Нред тим Юпітером новим, 
Молились вчора сенатори 
І всі патриції, — і вчора 
Лилася божа благодать: 
Кому чи чігаом, чи грошима, 
Кому — в аренду Палестину. 
ІІреторіяне помолились, — 
Іїреторіянам дав указ, 
Щоб все,щохочуть, тейробили, - 
А Ми помилуємо вас. 
Г ви, — плебеї-гречкосГі, 
І ви молилися, — та вас 
Ніхто не милує: не вміють 
Вас і помилувать гаразд . . . 

IX. 

На третій день уже пустили 
Молитися за християн. 
І ти приходила, молилась, — 
І милосердий істуканО 
Звелів везти із Сиракузів 
У Рим в кайданах християн. 

І рада ти, і весела, 

Кумирові 2) знову 

Помолилась. А кумир той, 

Юпітер той новий. 

Ось побач, якеє свято 

Буде завдавати 

В Колізеї! А тим часом 

Іди зустрічати 

Свого сина, та не дуже 



X. 

А ноки-що з матерями 

Алкидова мати 

Пішла його зустрічати, 

Святих привітати 

На березі. Пішла-єси, 

Трохи не співаєш, 

Та кесаря-Юпітера 

Хвалиш, — вихваляєш: 

„От Юпітер, так Юпітер! 

Не жаль і назвати 

Юпітером. А я, дурна. 

Ходила благати 

У Афини Юпітера . . . 

Дурна, — більш нічого !..."■ 

І нищечком помолилась 

Кесареві-богу, 

Та й пішла по-над болотом. 

На Тибр поглядає. 

А по Тибру із-за гаю 

Байдак впп.їїнває, 

Чи їалєра. На їалєрі 

Везуть твого сина 

З неофітами в кайданах; 

А твоя дитина 

Ще й до н],огли прикована: 

Не неофіт новий, 

А апостол великого 

Христового слова . . . 

Отакий-то він! ... Чи чуєш? 

У путах співає 

Твій мученик: 

„Псалом новий Господеві 

І новую славу 



1) Істукан — статуя божка, болван. 2) Кумир = болван, божище. 



266 



Воспоєм честним собором, 

Серцем нелукавим; 

Во псалтирі і тимпані 

Воспоєм благая, 

Яко Бог кара неправих, 

Правим помагає. 

Преподобнії во славі 

І на тихих ложах 

Радуються, славословять, 

Хвалять імя боже; 

І мечі в руках їх добрі, 

Острі обоюду, 

На отмщеніє язикам 

І в науку людям. 

Окують царей неситих 

В залізнії пута, 

І їх, славних, оковами 

Ручними окрутять; 

І осудять неправедних 

Судом своїм правим, 

І во-віки стане слава, 

Преподобним слава!" 

XI. 

А ти на березі стояла. 
Неначе темная скала. 
Не слухала і не ридала 
І „А.ілилуя" подала 
За матерями християнам. 
Мов дзвони, загули кайдани 
На неофітах; а твій син, 
Сдинїїп твій, апостол новий. 
Перехрести впійсь, возгласив: 
„Молітесь, братія, молітесь 
За брата лютого! Його 
В своїх молитвах помяніте: 
Перед гординею його. 
Брати мої, не поклонітесь! 



Молитва — Богові! А він 
Нехай лютує на землі, 
Нехай пророка побиває. 
Нехай усіх нас розпинає! 
Уже внучата зачались; 
І виростуть вони колись: 
Не местники внучата тії — 
Христові воїни святії! 
І без огня і без ножа 
Стратеги ') божії воспрянуть,") 
І тьмиз) і тисячі поганих 
Перед святими побіжать! 
Молітесь, братія!" 

Мо.іились, 
Молилися перед хрестом 
Закуті в пута неофіти, 
Молились радісно. Хвала, 
Хвала вам, душі молодії. 
Хвала вам, лицарі святії, 
Во віки-віки похвала! . . . 

ХП. 

І в Рим їалєра приплила. 
Минає тиждень. Пяний кесарь, 
Постригиш сам себе в Зевеса, 
Завдав Зевесу юбілей. 
Лику є Рим. Перед кумиром 
Везуть возами ладан, мірро. 
Женуть гуртами християн 
У Ко.іізей... Мов у різниці, 
Кров потекла. Ликує Рим . . . 
І їлядіятор і патрицій — 
Обидва няні, — кров і дим 
їх упоїв; руїну слави 
Рим пропиває, тризну править 
По Сціпіонах. Лютуй, лютий, 
Мерзений старче! Роскошуй 
В своїх гаремах! Із-за моря 



1) Иолководд'. г) Прокинуться, схопляться. 3) Тьма (церк) — десять тисяч. 



— 267 — 



Уже встає святая зоря. 
Не громом праведним, святим, 
Тебе убють, — ножем тупим 
Тебе заріжуть, мов собаку, 
Убють обухом! 

ХШ. 

Другий день 
Реве арена; на арені 
Лідійський золотий пісок 
Покрився пурпуром червоним, 
в болото крови замісивсь; 
А Сиракузьких Назореїв 
Ще не було у Колізеї. 
На третій день і їх в кайданах 
Сторожа з голими мечами 
Гуртом в різницю привела. 
Арена звірем заревла . . . 
А син твій гордо на арену, 
Псалом співаючи, ступив, — 
І пяний кесарь, мов скажений. 
Зареготавсь. І леопард 
Із ями вискочив па сцену . . . 
Ступив, зирнув, — і полилась 
Святая кров. По Колізеї 
Ревучим громом пронеслась 
І стихла буря . . . 

Де-ж була? 
Де ти сховалась? Чом на його, 
На кесаря свого святого. 
Не кинулась? Бо стерегли: 
Кругом в три лави обступили 
Зевеса ліктори; за ним, 
Твоїм Юпітером святим. 
Залізну браму зачинили. 
А ти осталася одна, 
Одна-однісінька на дворі. 
І що ти зможеш? — „Горе! горе! 



О, горе лютеє моє! 
Моя ти доленько ! Без його 
Що я робитиму? До кого 
Я прихилюся?" ... І небога 
Кругом зиркнула, — і о мур, 
Об мур старою головою 
Ударилась, і трупом пала 
Під саму браму. 

XIV. 

З позорища увечері 

У терми сховався 

Святий кесарь з лікторами; 

Колізей остався 

Без кесаря і без Римлян, — 

І ніби заплакав; 

Сполохнувшись, сумно-сумно 

Над ним ворон крякав. 

Одинокий, мов гора та 

На полі, чорніє 

Колізей той серед Риму. 

Тихо-тихо віє 

Із-за Тибру, із Альбано 

Вітер по-над Римом; 

А над чорним Колізеєм, 

Ніби із-за диму, 

Пливе місяць круглолиций, — 

І мир первозданний 

Одпочив на лоні ночи. 

Тільки ми, Адаме, 

Твої чада преступнії. 

Не одпочиваєм 

До самої домовини 

У проспанім раї; 

Гриземося, мов собаки, 

За маслак*) смердячий, 

Та ще й Бога зневажаєм, 

Праотче ледачий! . . . 



Ь 



*) Кістка. 



— 268 — 



XV. 

Трохи одпочила 

Стара мати недобита, — 

Живущую силу 

Сила ночи оживила; 

Встала, походила 

Коло замкнутої брами 

Та щось шепотала: 

Чи не кесаря святого 

Ншііком проклинала? 

А може п так... Тихесенько 

До брами підкралась, 

Послухала, усміхнулась 

І щось прошептала -- 

Якесь слово... І нищечком 

Коло брами сіла 

И зажурилась. Незабаром 

Брама одчинилась, 

І на возах, на колесницях. 

Із Ко.лізея, із різниці 

Святії вивезли тіла, 

І повезли на Тибр, — тілами 

Святих убитих годували 

Для царського таки стола 

У Тибрі рибу. 

Встала мати, 
Кругом оглянулась, взялась 
За биту голову руками, 

Нижній-Новгород. 8. XII. 1857. 



І ТИХО, МОВЧКИ за возами 
Марою чорною піиїла 
На Тибр. А Скифи сіроокі, 
Погоничі, рабів раби, 
Подумали: сестра Морока^) 
Із пекла виііпіла провожать 
У пекло Римлян. Поскида.іи 
У воду трупи та й назад 
З возами Скифи иоверталн. 

І ти осталася одна 
На березі, і ти дивилась, 
Як розстелялися, стелились 
Круги иіирокії над ним. 
Над сином праведним твоїм.. 
Дивилась, поки не осталось 
Живого сліду на воді, — 
І усміхнулася тоді, 
І тяжко-страишо заридала, 
І помолилась в перший раз 
За нас Рознятому. 

І спас 
Тебе рознятий Син Марії, 
І ти слова його живії 
В живую душу прпняла, 
І на торжища 2) і в чертоги 
Живого істиного Бога 
Ти слово правди понесла! 



') Скитський бог підземного світа. 2) Торговиця. 



XIV. Пантелимон Куліш. 

(1819 1897.) 

ДОСВІТКИ. ') 

ІІЗ. Заспів. 

Удосвіта встав я . . . темно ще на-дворі; 
Де-не-де по хатах ясне світло сяє, 
Сяє ясне світло, як на небі зорі . . . 
Дивуюсь, радію, у серця питаю: 
„Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?^' 

— „Ой, скоро світ буде, 
Прокинуться люди, 
у всяке віконце 
Засияє сонце ..." 

Ой ударю-ж зразу 
У струни живії: 
Прокиньтесь, вставайте, 
Старії й малії! 

Віщуванням новим 
Серце моє бється, — 
Через крап із серця 
Рідне слово ллється . . . 



114. СОЛОНИЦЯ. 

' (1596.) 

Іду полем чистим, Уродило жито, 

Гляну оком бистрим — Та нікому жати: 

Хвилюються жовті ниви ІІішлЕ напіі хлібороби 

Житом колосистим. Списами орати, — 



1) Досьвітки, думи и позли П. Куліша. Петербурі', 1862. 



— 270 — 

Списами орати, 
Трупом засівати . . . 
Ой які -то будем жпива 
З того сіву мати! 



Буйні вітри, буйні, 
Осипалось жито: 
Добра доля тим судилась, 
Що з гармат побито! 

Нежатії ниви 
Внівець обернулись: 
Тяжке лихо тим судилось, 
Що з вопни вернулись! 



Сумно дощі, сумно 
Зерно прибивають: 
Ой без батьків маленькії 
Дітки виростають. 

Виростайте, дітки, 
В щасливу годину, 
Ой рятуйте-визволяйте 
Ще раз Україну! 



115. Дунайська дума. 

(1648—1654.) 



Тихо Дунай, тихо 
Несе чисту воду; 
Задивилися діброви 
На свою уроду. 

Тихо Дунай, тихо 
Жовті піски миє. 
Погляну я по берегах — 
Моє серце ниє: 

Де, Дунаю батьку. 
Твої рідні діти, 
Що розійшлись-розтекіися 
По білому світі? 

Одні на Вкраїні, 
Другі в Московпщні, 
Споминають тебе, батьку. 
При лихій годині. 



„Нехай споминають 
І в піснях співають, 
І до мене доріженьку 
в знегідді верстають.'^ 

Верну.їїись до тебе 
З України діти: 
„Всюди, батьку, однакова 
Недоля на світі. 

Будемо, Дунаю, 
Твою воду пити, 
А по тобі, Україно, 
Серденьком тужити. 

Будемо, Дунаю, 
Твоє жпто жати, 
А про тебе, безталанна, 
У піснях співати." 



271 



116. Давнє горе. 

(Дума.) 

Василеві Михайловичу Білозерськоиу. 



Чом, Дунаю, став ти мутен, 
Став ти мутен, каламутен? 
Ой чи вітри тебе збили, 
Чи лебеді білокрилі, 
Чи коники вороненькі. 
Чи козаки молоденькі? 

Чого, серце, ти сумуєш? 
Чого ниєш-заниваєш? 
Чи ти нове горе чуєш, 
Чи давнєє споминаєш? 

„Ой хоть чую — не боюся: 
Я крівцею розіллюся, 
Розіллюсь по ріднім краю 
Од Есмані до Дунаю. 
І з кровп уродять квіти, — 
Звеселяться ма.іі діти, 
Уквітчаються дівчата. 
Радітиме стара Мати. 
Я сумую давнім горем, 
Що зросло над синім морем 
І, в безщасную годину. 
Обняло всю Україну, — 



Як зіновать розрослося, 
В серце глибоко впилося; 
Я сумую, що не знаю 
І не бачу йому краю." 

На далекій Україні 

Не одна, не дві дівчині 

Раді мене привітати, 

До серденька пригортати^ 

В речах душу виливати, 

Братом, татом називати. 

Ой дівчата, пишні квіти, 

Безта.ланні мої діти! 

Лучче мене не вітайте. 

Та сліз ревних мені дайте; 

Лучче мене не цілуйте, 

Та зо мною посумуйте. 

Нехай сум наш по Вкраїні, 

Як та мати по дитині. 

Плаче — стогне — вбивається^ 

В сонні душі вривається. 

Нехай всяке тепле серце 

Нашим болем іздрігнеться, 

Напіим болем, нашим горем. 

Що зросло над синім морем. 



117. Ьа§о Ма^^іоге. 



Хожу берегами. 
Та й не нахожу ся; 
Дивлюсь на сади зелені, 
Та й не надивлюся. 

(^ади-виногради 
В воду поринають; 



Поуз берег ясні смуги 

Як срібло СЇЇЯЮТЬ. 

Шукаю-питаю 
Зеленої рути. 
Щоб тебе, мій рідний краю»,. 
Навіки забути. 



272 



В тобі, рідний краю, 
Люди туманіють; 
По степах твоїх розлогих 
Бодяки красніють. 



Тобі, рідний краю, 
Не дав Господь долі; 
Розкинулась твоя доля 
Могилами в полі. 



на могилу, 
Гляну на Вкраїну . . . 
Помандрую в чужі землі 
Та там і загину. 



118. Брату Тарасові на той світ. 

(Замісць епільоґа до поеми „Настуся'^.) 



У нахарській хаті 
Україна мати 
Обох нас родила; 
У чистому полі 
На одному лоні 
Обох нас пестила; 
Однакові пісні 
Обом нам співала, 
На єдине діло 
Обох споряжала. 
Розійшлись ми різно 
Дітьми молодими, 
Зустрілися пізно 
Між людьмп чужиші. 
Вкупі працювати 
Брат із братом брався; 
ІЦо одна в нас мати, 
Ти не догадався. 
Братався з чужими. 
Радився з чужими. 
Гордував словами 
Щирими моїми. 
І на топ світ вибравсь 
Із семї чужої . . . 
Зоставсь я без тебе 
Круглим сиротою. 



Що-ж мені чинити? 
Як у світі жити. 
Щоб дупіі живої 
Не занапастити? 
Чи мені по тобі 
Сумом сумувати, 
Чи твою роботу 
Взяти докінчати? 

Докінчаю, брате. 
Не загину марн<^. ^ 
Втішу Україну, 
Матір безталанну. 
Усміхнеться, брате, 
Заплакана Мати, 
1 любо їй буде 
Дітей спогадати: 
,, Різно діти, різно 
В світі пробува.ііі. 
Та єдину душу 
У двох вони мали. 
Різно діти, різно 
По світу блудили. 
Та на одно діло 
Душу положили. ^^ 



— 273 — 

ХУТОРНА ПОЕЗІЯ. О 
119. До кобзи. 

]іругом тії'нота і неволя, 
Народ аакований мовчить 

ІІГевченкі). 

Кобзо, МОЯ непорочна утіхо! 

Чом ти мовчшп? задзвони мені стиха. 

Голосом правди святої дзвони. 

Нашу тісноту гірку спомянп. 

Може чиє ще не спідлене серце 
Важко забвться, до серця озветься. 
Як на бандурі струна до струни. 

Хто не здоліе озватись ділами, 

Хай обізветься німими сльозами: 
Ти-ж своє слово дзвони-промовляй, 
Душам братерським заснуть не давай. 

Хай недовірки твої туманіють, 
Хай вороги твої з жа.лю ніхМІють: 
Ти рідну семю докупи ззивай. 

Гей, хто на сум благородний багатий, 
Схо;ц,теся мовчЕи до рідної хати, 

Та посідаймо по голих лавках. 

Та посумуймо по мертвих братах. 

Темно на дворі, зоря не зоріє. 
Вітер холодний од Півночи віє, 
Квилять вовки по степах-облогах. 

Кобзо ! ти наша відрада єдина . . . 
Поки із мертвих воскресне Вкраїна, 

Поки діждеться живої весни. 

Ти нам про нашу тісноту дзвони. 

Стиха дзвони, нехай мучене серце 
Важко забється, до серця озветься. 
Як на бандурі струна до струніг. 

•) П. А. Куліш. Хуіорна Поззія. Львів. 1882. \^ 

XI Читанка. 1о 



— 274 — 

120. Псалтирна псальма. 

Народе лій! що нам тепер почата? 
Невже БО віки будеш спатп п гпатії ? 

Народе мій! прокинься на хвплпну. 
Та подивись по-.іюдсьеп на Вкраїну. 

Народе мій! зорім очима поле. 
Нехай на нім не корениться горе. 

>Іи думками те поле заволочим. 

Од Висли до Кубані елізьмп змочим . . . 

А що-ж ми там для правнуків носіям. 
Коли п іпеитать одно 'дномт не смієм? 



121. Божий суд. 



Про зелені сади, 

Про пахущі цвіти 
Ми бувало під кобзу співаєм: 

А тепер мовчимо. 

Мов сном вічним спимо: 
Ні охоти, ні гласу не маєм. 

Коли-ж чує від нас 

Хто сумний, тихий глас, — 
В напшх співах грізне щось 

Мов на кришах сичі [таїться. 

Завивають вночі, 
Мов голосить Минервина нтиця. 

Хто кого не злюбив, 

Хто кому зло зробив, 
Віщі струни на те не вважають: 

Мов ворожу ходу, 

Вонп чують біду, 
Серце шумом і жалем сповняють. 

(), великий нам жаль 
І на серці печаль! 
Т.яжко, важко Вкраїна сумує, 



Що темноти полки 
Облягли двір царський, 
А просвічена правда иімує . . . 

Заговорить вона, 

І до самого дна 
Переверне лукаву споруду . . . 

А поки до войни, 

Ти нам, кобзо, дзвони. 
Та приближуй день Божого суду. 

0. настане, страшний! 

1, мов дзвін голосний. 
Заговорить наиі край веле.іюдний. 

Од кінця до кінця 
Стрепенуться серця, 
І покинуть свій сон безпробудний. 

Хто кого не з.любив. 

Хто кому зло зробив. 
Зрозуміє багатий і вбогий, 

І огонь правоти 

Осияє хати, 
І церкви, і царськії чертоги. 



і 



27і 



122. Молитва. 

Присвячена Докторові Пулкиші, па спомин зоряної ночл на Вкраїні в Хуторі. 



Всевпіішіп! Я Тобі МОЛЮСЯ, 
Молекул космоса Твого . . . 
Де ти, хто тп, — даремно бюея. 
Ні, не збагну вовік цього! 



І тут безодня жпвотвору, 

І тут премудрість без КОЕДЯ 

Однаково горі і долу 
Спяе світ Твого лиця. 



Вовік науці не обняти 
Всього, що Ти создав єси . . 
Даремно розум наш крплатті 
Шукав краю небеси! 



Молюсь, не дай мені з розпукл 
Зректися розуму мого: 
Нехай не гасне світ науки 
В проміннях сяєва Твого. 



Знемігшися, на ту пилинку 
Спускається, що ми звемо 
Вселенною, — що на хвилинку 
її в імперії рвемо. 



Нехай шй дух, в земній юдолі, 
Не знижується до звірят; 
З Твоєї пресвятої волі 
Нехай вовіки буде свят! 



ДЗВІН. >) 
123. Яке нам діло то того? 



Яке нам діло до того, 
Що диішй злюка козакує? 
Аби не руйнував добра мого, 
А блил-снього нехай собі руйнує. 
Яке нам діло до того? 



\\'а8 і,^еЬї, (1а8 ип8 ап? 
Бай §-еЬї 11118 і^аг ііїеііїв ап. 

Пісенька. 

Яке нам діло до того. 
Кого хто хвалпть-прославляє? 
Аби не підманив синка мого, 
А всіх нехай із глузду позбиває. 
Яке нам діло до того? 



Яке нам діло до того. 

Хто кров та пожарища любить? 

Аби не запа.лпв житла мого, 

А цілий світ нехай собі погубить. 

Яке нам діло до того? 



1) Куліш Олельковіга Панько. Дзьвін, староруські Думи і Сі.піви. Женева, 1893. 



— 276 - 

124. Чолом доземній моїй-же таки знаній. 

(Епильоґ до: .Думн-Кавкп про діда п бабу, про к\ф0чку рябеньку і надібку 

зодотеньку.) 

Я знав тебе маленькою, різвою, 
І буде вже тому я півсотні літ. 
Міі ба^шлн багацько див з тобою. 
Жж бачили і взнали добре світ. 
Боролись ми не раз, не два з судьбою, 
І в боротьбі осипався наш цвіт. 
Од світу ми прегордого відбулись. 
Та в старощах пі;е краще полюбп.лись. 

Гкажи, коли-б вернувсь ізнов той день. 
Як бачились унерве ші з тобою. 
Чи знов би ти співала тих пісень. 
Що по світах летять, було, за мною? 
Чи знов би ти, зачувши дзень-дзелень. 
На мурозі лягала головою 
І слухала музику тих копит. 
Ще до твоїх несли мене воріт? 

О, знаю, що ко.ли-б е.си із рак». 
Кінця й вінця усіх земних розлуї:. 
Почула, що доріженьку верстаю 
До тебе крізь ДП5Ш пеке.льшіх мук 
І серденьком на силах знемагаю. 
1 падає знеможешііі шіі дух. — 
ІТозичїїла-б ти крил у серафима. 
І ринулась к мені світ-за-очпма. 

І в морок зла зі світу чистоти 

Метнулась би одним-одна душею . . . 

Перомогла-б нечисту силу ти ^ 

Пречистою потугою своєю, 

І в-парі ми в чудовні висоти 

^^нялись би знов по-над життя грязею. 

І після всіх трівог і завірух 

Були-б — один блаженно тпхиіі дух. 

. -29. VII. 18111. 



— 277 — 

125. До кобзи та до музи. 

Моя тп втіхо, коб;зо тихострунна! 
Одна ти в мене із утіх зосталась, 
Як жизнь важка, гірка, великотрудна 
До вічного спочіївища добралась. 

Заграй мені, мов тон Еол воздушний, 
Озвись, голубко, забуркукаіі стиха, 
Ачей козак, нетяга нрямод}чинвя. 
Позбудеться хоч на часину лиха. 

Жене його із краю в край, тімаху, 
Людське лукавство та вхидство кляте. 
Завидує він степовому птаху. 
Не маючи й могили, щоб ізпасти. 

Заграй же згорда голосом величним. 
На сором злюкам, иі,о тебе п.тіямують. 
Загрімап на лихих докором вічним, 
Нехай тебе віки грядущі чують. 

А ти, мов надихання спасенне, 
Моя ти Музо, в образі любови ! 
Покинь бідаху на життя злиденне. 
Іди собі на береги Дніпрові. 

Там люди в темряві сидять глибокій. 
Ти їх освітиш сяевом небесним. 
Я-ж тут од мук спочину, одинокий. 
Дознаю щастя прахом безсловесним. 



126. Рай. 



Прив-Ьтствукі тебя. ПЗ'СТЬГННМЙ 
уго.іокь. 11ушкплт>. 



Вітаю глупі твою, куточку мій затипінші. 
Де Я ховаюсь од .тшхих людей. 

Що гайдамаками осіли „город пиіиний", 
Хва.іителЯіУш гидосних страстей, 

Через котрі наиі край у-в Азію подавс^ї, 

Пустинею ума і людськости зістався. 



278 



Я тут мов у раю. Кругом живуть панкп, 

• Такі-ж байдужні до самопізнання. 

Як їх хавтурнпкп, їх судді й мужпки . . . 

Благословеншій іфай розумування! 
Погляну з захисту — воли, воли п воли. 
Безмовні, іш і їх батьки й діди були. 

Я тут новий Адам: свій тихий рай обхожу, 

І всім скотам даю іменування. 
Скотам і гадам, що в которого знахожу. 

На спомпшсу, на вічне намятання, 
Що пробував колись в цім краї чоловік, 
І між німих звірят прожив блаженний вік. 

Як праотець Адам, хожу я тут за плугом. 

В поту лиця свій хліб насущний їм, 
І нікого мені назвати братом, другом. 

Або слугою не-лихим своїм. 
А все-ж ми з Евою щас.іивші над звірята. 
Над всі БО.ЇЇИ, осли, телята, поросята. 

Як праотець Адам, я знаю звягу хатню 
Із Каїном без чести й без ума. 

Та, молячись, дпвлюсь на Еву благодатню, 
І не подужає мене ворожа тьма. 

Сміюсь на хуторі і з темного хижацтва. 

І з велемудруго письмацтва-гайдамацтва. 

Б.лагословеи Господь за всі його дари! 

Благословен: сподобив мене раю . . . 
Працюю від зорі до пізньої нори 

І на погану погань не вважаю. 
В затишному раю „я води .Іети пю", 
Та тихострунную настроюю мою. 



127. Покобзарщина. 

Не славте кобзаря словами золоттіи: 
Повісьте ви над ним його тридцятиструнну, 
Нехай між липами пахущимп-густимп 
Із вітерцем веде розмову тпхо-думну. 



— 279 — 

Нехай Еол її тихесенько гойдає. 

Як із сестрою брат про нього розмовляє, 

Обнявіїшсь, шепче їй і дуіпт розважає. 

І, Х.ІППЛЮЧП, вона про все йому розкаже: 
Якого щастя з ним і горя вдвох дознали. 
Як ополчалося на нпх єдинство враже. 
Як мерли обойко і знову воскресали. 

І буде він її тихесенько гойдати. 

Як із сестрою брат й про нього розмов.іяти. 

Обнявшись, плакати і тугу розганяти. 

Не славте кобзаря піснями голосними: 
Дзвонить йому хва.лу його тридцятиструнна. 
Ко.лись він заб.іии];ить між душазш ясними, 
І зникне вся хула ворожа нерозуїгаа. 

І буде дух його із віі:у в вік сияти, 
Серця сцілюш,ою водою покропляти, 
І рани гоїтп, і сльози обтирати. 



128. Поетові, 



ІІоегг, не доролсн любосш иа- 
родной. Пушкіїнг. 



Кобзарю! не дивись ні на хвалу темноти. 
Ні на письменницьку огуду за пісні, 
І ласки не шуі:ай ні в дуків ні в голоти: 
Дзвони собі, співай в святій самотині. 

Не ярмарку тебе гучному зрозуміти 
Серед своїх трівог або пустих утіх. 
Нехай турбуються чи граються, мов діти: 
Ти на високий лад не нерестроїш їх. 

їх небеса — базар, їх божество — мамона; 
Купують, продають, міняють крам на крам, 
І буквою свого житейського закона 
Готові зруйнувать духовний правди храм. 



280 



Готиві, і не раз на торлсищах великих 
^Розпил, розпнж його!" вигукує тиран; 
Та не смущаеться твій дух од криків диких: 
Ти — невмірущий царь, ти п над царями иан. 



129. Серце моє тихе. 

("ерце моє тихе, Дайте мені рути, 

Пташко полох.тива! Щирої отрути. 

Ой: про що я народилась Щоб мені мого нелюба 
Бідна, нещаслива? Серденьком забути. 

.Іюдям щастя-доля, Ой не хочу жити, 

А мені — • неволя . . . Нелюбу годити! 

Ні заїсти, ні запити Лучче тобі, моє серце, 
Бідування-горя. На ножі кипіти . . . 



130. Квіти з сльозами. 

Квіти з сльозами. 

Сльози з квітками 

Не розлучаються, сестро, ніколи. 

Сь"роплюють сльози 
Питнії розп. 
Свої роскішні, величні престоли. 

Благоухають, 
Землю сь'рашають 
Пишні іг[)естолїї праведних сліз рози. 

їм же відрада, 
Вшца награда — 
Чисті та пщрі, та праведні сльозп. 



131. Шукання-викликання. 

Ще любо дивляться на мене карі очі, 
І біла рученька в моїй руці тремтить, 
І від річей моїх, серед німої ночи, 
Ді[{(»че серденько і М.ТІК і б(\ТИТЬ. 



— 281 — 

Дівчино, горлице! шкода твого кохання, 
Шкода ночей без сну, зітхання, сумування: 
Живу я розумом, а серце тихо спить. 

Минули любощі; душа моя жадає 
Кохання цінного . . . Глянь, ь^рале, на орла, 
Як вітром на його від нівночи бурхає, 
А він дзвенить пером, Зевесова стріла. 

То дух мій, горличі:о, то розум мій буяє . . . 
Кого-ж він по світах шукае-виклпкає ? 
Орлицю сміливу, крилатпіу над орла. 



132. Видіння. 



'Л полнкі чудное мгновенье: 
Передо млой явилась ти, 
Как'ь хюіолетное видінье, 
Как'ь геній гпістой красотьі. 
Пушкин'ь. 



Я згадую ТОЙ день і час благословенний, 
Як дух твій молодий мене з землі підняв, 
І побут хуторнпй, захмарений, буденний, 
Огнем твоїх очей живущих осияв. 
Що та вода в казках живуща і сцілюща? 
Жизнь у тебе в ояах, блаженна-невміруща. 

Так, жив я на зем.іі, і ти з небес прийшла, 
На крилах юности до старощів спустились; 
Тії з раю пахощів з собою принесла, 
І світом божества душа твоя світилась . . . 
Ні! не мечта свята — небесний херувим: 
Бо дух мій загорівсь огнем твоїм живим. 

Воскрес я, і ЗЄМ.1Я тепер мені тісна . . . 
Ти зникла, і тебе не шж людьмп шукаю. 
Прокинувсь духом я від жизнп, яі: від сна. 
Мов олень до води, до божества жадаю. 
Всим серцем вірую в істочник бцтія. 
Де в Бозі зачалась душа свята твоя. 



— 282 — 

133. Соловейко. 

Його ніколи на полі не чути, 

А сад що-дня мов чарами сповняє. 

Про те одно й живе, щоб бути 

Утіхою душі, що споминає 

Про тихий рай в тихі свої минути. 

Як серце в любих 5фіях оддпхае. 

Легесенький, малесенький, боїться 
Буйного вітру на широкім полі. 
Нехай буяє з вітром инша птиця, 
Ненаситна в своїм жаданню волі; 
Він никне, мовкне, знітившись, таїться. 
Як серце кволе в нещасливій долі. 

Затихне вітер, сонечко засяє. 
Солодким духом рози подихають . . . 
Поетом він з гніздечка вплітає, — 
Пісні хвалу їх ииіину вихваляють. 
Душа про давнє щастя споминає, 
І райські мрії серденько сповняють. 



134. Степ о півдні. 



Блакитне неоо, мов дугасте море. 

Безоднею самітною стоїть. 

Під сонцем степ, козацьке Дике 

Поле, 
Огнем переливається, жахтить*. 

Гарячий вітер хилить-нахиляє 
'Граву хвилясту стиха до землі, 
І в прозірній золоченій імлі 
Даль степова мов тоне-поринає. 

По-над зелом-травою жар німмії. 
Переливаючись, пливе високо; 
Розтоплюється воздух осяйний, 
Тісшіть у 1'рудях дух і с.гіпить от:(). 



Дивлюсь кругом: не фарбами, 

огнями 
Картина світоискрява горить, 
Над нею любо по-під небесами 
Музика, мов срібло тонке, дзвенить. 

То жайворонок, лірник одинокий," 
Зайняв відрадну серцю вишину, 
І звеселяє світ шумноширокий, 
Співаючи про волю та весну. 

Німує степ: йому ні на що воля. 
Це немовлятко сонне в сповитку: 
Судилась ВЄ.ІЄТНЮ дрімлива доля, 
На довгому байдужному віку. 



— 288 — 

Закутавсь у свої зелені ііштп, 
Пахущі мовчкп нюхає, квіткп; 
Над ним по вітру носяться крилаті 
Метелики, як марево легкі. 



135. Ніч у степу. 

На небі пожежа західна палає. Як степ розкинувся широко. 

Земля червоніє принадним румянцем. Заснув у сивім тумані. 
Заснула вродлива, весела, п];аслива, Так я спокоюсь одиноко 
І небо над нею темніє . . . стемніло. В чужій, сумній, незнаній стороні. 



І по-над сонною красою стиха 
Повіяло холодним вітерцем, 
І блискавка німа, очей утіха. 
Десь засвітилася і згасла. Манівцем 

Простує повновидий . . . вище, 

вище, 
І .лямпою посеред неба став, 
І тихим, любим світом засияв 
Над мовчазною рівняною степовою. 

О степова картино ночи, 
Оияпня неба, сну землі! 
Береш ти красотою очі, 
Чаруєш чувства й помисли мої. 



Покину па.лицю старечу. 
Та й годі хати вже шукать! 
Забуду жизни колотнечу, 
І в тпхій самотині ляжу спать. 

Травою вітер не колише, 
І в пишній, свіжій красоті 
Земля, яі: мати, легко дише, 
Голубить кволе серце сироті. 

Квітки на ложе одиноке 
Ллють-видпхають свіжий мед, 
А небо зоряве високе — 
Над ним золотоискрявпй намет. 



136. Україна. 

Чи згадуєш, земляче, край топ пишний. 
Де річеньки блищать сріблом текучим; 
Де, мов кармазин, червоніють вишні, 
І дишуть медом пасіки пахучим; 
Де гарбузи в цвіту по лісах вються, 
І яблуні під яблуками гнуться? 



— 284 — 

Тудц, тудп що-день душею лину; 
Там знаю любе, затишне кубельце, 
.1 згадую квітчасту Україну, 
І знов цвіте, знов молодіє серце. 
Отам би жити. Господа хвалити! 
Та ні, шкода про це і говорити. 

Неш,аснип крап! в йому куточки дикі 
.Іюдей благають: „Пощадіть, не псуйте! 
Ідіть собі у городи великі, 
І там доми під небеса муруйте, 
Мене-ж пустші покиньте сумувати, 
І людям иі;прпм очі дивувати." 

Коханий крап, край волі і недолі! 
Сміюсь до нього, сміючися плачу. 
Роблю, працюю на чужому полі, 
І радуюсь, що вже його не бачу. 
В моїх руках понуро кобза дзвонить, 
Останні мрії й радощі хоронить. 



137. Гадання-віщування. 

Ііетрівочка, нічка тепленька, ясненькй. 
Мов жемчугом сипле зірками дрібненько. 
В воді круглолиций плпве-иоринае, 
В саду соловейко голосить-співае. 
Рибалочки плавлють з огнем під погоду, • 
І тихо-тихенько несе ріт^іі:а воду. 

Ось пісня дівоча дзвенить-розляглася, 
Огнем над водою земля зайнялася. 
Вродливі на воду віночки пускають: 
Човни з дівоньками під сяевом сяють. 
Иускають-гадають про щастя й пригоду, 
1 тихо-тихенько несе річка воду. 

„Віночку мій любий, рясний, зе*лененький ! 
ІІЛ1ІІ51І за подою, мо[] човник легенький; 



— 28Г) — 

Скажїї, що за доля обом нам судилась: 
Чи будемо в парі, з ким я полюбилась ^' 
І дивляться в воду на красу, на вроду, 
І тихо-тихенько несе річка воду. 

„Красо моя, вродо! яка твоя доля? 
Чи щастя судилось мені, чи неволя?'' 
З піснями і регіт і лемент і крики: 
Кому з вінка втіха, кому жаль великиіі. 
„Втону, як вінок мііі, далеко від роду . . 
І тихо-тихенько несе ])іщ:а воду. 

„Світи, білолициіі, ясненько-гарненько! 
Пливи, мій віночку, по річці струмненько! 
Пливи, не крутися і вирви не бііїся, 
у морі, в любові, в коханні втопися!" 
Жартують, віщують, питають природу, 
І тихо-тихенько несе ])ічка воду. 



ЕПИЧНА ПОЕЗІЯ: 
138. Україна.!) 

(Од початку Вкраїни до батька Хмельницького.) 

Девята дума. 

Ой у наїиіп у славній Вкраїні 
Бували колись престрашнії злигодні, бездо.льні години, 

Бра.іи й мори п вііїськові чвари. 

Ніхто Вкраїнців не рятував, 
Ніхто за їх Богові молитов не посилав, 
Тільки святий Бог наших не забував, 
На великі зусилля, на відповіхт-'і держав. 

Тільки Бог святий знав. 

Що він думав, гадав, замишляв. 
Як невзгодини на вкраїнську землю посилав. 

Ой то-ж була найгіршая, найстрашніша чвара, 
Що з Ляхами та за віру православну стала. 



') Украйна. ::5л();кпв'ь П. Іх'улІ'.лгі,. Одг початку Вкрашпі до батька Хмельницького. 
К'ііїв 1843. 



— 286 — 

Задріалп нечестивії Ляхи церкву православну руйнувати, 

Унію на Вкраїну вщ)оважатп, 

Благочестіє скореняти. 
Народ християнський у віру католицьку ввертати. 

Але паїпі на те не прпставалп. 
Мечем свою щзедковічну віру од Ляхів і ксьондзів обороняли. 
Тоді окаяннії Ляхи гетьмана нашого Коспнського піймали, 

У камінний стовб замурува.іп. 

А на Вкраїну жовнірів наслали. 
По церквах з голими шаблями порозставляли. 

Щоб вони ївалтом народ християнський 

Мо.їитпсь но-лядськп примушали: 
Попів наших православних із ві.ітаря проганяли, 
Підсмиканих ксьондзів на їх міста у престола поставляли. 

Отак Ляхи над святою вірою глумились, 
Бога не страишлись. 
Людей не стиди.іпсь! 

А тим часом велено жовнірству в городи українськії вступати, 
Вибрать нового гетьмана не давати, 
Народ силою в католицтво повертати. 
Але наші у городі в Чпгрині раду собірали. 
Думали п гадали. 
Довго, довго рахува.ли. 
На гетьманство Павла На.ливапка, хороброго лицаря, обірали. 

Богу помолились, 
Із Ляхами биться безустанне за святую віру зговорились. 
Ой не день і не два Ляхи Вкраїну плюндрували. 
Ні на часиночку одпочпння не мали. 
Коней навзаводах день і ніч держали, 
До гетьмана Наливайка дорогу верста.ти. 
А гетьман хоробрий На.іивайко ш,о він думає-гадає, 
Що він за долю товаришів своїх замишляє? 
Тільки Бог святий знає, 
Що йому на поміч помагає. 

Із-за гори хмара виступає, 

Виступає, вихожає, 
До Чигрина громом вигрімляє. 
На вкраїнську землю б.іискавицею лискає. 



287 



То Поляки через три ріі:п трп переходи мали 
Та п біля третього переходу етаном сталл. 

Пустили коней на попасання, 
Сами собі дали на три години одпочивання. 

А що гетьман Наливайко думає-гадає? 

Що він на незгоду Ляхів замшпляє? 

Тільки Бог теє святий знай, 

ІЦо йому на поміч помагає. 

То не хмари по небу громом святим впгрімляють, 
То не святих вони до Бога провожають: 
То Ляхи в бубни вдаряють, 
• У свистілки та в труби впгравають. 
Усе військо своє докупи в громаду ск.тикають, 
Щоб іиїли всі до громади на нослухання. 
Слухати гетьмана Жо.тковського оповідання. 
Ото й прийшли, усі рядом стали. 
Усі рядом ста.тн та й замовчали, 
Гетьманську оповідь слухати зачали, 
А послухавши, коней сідлали. 
Через Білу річку переход великий мали. 

Мости мостили, 

Греблі гатили, 

Кілля забивали, 
Горзину та дрянпцв) к.іали. 
Через Білу річі:у переход великий мали. 
А перейшовпги, огороди та шанці робили. 
У-в окрін гармати станови.ли, 
А перед гарматами три хрести вколотилп: 
А п];о первий хрест,, то Сомино висить. 
Сомино висить, барзо^ голосить. 
А що другий хрест, то Богун висить, 
Богун висить, шаблюкою лопотить. 
А що третій хрест, то порожній^ стоїть. 
Усіх ишиих козаків до себе піджидає, 
Козаків піджидає, козаків оглядає: 

Хто первий підійде. 

Того гармата вбє; 

Хто другий добіжить. 

Того самопал цапне; 



— 288 — 

Хто третій підекотать. 

Топ хреститься буде. 
Хреститься буде п молиться стане: 
Що хрест з осоки, то його надбане. 

А козаі:и гляділи, у вічі вбачали. 
Прошж себе буркувалп-рахували. 
Три корогви на забачення Ляхах становили. 
На іюрогвах уговор-рядну писали: 
„Вірному православному християнству миром мир. 
А Ляхам-ворогам пекельний нир! 
В.ь'ого хрест, на того й хрест!" 

Оце-ж і пішли .іихп 
На чотирі шляхи, 
А і:озаі:п Ляхів на всі сторони по всім хрестам колотили. 
Ляхи опрощення просили, та не допросились: 
Не таківські козаки, щоб опрощення дали. 
Не таківські-ж і Ляхи, щоб напасть забули. 
Ой не забули своєї пригоди прокляті Ляхи, не забули. 

Вони все теє козакам спомянулп. 
Як козаків під кормигу свою лядськую знову підвернули. 
А тепер, иобачивіпи, що з ігозакамп худа справа воюватись. 

Стали на хитрощі підіїіматпсь: 
Ніби то прпмирря з гетьманом Наливайком брали. 

Хрест цілували. 
Покинути всяку вражду на бванге.лії присягали. 
Але незабаром знов свою присягу поламали. 

Гетьмана Наливайка та полковника Лободу 

Та сотника та сухдю 
До Варшави лестно зазивали. 
У темнпцю похапали, 
А на другий день у мідного вола посадили. 

Огню йому під черевом розложи.ли. 
Та й усіх тих трьох мучеників у тім волу попалили. 

Отоді-то Вкраїна дуже засумувала. 
Що напкрапщх своїх лицарів, Наливаііка й .Іободу, втеряла, 
Що защитппки віри й волі такою смертю иостражда.іи. 

Якою од початку світа люди не вміра.іи. 



289 



Отоді-то вже Вкраїна сумувала, 
За сироту себе мала, 

На Бога єдиного всю надію покладала. 
А бандурники та кобзарі пісні тоді, на втіху й на жа.іь людям. 

Про гетьмана Наливайка прокладали. 

Великії діла його вихваляли, 

Люту смерть його оплакали, 
Людям у серце вічну вражду на Поляків клали: 

„Ой у городі Могил еві димом потягнуло, 
Як те військо запорозьке з гармат та ревнуло. 

Ой у городі Могилеві та сталося пусто, 
Як повіяли козаки з самопалів густо. 

Оп у городі Могилеві орли та гадюки, 
Лядським тілом годуються, лядську тілу радуються. 

Ой у городі Могилеві що пні та колоди: 
Прилучилося, бач, лихо лядській породі. 

Не такеє іще-б лихо, як тая позора. 
Що ходить по білу світу з двора та до двора. 

Не так тая позора, як козакам порада. 
Що Кравчину шануючи, Ляхам далась зрада. 

Далась Ляхам зрада із самого рана 
Од гетьмана Наливайка, шановного пана." 

Київ, квітень 1843. 



139. Настуся. 

(З поеми.) 

Що-ж було за добре, пі,о-ж було за любо 
У старій, дідизній Морозовій хаті. 
Як серцем-душею раділа-дпвилась 
На молоду пару Морознха мати! 

XI. Читанка. 19 



— 290 — 
Що-ж було за щастя, що-ж була за втіха 

ОбуШНСІ-ТеЩІ, вдові 0ДИН0КІІ1, 

Як зрана в неділю нрііїде одвідать 
Родину е;дину, доню яснооку! 

Посідають любо за столом дубовим, 
Стара господпня ставить кінву меду. 
Широку, квітчасту козацьку-лн царську 
Зачинає Гуня з Морозом беседу. 

Гарні -ненаглядні діди сивоусі, 
Мов голубів пара, сивих волохатих, 
Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. 
Ззирається мовчки із матірю мати. 

Гарні, наче в срібних образи віночках, 
Батьки військовії на покуті сяють. 
Поважне обличчя, святії розмови, 
І очі, мов зорі, тихо, любо грають. 



Голубко Настусю, 

Не кажи матусі. 
Яке горе твоє серце чує . . . 

Чує воно, ниє, 

Та сказать не вміє, 
Що ііому недоленька готує. 

Хап мати не знає, 
Що вже в тихім раю 
Під квітками шелестить гадюка; 



Хай вона забуде. 
Яка тобі буде 
Неминуча, невимовна мука, — 

Невимовна мука — 

Із милим розлука, 
Розставання — серця розривання; 

Розмова ночами 

З німими стінами; 
На постелі — в домовині спання. 



Діди сиві, говір.ливі 
Голубоньки буркотливі ! 
Буркочете, говорите, — 
Яке-ж лихо ви творите! 
Живе слово ви сієте, — 
Яке-ж лихо тим дієте! 



Коло жінки Морозенко 
Не сідає вже близенько; 
Не дивиться Морозенко 
Б очі карії пильненько; 
Із ослона зривається. 
За рушницю хапається; 



— 291 — 



ОбтЕрае він рушницю, 
Заглядає в ладівницю, 
Чи всі кулі, всі набої . . . 
Озирне ясную зброю, 
Сяде мовчки, крутить вуса, 
Не спогляне на Настусю, 
Понуриться, вийде з хати, 
Стане свистом коня звати: 
„Ой, коню мій, Бус}'рмене! 
Нудьга тобі жити в мене, 
По леваді похожати, 
В річки воду попивати. 
Годі, коню, смутно ржати, 
Підковами землю рвати! 
Тобі нудно на отаві. 
Мені нудно жить без слави. 
Ой без слави козацької. 
Без заслуги лицарської: 
Що без слави серце мляве. 
Без заслуги серцю туга. 
Тобі тісно у леваді. 
Мені душно жити в хаті. 
Ой пора нам погуляти, 
До козацтва завітати. 
Розплету я тобі гриву — 
Всім козаченькам на диво; 
Уберу я тебе, коню, 
В щирозлоту, ясну зброю. 
На степах ми виростали, 
По-над морем їрасували, 
В орла крил ми позичали, 
В моря сили здобували. 
Приленули на Вкраїну, — 
Будем битись до загину! 
Не загине наша слава: 
Добємося до Варшави, 
А в Варшаві нашу славу 
Ми посадимо на лаві; 
Нехай шляхту вона судить, 
Нашпх предків з гробу будить 



І, признавши перед пани. 
Поскидає з них каі'іданп, — 
Поскидає з них кайдани 
І залічить в дуіиах рани. 
Люба жінко! рідна мати! 
Годі жити з вами в хаті! 
Треба шляхту добивати. 
Предкам рани заживлятп. 
Нехай предки сплять без болю 
На крівавім ріднім полю. 
Нехай слава провожає 
Чисті душі їх до раю. 
Наша слава, наша правда 
Нехай буде їм награда 
За ті муки, що терпіли 
Від колиски до могили!" 



— „Оп ЩО-Ж це ти, МИ.ІИЙ, 

Думаєш-гадаеш ? 
Мабуть мене молоденьку 
Покинути маєш? 

Коня обнімаєш. 
За гриву хапаєш; 
Кличу тебе серденятком — 
Ти не дочуваєш. 

Моє серденятко. 
Кохання єдине! 
На крап світа за тобою 
Пташкою полину. 

Ой рубайся, бийся, 
Боєм веселися, 
А на мене, молоденьку, 
Хоч раз озирнися. 



Будеш кров ворожу 
Із піском міигатп, 
А я буду хустиною 
Тобі піт втирати. 



— 292 — 



Будеш серед бою 
Згагою томитись, — 
Я подам тобі з криниці 
Водиці напитись.'^ 



А я з милою зостанусь, 
Мов у тихім раю, 

І коня на круторогі 
Воли проміняю!^ 



Навернулась в Морозенка 
Теплая сльозина, — 

Пригорнулася до його 
Вірная дружина. 

Пригорнулась . . . „ Розступися. 

Наша мати, земле! 
Я дознала в світі щастя, — 

Буде, буде з мене! 

Краще мені заніміти, 

В домовині тліти, 
Ніж кохання, мою душу, 

Із рук упустити!" 



Ой не сокіл з високости 
Низенько спустився : 

Морозенко в карі очі 
Любо задивився. 

„Ой чи вам же, оченята. 
Слізьми заливатись? 

Лучче-ж маю гречкосієм 
На ввесь вік остатись! 

Занедбаю для вас славу. 
Завзяття лицарське. 

Велпчаіїся, кому любо, 
У піснях кобзарських: 



Молодосте-чарівнице ! 

Хто тебе не знає? 
Чого-ж серце заміряє, 

Як тебе згадає? 

Тепле, тепле кубелечко 

Ти йому звивала, 
В Божім раї квіти рвала, 

Його чарувала. 

Зачароване, заснуло, — 
Сни чудовні снились . . . 

Чом же вони не справдились, 
Як очі одкрились? 

Не для тебе. Морозенку, 

Воли круторогі! 
Нехай орють, гречку сіють 

Брати твої вбогі. 

А ти будеш Україну 

Орати списами 
І по полю сіять волю 

Вражюш тілами. 

Будеш сіять,' поки ляжеш 

В нолі спочивати. 
Буде битись в сиру землю 

Старенькая мати: 

Розірветься з болю-жалю 

Серце голубине; 
Заспівае-заридає 

Уся Україна. 



— 293 — 

140. Магомет і Хадиза.') 

(Поема.) 
Перша пісня. 

Аравія ... Це тут єгипетські болшща, 

Онуфиси та Мневиси забулись; 
Це тут, скитаючись без хатнього жилища, 

Жиди до Господа свого вернулись. 
'Г)^т, на горі, гремів крізь тучі голос Бога, 

вдиного предвічного владики; 
Тут полумям вночі значилася дорога; 

Тут сяевом сияв пророк великий, 
1 покорявсь йому в пустині камінь дикий. 

в землі, рекомій Уц, мудрець тут проявився, 

Що Бога звав на суд за горе жнзни, 
І перед ним умом і серцем покорився, 

Як полились величні укоризни. 
Упавши ниць, тремтів од слова, як од грому 

Все твориво в душі одмалювалось, 
І Богу вишньому, єдиному, святому. 

Безсмертна в серці піснь озвалась. 
Народам і вікам насліддям вічним сталась. 

Аравіє! ти, мов той ум фундаментальний, 

На камені твердому оснувалась. 
Ти маєиі строгий вид, задумливо печальний, 

І Каменистою в сусід назвалась. 
'Л'л, те-ж тебе лпхі сусіди оббігали, 

Не товпились в суху твою пустиню. 
Твої джиїитарі тиранії не знали, 

Хранили волю й правду, як святиню. 
Творили сильним суд, а вбогим милостиню. 

Аравіє! ти, мов той Бедуін ревнивий. 
Камінням та піском обгородилась. 

Сховалась од чужих у затииюк щасливий, 
Над морем, як над дзеркалом, схилилась. 



') П. А. Куліш. Магомет і Хадиза. Львів, 1883. 



294 



Таіі раєм ппіішпм ти, барвистим зеленіла, 

Про твій оазис мореходи знали, 
До тебе паруси носили їх, мов крила; 

Щасливою вони тебе прозвали, 
І про тебе казки дивовижні казали. 

З тебе, Аравіє, з твого двонного лона, 

Як з древньої Юдеї і'і Самарії, 
Повинен в мир прийти новий творець закона, 

Возвипіенип, як оний Син Марії . . . 
Вже він прийшов, пророк, пустині просвітитель, 

І шествує, незнаний ще нікому. 
Ні родичам близьким, од них далекий житель. 

Ні рідній неньці, ні собі самому, 
Спасенних задумів поету мовчазному. 

Не ключа журавлів по-над степом неслася, 

Не з вирію летіли сірі гуси. 
Не низка байдаків по морю простяглася: 

То степові човни нлили по суші. 
Безпарусні човни, безвесельні їалєри, 

Гуськом плили і, пливучи, хита.іись: 
Двугорбі вючаки, цибаті дромадери 

В піску глибокому немов купались, 
І порохи стовпом за ними підійма.іись. 

Це з Мекки караван до Сирії прямує. 

Із здобиччю морських пучин глибоких. 
Щоб накупить всього, що женщпну чарує, 

І нарядить Арабок світлооких. 
Кора.іі дорогі та жемчуги Цейлонські, 

З бальзамами, алоєм, камфорою, 
Навючать караван блаватусом Сидонським, 

Кармазином, серпанками, тафтою 
І білою, як на Ливані сніг, габою. 

Та Магомет не мав у всьому каравані 
Ні зернятка. Це все було Хадизи, 

Багатої вдови, між паніями пані. 
Що торг вела від Інда до Тавризи. 



— 295 — 

Він — хлопець молодий, її підпарубочий, 

Вдовиченко убогий, та вродливий. 
Псував, не знаючи, солодкий сон дівочий . . . 

Високий був, румяний, чорнобривий; 
Мов та Полярниця, ясні блищали очі. 

А голос — водоспад, гучний, дзвінкий, грімучий, 

В саду в Хадизи, у раю земному, 
Що рине кришталем з нахиленої кручи 

І по піску шумує золотому. 
Ніхто в Аравії на дикій кобилиці. 

Що в табуні залигано арканом. 
На вихрі степовім, блпскавконогій птиці. 

Не мчавсь таким орланом-гурриканом: 
Так тільки смерти дух летить над океаном. 

Ніхто стріли в орла так не пускав високо, 

Не здобував його з-за хмар літучих; 
Ніхто не поринав у море так глибоко, 

І в герці не являвсь, так гордо звучи. 
В розмові-ж і діди його остерегались. 

Щоб не довів до сорома стареньких, 
А друзі розумом живим його пишались, 

На нього надились дівчачі неньки, 
І бігали за ним хлопята молоденькі. 

Хлопят любив, з дітьми, мов сам дитина, грався. 

Вони йому здавалися пташками; 
їх реготом та скоками втішався, 

І веселивсь забутими піснямп. 
А послі пустотні впадав у сум глибокий, 

Під пальмами ховався мовчазливий, 
Скитавсь по камяній пустині одинокий, 

Мов заходень, стратенець нещасливий, 
Серед чужих людей безлюдник боязливий. 

То не була журба, що він малий і вбогий 

Поміж великими багатирями; 
Що цілини йому не орють круторогі, 

Не ходять коні в нього табунами; 



296 



ІЦо чабани отар у нього не пвльн}тоть; 

Що не його верблюди караваном 
Од моря Красного до Чорного прямують; 

Що не зовуть його великим паном, 
Ні піейхом-дідичем, ні князем, ні гетьманом. 

Журився він, чого його народ кумирам. 

Мов Господу живому, покланявся! 
Чому славетникам, тим шейхам, тим емнрам, 

Так як йому, Бог жизни не являвся! 
Про Бога жизни він, ще хлопчиком маленьким. 

Чував у Бозрасі, фортеці грецькій, 
Як в Сирію ходив із дідусем стареньким 

Та гостював в обителі чернецькій, 
І снивсь йому той Бог Б землі його отеїітькій. 

Там, в Мекці городі, над водянистим лугом, 

В найстаршому зо всіх старих святилищ, 
Стояло годовїїм, чи повсякденним, кругом 

Три сотні пгістьдесят гидких (;трашилищ; 
А серед них лежав, замісць живого Бога, 

Бездушний камінь, що упав із хмари 
І назначив що-дня чудовища святого, 

Щоб честь йому і игану воздавали. 
Творили молитви, акафисти співали. 

Гордуючи дурним, паскудним суевірством, 

Заводив Магомет про нього мову. 
Та, за рахованим попівським лицемірством, 

Перенято дорогу його слову, 
І названо його недовірком проклятим. 

Що по дідах насліддя не шанує. 
Що, догоджаючи вольнодумцям завзятим. 

Перекази спасенницькі руйнує, 
І розумом мирським гріховно коверзує. 

„Во імя Бога, ви, що звище просвітились, 

Ви, що з небес премудрість осяі'нули, 
ІЦо для громадського спасення народились, 



— 297 — 

І ввесь народ у темряву втягнули!" 
Промовив Магомет жерцям серед Кааби: 

„Візьміть меча Дамаського ясного, 
Що на його клинок не внало око баби, 

І виберіть бойця найголінного, 
Котрого чествують но всій землі Араби. 

Я, сирота малий, убогий і незнаний, 
Що в Бозі вся моя надія й сила. 

Піду з шаблюкою на первого між вами, 
, І Асмодею обрубаю крила. 

Коли іц камяні боги очима бачуть, 
Коли ці глупіани уіпима чують. 

Нехай вони тому кінець із нас призначу ть, 
Кого жерці безбожним іменують. 

Недовірком зовуть, кощунником плямують." 

Тоді счинився гук в святилищі страшенний. 

Всі кулаки угору підіймали. 
Заверещав народ, завив, мов пес скажений, 

Жерці одежу на собі подрали. 
Сто рук жорстких, міцних вхопило Магомета, 

І волокло із капища на страту. 
Кипіла клекотом попівська ворожнета. 

Без суду віддавала в руки кату, 
І обіцялась дать з Каабн щедру плату. 

Під цей безумний час Хадиза з улемами 

Несла в святилище дари великі. 
Щоб караван жерці своїми молитвами 

Перевели через пустині дикі. 
Побачивши свого коханця молодого 

В руках у душманів лихих, запеклих, 
Мов у стальних кліщах, і ледви вже живого, 

Озвалась у словах ніжних та теплих, 
Через приятелів і слуг своїх дотепних. 

Як віск од сонечка, так змякнули від злота 

Лихі жерці. Пригасла ворожнета, 
І навіженая, розлючена темнота 



— 298 — 

Покинула душити Магомета. 
І, вирвавши із рук попихачів жерецьких, 

Хаднза в караван його послала, 
У Сирію, до городів торгових грецьких, 

І ііти через сухі степи казала, 
І так слугу свого від смертп рятувала. 

Сипаю, горо славна і свята вовіки! 

Чи чуєш, хто це, в образі смиреннім. 
Наблизивсь до тебе? Це знов пророк великий, 

Круиштель ідольства в вертепі темнім, 
В вертепі, де нони прославились розбоєм, 

І „чорну дань" на всіх нас наложили, 
І повеліли нам, П];об ми крівавим боєм 

' І ядом підступу людей душили, 
А їм, із віку в вік, сліпуючи служили. 

Загледівши твою священную вершину, 

з верб.іюда зсів слуга Хадизи дивний. 
Розкинув подрану в Каабі жупанину, 

І сотворив намаз, обряд старинний. 
Крижем простершися, облобизав ту землю, 

Що вождь Ізраїлський топтав ногами, 
Як пишіу з небеси випрошував даремню 

І воду з каменя точив річками, 
І напував народ з верблюдами й биками. 

Був ранок, і земля ще тільки нагрівалась 

Під подихом нічної прохолоди. 
Крізь прозирний туман гора Синай здавалась 

Ковчегом золотим, вінцем природи, — 
Ковчегом тим святим, що двоє херувимів 

Таінственними крильми осіняли, 
І безтілесного Владику серафимів 

У сяєві своїм ізображали 
Перед тілесними Ізраїля очами. 

„Якою був єси ти силою натхнений. 
Пророче Божий, духу яснозрячий?" 
Промовив Магомет в душі своїй смиренній, 



— 299 — 

В душі на правду і любов гарячій: 
^Чого жезлу твойму і камінь покорявся, 

І небо слухало твого глаголу? 
Як ти над всі гріхи Ізраїля піднявся? 

Як серед блискавиць зійшов на гору 
І удостоївся із Вічним розговору?" 

Стояли всі кругом і дивом дивувались 

Тому намазові серед дороги, 
Поклонам тим земним, що з ними виривались 

Слова якісь душевної тревоги . . . 
„Ось слухай, Магомет", — сказав отаман сивий: 

„Ми бачимо, що ти, через ту сварку 
З жерцями в капищі, зробивсь мов юродивий, 

А був ти хлопець дуже добрий змалку, 
І бачити тебе таким химерним жалко. 

Та ще-ж Хадиза нам, кохана наша пані, 

Наказ дала — тебе, як око в лобі, 
В дорозі берегти. Святе її бажання: 

Бо так тебе терзали там жорстоко 
(Оці самі слова мені вложила в ухо). 

Що, дявлячись на тебе, вся тремтіла, 
Коли-б не визівнув єси між З.ТЮК і духа . . . 

І відойти додому не хотіла, 
А все тобі у слід, мов синові, гледіла. 

Ще вельми молода, сестра тобі літами. 

Та не було дітей в її старого. 
То й ми, отамани, їй здаємось синами. 

Пожалься Боже віку молодого! 
Казав мені факир, що хоче йти в черниці 

І все добро на манастирь оддати. 
Такої другої й не знаю молодиці. 

Вона не нані нам, а рідна мати: 
То мусимо їй всяк служити і вгождати. 

Встань, Магомете: ось колодязь при дорозі, 

Що людям не дає від згаги вмерти. 
Хтось виїсопав у помислах о Бозі: 



— 300 — 

Надписано: „Благотворн й по смерти." 
Тут буде нам гаразд верблюди попасати. 

Поснідаймо: бо ти вже цілі сутки 
Не їв, не пив води, мов хочеш помірати. 

Тебе гнітуть якісь таємні думки . . . 
Молись, то іі закінчиїи із совістю рахунки.'^ 

„Рахунки з совістю! . . . Ось подивись на зорю, 

Як перлами лелію обсипає. 
Або на лебеді, як плещуться на морі: 

Так дух мій перед Господом сияе." 
1 Магомет устав, і виріс перед ними. 

Товариші його не впізнавали . . . 
Якимись дивними, усім немов чужими. 

Його і постать і обличчя стали. 
Всі оступи.лпся, ззирались і мовчали. 

„Господь мене кріпить не х.іібом, иншим брангном. 

А напоїв водою благодаті: 
Трапезуватиму під небесами смашно 

На тій горі, мов у царській палаті." 
І пішки він пішов степом од каравана - 

Ніхто не смів його впинять словами, — 
І в мареві світивсь, мов серед океана 

Сияе молодик над облаками. 
Дивились йому в слід, розводячи руками. 

„Хлопята!" ~ обізвавсь аґа, отаман сивий: 

„Візьміть ви по шматку павидла з медом. 
Сідайте на свої бахмати довгогриві, 

І їдьте назирцем за Магометом. 
.Іуки і ратища заздалегідь готуйте: 

Бо в тій горі непевно по байраках. 
Мов на розбійника, на звіря там чатуйте . . . 

Не знає Магомет із роду страха: 
То ви гледіть, п];об як не згинув бідолаха.'^ 

Розлігся караван при степовій дорозі. 

На вколішки попадали верб.тюди. 
Мов у чумацькому укладистому возі, . 



301 



Харчів у вюках повно і посуди. 
„Нехай в Едемі тоіі, мов пальма, процвітас, 

Хто викопав колодязь цей спасенний!'' 
Рече старий аїа, і брашно розділяє: 

Финики, смокви, в маслі сир нраженин, 
Иавидло медове і кофій лікарственний. 

Коли-ж курить-летить до них щось по пустині, 

Мов сті)овус той цибатий, довгоногий. 
„Це з Мекки пілють до нас якісь нові новини 

Коли-б не надали нечалі^ та трівоги!'' 
Прибіг їздеіц., як жар. Коняь'а важко дииіе; 

Ввесь піною, мов корабель, окрився; 
Боками, мов той міх у коваля, колише; 

В пісок ногами по борідки врився. 
Знеможенвй їздеп^. на гриву похилився. 

Це від Хадизи лист, довженний, крючковатнй . 

По чорному червоним пописала. 
Не кожен би й факир зумів його читати. 

В тому листі так до аїи казала: 
„Благополучен будь у шпці і в напої. 

Отамане аґо, вовік щасливий, 
І догоди мені в моїй вельможній волі, 

Хадизі, госпожі твоїй нравдивій. 
Бувайте й юнаки із ним щасливі й живі!'' 

До серця руку всі, як личить, прикладали, 

Хилили голову к землі смиренно; 
Як бодяки верб.іюд, слова з письма ковтали. 

Від повісти-ж в очу робилось темно. 
„На морі синьому в-ві сні я опинилась. 

Ревли, мов бугаї, страпіенні хвп.іі. 
Одним одна звізда на небесах світилась. 

Вітри вовками скиглили та вили, 
І з Магометом ми, мов два листки, тремтіли. 

Нехай мене простить: бо він не знає страху. 

Так снилось. Аж дивлюсь, його не стало . . . 
Його нещасного, б.іідого бідолаху. 



— 302 — 

Морське чудовище вхопило п розтерзало. 
Я гірко плакала, і слізьми доповняла 

Ревуче море, глибиню бездонну, 
У груди билась, на собі одежу рвала . . . 

Розбуджено мене плачущу-сонну, 
І я тоді свою судьбу благословляла. 

І знов заснула я; знов сон мені приснився: 

Сиділи ми удвох із ним над морем; 
У море-дзеркало небесний склеп дивився, 

І дух, утомлений недавнім горем, 
Відпочивав. Аж ось вода заколихалась, 

І з-під води чудовище страиіенне 
На беріг лапами дереться. Я перелякалась, 

А він: „Не бійсь нічого коло мене: 
Дивись, як лащиться це чудище мерзене." 

І справді приповзло воно; мов пес ласкавий, 

Хвостом виляло і заговорило: 
„Ти — світ землі новий, новий архангел сіави^ 

Ти — віковічне правоти світило ..." 
Тут море заревло, земля заколихалась, 

І все під небесами стрепенулось; 
Морська вода з огнем в хаос перемішалась . . . 

Я серцем, ^гк дитя мале, вжахнулась, 
І з криком і плачем, трепещучи, проснулась. 

Тепер, подумавши над цими снами 

І всі видіння вваживши глибоко, 
Я бачу, що не спить, а світиться над нами 

Аллахове всевидящеє око. 
Аллах, його це Бог, єдиний, безконечний . . .. 

Не раз я чула, як він озивався 
Серед людей сліпих, на істину безпечних, 

Як духа в них свого влить силкувався, 
І той Аллах мені у сяєві являвся. 

Нехай же Магомет над вами старшинує. 
Я мушу і сама йому коритись: 



— 303 — 

Він на своїй главі десницю Божу чує, 

Владикою дав Бог ііому родитись. 
Корітеся йому, і що він вам Н!и::іже, 

Моя під тим рука і нідпись власна. 
Да не смущауться цим словом серце ваше: 

В моїм добрі я самовластна. 
Нехай же служить вам в дорозі доля щасна!" 

На світі не одна Марія Маїдалина 

Пророчими очима прозирала, 
Що в нужденнім лиці сияла Божа сила, 

І на віки віків мир озаряла. 
Хадиза сталася звіздою на Востоці, 

Новоявленною зорею правди: 
Не помилилася вона в своїм Пророці, 

Благовістителі любви й одради. 
Гонителі в .їїюдях олжи, лукавства, зради. 

Та де-ж те серденько жіноче, повне жару, 

Що-б наскрізь не пробив його меч лютий, 
Що-б не досталося тревогам на нота.іу. 

Котрих йому й на небі не забути? 
Хадизо! ти в-во сні завагоніла горем; 

Під серцем будеш ваготу носити; 
Гарячих виллєш ти не річку, ціле море, 

І будеш смерти в Господа просити. 
Щоб цю страшну на світ дитину не родити. 

Де-ж Магомет, отаман каравана, 

Новий пророк, посвячений любовю? 
Тепер за нього всі, як за свого гетьмана. 

Готові йти до смертяного бою. 
Далеко вже забравсь у степ: бо він ходою 

Був другий Митридат Ионтіпськип, 
Що насміявсь не раз над кінською ступою. 

Як уганяв за ним диктатор римський 
За той, що дався нам в знаки, нівостров Кримський. 

Жива від серця річ небесну силу має: 
Бо женщина — пророк нової віри. 



— 304 — 

Не так, як письмаки, вона ум обертає, 

Не так слова кує, яе лицеміри. 
Хадизина дута у слуг її вселилась, 

І Магомет для них преобразився. 
Немов з-перед очей завіса відслонилась, 

Немов їх розум зразу просвітився. 
Або в перепутті їм херувим явився. 

„Не дармо звірь приснивсь Хадизі милостивії!!" 

Рече старий аґа в тяжкій тревозі. 
„Коня мені, коня!... О часу нещасливий!" 

І стровусом помчався по дорозі. 
Як серце закипить чи радостю чи горем, 

Він старість, мов одежу, з пліч скидає, 
І дух його палкий широким грає морем 

І полумям у голову бурхає . . . 
Такий Араб, таким його вселенна знає. 

Арабе, посланцю святої правди з неба! 

Ти, чистий ключу чести і свободи! 
Красо високих дум, квіток ясного Феба, 

Короно чоловіцької природи! 
Ми, дзеркало німе народів благородних, 

. Твій образ носимо в дуіігі убогій, 
1, серед всіх твоїх забутків инородних 

На манівцях вселенської дороги, 
Найвиразніпі твій тип ховаєм чистий, строгий. 

Тим я один дзвоню у струни золотії 

Про те, що вороги твої лукаві 
Осміюють-хулять, мов дуросвітські мрії, -- 

Твої культурні праці величаві, 
Коли-б хоч стих один з бандури мовчазної 

З вітрами залетів у славну Мекку, 
Він може-б доторкнувсь крилом душі чуткої. 

Мов той зефир у полуденну спеку, 
І спогадали-б там про родичку далеку . . . 



— 305 — 

141. Маруся Богу славка. 

(Поема.) 

Шоста пісня. 

„Чого ти, паньматусю, таї: зітхнула. 
Мов радощі згадала молодії. 
Або в топ край душею позирнула. 
Де зникли в нас надії дорогії? 
Чого очиці так позападали, 
І голосочок твій перемінився? 
Чи підданки досадне що сказали, 
Чи може сон страшний тобі приснився? 
Із чим від мене ти, матусенько, таїшся?" 

— „Моя ти зоре в тумані густому! 
Моя ти квітко пишна на морозі. 
Гірка сльозино в кубку золотому, 
Тиха надіє в праведному Бозі! 
Так, я літа згадала молодії, 

І в край сумний душею позирнула, 
Де тліють кісточки його святії... 
До нього-б я і в пекло полинула . . . 
О, лучше-б я про це не знала і не чула!" 

„Про що-ж ти чула, серденятко рідне, 
Мій дорогий ройколений кришта.ію, 
Моє ти щастя несказанно бідне. 
Гірка потіхо і солодкий жалю? 
Про що дозналась? Вже-ж ми в домовині, 
І ні печали нам ні воздихання! 
Там, у земному раї на Вкраїні, 
Про нас ні чутки ані споминання! 
Не плач, матусенько, моя ти росо рання!" 

— „Про татуся я, доню, перечула." 
„О мамо!" 

— „Так, нема його на світі . 
Нема вже сонця; хмара обгорнула 
Ввесь світ. Пора й мені туди летіти." 
„Умер?" 



20 



306 



— „Згорів із церквою святою. 
Сьогодня Товстогуба я зустріла . . . 
Піймавсь і він Татарам у неволю . . /" 
І не скінчпла речп, обомліла, 
І ош заплнли холодною сльозою. 

То не роса з очей, гірка отрута. 
Мов та смола з проклятого анчару. 
Що нею жаль сліпий і помста .люта 
Намазують кинджала яничару. 
Вже не тече сльоза, ні! кап.ле тихо, 
Як мертва кров, холодна, почорніла. 
Не дознає від неї пі.льгп лпхо: 
Бо серце сукроватою 'бкппіло, 
І в болістях своїх 30Т.ЇЇІЛ0 п заніміло. 

Обнявшись літо плакало з зімою, 
Мішалися гарячі з ледяншш . . . 
Якою-ж ти здавалася сумною, 
Царська палато, із гостьмп своїми! 
О, не на те ВЄ.ЛИКІ будівничі 
Твої цяцьки із мармуру тесалп. 
Щоб у тобі від серця ищрі речі 
Не винами, сльозами запивали, 
І „иамять вічную" замісць пісень співали! 

— „Сьогодня я була на тім базарі. 
Де кобзарі по-нашому співають . . . 
І бачила ... як двох вели у парі . . . 
О, не питай, куди! . . . Вони п не знають, 
Хто дивиться на них! На го.лім ті.лі 
Пошарпані жупани. Бородаті 
Обидва, мов ченці, і білі, білі, 
Як віск: бо, видно, все сиділи в хаті 
З віконечком малим, в темниці тій проклятій ..." 

„Матусю? хто-ж це був?" 

— „Ох. Товстогубий! 
„Мій Боже! то це він і був?" 



— 307 — 

— „Як чувш . , 
А другий . . . другий був . . . козак твій .іюбпй 
Що-ж ти мовчиш? чом дивом не дивуєш? . . . 
о, Боже! хилиться! Рятуйте! пробі!" 
На крик страшний збігаються Туркені, 
І'рекині, Ляхівки, і, як особі 
Великій, служать бідолашній нені, 
Сераля пишного невольниці мизерні. 



Нездужає Хасекп Хуррем, і султана 
Два різанці безвусі сповіщають. 
Серальські ліі:арі із Лехистана 
Книжки лікарські, суплячись, гортають. 
Іде султан, покинувши в Дивані 
Башів та визирів широкомовних, 
І до Марусиної почивальні 
Ш.1Є наперед рабинь своїх безмовних, 
А сам стоїть сумний, хмурний, яь: у тумані. 

Його не хоче бачити Маруся, 
І лікарів до себе не пускає. 
Над нею молитви святі матуся, 
Немов би вже над мертвою, читає . . . 
Священик сербський править одходную 
Вона лежить, як цвіт лелії пишний, 
Косою скошений. Печаль німую 
Світ у-в очах виявлює огнистий 
Та вираз на лиці понуро-урочистий. 

Велить Осман покликать Кантемира, 
І, зачинившись, радиться з ним довго , 
На другий день їалєрою Заіра 
Пливе з Скутар до Рогу Золотого. 
До мармуі)ів прпча.лв)є барвистих . . . 
Іде переддвірком ... її стрічає 
' Новий баша у шатах позлотистих, 
І на її питання обявляє, 
Що вже Абаз-баша десь инде пробуває. 



— 308 — 

Донесено про нього падишаху. 
Що він очам царпцїїнпм нелюбий, 
І зараз фцрмапом його, тімаху. 
Відставлено від осяйної служби. 
„Як з неба п грім гремить і сонце' сяє,, 
Так гнів і мил ость в оці у цариці. 
До неї вся вселенна притікав, 
Мов караван в пустині до криниці . . . 
Щасливить поглядом і поглядом карає." 

Перед царициним б лиску чим .ліжком 

Навко.іішкп ^іаіра припадає, 

Недужній щось на ухо шепче нишком . . . 

Румянець на лиці в цариці грає. 

Обнявши лікарку, в уста цілує. 

Зове матусю, плаче і сміється. 

„Він жив", рече, „і серце моє чує. 

Що жизнь його, як нитка, не порветься . 

мамо-зіронько!, як любо серце беться!" 

— .,Так, л;ив, і я не з тим явилась. 
Щоб ті.їїьки вас про це оповістити . . . 
Ні, в нас тепер страшна труса зробилась 
Ви мусите велике щось вчинити . . . 
Велике і страшне, ко.ли з неволі 
Своїх братів вам .любо рятувати: 
Коли вам любо, щоб у чистім полі 
Вони могли, мов соко.ін, літати, 
По Морю Чорному човнами знов гуляти." 

„Заіро!" — прорекла тоді Маруся: 
„Нема нічого так мені страшного. 
Щоб я сама і дорога матуся . . . 
Кажи, Заіро, просто ... Я готова 
Ступити зараз на Мосток Мертвецький. 
І на гаку за.лізному висіти, 
І мучитись, як Байда Вишневеп^кий. 
І пси голодні тілом накормити, 

1 в морі потопать і на огні горіти!" 



309 



Заіра по покою позирнула, 

Послухала з мішуту під дверима. 

Від серця сумовитого зітхнула, 

І стелю II стіни обвела очима. 

„Чи піп у вас сьогодня був?'" спитала. 

лБув!" 

„ Слухайте-ж : при нім ні слова! 
Щоб і крилом і вітром не торкала 
Цієї речи перед ним розмова: 
ІІопівськиіі бо язик — всім злам земним основа." 

— „Не розуміємо тебе, Заіро." 
„Мій муж із Кочубеєм рідне браття. 
Ваш Кочу бей Левко — брат Кантемира. 
Одно у них обличчя і завзяття. 

Одна на світ їх мати породила." 
Маруся дивиться на матір . , . 

— „Доню!" 
Промовила старенька: „це Заіра 
Говорить щиру правду. Ми. з тобою 
Не знали, що Левків отець та був невіра . . . 

Його малим ухоплено в Нагаях, 
І за Порогами у християнстві 
Згодовано і в рицарських звичаих." 

— „То мій Левко родивсь у мусульманстві? 
О, хто-б ні був його отець і мати. 

За кожну искру жіізни дорогої 
І за одно слівце його віддати 
Готова я мої царські палати 
І жизни сотню літ щасливої земної!" 

„Ко.ли готова, то й віддай, царице, 
Як оддала-б і я за Кантемира. 
На небесах твій дух возвеселиться", 
Рече поважним голосом Заіра. 
„Готова, о готова, сестро!... Боже! 
Ти чуєш з неба ... О, Пречиста Мати! 
Нехай твоя свята рука поможе 
Мені Левка з неволі рятувати!" 
І знявшись, почала солодкими ридати. 



— 310 — 

„Моя царице!" каже їй Заіра: 
„Година дорога. Я сповістити 
Про все негайно мушу Кантемира. 
Щоб діло починав своє робити. 
Учора він просив, благав султана 
Подарувати жизнь йому Левкову, 
Та не вблагав завзятого Османа: 
Звелів собі на блюді козакову 
Прислати голову у баню Мармурову. 



Та не блідній, не сціплюй рук, царице! 
Він піде в баню ще аж завтра вранці, 
А ввечері, т: Геспер загорпться, 
На В0.ЛІ вже з Левком всі будуть бранці. 
їх сорок душ самого отамання 
Сидить у Чорній Башті над водою. 
Ждучи свого страшенного карання. 
Попливемо туди удвох з тобою, 
І будеш ти сама Левковою судьбою." 

„Як це, Заіро? Я не розумію!" 
„Ось як! Історія це вже давняшня, 
Та розказати добре не зумію . . . 
Розмова мужа із царем вчорашня 
Йому відкрила на Османа очі: 
Що він у нього не гетьман великий, 
А парубок ма.іий, підпарубочий, 
І ганьбою було -б йому навіки 
Для нього розливать крови людської ріки. 

Не хоче більш Османові сл}"кити, 
А ввійде в мпр і лад із козаками. | 

І вкупі будуть Москаля душити. 
Ляха й Волоха бити п плюндрувати . . .'• 
— „Як?!" прорекла на це старенька мати: 
„Цього вовік не може бути й статись, 
Щоб нам на християн із вами встати, 
І вкупі у .людській крові купатись! . . . 
То чим же нам тоді, яким народом зватись?.. ." 



- 311 — 

„А станеться", відказує Заіра: 
„Бо не дадуть Ляхи самим вам знятись, 
І без Орди страшної Кантемира 
Від ворогів своїх оборонятись." 
— „Марусю! вибірай, моя дитино: 
Чи в Київі царицею назватись 
І рідну ущасливити країну. 
Чи від вінця царського відказатись 
І християнськую прийняти тут кончину?"' 

„я вибрала, матусю, ясна зоре! 
Не знаю, що з того братерства буде: 
Чи людям щастя, чи велике горе, 
Чи славитимуть, чи клястимуть люди 
Мого Левка і з ним невіру брата. 
Я знаю тільки те, що жизнь і волю 
Йому даю, обороню від ката, 
І він помститься за свою неволю; 
Про те-ж не думаю, що станеться зо мною!" 

„О, серце пресвяте!" рече Заіра: 
„На диво Бог явив тебе народу . . . 
Не для одного, бачу, Кантемира 
Він дав таку в печалях осолоду. 
О, сестро рідная! ти не цариця: 
Ти, сестро, вища всіх цариць великих! • 
Імя твоє на небесах святиться, 
І янгольські тебе прослав.лять лики . . . 
Покинь цей грішний мир, сумний, крівавий, дикий!" 

І сльози добрі, перла многоцінні. 
Живущою, СЦІ.ІЮЩОЮ водою 
Лились, природи дар святий, безцінний, 
І обіймалася сестра з сестрою ... 
„Покину, о покину, як терновий 
Вінок, і там на небі панотцеві 
Скажу: „Ти був премудр і свят у слові . . . 
Бери мене на ручки і Отцеві 
Небесному хвались: ,ось мій вінець лавровий"! 



312 



А тп, матусю, тп, мов голубпця, 
Мов дух святий на небо вознесешся. 
І заспяєш і Бозвеселпшся, 
І сміхом херувимським возсмкшся: 
Бо породила душу чесну, чисту. 
Що не схотіла грішно царювати . . . 
Побачу там я і Христа п Пречисту. 
І припаду їй до йодолу тати: 
Ти. тп мене любить навчила і страждати!" 

„О, раю! де ти? п];о ти? як тп сяєш?' 
Промовила статарена Русиніса. 
„Коли тп так цвітамп процвітаєш. 
Як на землі любовю вірна жінЕа. — 
Воістину ти диво невимовне, 
Тп — добрости Господньої пучина, 
І як стебло кадила благовонне. 
До тебе .іпне ця свята людина . . . 
Це чисту дань дає Аллаху Україна." 



142. Байда, князь ВишневецькийИ) 

Драма (1553 — 1564). 



Прольоґ. 

Три сотні й два десятки літ минуло, 
Як згас у муках дух правдивий Байди, 
А серце в нас лицарське не заснуло: 
Так само на зем.іі жадає правди. 

Борокючи народну Гиипокрену, 
Духовну зброю без утоми носим, 
І це на лицедійную арену 
Свою борьбу за правду переносим. 



1) Перша драма — драмованої трнльоґії (Петербурґ, 1884). Друга драма: Петро 
Сагайдашнпй (Харьків, 1900). Третя драма: Царь Наливай (Харьків, 1900). 



— 313 — 

о, музо Мельпомено, правди мати! 
Дай нам тобі достойно послужити. 
Народний дух з занепаду підняти. 
Гасителів його посоромити. 

Нехай велика, люба нам тінь Ііайдн 
Од нас лиця свого не одвертав, 
Нехай признає в нас героїв правди 
І на борьбу святу благословляв! 



Дієві особи: 

Байда, — князь Дмитро Впшневецькіш. 

Тульчинський Саміпло, — його чура, а потім побратим. 

Дворяне-побратимп. 

Поеел жосковськип. 

Посел турецький. 

Панцерний боярин. 

Еозаки-нетяги. 

Козаки-дуки. 

Радько Гузир, на прізвище Турецький Святий) 

„ " . ^^ ) козакп-нетяги. 

Хома Ііиндюр, на прізвище Плахта ) 

їанжа Андпбер, — гетьман запорозьквй. 

Костир. — безрукий козак-характернпк. 

Козаки січовики, козаки-зімовчаки, козацькі чурп, громадські мужі, кобзарь,. 

посланці й вістовці. 

Великий визір. 

Сераскир. 

Еапудан-баша. 

Беґлербек. 

Замковий аїа. 

Княгиня Вппіневецька, — і>апдпна мати. 

Катруся, — її небога. 

Настя Горова, шинкарка степова. 

Настині наймички. 

Сцена в місті Втпневці над Горинню, на степу Вншнеиеді.кизіу, и Цариграді, на Босфорі 

і в Веллком)' Лузі. 



314 



Пятий акт. 
Друга сцена. 

у Вишяевці на замку крестова світлиця: з иредківеькими портретами. 
Увіходить княгиня Вишневецька в чернечій одежі. 

Княгиня. За.іізнпй лист мені приснився ранком... 
Вертається з Московщини мій сокіл. 
Король йому баницію прощає. 

До служби КреСОВОЇ ЗаК.1Ш:аЄ . . . (Павза.) 

Ох . . . Десять літ, — ні, десять сотень років 

Як серця нашого стає!... О, синку! 

Де ти?... Розмаявши ворожу хмару. 

Ти сам УЗЯВСЯ хмарою і зникнув. 

Тобі було противно дяку слухать; 

Нелюбі стали й ті пісні хва.іебні. 

Що кобзарі тобі на честь складали, 

Твоє велике діло вихваляли. 

Пилами п туманами обгорнувся. 

На матір, на сестру не озирнувся. 

Не нам, жінкам, .лицарське серце знати, 

В печалі п-тузі словом розважати. 

Ми за гріхи якихсь незнаних предків 

Покутувати сотні років мусим ... 

Чернець . . . Заковане в залізо серце 

Для жінки і для матері не бється. 

О, СКІЛЬКИ вас докупи тут зібралось, 

(дивлячись на предківські портрети) 

І вдачею лицарською зедналось ! , . . 
Олегу, п ти, чубатий Святославе! 
Зостави.ли нас.ліддя ви кріваве. 
А ви, нас.ліднпці княгині О.льги! 
По ній зоста.лись вам одні тревоги, 
Безсонні ночі, сльози одинокі. 
Зітхання, мов церковний склеп, г.іпбокі. 
Це мабуть вища присудила воля. 
Щоб їм лягати трупом серед поля, 
А нам над ними думками літати. 
Кріваві рани слізьми об.дшвати. 

(Увіходить Катруся в чернечііі одеж".) 

Катрусю, дорога моя дитино. 
Єдина втіх(^. споминко єдина 



311 



Про ті літа, як я, щаслива мати. 
У парі вас надіялась вбачати! 
Сьогодня десять літ, як ми вернулись 
У Вишневець із-за лихих Порогів. 
Де Печеніги дикі загніздились 
І в дїїкарів нових перероди.лись. 
Ти десять літ одежу чорну носпиг, 
За матір Господа благаєш-ироспш. 
І маєш тихую надію в Бозі, 
Що вже вона на райському порозі; 
Що з раю прабабки її вітають. 
Твоє подвижництво благословляють, 
І дякують пречистих душ цариці, 
Що прийняла дівочі обітниці. 

(Увіходить Тульчинський оддалеки.) 

Вволж-ж тепер мою сердечну волю, 
Осолоди гірку самітну до.ію 
Тому, хто став бездітниці за сина. 
Ким захистилась наша Україна. 
Він десять .літ до тебе не лицявся, 
Про любощі ні словом не озвався. 
Нево.льник мовчазний твоєї волі. 
Чатує з козаками в Дикім Полі: 
З оіфптою за.їїізом головою. 
Стоїть готовий день і ніч до бою. 
Що мовчки ти для матері чинила. 
Те мовчки він чинив для побратима. 
Вас двоє в світі, двоє душ високих, 
Сердець па дружбу і любов г.либоких. 
Такюш душами цей світ держиться, 
Імя Господнє на землі святиться. 

Катруся. Енягине мамо! я не без користи 
Покутувала за своє рождення: 
З моїх очей дівоцька луда спала, 
І я цей світ, яісий він, розпізнала. 
Гірка це чаша, що нам жизнь підносить 
Під назвою кохання та роскошів. 
Я на життя жіноче надивилась 
І в драних хатах і в царських палатах. 



— 316 — 

Страшне воно під карбачем ];о.заи;ькцзі. 
Страшніше під евнушеством султанським, 
І ті, п];о в цих чертогах князювали, 
Чернечі ряснпки понадівалп. 
Наділа п я: тепер шкода здіймати 
І весну жизни в гості завертати. 

Княгпня. У гості! ні, моя лелів иишна: 

Весна твоя цвіте п],е повним цвітом, 
І серце молоде жадає иі;астя, 
. ІЦо з серця дружнього любовю рине. 
Не говори, що ти його не любиш, 
Що не діймаєш віри козакові. 
Козак цей — лицарь, воїн чеснороднпй: 
Козацьке варварство йому противне. 
Він дику, люту силу войовничу 
До подвигів спасенних нахиляє. 
Він дише правдою, святої правди, 
Завіту лицарства достерігає. 
Одна у нього хиба — нововірство: 
Та, слухавши його оповідання, 
Сама в чернецтві ти вже не вбачаєш 
Людської жизнп вищого призвання. 

Катруся. Так, не вбачаю, мамо: бо чернпці, 
За мур від горя жизнп заступивши, 
Про власне, манастирське горе дбають, 
Для світу-ж ніби сігравді вимірають. 
Тим часом ні в гаремах мусу.їьманських. 
Ні по у.лусах степових татарських 
Біди й наруги більшої не знають, 
Яку жінки козацькі в нас приймають. 
Оце-ж до віку буду дівувати, 
Жінок нещасних в тузі розважати. 
Покинутих сиріток доглядати. 
На добру путь, на розум наставляти. 

Княгиня. Моя голубонько! хіба-ж неможна 
К'руг рідної семї сиріт збіратп 
І тим козачкам нещасливим тугу 
В їх бідолашній до.іі розбивати? 

Катруся. Неможна: бо семи — душі зневага, 

Де — рвання серця, матінко княгине: 



Я7 — 



Однаково і лпцарь і нетяга 
Свого часу дітей і жінку кине. 
Ось ряд чернпць, сумнїїіі, як скіеп підземний. 
Це женщпнц гіркі, з мечем у грудях . . . 
Наш вік — жіноцької жу^би вік темниії. 
Біди, невиданої ще на людях. 
В тебе пронизане в самої серце 
Мечем к-рівавим, яг: огонь жерущим. 
На горе всім, хто горнеться до тебе. 
На радощі ненавидникам з.тющим. 
Княгиня. О, бідний побратиме мого сина. 

Найкраще серце, розуме найвищий! 
Чи не була-б дочка моя щаслива, 
Коли-б не знала, чим це время дише? 
Твої нововірні оповідання 
Про світ широкий, про науку правди. 
З дівочого веселого кохання 
Зробили сум без пільги, без одради. 

Тульчинський (наблизившш-ь). КнЯГИНЄ ! 

Княгиня. Ох! ти тут, мій орле сизий? 

Тульчинський, я. тут, і чув сердечну, щиру мову. 

І перебить не смів: бо ви снува.лп 

Найвищого життя тонку основу. 

Та ^край наш мріями низькими дише . . . 

Колись, читавши, будуть дивувати, 

Що він собі руїнне право пише 

І все з землею надиться зрівняти. 
Княгиня. Як? що? 
Тульчинський. Вернувся Андибер з неволі. 

І зветься Куксою: бо без руїш вернувся. 

Він хоче на срібляниках помститись 

За те каліцтво, що в Орді здобувся. 
Княгиня. Хто-ж провинив йому в ного нещасті? 
Тульчинський. Князь Байда. 
Княгпня. Тим, що вдарив, мов із хмари 

Нежданий грім? 
Тульчинський. Ні, тим, що судню раду. 

Мов череду, обскочи.іи Татаре. 
Княгиня. То син мій провинив своїм лицарством. 

А їанжа мститься над срібляниічамп? 



— 318 — 

ТульчинсьЕпп. СрібляЕшкп у нього 6СІ, хто шж козацтвом 
Живе поряднпзш бтдтшкаші п хатами. 
І перш усіх — Енягпня Впяшевецька; 
За нею він погрожує Острозьким, 
Сангупшам, Радпвплам, всім княжатам, 
Що не в ладу з гультяйством запорозьким. 

Княгиня. Погрожує... на що-ж він уповає? 

Де в нього вііісько? в чім ііого потуга? 

Тульчин ськнії. На ярмарку до Кукси пригорнулась 
Уся голота, що не любить плуга. 
Орда ця на Вкраїні з давніх-давен 
Проміж людьзш дбаііливпми вгніздилась; 
Тепер вона знаряддям небезпечним 
В руках лпхпх компишиків зробилась. 
Учора Кукса в гунці, без сорочки 
Пришкандибав ; сьогодня гетьманує, 
І хто не викотить йому горілки бочки, 
Того дере, плюндрує, в пень руйнує. 
з горілкою, мовляв, уся вселенна 
Під нашим присудом козацьким буде. 
Почезне панська сила навіжена, 
І раюватимуть всі вбогі люди . . . 

Княгиня, бхїїдна нроновідь! 

Катруся. Що-ж нам робити? 

Тульчинський. Те, иі,о робили предки: зачинитись, 
До себе всіх статечних прилучити, 
І з Печенігами новими битись. 
Паш замок повен живностп і зброї; 
Сердець прихи.іьних маємо доволі . . . 
Не нам .лякатись челяди пяної 
Там, де б.лииі;али славою герої. 

Катруся. Княгине мамо й ти, козаче правий, 
Справдешній .лицарю серед козацтва! 
Додасть підмоги вам дівча без слави. 
Без імени, без батька, без багатства. 
Як пухли з голоду козацькі діти, 
Конали в недузі та в холоднечі, 
Я звикла по холівах тих ходити, 
Що не зосталось ні вікна ні печи. 



319 



І не одну безматірню дитину 
Від бо.іестп тяжкої рятувала, 
Збірала сиріт в затпшну хатину, 
Сорочечки біленькі надівала. 
Вертаючись нетяги у холі ви, 
Своїх дітеіі в черниці пізнавали, 
І на шниталик дітськип із поживи 
Своєї пап нескупо відділяли. 
Такі нетяги будуть наиіі люди: 
Бо люба п дорога отцю дитина . . . 
Тульчин ськиіі. Ні, ясна панно! так воно не буде: 
Любіша їм і над дітей руїна. 
Завзявишсь битись із сріблянит:ами, 
В няних піснях зачнуть того хвалпти, 
Хто вирізав отецькими руками 
Прихильні до панів козацькі діти. 

Третя сцена. 

Там-же. 
Увіходить вістовець. 

Вістовець. Пресвітлая княгине! я заїхав, 

Далеко з Шляху Чорного звернувши. 
Щоб ви про новину щасливу знали, 
Котра сповнить весе.іостю ваш замок. 
Є над Дніпром село Манастприще, 
Село козаче на землі чернечіії; 
Туди везу я князю лист залізниіі . . . 

Княгиня. Залізниіі лист? Мені сьогодня снилось. 
Що син мій із Московш;ини вернувся 
За цим листом чи їлейтом королівськші. 

Вістовець. Вернувсь, княгине: сон правдивий снився 

Увіходить Баііда, увесь сивий. 

Байда. Правдивий сон, і ось я сам... 

її н яг пня. О Боже! 

Припав метелицею серед літа! 

Байда. Це не метелиця, ■ — зіма московська... 
Московські лаври це мене вкривають: 
За правду инших там не заробл?иоть. 

Княгиня. О, синочку! (Хоче його обняти). 



320 



Байда (припавши на одно коліно). Благослови, матусю. 
На поприще нове піукання правди. 

(Цілує руку.) 

Княгиня. Ще в тебе поприще нове?! 
Байда. Велике. 

Це в мене тільки й щастя і одради. 
Княгиня. Хіба-ж тобі, мій сину, мій герою. 

Не ввірилась зем.ля московська люта? 
Байда. О, добре ввірилась! Там погибає 

Все, пі,о встав за правду . . . 
Княгиня. То про що -ж ти 

Вбивавсь із літа в білу зіму, синку? 
Байда. Там воювать за правду стоїть щ)аці. 

Земля — як море-океан широка. 

Кипить вона і рибою і звірем: 

Кипить і грає силою-снагою, 

Удачею, одвагою .людською. 

Там тількїї-б велптням на світ рождатись, 

На всю вселенну доблестю пииіатись. 

Та глибоко в ту зем.лю кривда вїлась, 

В серцях ПІД.ЛИЗ царських закоренилась. 

Вони обстали трон високим муром. 

Премудрого зробили самодуром. 

Крізь золоті самодержавства ґ|)ати 

Рикає лев цей, — трусяться иалатп. 

А можновладство підступного слова 

Все дужчає, мов гидра стого.лова. 

Воно п мою правицю притомпло. 

Погнуло і мою лицарську силу. 

Та до мене ввесь цвіт зем.лі зібрався: 

Ті, що з царем Казань завоювали: 

Ті, з ким він Астрахані допевнявся; 

Ті, що Сибір широкий здобували . . . 

(Чути труби, жоломійки, тулумбяі'и.) 

Самусю брате! дай себе обняти. 
Катрусю! дай себе поцілувати. 
Це не зіма московська вас вітає: 
Московська Русь до себе прикликає. 
Не в труби це, не в жоломіііки грають: 
Серця правдиві до сердець гукають. 



}21 



Царська земля неиравдою боліє . . . 
За мною йде, в кім пскра правди тліє, 
І кличе покликом до всіх великим, 
Хто не піддавсь у нас жаданням диким: 
„Гей, люди щирі! правди, правди, правди! 
Нема без правди ні в чому одради! 
Рятуймо Русь і Київську й Московську, 
І вольну Новгородську й славну Псковську! 
Бо Татарва нова но ній нуртує, 
Століття кривди й мороку готує.'* 

Княгиня. Мій сину орле! я не розумію 
Твого завзяття й задуму нового. 
Не Русь од кривди мусиш рятувати, 
Своє гніздо від рарогів спасати. 

Байда. Чув, бачив, знаю, й добре розумію 
Пяну й безрозумну хижацьку мрію. 
Я-б Їанжу-Куксу розтоптав ногами, 
Та всобитпсь не хочу з козаками. 
Сьогодня козаки — знаряддя зради, 
А завтра — воїни святої щзавди. 
Сам Кукса, що хотів н^с руйнувати, 
Мені в поході буде помагати. 

Княгиня. Кудїї-ж це знов поход у тебе, сину? 

Байда. На Задністрянську, нене, Україну... 

Княгиня. В Волощину? 

Вапда. Що об Дунай обперлась. 

Від гір до Моря Чорного простерлась, 
Дністром од польського меча щ)пі:рилась. 
Щитом нам від Турещпни зробилась. 
Шукав я правди по світах широких, 
Ко.ю престо.лів золотих високих: 
Та бачу, що шкода і"і шукати 
Окрім своєї взброєної хати. 
Я збройну хату за Дністром збудую. 
Повз ріки й Море башти помурую. 
Тоді правицю простягну цареві, 
А .ііву руку — панству й королеві. 
Хто-б ні озвався правду боронити, 
Всім рівно будуть козаки служити. 



21 



322 



Нехай живе по нас вовіки слава, 
Що иБшого ми не жадали права. 

Княгиня. Мій сину орле, соколе мій ясний! 
Великі в тебе, вікопомні мисли; 
Та чує серце матернє безщасне — 
Побє недоля ці надії пишні. 

Байда. А ти, Самусю, друже мій між друзьми! 
Чи віруєш в мою лицарську долю? 

Тульчинський. Поки я вільно дихатиму грудьми 
І ненавидітиму тьму й неволю! 

Байда. Це наша заповідь свята козацька, 
Це наша віра праведна лицарська. 
Нехай ми всі за неї трупом ляжем, — 
Ми свій завіт потомству перекажем. 
Орлице пене, соколихо ясна! 
Не нлач, утри залиті слізьми очі. 
Недоля ваша над всі долі щжяп,: 
Бо дух наш родиться в душі жіночій, — 
Дух повен жертви, повен занедбання 
Себе самого для добра людського: 
Нема в людей святішого призвання. 
Нема й у Бога кращого нічого! 

Княгиня. Катрусю, чуєш? Ось де нововірство 
Із вірою старою понялося, 
Ось чим козацтво предківське наслідство 
Хранити для потомї:ів завзялося! 
Нам, кажеш, серце наскрізь меч проймає . 
Не бійся гострого, моя дитино, 
Як не боїться воїн, що лягає 
У полі трупом за свою країну. 

Тульчинський. Достойне слово матері героя, 
Достойне й діло огняного слова . . . 
Нехай же і моя перед тобою 
Озветься мовчазна, несміла мова . . . 

Байда. Ні, брате! десять років німування 
Промовили за тебе більше правди, 
Ніж співи трубадурного лицяння 
І струни голосної серенади. — 
Катрусю! но всьому широкім світі, 
Де лицарство з неправдою воює, 



І 



— 323 — 

Нема нікого в мене на приміті, 
Хто жешцину так високо шанує. 
І не знайти довіку в християнстві 
Такого доблестного паладина, 
Що десять літ був сироті за брата, 
А побратпмськііі матері за сина. 
Пишалась би іі великая цариця 
Таким преславним лицарем-слугою, 
Що чатував у полі й на бойнпцях, 
Готовий по всіїк день і час до бою. 
Та не до всякої цариці сватом 
Прибуде Байда з ти:*ш, що під лавром 
Московським срібним на ввесь світ сияють 
І правду над багатств*.!, прекладають. 
Я врізав би свого живого серця, 
Віддав би раю цілу половину 
Тому, хто для коханого кубельця 
Вбезпечує, яі: муром, Україну. 
Ми, люди правди, родимось для жертви, 
Ми кривду жертвою одоліваєм; 
Без нас були-б .людські діяння мертві, 
Ми їх безсмертним духом надихаєм. 
Нехай же над твоєю головою 
Вінець у Бога жизни возсияє: 
Жіноча жертва нарівні з мужською 
Грядуще царство правди приближає. 
Дай, сетро, лицарю без плями руку 
На трудну жизнь, як героїня жизни, 
На всяку жертву і на всяку муку, 
Що-б ні судилося твоїй .отчизні! 
Катруся. Мій братіку! твоє велике слово 
І погляд божеський на наші муки 
Освічують, мов сонечко весіннє. 
Мою захмарену сиріцтвом душу. 
Убога розумом і млява серцем, 
Не мушу в вас по-заду зоставатись: 
От вам обом рука, що до загину 
За правду жизни буду подвизатись! 

(Дає Тульчинському правицю, а Байді ліву руку. Баііда цілук Катрусю в уста, Тульчиїг- 
ськиіі, ирицавши на одно коліно, в руїсу.) 



— 324 — 
Княгиня (надіваючи молодим перстні). 

Благослови-ж, Всевиїпніп, вірну пару, 
І дай їй вік новий благовістити! 
Байда. Далекий може вік святої правди, 
Спасенних душ надії і одради! 

(Зарзшені цілукітьея. Сиускаєіьея завіса. Чути весільну музику, та вона переходить у плач.) 



143. Дівоче серце. 

(Іділія.) 

І. 

Ой у неділю рано, по-раненьку, 
Ой то-ж не у всі дзвони дзвонили. 
Як у вдовинім дому гомоніли . . . 

бсть така пісня, і дуже жалібна вона. Було, як співає наш 
кобзарь Архип, то й сам плаче. Отже, як-би не вмер Архип, то ще-б 
зложив може й жалібнішу пісню про нашу вдову, на прізвипі;е За- 
гірню, як у неї в дворі одного ранку гомоніли селяне, а вона сама 
крізь людський гошн голосила. І селяне-ж були хороші! бодай їх 
доброму чоловікові ніколи в себе в господі не бачити! . . . 

Десятники з сотськшш та з иисарем, — он хто гомонів у вдо- 
виному дворі! Уже-ж вони не з добром запитали до вдови Загірньої, 
бо ці людці де купою зберуться, з того місця втікай скоріше, — 
добра не побачіші і не почуєш. 

Колп-б знав Ігнат удовиченко, що й його батьківського двора 
не мине ця халепа всемирна, то певне й вітер би його в полі не 
випередив. А то хто-ж би подумав, що одного в матері сина візьмуть 
у москалі? . . . Вдова Загірня вбезпечилась, що в неї син одинчик, 
і молилась Богові тільки, щоб він послав її Ігнаткові хорошу пару. 

Сам Ігнат був. ще молодий козак, — саме тільки чорний вус 
почав пробиватись. З парубками літати навзаводи, скакати через 
купалове огнище, або перемахати сажнями Дніщзо, ото були його і 
забавки. На вулицю ходив пісень співати, жартував 'з дівчатами по- 
хлопячи, а .любощі йому ще не дуже в серце впивались. Недоліток 
зовсім іще був Ігнат удовиченко, тільки що батьківський зріст і хода, 
і яі:ась повага в очах, бо сказано — господарь на своїй батьків- 
щині, — от його що ніби дорослим парубком удавало. А найбільш, 
як іде було в неділю з матірю до церкви: вона в старосвітському 



325 



кунтуші, а вія в батьківській киреї — високий та рівненький собі, 
мов ясенок. Ще-ж до того звичаіїнип був і богобоязливий, справді 
йшов до церкви молитись, а не їави поміж людьми ловити; то зда- 
вавсь ніби вже не парубком або підпарубочим, статечним чоловіком 
здавався. Ото-ж іш хвалимо було його гарний зріст і батьківські 
звичаї — його й батько був чоловік хороший і богобоязливий, а тії 
харцизяки мабуть свою думку дбали: „Нехай, нехай доростає міри, — 
буде з його пі,е краш,ий некрут, ніж на се.лі козак." 

Воно то і в пісні співають: 
Ой у вдови один син, 
Та й той пішов під аршин . . . 

Пісня — правда, вона тобі не скривить ні словешса, та коли-'лс 
це таке беззакопство чинилось на Вкраїні? Може тоді по селах по- 
рядку ніякого не було, або що, а тепер же в нас на всяі:у хату по 
начальнику, ш,о й чарки горілки не впнеш без догляду . . . Еге! тш\і-т(> 
мабуть і громада з великого чоловіка сталась малим, що знай стрічавіи 
по селу людей з паличками. Оці то люди, сидячп там собі і по бу- 
днях, наче в свято, без роботи в управі, балакають знечевля про 
всячину, та й домізкувались, що у вдови Загірньої суть не один син, 
а іменно і всеконечно — два, бо старший брат Ігнатів номер, чума- 
куючи в дорозі, і про те нігде не явлено і не записано, а товариство 
його недавно оце в холеру Повпмірало: то їх і значиться два сини 
у вдови Загірньої Катрі, і як старший на .іптцо не состоїт і вже годів 
ізо три без вісти одсудствуєт (це вже писарь старший слибизуе), то 
й упадає некрутська черга на його, Ігната, которому, каже, сповни- 
лось восімнадцять літ. 

Так-то вони собі там гуторять, а вдова небога, встаючи й ля- 
гаючи, поклони бе перед образом: що не доведи, каже, його Мати 
Божа до лихої години, до невірної дружини, до -злої личини, а пошли 
йому пари до вподоби, до любої розмови, до господарювання в дому, 
до чести й жалоби між добрими людьми. Як би-ж хто сповістив удову 
безталанну, що отака й така річ, — може-б вона кинулась в управу, 
звіець полотна однесла писареві, а старшині поставила пів відра го- 
рілки, бо вони звик.іи- там начальницьким робом бенкетувати; впоївшії 
й випровадивши ісправника чи окружного, сами недоїдками й недоппв- 
ками по-начальницькій контент}тоться, — це вже в них діло законне. 
Не то в пра.зник, та і в будень, з селян збірають харчове, що ось 
ніби становий, чи який там нечистий, прибіжить. Той же й не думає 
про їх управу, маючи собі вволю де їсти й пити і руки нагрівати. 
а вони балі собі в управі справляють. То нехай би вдова Загірни 



— 326 — 

кинулась у цей кагал з поклонамп і дарунками, — воно-б нічого. 
Гам пиеарь і записав би і свідків познаходив би, що імено помер 
Ігнатів старший брат, чумак)точи, і що він є; один, як око, син 
у матері. А то вона собі молиться безнешне і на часточку раз-по-раз 
отцю Петрові подає, ще й молебні в його наймає, а той — звісно 
піп — собі радіє, що яка-то спасенна душа ця Катря Загірня! Тим 
часом старшина, наговорившись та нарадившись у своїй раді лукавій, 
вибрала день — святу неділю, що вже імено знає — дома Ігнат 
вдовиченко. Худоба про цей случап пасеться в його за вишнячком 
у пастівнпчку, а сам він, гарно вмившись і голову змивиш щолоком, 
бо мати держала його чисто, як панську дитину, вбереться гарно до 
церкви і піде обруч із пані-маткою слухати святого співу і читання. 

Ото-ж іще й великий дзвін не бовкнув, а у вдовиному дворі, 
ти-б сказав, у-во всі дзвони дзвонили. Ведуть Ігната під руки до 
розправи, гукаючи й регочучи, наче вовка або що живцем доскочили: 
а мати-ж то, бідна мати, за ними наче по-мертвому голосить! Мій 
Боже мїїлпй ! хоч би-ж він не такий хороший та вродливий здавався . . . 
А то трошки зблід на личеньку, то чорні брови й молодий вус наче 
шовком йому те свіже молоде об.іиччя закрасп.іи. А очі сумні і ніби 
якісь горді зробились. Дві сльози, мов кришталеві искорки, викоти.іись 
та п зупинились під очшіа. Сором, бач, козакові заплакати, — . пе- 
реміг свою тугу бідолаха. 

Оце-ж його ведуть, мов молодого князя бояре, а сусідня дів^шна 
Оленка, те-ж недоліток, та тільки гарна-ж на личеньку, як та зоря 
Господня, вирядившись до церкви у квітки і в білі пишні рукава, 
саме мчала повні відра од колодязя, поспішаючи матері води до по- 
рання наносити, тоді й до церкви підбігцем бігти. Як побачила-ж 
вона його в такій громаді, то й відра в неї но землі покотились. 
Вона його .любила, молодого, вродливого Ігната, та й рідній матері 
не призналась. А тепер на ввесь куток заголосила, і до вдови За- 
гірньої, до Катрі, на шию кігнулась. Оце-ж може й пара Ігнатова, 
бо й він не видержав її плачу ревного, — затрусивсь увесь і захли- 
пав: не міг себе перемогти. 

Ще-ж як на те дав Господь ранок тихий, ясний та любий, [ 
.іітиіп. Колос у ячмені ще не налився, то соловей виспівував остатні 
пісні свої — прощавсь із весною. Тут його ведуть, того Ігната; тут 
його мати, обнявшись із Оленкою, голосять, а соловей на вербі під 
топ гомін та плач аж .лящить — співає. Золоті хмарки наче вплинь 
пливуть по чистому небу. Скрізь широко видно аж геть по-за цариною. 
Вітряки на горбах понасторошували крила і сяють проти сонця, мов 



І 



— 327 — 

башти золоті. А що вже хрест на дзвішщі новий, що поставив своїм 
коштом Ігнатів таки панотець, — аж сипле промінням. А тут саме 
й до церкви благовітувати прийшла година. Отець Петро тихою сту- 
пою вийшов із свого двору, то паламарь, побачивши його із дзвіниці, 
й бовкнув у великого дзвона. Свято вчинили всі гуртом удові бідо- 
лашній — на все життя свято! ... Як була в новому очіпку, що 
саме збіралась наміткою голову до церкви обвивати, так і шшла за 
сином до розправи. 

Ховайся-ж тепер, Оленко, од людей, не йди й до церкви, бо всі 
сусіди взнали, кого ти, молода, покохала! І квітки ти свої розгубила 
по дорозі, підбіраючи відра. Парубки, йдучи до церкви, квітки твої, 
сміючись, позбіралїї. Тепер у тебе на всім селі немає вірної душі, 
щоб твоє горе зрозуміла. Батько п мати гримлять на тебе, мов ти не 
знать яку велику незвичайність серед .людей учинила. Ота вдова хіба 
тебе зрозуміє і до серця пригорне, що вирвалась од тебе і побігла 
за сином. 

Отже вони й коло розправи — тії пявки людськії. От вони 
привели вродливого вдовиченка перед пана. Не малий же й пан наго- 
дивсь у село під цей час, — не д\'рно ще вчора з вечора курей по 
сідалах полохали — готовити йому вечерю. Сам окружний, Бреус Ілья 
('еменович, це він учора з дзвоником набіг у село. От і стоїть, у боки 
взявшись, саме тільки налигавсь чаю з перегінною; тепер у холодку 
коло розправи потягує здоровенну люльку. Мордатий він собі пан і, 
правду змовити, поганий ; і їудзики його б.лискучі не красять. Блищать 
ті ґудзики на йому, мов жабячі очі, тільки що страшно, а краси нема 
ніякої. Отже не подивилась бідна вдова, що він і зростом — карануз, 
і лоб йому мабуть іще змалку нриплющено, і ноги в його чогось криві. 
Як прибігла, так і впала йому в ноги і обхопила ті криві ноги руками, 
а г-ама голосить: 

— Паночку, .лебедику! може-ж і в вас є діти! не губіте мого 
Ігнатка; дайте-ж йому й мені на світі пожити! 

А в його справді, в того окружного, діти бу.ли маленькі, все 
дочки; до церкви, таки до нас у Буртища, нані його, окружна, було 
їх возить повен віз. Та що-ж йому про те? і яі: проста баба сміє 
свою дитину до його дітей рівняти? 

— Геть! — от він що одвітував, — ти мене повалиш! Азьмітє 
«абу проч! 

Так і вхопили стару Катрю Загірню ті прислужники, із наших 
таки людей харцизяки, і одволокли геть, бо й справді на кривих 
ногах окружний захитався. „Чаво табє нада?" зак'ричав на вдову 



— 828 — 

безталанну, і її вже держать під рукп, не пускають. І енна держать коло 

неї, щоб не влпзнув, бо знало все село, що його п конем не доженеш. 

Вона тільки плаче, і дух їй захопило. Звісно матерпн плач! 

— Хто-ж мене, паночку, дог.тяне, хто мою старість запоможе? — 
хлшіав)їш, насилу промовила. 

Він. хоч по-нашому й не говорить, а зрозумів її та й каже: 

— Работніка напдьош сабе, старуха. Ти вдова баґатая. 

І вона-ж, дармо що зовсім збожеволіла од напасти, постерегла, 
супротив чого він їй закинув. 

— Еоли-б я, каже, була багата, н-б тебе, пане, озолотила! 
Оце-ж у мене і все багатство і ввесь скарб, що ви в мене забрали. 

А вони окаяжні все було плещуть, що Катря Загірня — бага- 
тирка на все се.ло: ото-ж і окружного на її нацькува.ли. що прижмом, 
кажуть, за душею в неї єсть гроші. Сама ходить, як кукла, в церкві 
од неї аж світить поміж людьми, а син у неї — мов топ панич, 
чистий та митий, мов огірок. І хата, кажуть, у неї, як віночок'. То 
й певен був окружний, що вона зараз капшук розвяже. 

— Пане зіій, голубе мій! — благає вона ок*ружного (а він до 
голуба такий був схожий, як підсвинок) — маю два во.іики й корову: 
забери їх до госноди. а мені верни мого сина, моє сонце! 

Що то проста жінка, сказано! їй здається, ок-ружнпй все одно, 
що той Татарин; а він у нас такий був, брав самтш грішми пода- 
рунки. Приїде й ноїде, ніхто нічого не бачить і не знає. Розлюту- 
вався-ж на Катрю за Гї слова дуже, аж носинів! 

— Сказилась баба, што-лі? — промовив, та аж мукнув, що — 
всі злякались: — Лашадєй! 

Де тії й коні взялися! мабуть нечистий їх позапрягав на ту 
минуту, так і вискочили перед їанок, мов із землі виросли. Тільки 
дзелень-дзелень-дзелень топ дзвоник на дузі. Аж дві тройки вродилось 
їх разом. І як він із тими кривими ногами так хутко у візок упхнувся, 
враги його душу знають, того окружного, Бреуса того. ІІашол! і мов 
чортяки його на крила підхопи.ли. Тільки пилом занесло вдову бідо- 
лашну. Протерла очі, аж і сина вже немає - вже обидві підводи 
коло царини. Бігом бігти за ними, к-риком кричати: ., Синочку! Ігна- 
точку!'^ . . . Шкода, вже не почує, і матерп крізь ту страшенну 
куряву не побачить. 

П. 

Як ізійшла вечірня зіронька, та повечерявши старі люди спать 
повкладались, сельська молодь почала через іищ)от:ип став перегуку- 



— 329 — 

ватпсь. Соловії з обох боків ставу по вербах висвистували: озвалася 
вода стома голосами. Зорі наче потонули в ставу і поуз беріг тремтіли, 
розпливались искорками, та п знов у глибину поринали і тихо в гли- 
бині сялп, ти-б сказав розмовляли з небесними зорями. Ізіпшлися 
докупи парубки з дівчатами, почали своє кохання у піснях виспі- 
вувати. Тільки іі нема між ними Ігната вдовиченка та молоденької 
Оленки. Далеко тепер десь Ігнат сидить, знайомого голосу не чуючи; 
а Оленка .лягла спати, та й підп.тила гарячими слізьми в коморі. 
Довго вона плакала, слухаючи співи соловіїні та дівоцькі пісні; серед 
ночїї встала, тихесенько викралась із комори, тихесенько перейшла 
через двір, майнула білими рукавчатами па перелазі, втонула в вігаше- 
вому садку, вирнула з садової темряви коло хати вдови Загірньої. 
Не спала бідолашна мати, почула, як Оленка в віконце стукнула, 
обізвалась, упустила її в хату. 

— Матінко моя рідна! — каже Оленка, обхопивши Гї плечі, — 
.люблю твого Ігнатка, як свою душу. Я пропаш,а без його на світі. 
Благослови мене, матусю, іти за ним на край світа. Нехай він не 
мучиться між чужими людьми самотою. Я його люблю, він мене лю- 
бить, — нам обом буде легше, як ми побачимось що-дня хоч на 
часиночку. 

— Голубонько Оленко! п],о оце ти видумала? У тебе-ж батько 
й мати, у тебе брати й сестри: як їх покинути? 

— Нема в мене тепер ні батька ні матері, паньматусю! Ти 
мені батько й мати, а твій Ігнатко вся моя родина. Не зможу я без 
його в світі прожити, у сиру ЗЄМ.ЛЮ піду. Чи лучче-ж їм па столі 
мене побачити? 

— Ні, моя доню, коли йти кому за Ігнатком, то лучче мені» 
одинокій матері. 

— У тебе, ненечко, худоба на р)т;ах і батьківщина Ігнатова: 
тобі неможна всього кинути . . . 

— Неможна, неможна, — промовила вдова плачучи, а то-б я вже 
й у дорозі була, я-б за ниж зозулею летіла. 

Довго вони вдвох говори.ли, довго впиняла вдова Загірня Оленї;у. 
лякала Гї світом широким, людьми чужими, пригодами несиодіваними. 
Не злякалась нічого молода Оленка; на вічні найми себе обрекала: 
„Годитиму, служитиму, нігде не загину. Бог нам поможе, твої молитви,^ 
непе, з усякої пригоди нас визволять." Такі слова вона промовляла, 
мов пісню співала. Раділо гірке материне серце, ш,о Гї синові, мов 
із-за чорної хмари сонечко присвічує. Жа.ль їй було тільки дитини 
молодої, у чужій чужині не бувалої. Боялась вона, щоб з цього не 



— 330 — 

вийшло ще більшого лиха, як слідом за її сином згине й чужа дитина. 
Не знала, що Оленці казати, замовкла, журячись. Далі ще каже: . 

— Ти-ж подумай, моя кришечко Оленко, як тобі село покинути, 
коли в тебе ніякого паперу немає? Та тебе всяка судова погань за- 
арештує, ганьбу тобі велику зробить, до віку сорому не збудешся. 

— Я вже про це думала, ненечко : у мене ще з весняної доби 
єсть такий папір, щоб мені вільно було по людях служити. Ти знаєш, 
яка в мене старша сестра недобра, яка злюща. Вона мені була прачем 
руку перебила: а мати її дуже жалує і од панотця обороняє, так я ви-- 
просила в панотця такий папір, щоб мені дома не жити. Він і лежить, 
той папір, за образом. І пішла-б таки я з дому, та зосталась, що 
Ігнат близенько, щоб з Ігнатом твоїм що-вечора побачитись, а тепер 
мене ніщо не зупинить. 

І радіє і боліє душею старенька мати. 

— Доню моя! — каже, — не нарікай же на мене, як — • не 
доведи Боже — пнше воно станеться, ніж ти собі міркуєш. 

— Вкупі з Ігнаточком не страшне мені ніяке горе ! — скрикнула 
Оленка, обнімаючи і цілуючи бідолашну матір. • — Нема мені життя 
на світі без його і не буде. 

Довго вони ще розмовляли, довго прощались і плакали. Вернулась 
Оленка у свою комору і тихо, перед світом любо заснула. У-ві сні 
побачилась із своїм Ігнатком десь па чужій стороні, приголубила його, 
. заспокоїла, мов дитину, журливе його серце заколихала. 

Ш. 

Чужа стороно, далека земле холодна не плодюча, плугом не орана, 
купям засіяна! Прокляли-б ми тебе великою клятьбою, запалась би ти на 
віки од нашого слова гіркого, од наших ревних сліз: та живе в тобі 
не одна душа спасенна, товчуться в тобі наші земляки, як той Марко 
по пеклу. Нема в тобі ясного неба нашого, — вони любим, жаліб- 
лпвим поглядом на ввесь мир християнський тебе освічують. Нема в тобі 
наїиого дерева густого, кучерявого, наших трав шовкових, наших 
квіток дібрівних, — вони серцем багатим тебе, убогий краю злиденний, 
мов пишний сад іскрашають. Не чути в тобі соловейка весняного, — 
вонн своєю мовою солодкою твої зрадливі вітряні пустині наповняють . . . 

Таємнича доля судила Олені опинитись на чужій стороні хутко; 
мов у-ві сні вона у великий, пишний город перелетіла, у той-то город, 
де, МОВ.ЛЯВ, тільки церкви та палати та пани пузаті, і ні однісінької 
хати. Зуспіли її в наймах добрі люди, що в цьому городі неволею 



— 331 — 

проживали і на Вкраїн}' на короткий час, мов у вирій, завітали. 
Молоді люди, пан із нанією, і діточок у них двоє — дві дівчинки. 
Звались воші скрізь по селу, де вона наймичкою в козака служила, 
пан Іван і пані Ганна; більш їх ніяк не звали, ані прозивали. Любили 
їх козаки і козачЕи і козача дітвора дуже, що вони з простої хати 
у пани вийшли, і всякими мовами вміли з чужоземцями розмовляти, та 
й не пишались тим перед сельською громадою, і одежу нашу просту носили, 
і звичаї наші рідні шанува.іи. Бачуть вони наймичку в козака, моло- 
деньку, моторну й працьовиту, розпитали, що вона за людина, дові- 
дались, що вона дитина отецька та ради свого кохання пішла по 
людях служити. Порадились пан Іван з панією Ганною, видумали, 
як їй подать руку у Гі долі тяжкій. На шлях непевний молоде дівча 
вийшло, сподіванками тільки шлях міряло. Яналн вони, що то за міра; 
бачили світу багато, то вжахнулпсь тії до.лі, що ждала нашу Олешсу 
десь у далекому тумані. От почали її до себе зак.іикати. Панія Ганна 
вміла розмовою любою, ласкавою ж}^ливе серце її собі зеднати, мов 
дитину, її до себе принадила. 

Тут і Ігнат Загірній, той бідолашний вдовиченко, стояв із своїм 
полком; і його вони до себе в хату закликали. Кохана пара, мов 
у батька в матері, в їх гостювала. Понятлпвий був Ігнат з-роду, 
хисткий, проворний, то його ще в моска.лях і не бито; та й шанував 
себе козак, то вже все переймав, згнітивши серце, чого там його 
учено, і старший похваляв його на муштрі. Ще-ж як на те, трапилось 
так, що старший над Ігнатом був молодесенький офпцерик. Прозивався 
він Кавун, і як назве було капитан Кавуновим, то він і просить, 
щоб його так не величав, „бо, я, — каже, — свого отецького пріз- 
вища не цураюсь.'' Як же дочувсь про це пан Іван од Ігната, — 
„це-ж," — каже, — „наш!" та й заговорив до його по-нашому 
в церкві. Офпцерик трошки спік рака, що одвик по-своєму розмов.лятп, 
бо його змалечку на столицю заслано, і недавнечко, мов пташі;у 
з клітки, випущено; а проте .любе йому було слово пана Івана, 
і зайшов він до його з церкви на отче-наш. Це-ж ті.лькп для звичаю 
так його запросив до себе в гостину пан Іван, а тут уже й обід 
неділешній поспів. Багато до пана Івана козацтва зібралось. Тут 
і Ігнат із своєю голубкою. От, розговоркіись трапезуючи з офицериком 
Кавуном і нарадились, як бж Олені по селах за полісом не ходити, 
бо всяї:і люди між хазяїнами бувають, то щоб не дознала вона наруги 
за своє щире кохання; та й що з того кохання далі буде? Постано- 
вили громадою застільньою так: щоб узяти добрим панам Оленку 
з собою до дітей за няньку, а тим часом молоденький Кавун офицериї: 



— 332 — 

порадіє Ігнатові, щоб його, як моторного, .зростом високого, обличчям 
гарного москаля, вибрано в ївардію. От Оленка і не ходитиме більш 
і.з села в село; буде вона проживати між хорошими людьми-землякамп. 
дарма п],о на далекій чужині, а там уже яі:ось доля їй зладнається: 
час і діло покажуть, як їй краще в світі п])ожптп. Ще такі добрі лвхш 
були той пан Іван і пані Ганна, що й до батька-матері Оленчпних 
поїхали і їх заспокоїли і Оленку до батька-матері привезли і благосло- 
вення їй випросили. 

Звеселилась не одна душа з того благого учинку столичних нашпх 
земляків, що мов нехотя панамп звались, а були душею і словом 
прості і чесні, мов зроду із села із рідної хати не виходили; а не 
хто вже, як удова Загірня раділа. „Святе добро!'' — рекла вона, 
з радопцв плачучи: — „кажуть люди, що тебе в світі немає. Ні, 
ти-ж таки єсть на світі, тільки що рідко . тебе чоловік грішними 
очима зуздрить!" Так вона прорекла, мов проспівала, зз,іймаючи до 
неба руки. І що то вже Оленку іцлувала! як її до матернього серця 
горнула! І рідна мати оступись перед нею, бо велике діло непорочна 
печаль в одинокому серці. 

Левади рідні, голосні, співучі! стави з шум.тивими вербами! дівочі 
ігрища незабутні! Покидає вас врод.лпва дівчина, краса всього села, 
материна втіха, батькова осолода, веселість усіх добрих громадян. Ео- 
хапня їй го.лубине крилля дало; знялась, полинула далеко-далеко. Нехай 
буде темрява в чужому краї, — світить у неї в душі невгасиме світло. 
Нехай лютують морози, — у неї в серці весняні квіти процвітатимуть. 

Живе наша Оленка в далекому городі — надією дише: хутко, 
хутко побачиться з своїм Ігнатом. А Ігната нема: не так воно легко 
робиться, як доброму чоловікові думається. Не переводять Ігната 
в ґвардію. Багато було-б розказувати, чом, та й нащо? 

Нема мого миленького. 

Нема мого сонця, 

Ні з кпм мені розмовляти, 

Сидячи в віконця. 
Оце наша річ. Сумувала-б може Олені:а й тяжко, так надія-ж 
ї"ї, мов співоча пташка, розважала. Мпну.іо з пів року. Що-ж із дівочим 
серцем сталося? Певне зсохло, завяло . . . певне змарніла на чужині 
Оленка? Так би воно, .здається, п му сіло бути, та не так воно 
в Божому світі діється. Розірви зразу молоде віття, пі;о докупи 



— 338 — 

силелося, — порвеш живі листочї:и, яавянуть: замре з вєлиї:ог() 
болта серце дівоче, перестане битись — часом і навіїш. А нехай 
6}^НЕЙ вітер гойдає довго їх на сонці, дивись — і розплелися, 
розійшлися, красуються і хиляться туди й стади в пишному зрості. 

Нема мого миленького, 

Нема його тута: 

Посходила по слідочках 

Шелвія та рута. 
Почала рута проростати й поміж сумуванням нашої Оленки. Як 
же це сталося? — Ось як. 

Не нянькою була Олені:а в нанії Ганни, а рідною сестрою. За- 
раз почала її пані Ганна нисьма учити, і сама здивувалась, що то 
за понятлпва людина та Оленка! Не минуло й місяця, а вже вона 
своєю рукою до Ігната лист нашісала. Що-ж то був за лист, коли-б 
ви прочитали! Пісня ніснею. Бідолашний! Лучче-б тобі його ніколи 
не бачити . . . Другий лист написала Оленка до свого любого парубка 
через місяць, і вже в тому листі не було пісні. Все в йому було: 
і кохання дівоче, тепле, святе, і жалопц рідної сестри, тільки не 
було пісні. Гарнгої письмом засіяла Оленка другий лист; усяке-б здиву- 
валось, що так недавнечко ще вона письменною стала; а от же 
первий лист був квітка весіння, пахуча, красна, ненаглядна против 
його. Розкри.іися широко в Олеш:и очі. Припала вона до книжок, 
наче до вікна високого, що з його далеко-далеко, широко-шпроко по 
світах видно. Ще-ж би це нічого, а то до книжок прибавилась іще 
дружня розмова з земляками. Знала вона в себе в селі парубків ба- 
гато. Були між ними і на вид хороші, і на слово дотепні, та не 
було кращого над Ігната. Бачила вона п .іюдей статечних і дідів 
сивоусїїх, чувала їх розмови поважні і пісні старосвітські. Здавалось 
їй, що й на світі таких гарних людей немає. Перелетіла, мов на 
крилах, у чужу землю, озирнулась навкруги себе, освоїлась . . . це-ж 
рідна громада на чужині! Зберуться в пана Івана гості, — це-ж 
рідні селяне, тільки мов якесь ннше сонце їх осияло! Вже про те й 
говорити нічого, що на їх одежа уїфаїнська краща од сельеької, — 
така одежа, наче вернулись ті часи давні, що. було, стара бабуся 
маленькій їй розказує . . . Коли в кого жупан, то сама чиста саєта. 
Коли сорочка з мережками, то аж очі бере! А що вже дівчата й 
молодиці, то сяють у шовках та в пишних рукавах, та в намітках 
біліших од снігу самого, та в квітках і широченних стрічках, наче 
ті бразолі, маки та лелії. Нехай же-б вони самою одежою очі Оленці 
чарували, а то-ж розмова в них тиха та люба, речі дружні, щирі та 



— 334 — 

розумні. Скільки чоловіків, стькн й дядьків або братів ріднвх. Скільки 
молодиць і дівчат, стільки тіток і сестер. Всяке, здається, тільки й 
дивиться, як би її словом ласкавюі приголубити, як би її на добро 
наставити. Одь-рпвся їй світ у книжках, а ще більш у розмовах. 
Що ні почує, як та громада поміж себе розмов.ляе, вона п спитає 
в кого-небудь, — і ширшає, ширшає її память. ІІноді і в-ві сні про- 
кинеться та все думає про те, шо в день бачила п чула. Ще-ж треба, 
що мов із усієї України сюди пісні що напкранд позлітались. У селі 
було заспіває инишй хорошу старосвітську пісню, одну і другу, а більше 
вже н не намятає, а що хлопці, так по-московськп незнать-що иноді 
варнякають; а тут як заведуть, то ці.лісінький вечір співають. Одна 
гарна пісня, а друга ще гарніша; одна старосвітська, а друга ще 
давніша. І то їй дпво було, тій Оленці, що діди спвоусі в селі, було, 
згадують Про старовпну дідову або прадідову, а тут, і без сивого уса, 
давні часи мов на долоні тобі покажуть. Та ще чого дізналась наша 
Оленка: їй здавалось у селі, що книжки з неба падають, — так їй 
і мати казала, а тут побачила й самих .людей тих, що книжки своїм 
розумом компонують. ІІНОДІ, було, як прочитає Катерішу або Тоио.лю, 
то й не йме віри, щоб це компонував той ласкавий дядько, що в 
чорній кучмі волохатій ходить та все її серденьком зве. Менше всіх 
він здавався нпсьменнпм, та більше од усіх мав у голові розуму. Все 
було тільки й говорить, що про зелені .левади над водою, про селян 
простих, про ігрища дівочі, — хіба инко.іи згадає, яі: козаки лукаву 
ш.ляхту товкли, і очима, що тпзш зорями, блисне . . . 

V. 

Хутко-ж ти, ОлешчО, між чужими людьзпі оговталась, та й суму- 
вати по своєму Ігнатові почала менше. Дорікаєш сама собі, як ляжеш 
спати, чом рідше почала його згадувати, .,4ц не зледащіла це вже 
я ношж панами?" иноді думаєш . . . Які-ж вони пани? що вбогих 
сімряг і грубих сор.очок не носять? Тепер ти вже й сама міркуєш, 
що не то нан, хто хорошу одежу на собі має, а то, хто дбає тільки 
про себе та про своїх родичів, а на вбогий люд хіба через плече 
озирнеться. Ці-ж — глянь, як тебе, дівчпну просту, привітали! Ти, 
мов пташка з Божого раю, до їх у чужу сторону залетіла. Ти їм 
наче садових пахощів з України з собою занесла. Зрадіти всі тобі, 
ти-б сказав, рідну родину нобачн.лп. Ні, серденько, не зледащіла ти 
між ними, і дурно себе турбуєш доріїсаннями. Засипай з упокоєм: 
присняться тобі не ледачі поваби, — не такі, як тому сняться, хто 



— 335 — 

тш>ки манить себе, зачаровує собі серце гарними словами. Велика 
Україна тобі, Оленко, у-ві сні присниться, з усіми муками людськими 
од Наливайка та аж до того часу, як ти в селі з Ігнатовою матусею 
плакала. Розкриються перед тобою тайни святії, і забється серце твов 
Божою правдою, наче новгої, вищим коханням. Глянь, хто це по дш:их 
степах викоренює ледачу зіновать і колосисту пшеницю засіває? Де 
твої діти не нарожденні. Зникло твоє село, і старий батько з матірю 
і .любий Ігнат байдуже тобі: ти задивилась на ті кріваві мозоляві 
руки, що в дикому степу працюють, загл оділась, мов на райські квітки. 
Пташкою но-над тим степом вєшся, і серце твоє якусь нову пісню 
співає. От твої сни, моя втіхо! Не зледапцла ти: не між панами ти. 
а між людьми опинилась. 

Чого-ж посходила рута по тпх споминках любих, що ними тільки 
й жпла ти? Тяжко мені вимовити, та вимовлю. .Іюбила ти Ігната за 
те, пі;о в його очі такі ласкаві, що в його ніжне слово, що на вроду 
і на вдачу і на пісні і на танці нема над його парубка в се.іі; за 
те любила, що вкупі з ним соловейка слухали, вечерніми зорями під, 
вербою стояли, що він про твоє життя розпитував, сумував із тобою. 
Як же ті споминЕи тепер перед тобою затуманились, мов справді ку- 
черявою рутою вкрились! Вдруге ти на світ народилась, на іпирокий 
ясний світ. Не ті в йому смутки, не ті й радопц, що знала ти змалку. 
Виростають у тебе що-дня ь-рила, більшають, ширшають, дужчають, 
і вже з твоєї високости рідне село здається тобі маленькою краппнЕОЮ.. 
Безталанний Ігнат! Чим же він тобі тепер здається? . . . Темним, 
убогим, задавленим братом, та й годі. Напише до тебе чужою писар- 
ською рукою лист, прочитаєш його, та й загадаєшся, сумуючи. Жаль 
тобі Ігната, мов рідна сестра по його долі серденьком тужиш, а якось 
тобі дивно з нюі побачитись, мов з того світу має він прийти до тебе. 

Ой, 0.ленЕо! не хочеш ти сама собі признаватись, що в твоїм 
серці діється. Шв року минуло, яіс ти розлучилась із своїм кохашюм. 
Багато води втекло за ці пів року; пішли за водою і твої сельські 
думки, твої надії, твої молоді жадання. Не пів року, пів віку ти про- 
жила між чужими людьми, і вони тобі здались ріднішими од рідної 
матері, а всіх рідніший, всіх ближчий став тобі Павло Піддубень, 
молодий, гарний козак, брат панії Ганни. Дивом ве.ликим здався тобі 
Павло Піддубень, скоро ти його почала знати; та не заглядувалась 
ти на його вроду козацьку, пишну навдивовижу вроду: не вона тебе 
чарувала. Чарували тебе його братні речі, що він з тобою, як брат 
із сестрою, розмовляв і мислі твої засівав, наче якими зорями. При- 
йде що-вечора Павло Піддубень до пана Івана, і наче для його нема 



— 336 — 

тут людей опріч тебе: все він з тобою розмовляє та співає. Голос і 
у його тпхпй та гарнпй. Часом бувало й заплачеш, слухаючи його 
пісню; а він тебе й розважить, кнпжкп гарні тобі чптає і до книжої: 
доіїладає своє розумне слово. Чого-ж тп почала задумуватись після 
тих вечорів любих? Ти його речі до одного слова згадуєш: і в-ві сні 
вони тобі сняться, і прокпнешся ранком — перше всього вони тобі 
на намять приходять. Це-ж ти вже не своєю душею живеш, Оленко: 
у твоєму серці та ясна душа козацька звила собі кубелечко. Тобі 
страпшо й подумати, ш;об його день або два не бачити. Як же це 
може статися? День-у-день, вечір-у-вечір заходить він до своїх родичів: 
з тобою поговорить, дітей приголубить; хоч на годинку забіжить, 
і твою душу, наче сонцем, освітить. Отже сталося. Нема Павла і день 
і два, — занедужав Павло! Ти, заміраючи, про його бо.лість дові- 
дуєшся. Ти сама за два дні змарніла, мов од тяжкого недуга. Соро- 
зшшся тп прохати панію Ганну, шіоб узя.іа п тебе з собою, яі; по- 
веде дітей одвідувати їх .любого дядька. Три дні, тиждень ти кри- 
єшся . . . Вже в тебе всі питають, чого тп з личенька спала. За- 
горишся часом на таке питання, та й замовкнеш. Так, нічого, я, слава 
Богу, дужа й здорова, — бі.льш од тебе нічого не дізнались. Пильно І 
на тебе дивиться пані Ганна: знає вона, чого тобі треба. Вона тебе ' 
ні в чому за руку не веде, вона ті.іьки твій розум заси.лює, піоб 
сама ти свій шлях познала і, куди тобі треба, добре прямувала. Чи 
Ігната всим серцем любптпмеш, чи кого пншого вибереш, про неї 
байдуже, абп ти була п];аслива. Така в їх у обох думка, ні в віш,о 
вони своєю волею по-атаманськи не ввіходять. 

— Оленко! — каже раз ранком пані Ганна, — пише до мене 
Павло Петрович, що він подужчав, просить прийти до його з дітьми 
і тебе взяти з собою. 

— І мене? — промовила тільки Оленка. 

— Пише, що скучив, довго тебе не бачивши. 

Ой пані Ганно! Чи гаразд же ти зробила, що таке слово про- 
мовила? . . . Уже-ж чи гаразд чи ні, а Оленка в тебе на шиї. Що 
за тиждень смутку в серці набралось, все те сльозами тепер розмилося. 

Мов сестра сестрі, пані Ганна обтерла сльози з карих очей 

дівочих, пригорнула до серця, поцілувала, чогось зітхнула, і нічого 

не сказала. Пішли до Павла Піддубня. Не йшла Оленка. на кри- 
лах летіли. 

Вже давно її думки над тією камяницею носилися, де живе її 
кохання: як там у його? що там у його? У його хаті мусить бути, 
мов у раю. 



— 337 — 

] гіірав.тд. гарно в Павла 1Іі;ідубіїя у його затишку! Зелен о- 

мгрімнцми Блахташі стільчики повкривані, пшті рупінвки - - гостинці 
•! Уїграїни висять на кілочі:ах. Між нямії бандд^а тридцятиструнна 

віИБСкувться. Це його дда-Запорожця бандура. Гарнпм малюванням 
стінп обвішані, і всюдн наша рідна Вкраїна вима;пована. Там ку- 
пальні дівчата в вінках скачуть через огонь з хлопцяжи полумя 
з искрами, з димом темне дерево застеляє, під небо веться, а небо 
а:к вороне од того світу, тілмш далеко збоку місяць червоний із-за 
левади вирізався, осияв хмарки легені.кі і по ставу золотими смугами 
грає. Там — козаки їдз'ть по крівавому поліо, через кістяки стра- 
шенні, а Самко Муіішет попереду, „коня з^ержув, до себе притягує;, 
думає-гадав. '^ Там під хатою кобзарь на кобзі грає:, а кфуг його старе 
і мале слухають, де-яі:і плачуть, а сонечко, заходю^і, червонить білу 
хату і людську тінь по зеленому рясту чорними смугами кидає. 
Книжки лежать, папери купаші: Павло Піддубень дуже тямущий чо- 
ловік, всдасу старовину молодою головою зазнає . . . Простора в його 
хата, чиста. Малювання, німуючи, розмовляють проміж себе, а тиша 
в хаті, не чути гласу, наче в ченця в келії, тільки годинник, 
стоячи на столі, чикає. Кинула Оленка оком на одно, на друге малювання, 
дивується, мов на Вкраїні опинилась, аж зпрк! у дверях, мов жива 
картіша, стоїть сам Павло, мовтеп на неї дивлячись. Як побачила-ж 
Вина його худого, блідого, з веселим поглядом блискз'чші, і сама не 
^нала, що з нею сталося: кинулась до його, як дитина, обняла і при- 
горнулась, а Павло обняв і поцілував Гі від щирого серця. 

— Серденько (клепко! — питає, горнучи до себе, — так тж 
мене любиш? 

Вона мовчки його поцілувала. 

— Моя вона! — сказав Павло, протягуючи руку до панії 
Ганни; а пані Ганна наче знала, що бз'де: вона ддтей удержала, щов 
не кинулись перше Оленки до коханого їх дядька. Обвис.іи-ж воня 
коло його тепер, ухопившись рученятами за руки, за пояс. Оленка, 
сама не своя, обох дітей цілує, із великих радощів плаче. Зачарував 
її Павло Піддубень якимись недовідомими чарами. Все на світі вона 

.яабула; в його слові, в його тихій розмові вся її душа. Умер Ігнат 
навіки в дівочому серці, бсть про його споминки, є жаль, а кохання, 
мов пташка в івирій, одлетіло. Таке дівоче серце, таке його кохання. 
Цвіте, сияє, пахощами райськими вабить, і звідкіля йому світ світить, 
туди воно і повертається. Жаль було і панії Ганні бідолашного Ігната, 
та знала вона, що людської натури не переможеш. Нехай так буде, 

ІІ Читанка, " 



— 338 — 

;ік мусить оутп. Нехай діїіоче серце само свое:ї долі шукав. От її 
))оиум: такпіт исе ро:}ум і в її пана Йвана. 

Не ііомплїїлась же Оленка, покохавіии Павла Пшубня. Він наче 
:вдав її з України: нікого пі,е не любив, любив тільки свої книжки 
та малн^вання, та голосну бандуру. -З перших вечорів постеріг він, 
що то за сояиіне, живе серце у вродливої дівчини. Радіючи душею, 
взявся він освітити науковим світлом ту головку, що дивом йому 
здалася, що мов усі Фидії вкупі з Рафаелями її видумали, а тим 
часом серце його перншм коханням занялося. Чужа вона — ця думка 
ітого зупиняла. Слова ніколи про себе їіі не ігромовив, та серце його 
мовчки з дівочим серцем пошілося. І вона йому не признавалась, що 
з нею діється; все він думав, що дуїна її живе з Ігнатом. Поти 
з собою козак боровся, поки аж занедз'лав. Тоді сестра довідалась, 
яке лихо сталося, почала за Оленкою пильно дивитись, довідалась, 
збагнула жіночші серцем і вилічила брата розмовою і розвагою. 

Инше тепер стрітила Оленка Павла Піддубня, як прийшов він у 
кохану його семю. В раю вона тепер жила і раєм його осияла. 

— Оленко серденько! — каже Павло, — коли ти мене вірно і| 
.тюбиш, то у всьому мене послухаєш. 

— Як батька-матері ! — каз:е Оленка. ■ — Ні, — більш! Ти 
мені й батько п мати, ти моє все! 

Дівоче слово кохане! Хто тебе чув замолоду, до самої смерти 
тебе не забуде. 

— Поїдьмо зо мною на край світу, Оленко! 

— Поїдьмо, полетимо в парі! — каже Оленка. 

— У мене, хвалити Бога, є достаток; облетимо з тобою ввесь 
світ, а потім вернемось на Вкраїну, з батьком-матірю побачишся, 
та й будемо жити в мене в дщовому хуторі. 

Після ції розмови, мов тільки крильцями голубята стрепенули. 
Назавтра вже вони летіли далеко, далеко в вирій, де літо й зіму 
одні квітки осипаються, а другі зацвітають ... 

VI. 

А бідолапший Ігнат тим часом до столиці, мов до божого раю, 
прямує. Прийшов, розпитався пана Йвана. Тяжко було пану Йванові 
його стрічати, — мов сам йому гіркої наготовив. Чи знав же то він, 
як воно складеться, завозячи Оленку на чужу сторону? І рідний брат 
не оборонив би Ігната од його долі. | 

— Де моя Оленка? 



І 



— 339 — 

— Умерла! от що мусілп безталанному москалеві сказатії, 

бо й справді вона для його вмерла. 

Поблід Ігнат, затрусився, повні: до землі, як підкоіцена папороть, 
засумував тяжко; у лазареті з місяць пролежав, а потім і не ходив 
більш до пана Йвана, і не питав про Олонку. Москалем він одиноким 
вік звікував, мов той дуб суховерхий. 

Не всі тії сади цвітуть. 
Що весною розвиваються . . . 



144. Чорна Рада.') 

(З повісти.) 

Розкажемо-ж тепер, що діялось у дому в Гвинтовки, як отак 
працював наш паволоць'кий Шрам. Мабуть тоді вже. така година була, 
що й тут якось не було ладу ні між жінками, ні між чоловіками. 

І У ікіночій іфомаді не йшла в лад ота княгиня, жона Івинтовтана. 

■ Одно, що вона пані вєлиеого коліна, а друге, що з діда, з прадіда 

■'вона ЛяшЕа й католичка, так уже тут як ні підходь, а не иото- 

• варишши щиро. 

А в чоловіків вийшло своє безладдя. Череваневі було іікось 
дивно, що ївинтовка наче иншпм чоловіком зробився. Знав він його 
замолоду добре. Жвавий був козак. Як було пустить Хмельницький 
по Польщі загони, то вже ніхто дальш його не пробереться; і го- 
ворять було козаки; „О, далеко наша ївинтовка досягає!" І вже чи 
в компанії чи що, так ївинтовка друзяка та й годі. Тим-то й по- 
.июбив його Черевань, і сестру в його засватав. Отже й тепер він, 
бачсл, той-же, та ні: усе в його стало якось хистко, і слово його, 
хоть і бойке, та не таке тверде й щире, ет: правдиво-козацьке слово. 
Простий був чоловічина Черевань, а й йому стало розумно, що тут 

і щось та не так. 

— Як оце, Михайло, в вас учинилось, — питається ївинтовка 
в Череваня, — що ти свою Лесю заручив за гетьмана? 

— А чом же, бгате, — каже Черевань, — чом нам не зару- 
щтії дочки хоч би й за гетьмана? Хіба-ж ми зроду з гетьманами 
хліба-соли не їли? 

— Хто-ж це говорить? — сказав ївинтовка. — [Дочка моєї 
сестри зуміє показати себе на всякому місті; ті.льки що зробили ви 
діло спііино, та колн-б воно не випіило смішно ! 



1) Чорна Рада. Хроника 166В року. Петербурґ 1857. 



— 340 — 

— Проти чого Ц(^ ти а;іі:идаг.ііі.^ — питає 'Іереваиь. 

ІІротпн того, иі,о тепер, під цю завіруху, того й гляди, що 
сиіткнется . . . 

— Нехай, бгатіку, — каже Черевань, — спотикаються папіі 
вороги, а не пан Сомко! 

— Ге-ге! — ївпнтовка йому, — спотикались і луччі од твого 
('омка. Виговський, здається, добре сидів на гетьманському столі, — 
отже Гадяцькі пункти і того зіпхнули. А кажуть, що Сомко хочі? 
теж із Москалем по Гадяцькпх пунктах торгуватись. Еоли-б свого не 
проторгував! От Іван Мартинович ліпше видумав, що без торгу бе- 
реться до гетьманства. Тим-то й царь його, кажуть, у великому 
пошанованню має. 

— Іванцеві, бгите, — Черевань ївинтовці, — нічого торгу- 
ватись: він давно вже чортяіц дуиіу запродав, так йому тепер чи 
Т^-рок, чи православний — усе однаково. Ось ноба^іииі, коли він од 
царя перейде до Турка! 

Не ждав ївпнтовка од свого зятя такого одвіту. Нічого однак-же 
не щюмовив. Буцім і не він, новів свого гостя оглядувати госпо- 
,і.арство. Там токи, повні збіжжя, там овеш копіарп, там млини з ста- . 
ва^ш, там по лугу ходить табун коней: усього надбав собі Івинтовка, 
на всю губу був пан. Дивувавсь, розглядуючи все те, Черевані,, 
.який-то його шуряк ушшивсь дука!- а сам собі подумав: „У мене 
нема ні таких гаїв, ні таких пінроченних луїів, ні таких вешняіцв; 
та зате жаден міщанин київський не подивиться скоса на Хмарище, 
і поки стоятиме на маїистраті баиїта з дзиґарями, поти ніхто не 
скаже, що Черевань не но праву заняв Хмарище. За готові лядеьі:і 
,Т)т:ати куппв я його в маїистрата, і всяке знає, що за ті дукати 
збудовано маїпстратську башту." 

Огледі.іи; вернулись. Аж .ось приїхав із Ніженя сотник, Гордій 
Костомара. 

— Що ти, — каже, — тут. пане осау.ле, сидячи дома, робиш І 
Там у місті коїться лихо! 

— Яке-ж там у вас лихо? — питає повагом ївпнтовка. 

— Міщане, — каже, — і'улятоть з козаками. 

— Ну, бгатіку, — озвавсь Черевань, — дай Боже і по вік 
такого лиха! 

- Та підожди, добродію, — каже Костомара, ~ через що й як 
гу.іяють? Бивсь ]іа шаблях молодий Домонтовиченко з війтенком, та 
Домонтовпченко війтенка й одолів. 

— Ну, так і амінь йому дурню! — каже Івинтовка. 



— 341 — 

— Амівь? Ні, ще іц>ому ділу бє скоро скажуть амінь. Ось слу- 
хаііте лиш. Міщане повикочувалп на улпцю бочки :5 ііпвами, ;? медом. 
'.і горілкою, роблять ВІЙТЄБКОВІ поминки на ввесь хрещенні! мир; так 
і.'озацтво поскуплювалось, як бджоли до патоки, та загуло так. иі,о <і:і: 
слухати сумно. ІГють та лають усю городову старшину. 

— Ну, так що-ж? нехай собі лають, — каже ївпнтовка. 

— Отак! . . . а це яі: тобі здасться, що всі значні люди, що 
понаїзджалп на раду в Ніжень, бояться носа за ворота виткнути.' 
Козаки блукають купами по місту, та буїнють, як тії б}таї в череді. 

хочуть двори ламати та грабувати старпіину. 

— А що-ж ваш полковий суддя робить? — сшітав ївпнтовка. 
■ — А суддя п собі звонтнив, иане осауле. Страх хоть кого візьме. 

Коли-б ще під іід) завіруху, під ідо чорну раду, якого лиха не 
с чинилось. 

— Що буде, те й буде, — каже понуро ївпнтовка. 

— І тобі оце- байдуже, добродію? 

— А що-ж би мені робити? 

— На коня^ та гамувати козаків ! 

• — Отака! гамуй йому ксзаі:ів, коли нолковницький пернач 
у судді! 

■ — Та що по тому перначеві! — каже Еостомара. — Козаки 
судді і ухом не ведуть, а тебе і без пернача послухають. Поїдьмо. 
Бога ради, поїдьмо! 

— Послухають, та не тепер, - каже ївинтовка, моргнувши 
якось чудно бровами. — Буде час, коли вони мене послухають, 
а тепер, коли пернач не в мене, так я п не иолковпн старпгина. 
Нехай там хоть догори ногами Ніжень перевернуть. Моя хата з краю, 
я нічого не знаю. 

— Еге-ге! — каже потиху сотник Еостомара, — так мабуть не 
брехня тому, що .люди пронесли . . . Пане осауле по.лковий! побійся 
Бога. Мені зда(,ться, що ти щось недобре на нашого пана по.іковника 
компонуєш. 

— Пане Гордію сотнику! — каже засміявпіись ївпнтовка, — 
побійся Бога. Мені здасться, що ти щось недобре на нас із зятем 
компонуєш. Ось обід на столі, а тп розвів не знать яі;у розмову. 
Сідаймо ЛИПІ та иідіфінлімось, то чи не повеселіпіаємо. 

Сів сотник Костомара обідати, та й страва йому в душу не йде. 
Пробував то так, то сяк закидати о.тдалеки ьі)ючка, щоб вивідати. 
що в того ївиЕтовіш на думці, так той-же не таківський: зараз 
і переверне його речі на жарти. Одїхав назад до Ніженя ні з чим. 



— 342 — 

— Послухай, братіку шіі люипй! — озвалась тоді Черевнниха. 
як' говорив тп з Костомарою. то в мене чогось наче мороя по-за 

шкурою піпіов, 

— Ось лихо! — каже, обертаючи теє в жарт, ївинтовка, 
чи не пристрів тебе, сестро, Костомара? У його, кажуть, ледачі очі: 
гляне на коня, завидуючи, то й коневі не минеться. 

— Од пристріту, братіку, я дала-б собі раду: а од твоїх річей 
голова в мене завернулась. 

— Бо не жіноче дію до них дослухатись! сказав понуро 
ївинтовка. 

— У такому, братіку, великому случаю, як оця рада, що гро- 
мада, те й баба. Не перебивала я ваших річей козацьких за обдом : 
а зоставшись на самоті, не во гнів тобі скажу, що мені чогось 
страшщ) зробилось. Ми-ж ізмалечку, брате, навчені закону Божого . . . 
Душа в чоловіка одна, що в козака, що в жінки: занапастивши її, 
другої не добудеш ... 

— ІЦо то значить жпти під самим Київом! — перебив її 
ївинтовка: — зараз і видно чернечу науку. А в .нас у Ніжені таї; 
ланок розумні люди учать: жіноча річ коло припічка! 

Та й вийшов із світлиці. 

Стало вечоріти. Вернувсь ото Петро ИІраменко. Розказує й цчі. 
пі,о бачив у Романовського Куті. Череванпха-ж із Лесею вжахнулись 
і поб.лідли па виду, та й Черевань нон)'рив голову, а ївинтовка, слу- 
хаючи, тільки всміхається. Дивиться Череваниха на брата і не йме 
очам своїм віри: що звідусюди надіходять непотішнії вісти, усяі:е 
трівожпться, сумує, а йому щзо все байдуже, йому мов у казіц кажуть 
про тих зрадливих Заиорожіцв та про тії чвари. 

Чом же оце — тепер спитаюсь я чом оце Петро і Лєсїї 

не зійдуться і не поговорять? То було таки, хоч і стереглись ОДНО' 

о,і;ного, та все таки й повітаються п погуторять де про що, як брат 
із сестрою, а тепер бояться й очей звести одно на одного. Е, пікода, 
й питати! всть у їх, у обох, якась думка, тайна, невимовна. 'Раді-б 
нони ту думку задавити, як гадюку-сіїокусницю, а тим часом протяв 
волі голублять її в серці. Тим-то вони й не сходяться до купи, тим 
бояться й очей звести одно на одного . . . 

Засумувала дуже Череваниха, а Черевань, дивля^шсь на неї, 
і собі мабуть щось порахував: смутний сидів за вечерею, смутний 
устав і з-за столу. Ті.іьки княгиня іе змінила своєї иостави: ят; таї 
плакуча береза, що клонить і в дощ і в погоду зелені віти додолу, таї 
і вона - чи хто сміється, "ЧИ хто плаче, у неї з серця не сходить туга і 



— 343 — 

На другий день, скоро иовставали та повмивались Петро з Че])с- 
ііанем. иі; ось іде козак од Івиятовки: „Казав пан — надівайте білі 
сорочкіт ти жупани лудани, бо еьогоднп буде рада: а. пані прислала 
вам но новій стьонжці до ковніра. Уже тут і бояре царсьі.'ії, і (\)мі:о. 
і наш полковник з старшиною. 

г^дивувавсь Петро і звелів зараз собі коня сідлати. 

^ А Черевань міркував про стьонжку. що княгиня прислала: 

В 5, Блакитна: чом же не червона? Козак звик червону стрічку в ков- 

рнірі носити, а це вже мабуть по.їїьська мода. Дармо, надінемо 

й польську: однаково вже тепер на Вкраїні усе почалось вестись 

^ ИО-ЛЯДСЬКЇЇ. " 

Р Коні були вже иосід.іані. Сі.ііі козаїлі і поїхали спішно. Василі, 

Невольник за своїм паном. 

ївинтовка, обернувиїись, тільки сказав: 

— Гляди-ж, сестро, — ти в мене тепер 10СП0ДИПЯ — щоб 
доволі було всятани на вечерю: бо я вернусь із ради не без гостей. 

Виїхали на узлісся, аж .людська юрма усе поле вкрила, а най- 
більиі чернь-мужики. Мужнки-ж і мінцше ва.лять купами, а козацтво 
йде лавою під місто. А під містом розіпято царський намет, і москов- 
ське військо з боярами стало. З правого боку суне з свое:ю стороною 
Бруховецьілій, а з лівого Гомкове військо виступав. Тільки-ж, за 
тими купами люду, мало що можна було й розг.іедіти. Хіба по ко- 
рогвах можна було розпізнати, де Запорожці, а де городові. У Запо- 
рожців на білих корогвах ті.льки червоні хрести, а в городових орли 
і всяке малювання з золотом. Гомін чинивсь но полю скрізь такий, 
мов підступає орда. Одно конем їде, друге піхом; той у кармазинах, 
а тії в личаках та в семрягах. Поиеред себе звелів Гвпнтовка їхати 
чотирьом козакам, а то-б і не протовпивсь до намету. 
і, — Дорогу, дорогу пану осаулу ніженському! кричать козаки. 

і — Е, це князь наш! — гукне одан у .личаковому кунтуші. - 

Тривай лиш, не довго верховодитимсіи ! 
А другий зупинив його: 
-- Не дуже, -- каже. — гукай сунротн цього пана: я де-иі,о 
чув про його од Запорожців. 
- Що-ж ти чув? 

— Чув таке, що не дуже гукай на його, от-що! 
Це-'л^ л одного боку. А з другого, поки пробрались трохи про- 
між людом, чує, Петро таку розмову: 

Як ти думаєиі? чия візьме? 

А чия-ж, як не Йвана Мартиновича? 



— зи — 

— Е, пострииай лиш! ои у Сомка, кажуть, у-в обозі доволі 
гармат і чорного проса, є чим у вічі заглянути; а він то не таків- 
ський, щоб оддав доброхіть булаву з бунчутсом. 

— Будуть наші іі гармати, іік Біг поможе. Вже козакам давно ! 
ебридло стояти в старшини в порога. Хто не в кармазинах, то й за ' 
стіл не посадять. 

Проїхали ще трохи. 

— Чи правда бак, — питав один бурлака в другого, — що { 
вчора ховали вііітенка? 

А той ііому: 

— А як же? похорони простяглись через увесь Ніжень. од 
Біляківки до Козирівки. Зроду ніхто таких похорон не зазнав. 

Знов зупинивсь поїзд: зустрів ївинтовка знайомого якогось пана. 
Той почав правити про Сомка п Іванця, як вони зустрілись у князя 
їаґина. Князь іще раннім ранком зазвав козацьку старшину на по- 
раду, і там-то було послухати, як привітав Іванець Сомка! 

— (^, Іванеції - - собака! — каже, знизивши голос, ївин- 
товка, — як уїсться в кого, то вже свого докаже. Як же зложили 
бути раді? по-нашому? 

— А вже-ж! 

— І Сомко згодивсь? 

— Згодивсь поневолі. Тільки бач: Бруховецький, по уговору, 
піїпо і без 'оружж>[ веде свою сторону, а Сомко на конях, шатно 
і при оружясю. Хоче, кажуть, з гармат бити, як не по його рада 
станетьс^і. 

Гвинтовка тільки засміявсь. 

— Нехай, - каже, — бє на здоровя! 
Розїхались. Гляне Петро, аж і коваль якийсь тут вештавться, 

8 молотом на плечах. 

Ти запорозька сторона, ()стапе? — питає в його вівчарь 
8 цціїком. 

" ІЦоб і5(»ни, — каже, - виздихали тобі всі до одного, тії 
Запорожці ! 

— Яіс! за що це? 

— За що? є за що! . . . 
Проїхали й мимо цих. Що ближче к царському намету, то все 

трудніш було пробіратись. Коло намету бють у бубни, а тут проміж 

народом ходять окличники та все кричать: „У раду! в раду! 

в раду!" хоть народ і без окличників звідусюди, мов плав, пливе. 
А найбілі.иі преті.си того мужицтва. 



І 



— 345 — 

— Ну вже, брате, — каже кніїшй, - і порожиіми киїннйлма: 
ю данок не вернемось! 

А другий, сміючись: 

— Заробимо лучче, ніж на косовищ! Бач, у яких панн ісарма- 
іинах, ша тпляги під золотом та під сріблом понадіпали! Аж хрястить! 
Усе наше буде! 

— Та й коло крамних комір руки поі-рісмо! Казали Зано];.;жщ, 
що і$се порівну мія: миром поділять. 

Гляне Петро, аж тут між мужиками тиснеться й Тарас Сурмач. 

— І ти, — каже, — оце супротив Оомка й панотця? 
А той: 

— Спасибі вельможному пану Сомкові! спасибі й твоєму паа- 
етцеві ! ви звикли обірати гетьмана тільки козацьк-ими голосами, а тшер 
і наш мііцанський речниїс чогось на раді стоїть! та п нотяг далі. 

Ось уїзджають наші у саме колесо віщове. Узяли козаки од їх 
коні. Тут уже були самі козаки, так зараз і дали ївпнтовці дорогу, 
а за ївинтовкою й Петро з Череванем пробравсь. Ннпгі, зустрівшись, 
тисли ївинтовку за руку. Він, тільки вс:угіхаючп(*ь, кланявсь. 

Гляне Петро, аж номі;і: старшиною козаіі^>кою тільки де-не-де 
видно у комірі червону стрічілу: усі повипускали голубії. Ошйбло 
його страхом: тут щось недобре скоішоновано ! 

І Черевань щось поіУііркував. Обернувсь до Василя Невольнжка: 

— От, бгате Василю, яка тут чудиа мода завелась на стьок:ісеи! 
У нас червоні, а тут — дивись — усе блакитні! 

А той похитав головою та тільки: 

— Ох, Боже правий, Боже правпй! 

Пробравсь ївинтовка у саму першу лаву, між полеовниеи, сот- 
ники та осаули, судці полкові та обознії з хорунлшжі; тут і писарі 
стояли з каламарюїи й білим папером. Посеред колеса — а колесо 
одзначили таке, що з одного к^аю до др)того ледви можна було що 
почути, як би перекликнутися, так посеред колеса стояв стіл під 

турепд,ким килимом. На столі лежала булава Бруховецького, з бун- 
чуком і корогвою. Сам Бруховецький стояв у голубому жупані перед 
своїх Запорожщв. Тут уже він був не той, що в Романовського Куті: 
позіфав гордо, по-гетьманськи, і тільки всміхавсь, узявшись у-боки. 

Аж ось крізь ца])ський намет увійіиов і Сомко з своєю старши- 
ною — усі в панцерах і мисюрках, з шаблями й келепами, як до 
бою. У руках Сомко держить золоту булаву Богданову; над ним роз- 
пустили хорунжі і бунчукові військову корогов і бунчук. Два тимаан- 
никі<? стали перед його з срібними бубнами. 



— 346 — 

^Гордий, иишнлй і розумом Бисокий гнтьмаи!" подумав ]1('Т}к> 

^та на кого ти оіііраєшся, колп-б тп тіїькп відав! Днявол давно 

вже одлучив од тебе вірнії душі ... По тонкій крпві ступаеіп ти на 

свого ворога. . . Жаль мені тебе, золота голово, хоті, ти і перепииип 

мені дорогу!" 

Так думав Шраменко, стоячи позад ївинтовкп. А кругом рад- 
ного колеса крик і гомін такий, мов Чорне море йгран. Однак почув 
СомЕО, як зак-ричали йому Бруховпд: ., Положи й тп булаву! поло-яси 
бунчук і корогов, переяславський крамарю!" 

СомічО зве.лів ударити своїм тимпаннпкам у срібні бубни. Ущух- 
нув трохи галас. Він тоді, голосом чистим і поважним, мов у золоту 
трубу протрубив : 

— Не положу! нехай скажуть мені мої підручниь'и (і поглянув 
гордо на обидва боки). А вас, голодранців, я не знаю, звідки ви 
втерлись між козацьке .лицарство! 

Боже! як схопиться ґвалт! ІІнші вже сова.іись із колеса наперед, 
щоб счинптп бій; бо січовики, хоч прийшли п без оружжя, як сказав їм 
князь, та припасли по кийку під по.лою, Може-б без бучи п не обій- і 
шлось, та сивії діди, батьки січовії, стоячи перед братчиків, зупинили. 

— Стійте, — кажуть, — діти, стійте, ладу ждіте! 
А з боку Сомкового старий Шрам, стоячи у першій лаві, погля- 
нув на обидва боки, на свовї сторони старпіину. та й каже: 

— Бачте, діти, з ким нам довелось важитись за і'етьманство ! 
Чи достойні-ж ці буії вепри Дніпровії, иі,об трактувати з ними по- 
людськи? Шаблею ми з ними розправимось! игаблею та гарматами 
протверезимо цих пяниць нікчемних! 

Петро хотів би пробратись до панотця. Знав добре, що тут 
без лиха не минеться, так хотів заздалегідь пристати до невеличкої 
];упі;и вірних, що стояли круг старого ІПрама, з червоними ст])іч- 
камії. Та вже неможна було тене]) -/Кадним побитом протиснутись. 
А круг його стоять усе тії окаянії зрадці, у плаьчггних стьонжках 
та в голубих жупанах, і. вже не боючись, голосно розмовляють. 

— Ну, брате, — каже один, — . дождали ми свого н])азника: 
будемо папами па Вкраїні! нехай усяі:е козака знав! 

Над ким же ми напуватимем. питас д]іугпй, к'плн 

птк'А дуїна буде рівна? 

Хто тобі сі:аіпів? 

А я[: же? он. пам. тснсії мій: !;(>заіи>і.'оь» старшиною бова- 
ніють. наче г)>нои в т})аві. товстопикії бургомистри од міщан, а он 
пороззявляли ]»оти на ]»аду і мужицькі виборнії. 



— 347 ^ 

Ге-ге-ге! не знавш же ти Івана Мартяновжча. Я не тім.і' 
чув, гуляючи вчора з його джурою. „Одки," каже, „тому час, що 
батьдо ' в плахті. Нехай повеличаються, яі: порося на орчику, а там 
доволі з їх буде й греблі гатити. Буде кому панувати на Вгфаїні 
і без мугирів. Іванові Мартиновичу аби козацтво пригорнути до 
свого боку'.'" 

Як ось — ударили голосно в бубни, засурмили в сурми. Ііи- 
ходпть із царського намету боярин, князь їаїин, з думними дяками. 
У руках царська грамота. Його підручники несуть царську корогов 
козацькому війську, кармазин, оксамит, соболі од царя у подарунок 
старшині з гетьманом. Усі посли, по московському звичаю, з бородами, 
у парчевих соболевих турських шубах: на ногах у князя гаптовані 
золотом, виложені жемчугом, сапянці. Поклонились обом гетьманам 
і козацтву на всі чотпрі сторони. -Усі втих.ін, що чутно було, як 
бряжчали в бояр шаб.іюки на золотих ланцюгах коло пояса. Пере- 
хрестивсь князь великші хрестом, од .лисини аж за пояс, потряс 
головою, ш,о порівнялись сивії патли, підняв грамоту високо — два 
дяЕи йому руки піддержу^валп — і почав вичитувати царське Ьш. 

Як ось, ио-за Бруховців, сельська голота, не ч^^ючи нічого, що 
читають, почала гукати: 

Івана Мартиновича волимо! Бруховецького, Бруховецького 
іїо.їимо ! 

А Гомкове козацтво заднє собі, чуючи, що оглаиіають гетьманом 
Бруховеіц.кого, почало гукати: 

— Гомка, Сомка гетьманом! 

І по всьому полю счинивсь галас несказаЕіний. Тоді й иере/ціі, 
бачуть, що всі байдуже про царську грамоту, почали оглашати геть- 
манів усе ближче, все ближче, аж поки дойпіло до самої першої лави. 

— Бруховецького ! 

— Сомка ! 

Не діжде свиноїзд над нами іетьманувати ! 

— Не діжде крамарь козацтвом орудувати! 

— Так от-же тобі! 
Бізьми-ж і ти од мене! 

І зачепились. Хто шаблею, хто києм, хто ножакою. 

Стійте, стійте лавою! ]:рикне Сомко на своїх. — Даймо 

шаблями їм отвіт! 

Хто-ж виймає шаблю та горнеться до гетьманського боку, а хто, 
ніби з ляку, тиснеться назад, . кричучп : 

— Не наша сила! не наїиа сила! До табору! втікаймо до табору! 



— 34-8 — 

А Запорожці ('хотіли Іиаіпщ на ])уки та вже іі на стіл сажають. 
і оу.іаву п бунчут; до рук дають. Зопхпулп п князіі з думнтш дяками, 
як поперлись. 

— Гетьман, гетьман Іван Мартинович! кричать на все горло. 

— Діти! — ь^рикне на своїх старий Шрам, — так оце ми по- 
терпимо таку наругу? Гппхайте Іванця к нечистий матері! 

І кинулись купою до стола. Січуть, рубають Низовців, сажають 
на столен^. Гомка. А Запорожці, як з.іії оси. не боячись нічого, 
8 одними ]спями та ноп;акамп, лізуть і бють Сомкову сторону. Вир- 
вали в Сомка бунчук і переломили на двоє, одняли п булаву. 

Оглянеться СомЕО, аж щ)И йому тільки зо жменю старпшнн. 

— Ей, — каже, — годі! нема тут наших! 

Старіппна гляие, аж кругом самі Запорожці. Іванець, махаючи 
буїавою, кричить: 

— Бийте, небожата, крамаря! танку червонців за добру руку! 
Тоді Гомкова старшина бачить, що лихо, скупилась тісно, плечем 

ноуз плече, та назад до намету. А инші там-же поклали голови. 
За наметом стояли їх коні. Може-б і тут не влизнули, та московське 
військо, що нрпйшло з Іаїиним, пропустпвіпи до намету Сомез з стар- 
иівною, заступило їх од Запорожців. 

Тим часом Черевань усе окрикував Сомка гетьманом. 

— Що -це ти, вражпй сину, репетуєш, стоячи між напшми? — 
крикнуть на його Запорожці. 

— А що-ж, — каже, — бгатці? я свого зятя на всякому місті 
оберу гетьманом. 

— Еге! - — зак^ричав отаман, — це крамарів тесть! Бийте 
його, кабанячу тушу! 

Тут де-які поточились до Череваня і, може-б там йому й капуг 
був. та Васн.тт> Невольник пізнав ватажіча. 

— Пугу, пугу! — заь-рпчав, — иугу, Головешка! Гаврило! 
хіба не пізнав Василя Невольника! Не чіпай цього пана: він на 
моїх руках! 

Еге, ось де зійшлись! — каже той, нізнавпіи Василя. — 
Угамуйтесь, братчики, — каже до своїх, - багацько нам тепер 
роботи й без його. 

- Та й поперлись до столу, бючи всякого, хто не з блакитною 
стрічкою. 

А ївинтовка тим часом, сівши на і:опя, проїхав сюди-туди^ 
іііднявіпи в гору срібний пернач (де він його взяв, ніхто не знає): 
на перначі попязана широка блакитна стьонжка. 



— 349 ~ 

— Гей, — каже, ко:гакц, не порожні голови! хто не забув 
держатпсь за Івпитовк}-, до мене! за мною! — ^ та й ноїхав з ради 
до табору, держачи високо над головою пернач із блакитною стьон- 
•ккою. А за ним повалило козацтво, як за маткою бд>коли. 

Козацтво-ж просте репстрове собі, а старшина, значні козаки, 
собі. Хто оддалеки забачить срібний пернач, так і прилучається до 
боку нііїсенського осаула. Поки переїхав поле до Сомкового табору, 
назбіравсь за ним такий поїзд, як і за гетьманом. Сомко-ж із свое:ю 
купою на конях п])пбував у табор до по.тісу переяславського, а Гвин- 
товка до полку ніженського. 

Покликне Сомко на своїх козаків: 

— До шику! до лави! Пушкарі, риштуйте гармати! піхота 
з пищал.ію поміж гарматами, а комонник по крилах! 

Поїха.іи генеральнії старшини з полковою старшиною по всіх 
лолках, по всіх сотнях шиі:увати до бою військо. Оомко, увесь пала- 
.гочж, поблискує поміж лавами своїм срібним панцером. Одна в його 
думка — ударити на Іванців табор, розметати, як полову, тії гай- 
дамацькі купи, силою вирвати бунчук і булаву в харцнзпки. коли е« 
стало ні розуму ні правди на Вкраїні! 

Іш;е-ж не поіпикувала старіпина полків, іще не іфпкнув вія 
рушай, а вже полк ніженськип з табору й рушив. 

— Е, Васюта не звиі: слз-хати старпшх! — ка;ке Сомко. — 
Ну, дармо, нехай бє перпшй, а ми пцопремо його. 

Коли-ж прибігає сам Васюта конем: 

— Біда, пане гетьмане! отепе;» ми посіли! 

— Що? як? 

— Отепер-то в нас кобила порох поїла! Не я вже полковник 
Біженський, а Івинтовка! Дивись, як перначем над козаками посвічує! 

За Васютою біжать де-які й з старшини ніженсьісої. Оотник 
ІСостомара кричить: 

— Пропала справа! без ніженського по.лку, іш без руки правиці! 
Іще Сомко не наваживсь, що в таку трудну минуту чинити, як 

ось козаки, підскочнвшгі до війська сторони Бруховецького, наклониля 
сотня за сотнею корогви, та одвернули, та зараз і почали вози своїх 
старшин жакуватп - тих, що до Сомка прихилились. А з другого 
крила Сомківці тея; заворушились. 

— Якого, - кажуть, — чорта чекатимем, поки на(: візьмуть 
шаблею з безбулавним наїпим гетьманом? — та, похапав іпп кожна, 
сотня і:орогви, і собі рушили на поклон Бруховеіц>кому. 



— 350 — 

Бачить тоді Сомко, що зовсім лихо, иооіг з старшпною на і:онпх 
до царського намету, до князя. Уходять у намет, а Іванець там од 
князд царські дари щшітмае. РСруг Тпанця Вуихевич і пниіі значні 
Сошсівці з Запорожцями. 

— Га-га! крикнув клятиіт на ]іадощах. — от яка рибка 
в сак угял'о^ш.іа! 

А Сомко, нічого не слухаючи, до князя: 

— Що це ти, князю, дієш? хіба на те послав тебе царь на 
Віфаїну, щоб тп потак'ав запорозькпм бунтам? 

А князь стоїть, мов торонленнй, бо ще і1 до себе не прийшов 
за велшсим ґвалтом поміж військом. У Московщині він зроду такої 
фуґи,,не бачїїв. 

А Сомі:о: 

— На що-ж ти п військо з Москви на наїп х.ліб привів, коли 
воно стоїть, не ворухнеться? Не доведе вас до добра така політика. 
нюб меншого на старшого підпірати! Давай мені свою воєводську 
палицю — я одібю твоїш стрільцямп голоту од табору! 

Князь тільки переступав з ногп на ногу. 
/їк тут гукне Бруховецькжй : 

— Властю моєю гетьманською бороню тобі, князю, втручатись 
у наші справи! Козаки самп собі судді: два з третім іцо хотя роблять. 
А візьшть, небожата, та вкиньте в г.іпбку цього бунтовнпка! 

— Так нема нігде правди? — каже Гомко, — ні в своїх, ні 
в чужих? 

А Іванець: 

— всть правда, пане Сомко, і вона тебе покарала за твою 
гордість! Візьміть його, братчики, та залийте в кайдани! 

— Пане гетьмане! — каже вірна старшпна, обступпвшп Сомка. 
— лучче нам положити )'сізі отут голови, ніж охтатн тебе ворогу 
на наругу! 

Заплакав тоді Сомко, поглянувіпп на своє товариство. 

— Братці мої, — каже, — милії! що вам битись за мою 
голову, коли погибає Україна? Що вам думати про мою наругу, коли 
наругавсь лихий мій ворог над честю й славою козацькою? Пропадай 
шабля, іцхнтадай і голова ! Прощай, безщасна У і:раїно ! — і кинув 
об ЗЄМ.ІЮ свою пгаблю. 

Усі круг його теж покидали свої шаблі. Щнро заплакали вірні 
козаки. 

— Боже правосудний! — кажуть. — н^'хай же наші сльози 
упадуть на голову наїпому ворогу! 



— 351 — 

Дуже :шеселпвсь ТОДІ Бруховеіі,ьі:иі1. оара;5 ізв(\іів Сомкп, Васюту 
і всю їх вірну старишБу вздти за сторожу, а Вуяхевич;у — її а 
Москву лнстп писати, що ось ніби-то Сожіо з своЬш підручниками 
ііа царя козацтво бунтує, Гадяцькії ігунктп ознаймує людям, радячи 
иа]іСького велпчества одступати. 

А князь Гаґпн собі комнону»-., ;іі; оц тих нещасних іп;(з більїк 
ііритуїпкувати, щоб не сплила наверх неправда, що, взявши од 
іванця великі подарунки, його неситій злобі потз-рае. Тгої часом новів 
нового гетьмана з старшиною в соборну нікенську церкву до царської 
присяги. А вппіновіии з церкви, гетьман запросив князя з послами 
до себе на обід, у двір до бурмистра Колодія. Там міщане наготовили 
мучний бент:ет Вруховецькому з старшиною. 



Мізкув собі ледачий Іванець, ходячи по світлиці, аж ось увійпюв 
вартовий : 

— Якийсь чоловік має про негайне діло яснове.їьможного спо- 
вістити. 

Дозволив гетьман позвати перед себе. Увійшло якесь опудало. 
іа голову насунув кобеняк, тільки очі видно, а сам у широкій сем- 
ізі; на спині чималий горб. Бруховецький сам не знав, чого злякавсь: 
'так уже грішна дупіа його трівожилась. 

— Хто ти такий? 

' — Той, кого тобі треба. 
У йванця пішов мороз по-за спиною. 
-- Кого-ж, — каже, — мені треба? 

— Тобі треба такого, щоб заворожив на впокій гетьманщину, 
бо он усюди, кажуть, куп.ляться круг панів люди та компонують, як 
би Сомка на волю визволити; та й ніженські .міщане шепотять п])() 
('омка, як Жиди про Мусія. 

ІЦо-ж ти за чоловік? 

— Я чоловік собі мізерний — швець із Запорожжя, та як 
поиіию кому чоботи, то вже других не треба буде. 

Як же ти заворожиш гетьманщину? 

А так. Піду тільки та розкажу Сомкові твій сон; зараз усе 
і втихомириться. 

— Дияволе! — сіфикнув Бруховецький, — звідки ти ' Мій 
сон знавпі? 

— Од усатого пацюка знаю. 

— Буде -ж тому паїцокові! 



- 352 — 

-- Угамуйсь, пане гетьмане, на цю годану; лучче подумай , як 
од свого іюрога скоріш одкараскатись, щоб через тебе та й усім 
нам не було - сьогодня пан, а завтра пропав. 

Довгенько помовчав Бруховецький. » 

— Одкрий, — каже, -— голову; а нодивлюсь. чи не нечистий 
спі>ав.'ц до мене присусіжується. 

^ — Нечистому багацько дила й но манастирях, — одвітуе той, 
та й одкинув відлогу. 

Бруховецький аж одпіатнувсь. 

— Кирило Тзф! 

— Цить, пане гетьмане! буде й того, що ти знатігаеш, хт@ 
був Гомкові катом, — каже Кирило Тзф, і накривсь ізнов відлогою. 

— Невже ти оце візьмешся за таке діло? — питає Брухо- 
вецький. 

— А чому-ж? — каже. — Хіба в мене руки не людські! 

— Ти-ж, кажуть, був трохи свій із Сомком! 

— Так як чорт із попом. Я вже* давно на його чигак». і в Київі 
— «г.ам здоров знавпі — трохи не доказав йому дружби. А напгі 
дундуки гю дякували мені киями. Отака в світі правда! 

— За що-ж ти на його злпиіся? 

— Я то вже знаю, за що! У мене своя приключка, а в тебе 
своя. Я в тебе не питаю, не іштай і ти в мене. Не гай мене, пане 
ясновельможний, та коли хочепі, щоб я тобі подякував за сотницький 
уряд, іцо настановив мене сотником, скажи мені ті.льки, як до його 
добратися. 

— Г)т як. — каже. — Візьми ти оцей перстень. Пропустять 
тебе з ним, куди схоЧеіи. 

— Гарна кабл^'чка, — каже Кирило Тур. — Ще й сагайдак 
із г грілкою на печаті вирізано. • 

А Брз ховецький : 

Це, коли хочеш знати, той самий перстень, пі,о порайнин 
Хмельпиіц.Еий зняв у сонного Барабаша. Я сам їздив із цим знаком 
і в Черкаси до Барабашихи. Покійний гетьман подарував мені його 
на пимятку. 

Еге! — каже Кирило Тур, — що-то з доброї руки пода- 
рунок! так от він на добро й здався, — та й вийшов із світлиці. І 
Іванець сам провів його за двері, а він йому шепче: 

— Лягай спати, не турбуйсь. Перед світом приснивсь тобі еон 
перед світом і справдиться. 



— 353 — 

Пішов Кирило Тур, похилившись, у своїй відлозі з горбом. 
Ніхто-б не пізнав тепер його молодецької ходи, ні високого стану. 
Так собі, наче горбатий дід. Уже на-дворі стемніло. Ось добірається 
він до Сомкової глибки. Зараз у надвірніх дверей стоїть козак із 
ратипіем. Наставив супротив Кирила Тура ратище: „Геть!" 

— А це пїо? — каже йому потиху Кирило Тур, показуючи 
на руці перстень. 

Скоро взрів сторож гетьманський знак, зараз і одчинив двері. 

За тими дверима ще двері. Ізнов коло дверей козак . . . Каган- 
чик стоїть у стіні на віконці. І той пропустив мовчки, як побачив 
перстень. За тими дверима ще треті двері, і третій козак при 
дверях сторожем. Узяв Кирило Тур у його каганчик і ключ од глибки. 

— Іди, — каже, — до свого товариша. Я буду сповідати 
вязня, так може таке почуєш, що лучче-б тобі на цей час поза- 
кладало. 

А той йому: 

— Та я й сам рад звідси заздалегідь убратися. Знаю добре, 
на яку прийіпов ти сповідь. 

— Ну, коли знаєш, то й лучче, — каже Запорожець. — 
Гл?іди-ж, не входь сюди до самого ранку. Він після сповіди засне. 

— Засне після твоєї сповіди всякий! — бурчав, зачиняючи 
дворі, сторож. 

Він же виходить у одні двері, а Кирило Тур входить у другі. 
Увійшов і зараз запер двері. Гляне, посвічуючи по глибці каганцем, 
аж у кутку сидить на голому ослоні Сомко. Одним залізом за поперек 
його взято і до стіни ланцюгом приковано, а другі кайдани на ногах 
замкнуті. У старій подраній сірячині, без пояса і без сапянців. Усе 
харцизяки поздирали, як узяли до вязення; тільки вишиваної сріблом 
та золотом сорочки посовістились ізнімати. Вишивала ту сорочку 
небога Леся; і по ковніру, і по пазусі, і по ляхівках широких ру- 
кавів повиписувала голубонька сріблом, золотом і блакитним шовком 
усякі квітки й мережки; а Череваниха подарувала її безталанному 
гетьманові на памятку гостювання в Хмарищі. Так оця тільки сорочка 
'^,0 всього багатства йому осталась; і чудно і жа.іісно було-б усякому 
дивитись, як вона у тій мізерній глибці із-під старої сірячини на 
гетьманові сияла! 

Постановив Кирило Тур на вікні каганчик, а сам зблизивсь до' 
понурого вязня. Той дивиться на його мовчки. Достав Запорожець 
із-за халяви ножаку і показує Сомісові. Той ізвів до неба очі, 
охрестивсь : 

XI Читанка. "О 



— 354 — 

— Що-ж? — каже, — роби, що тобі сказано робити. 
А Кирило Тур сишшм, гугнивим голосом: 

— Хіба-ж тобі не страпшо втрати? 

— Може-б мені, — каже Сомко, — п страшно було, як-бп 
не було написано: Не убойтесь от убивающих тіло, душі же 
не могуп];их убити ... ' 

А Тур каже: 

— Так це ти так мізкуєш, поки не почув заліза за шкурою. 
Ось ке лиш, я трошки різону по грудині ... 

— Адова утробо! — крикне тоді Сомко, — невже тобі мало 
моєї крони? ти ш;е хочеш навтішатись моїми муками! Бачу ио твоєму 
голосу, Шіо ти, як паскудний червяк, живучи під землею, звик іссати 
кров християнську! Так уппвайся-ж, гадино, у моє тіло! не почуєш 
ти, пакосний, як Сомко стогне! 

^ Добре, єй-Богу, добре! — каже тоді Кирило Тур своїм 
голосом, ховаючи ніж за халяву. — вй-Богу! — каже, — мені 
здається, що я смик, а всі .люди скрипки: як поведу, так вони 
й грають! Не життя я на світі коротаю, а весілля справ.ляю. 

— Що це! — каже Сомко, — невже я од нудьги починаю 
з марою розмов.ляти? Скажи на імя Боже, чи справді ти Кирило Тур, 
чи це вже моя голова починає з печа.ті туманіти? 

Запорожець зареготав. 

— Ще й питає! А яка-б же шельма, опріч Кирила Тура, про- 
бралась до тебе через три сторожкі? Ті.льки він один зачарує всяеого 
так, що й сам не тямить, що робить. 

■ — Що-ж ти мені скажеш? 

— А от що я тобі скажу. Давай лишень міньь.а на одежу, та 
виходь із цієї пакосної ямки. Тут ті.льки-б гадині жити, а не чоло- 
вікові. Уподобав же чорт знає що! Там тебе